КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа№ 910/16158/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ананійчук О.А. ( за довіреністю №569/11.5.2 від 10.12.2012р.) ; Дожджанюк О.І.( за довіреністю №327/11.5.2)

від відповідача 1: Куренний С.В. ( за довіреністю № 1064/19М від 18.08.2014 року)

від відповідача 2: не з'явився

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНТІНА", Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2014р.

у справі № 910/16158/14 (суддя: Мельник В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНТІНА"

про стягнення 313 967 005,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача 1 та відповідача 2 про стягнення солідарно з відповідачів прострочену заборгованість за укладеним Банком і ТОВ "Електросталь" кредитним договором від 23.12.2010 № 70 у сумі 22 398 917,80 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 28.07.2014 о 9:00 становить 263 249 933,92 грн.; строкову заборгованість зі сплати процентів, нарахованих за період з 25.06.2014 по 27.07.2014 (включно), у сумі 277 186,61 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.07.2014 о 9:00 становить 3 257 717,96 грн.; прострочену заборгованість зі сплати процентів, нарахованих за період з 25.10.2013 по 24.06.2014 (включно), у сумі 1 817 521,50 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.07.2014 о 9:00 становить 21 360 961,23 грн.; пеню за несвоєчасну сплату процентів, нараховану за період з 01.11.2013 по 28.07.2014 (включно), у сумі 102 560,03 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.07.2014 о 9:00 становить 1 205 367,21 грн.; пеню за несвоєчасне повернення кредиту, нараховану за період з 01.10.2013 по 28.07.2014 (включно), у сумі 1 891 119,61 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.07.2014 о 9:00 становить 19 875 385,48 грн.; 3% річних за прострочення повернення кредиту, нарахованих за період з 01.10.2013 по 27.07.2014 (включно), у сумі 407 781,69 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.07.2014 о 9:00 становить 4 792 575,42 грн.; 3% річних за прострочення сплати процентів, нарахованих за період з 01.11.2013 по 27.07.2014 (включно), становлять 19 149,83 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.07.2014 о 9:00 становить 225 064,06 грн.,- а всього 26 714 237,07 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.07.2014 о 9:00 (1 долар США = 11,752797 грн.) становить 313 967 005,28 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2014р. по справі № 910/16158/14 позов задоволено: стягнуто солідарно з ТОВ "Електросталь" та з ТОВ "Авентіна" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" прострочену заборгованість у сумі 22 398 917 доларів США 80 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.07.2014 становить 263 249 933 грн. 92 коп.; строкову заборгованість зі сплати процентів у сумі 277 186 доларів США 61 цент, що за офіційним курсом НБУ становить 3 257 717грн. 96 коп.; прострочену заборгованість зі сплати процентів у сумі 1 817 521 доларів США 50 центів, що за офіційним курсом НБУ становить 21 360 961 грн. 23 коп.; пеню за несвоєчасну сплату процентів у сумі 102 560 доларів США 03 цента, що за офіційним курсом НБУ становить 1 205 367 грн. 21 коп.; пеню за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 1 891 119 доларів США 61 цент, що за офіційним курсом НБУ становить 19 875 385 грн. 48 коп.; 3% річних за прострочення повернення кредиту у сумі 407 781 доларів США 69 центів, що за офіційним курсом НБУ становить 4 792 575 грн. 42 коп.; 3% річних за прострочення сплати процентів становлять 19 149 доларів США 83 цента, що за офіційним курсом НБУ становить 225 064 грн. 06 коп.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи належним чином підтверджено, що за Кредитним договором Банк (кредитор) надав боржнику (ТОВ "Електросталь") кредит у сумі 30 000 000 доларів США. З метою забезпечення виконання ТОВ "Електросталь" зобов'язань за Кредитним договором кредитором і ТОВ "Авентіна" (поручитель) 28.07.2014 укладено договір поруки № 70/Z-6 (договір поруки). Боржник свої зобов'язання за Кредитним договором не виконав, не повернув у встановлений строк суму кредиту в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 28.07.2014 у ТОВ "Електросталь" перед позивачем виникла заборгованість у сумі 313 967 005,28 грн. Поручитель (ТОВ "Авентіна") протягом двох календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку (29.07.2014) не виконав передбачені Договором поруки зобов'язання з перерахування позивачу 313 967 005,28 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ "АВЕНТІНА" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2014р. у справі №910/16158/14 скасувати та відмовити публічному акціонерному товариству "ВТБ Банк" у позові. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що із матеріалів позовної заяви вбачається, що ПАТ «ВТБ БАНК» не було подано належних документів, що підтверджують факт передачі банком грошових коштів ТОВ «Електросталь» за кредитним договором № 70 від 23.12.2010 року. Надані ПАТ «ВТБ Банк» документи не містять інформації, щодо передачі таких коштів позичальнику.

Також, не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ "Електросталь" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2014р. у справі №910/16158/14 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог до ТОВ «Електросталь». Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що позивач не мав права вимагати дострокового повернення кредиту. При винесенні рішення судом першої інстанції не досліджувалось питання правомірності збільшення позивачем розміру процентів. Не досліджувався факт настання обставин непереборної сили, що впливали на виконання кредитного договору та договорів поруки, які значно ускладнили або навіть зробили неможливим виконання договірних зобов'язань .

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу ТОВ "АВЕНТІНА" та призначено розгляд справи № 910/16158/14 на 11.11.2014 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу ТОВ «Електросталь» та призначено розгляд справи № 910/16158/14 на 11.11.2014 року

11.11.2014 року представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Колегією суддів було відкладено розгляд справи на 02.12.2014 року.

01.12.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

Заява мотивована тим, що в зв'язку з тим, що 15.10.2014р. набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та керуючись ст. 22 ГПК України, позивач бажає зменшити розмір позовних вимог до відповідача 1 та відповідача 2 у даній справі в частині суми нарахування штрафних санкцій (пені) за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасну сплату процентів.

01.12.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому останній просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

02.12.2014 року представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. Колегією суддів було відкладено розгляд справи.16.12.2014 року.

У судовому засіданні, 16.12.2014 року представник відповідача 1 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати частково, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.12.2010 Банком (банк) і ТОВ "Електросталь" (позичальник) укладено Кредитний договір № 70 (т1 а.с.8).

За умовами зазначеного договору банк на умовах Кредитного договору зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 30 000 000 доларів США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 22.12.2013, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені Кредитним договором (пункт 1.1 Кредитного договору). Позичальник взяв на себе зобов'язання повернути кредит відповідно до такого графіка: 31.12.2012 року - 29 166 667 доларів США; 31.01.2013 - 28 333 333 доларів США; 28.02.2013 - 27 500 000 доларів США; 31.03.2013 - 26 666 667 доларів США; 30.04.2013 - 25 833 333 доларів США; 31.05.2013 - 25 000 000 грн.; 30.06.2013 - 24 166 667 доларів США; 31.07.2013 - 23 333 333 доларів США; 31.08.2013 - 22 500 000 доларів США; 30.09.2013 - 21 666 667 доларів США; 31.10.2013 - 20 833 333 доларів США; 30.11.2013 - 20 000 000 доларів США; 22.12.2013 - 0,00 доларів США.

За умовами кредитного договору, будь-яка заборгованість позичальника за кредитом, що перевищує визначену на відповідну дату суму кредиту вважається простроченою заборгованістю (підпункт 1.1.2 пункту 1.1 Кредитного договору).

Позичальник зобов'язався сплачувати банку плату за кредит в розмірі та в порядку, передбачених в кредитному договорі (підпункт 4.3.4 пункту 4.3 Кредитного договору). Позичальник зобов'язується повернути кредит в повному обсязі в строк, визначений в Кредитному договорі (підпункт 4.3.5 пункту 4.3 Кредитного договору).

Позичальник зобов'язується з метою мінімізації ризиків банку, пов'язаних з необхідністю здійснення аналізу певного спектору фінансових показників позичальника, а також наявністю грошових коштів для здійснення прав банку у випадку порушення позичальником певних умов Кредитного договору, з 01.01.2011 позичальник повинен забезпечити проведення в банку щоквартальних загальних кредитових оборотів по поточних рахунках, відкритих в банку в сумі, що дорівнює загальним кредитовим оборотам позичальника у всіх банках за квартал, що передує кварталу, за який здійснюється моніторинг, пропорційно розміру кредитної заборгованості позичальника перед банком в загальній кредитній заборгованості позичальника перед іншими банками, де у позичальника відкриті рахунки (фактична заборгованість по всім видам кредитів в інших банках) станом на перше число кварталу, за який проводиться моніторинг, та забезпечувати розмір таких кредитових оборотів у вищевказаному обсязі протягом строку дії Кредитного договору. Моніторинг виконання підпункту 4.3.11.1 пункту 4.3 Кредитного договору проводиться не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа кожного місяця, наступного за звітним кварталом. Під щоквартальним загальним кредитовим оборотом у Кредитному договорі розмінюється сумарний обсяг коштів, що надійшли на поточні рахунки позичальника в банку протягом кожного розрахункового кварталу (підпункту 4.3.11.1 пункту 4.3 Кредитного договору).

Окрім того, за умовами договору, протягом дії кредитного договору позичальник зобов'язаний без письмової згоди банку не вчиняти вказаних нижче дій та забезпечити не вчинення таких дій поручителем як, зокрема, не приймати рішення стосовно ліквідації (припинення) юридичної особи позичальника та поручителя шляхом злиття, приєднання, розподілу або перетворення, крім випадків приведення господарсько-правової форми товариства до вимог чинного законодавства України. Моніторинг виконання умов виконується щоквартально на підставі довідки про установчі документи та органи управління (додаток № 4 до Кредитного договору) (підпункт 4.3.12.2 пункту 4.3 Кредитного договору).

У випадку виникнення будь-якої несприятливої події банк набуває право відкликати власні зобов'язання з кредитування за Договором та/або вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальнику кредит, а позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення підпункту 1.1.2 пункту 1.1 Кредитного договору, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями (окрім комісії за дострокове розірвання Кредитного договору), що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з умовами Кредитного договору, в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги. У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника в порядку, встановленому підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Кредитного договору, для погашення боргового зобов'язання позичальника, а також вчиняти всі інші дії, щодо стягнення заборгованості згідно з чинним законодавством України (пункт 5.2 Кредитного договору). У разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення заборгованості за кредитом позичальник сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення заборгованості за кредитом, враховуючи день погашення з розрахунку факт/365 (пункт 7.1 Кредитного договору). У разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення плати за кредит згідно з умовами Кредитного договору (крім заборгованості за кредитом), позичальник сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення зазначених зобов'язань, враховуючи день погашення з розрахунку факт/365 (пункт 7.2 Кредитного договору). Кредитний договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань у повному обсязі (пункт 9.4 Кредитного договору).

В подальшому сторонами було укладено договори про внесення змін до Кредитного договору, а саме: від 04.02.2011 № 1; від 07.04.2011 № 2 ; від 28.09.2011 №3 та від 20.12.2012 № 4 (т.1 а.с.34-53).

Банк зобов'язання за кредитним договором виконав - на підставі заявок ТОВ "Електросталь" : подано банку заявки від 24.12.2010 року та від 27.12.2010 року (т.1 а.с.58,59) про надання кредитних коштів, в яких відповідач-1 просив позивача перерахувати грошові кошти згідно з Кредитним договором у сумі 21 300 000 доларі США та 8 700 000 доларів США (т.1 а.с.58,59). Кредитні кошти в сумі 30 000 000 доларів США, позивач перерахував, підтверджується платіжними дорученнями від 24.12.2010 №32582387 та від 28.12.2010 №32582367 (т.1 а.с.56-57).

Відповідно до звіту, щодо проведення оборотів за 4 квартал 2013 року (т.1 а.с.93) ТОВ "Електросталь" (боржник) не забезпечило проведення кредитових оборотів по поточних рахунках, відкритих у Банку, а саме відхилення від необхідного обсягу складає 27,59%. Разом з тим, відповідно до звіту, щодо проведення оборотів за 1 квартал 2014 року ТОВ "Електросталь" не забезпечило проведення кредитових оборотів по поточних рахунках, відкритих у Банку, відхилення від необхідного обсягу складає 29,17%.

Підпунктом 4.3.12.2 пункту 4.3 Кредитного договору встановлено, що протягом дії Кредитного договору позичальник зобов'язаний без письмової згоди банку не приймати рішення стосовно ліквідації (припинення) юридичної особи позичальника та поручителя шляхом злиття, приєднання, розподілу або перетворення, крім випадків приведення господарсько-правової форми товариства до вимог чинного законодавства України.

В рахунок забезпечення зобов'язань за кредитним договором 28.07.2014 року, між Банком та ТОВ "Авентіна" було укладено Договір поруки № 70/Z-6 (а.с. 98-101 том 1).

За умовами договору поруки, поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань зі сплати банку заборгованості у сумі 313 967 005,28 грн., що є еквівалентом 26 714 237,07 доларів США за курсом НБУ станом на 09:00 на дату укладення договору поруки (1 долар США = 11,752797 гривень), яка виникла згідно з положенням кредитного договору (пункт 1.1 Договору поруки).

Сторони договору поруки визначають, що у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі зобов'язань позичальника за Кредитним договором, включаючи повернення кредиту, плату нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань позичальником (пункт 2.1 Договору поруки). У випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором поручитель зобов'язується виконати їх протягом 2 (двох) календарних днів з дня отримання вимоги, направленої згідно з пунктом 2.5 Договору поруки, шляхом перерахування коштів на рахунок банку. При перерахуванні поручителем коштів на рахунок банку у зазначений строк банк має право на договірне списання з рахунків поручителя суми боргових зобов'язань. З підписанням Договору поруки поручитель надає банку доручення на договірне списання коштів з поточних рахунків поручителя, відкритих у банку. Таке доручення може бути виконане банком за умови настання строку виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором або у разі належного виконання будь-якого із зобов'язань, з останнього дня строку виконаних цих зобов'язань і в необхідній сумі, визначеній банком самостійно. Отримувачем коштів за вказаним договірним списанням є банк. Договірне списання може здійснюватися з будь-якого рахунку поручителя, відкритого у банку, реквізити якого відомі сторонам.

У випадку, якщо валюта кредиту не співпадає з валютою коштів, які знаходяться на поточних рахунках поручителя, банк має право самостійно здійснювати продаж/купівлю/обмін валютних коштів на міжбанківському валютному ринку України з метою отримання валюти кредиту та отриману суму направити на погашення кредиту, для чого поручитель, укладаючи Договір поруки, надає банку відповідне право здійснювати валютні операції. Всі витрати, пов'язані із здійсненням банком договірного списання та продажем/купівлею/обміном валютних коштів, сплачуються за рахунок поручителя (пункт 2.6 Договору поруки). Вимога банку вважається отриманою поручителем, якщо банк надіслав її поштою, кур'єром, телеграфом або вручена особисто під розпис поручителю/уповноваженій особі поручителя за адресою поручителя, вказаною у Договорі поруки, або повідомлену банку поручителем згідно з пунктом 2.9 Договору поруки. Датою отримання буде вважатися дата її особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача. Для здійснення вимоги банк не зобов'язаний надавати поручителеві підтвердження порушення зобов'язань за Кредитним договором позичальником (пункт 2.8 Договору поруки); При простроченні виконання поручителем зобов'язань, визначених в пункті 1.2 Договору поруки, поручитель зобов'язаний виплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день прострочення (пункт 4.1 Договору поруки). Договір поруки набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками банку та поручителя (у випадку наявності у поручителя печатки) і діє до повного виконання зобов'язання за Кредитним договором (пункт 5.1 Договору поруки).

Оскільки позичальник за кредитним договором та поручитель за договором поруки своїх зобов'язань перед банком не виконали, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи належним чином доведено, а відповідачами не спростовано факт надання боржнику кредиту у сумі 30 000 000 доларів США, який боржник повинен був повернути до 23.12.2013, що в порушення умов договору виконано не було. Отже, станом на 28.07.2014 у ТОВ "Електросталь" перед позивачем виникла заборгованість у сумі 313 967 005,28 грн. Поручитель ТОВ "Авентіна" (договір поруки № 70/Z-6) протягом двох календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку (29.07.2014 року) (п.п.2.6. договору поруки) не виконав передбачені договором поруки зобов'язання з перерахування позивачу 313 967 005,28 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін, щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Договір є обов'язковим для виконання сторонами. (ст.629 ЦК України)

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що банком свої обов'язки за кредитним договором було виконано в повному обсязі, кошти боржникові ТОВ « Електросталь» надані в повному обсязі, проте відповідач, в порушення умов кредитного договору № 70 від 23 грудня 2010 року кошти своєчасно не повернув.

Також вірно встановлено судом першої інстанції, що банком було виставлено ТОВ "Авентіна" ( поручителю) вимогу, яка була отримана 29.07.2014 особисто директором ТОВ "Авентіна" Ковалем Кареном В'ячеславовичем (т.1 а.с.102), в якій зазначено, що станом на 29.07.2014 ТОВ "Електросталь" не виконано обов'язку щодо повернення Банку (кредитору) заборгованості у сумі 26 714 237,07 доларів США; таким чином, Банк вимагає від ТОВ "Авентіна" виконати зобов'язання, що передбачено Договором поруки, а саме сплатити на користь Банку заборгованість у сумі 26 714 237,07 доларів США, яка виникла згідно з Кредитним договором протягом двох календарних днів з дня отримання даної вимоги.

Зазначена вимога залишилась без відповіді, сума заборгованості в добровільному порядку ні боржником, а ні поручителем не сплачена.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в бюлетені державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.07.2014 №288 (18) міститься повідомлення про прийняття засновниками (учасниками), судом або уповноваженим органом рішення про виділ ТОВ "Електросталь". При цьому письмової згоди, як це передбачено підпунктом 4.3.12.2 пункту 4.3 Кредитного договору Банк відповідача-1 не надавав. Отже, матеріалами справи належним чином підтверджено порушення ТОВ "Електросталь" зобов'язання за Кредитним договором.

Доводи апелянта ТОВ «Електросталь» про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що позивач не мав права вимагати дострокового повернення кредиту є необґрунтованими, оскільки відповідно до умов кредитного договору п.п. 1.1. позичальник зобов'язався повернути банку кредит не пізніше 22 грудня 2013 року, а позивач банк звернувся до суду 04 серпня 2014 року, вже після настання строку повернення кредитних коштів.

Також, згідно до ст. 540 ЦК України, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

За умовами договору поруки сторони договору визначають, що у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі зобов'язань позичальника за Кредитним договором, включаючи повернення кредиту, плату нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань позичальником(пп.2.1 Договору поруки).

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано було задоволено позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача боргу за кредитом у сумі 22 398 917,80 доларів США та за відсотками у сумі 2 094 708,11 доларів США, а саме: за період з 25.10.2013 по 24.06.2014 - 1 817 521,50 доларів США; за період з 25.06.2014 по 27.07.2014 - 277 186,61 доларів США.

Стосовно доводів апеляційної скарги ТОВ «АВЕНТІНА», що ПАТ «ВТБ БАНК» не було подано належних документів, що підтверджують факт передачі банком грошових коштів ТОВ «Електросталь» за кредитним договором № 70 від 23.12.2010 року, а надані ПАТ «ВТБ Банк» документи не містять інформації, щодо передачі таких коштів позичальнику.

Колегія суддів вважає зазначені доводи необґрунтованими та безпідставними, оскільки як вже зазначалось, в матеріалах справи містяться належні докази виконання позивачем своїх договірних зобов'язань в розмірі 30 000 000 доларів США (що еквівалентно 238 884 120 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями від 24.12.2010 №32582387 на суму 21 300 000 доларів США (що еквівалентно 169 622 550 грн.) та від 28.12.2010 №32582367 на суму 8 700 000 доларів США (що еквівалентно 69 261 570 грн.) (т.1 а.с.56). та банківськими виписками по рахунках обліку кредитної заборгованості Банка.(т.1 а.с.60-85)

Стосовно доводів апеляційної скарги скаржника ТОВ «Електросталь», що позивачем безпідставно збільшувався розмір процентів, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними та зазначає на наступне.

Листом № 8162-1-2 від 01.11.2013 року банк повідомив ТОВ « Електросталь» про збільшення розміру базової ставки за користування кредитом до 10,5 %, у зв'язку з тим, що за результатами моніторингу за 3-й квартал 2013 року, був виявлений факт передачі належних відповідачу -1 майнових прав в заставу ПАТ «Дельта Банк», в порушення п.4.3.12..7 кредитного договору, дозвіл на укладання такого договору позивачем не надавався (т.2 а.с.103).

Листом від 15.01.2014 року банк повідомив відповідача-1 про збільшення розміру базової ставки за користування кредитом у зв'язку з незабезпеченням відповідачем 1 проведення щоквартальних кредитних оборотів по поточних рахунках, відкритих в банку, пропорційно розміру кредитної заборгованості відповідача -1 перед всіма банками, де у відповідача-1 відриті рахунки станом на перше число кварталу, в порушення пп.4.3.11.1 кредитного договору. Також відповідач-1 не забезпечив щоквартально, починаючи з 01.04.2011 року проведення операцій купівлі продажу та конвертації валюти в банку щоквартально на суму не менше 105 000 000, 00 грн. станом на перше число місяця, наступного за звітним кварталом, в якому проводиться моніторинг, в порушення п.п. 4.3.11.4 кредитного договору.

Листом № 2905\1-2 від 05.05.2014 року банк повідомляв відповідача 1 про збільшення розміру відсотків до 13,5, у зв'язку з тим, що був виявлений факт отримання відповідачем -1 кредиту, в порушення п.4.3.12.6 даного кредитного договору.

Таким чином, наданими позивачем доказами підтверджено порушення відповідачем-1 п. 4.3.12.7, 4.3.11.1, 4.3.11.4, 4.3.12.6 кредитного договору, зазначені пункти кредитного договору були погоджені з відповідачем-1 та не оскаржені, у зв'язку з чим відбулось обґрунтоване збільшення процентної ставки за кредитним договором.

Також, як видно зі змісту позовних вимог, окрім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.10.2013 по 28.07.2014 у сумі 1 891 119,61 доларів США та пеню за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.11.2013 по 28.07.2014 у сумі 102 560,03 доларів США; 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.10.2013 по 27.07.2014 у сумі 407 781,69 грн. доларів США та 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.11.2013 по 27.07.2014 у сумі 19 149,83 грн.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України і ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань " платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пунктів 7.1 та 7.2 Кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення заборгованості за кредитом, позичальник сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення заборгованості за кредитом враховуючи день погашення з розрахунку факт/365. У разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення плати за кредит згідно з умовами Кредитного договору (крім заборгованості за кредитом), позичальник сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення зазначених зобов'язань враховуючи день погашення з розрахунку факт/365.

Пунктом 4.1 Договору поруки передбачено, що при простроченні виконання поручителем зобов'язань, що визначені в пункті 1.2 Договору поруки, поручитель зобов'язаний виплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день прострочення.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів перевіривши розрахунки 3% річних та пені, погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає їх вірними, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в розмірі 19 875 385,48 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту , що за офіційним курсом НБУ станом на 28.07.2014 становить 1 891 119,61 доларів США та 1 205 367,21 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.11.2013 по 28.07.2014, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.07.2014 становить 102 560,03 доларів США, 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.10.2013 по 27.07.2014 у сумі 407 781,69 грн. доларів США та 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.11.2013 по 27.07.2014 у сумі 19 149,83 грн.

Доводи апеляційної скарги скаржника ТОВ «Електросталь», що судом першої інстанції не досліджувався факт настання обставин непереборної сили, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки за умовами кредитного договору відповідач-1 зобов'язаний був повернути позивачу суму основного боргу та нараховані проценти до 23.12.2013 (п. 1.1 Кредитного договору), антитерористична операція, на яку посилається відповідач - 1 як на обставини непереборної сили, відповідно до Указу від 14 квітня 2014 року №405\2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року почалась 13.04.2014 року.

Окрім того, твердження відповідача не підтверджені належними та допустими доказами, відповідно до ст. 33,34 ГПК України, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати» засвідчує форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили). Відповідно до ст. 14-1 вищезгаданого закону документом, що підтверджує форс-мажорні обставини, є сертифікат Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат. Відповідного сертифікату відповідачем 1 надано не було.

Дане твердження кореспондується також з ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до якої, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово - промислової палати України.

Аналогічної позиції також дотримується Виший господарський суд України у своїй Постанові від 24 травня 2011 року у справі №11/ 84.

Щодо заяви позивача про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, позивача, яка надійшла 01.12.2014 під час слухання справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів залишає її без задоволення, так як Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» набрав чинності 15.10.2014 року, після винесення рішення суду першої інстанції 22.09.2014 року., а , відповідно до ст. 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, тому підстави для скасування рішення в цій частині відсутні.

Обставини, які мали місце після вирішення справи судом першої інстанції не впливають на правильність прийнятого рішення та можуть бути підставою для розгляду цим судом в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2014 року у справі № 910/16158/14, підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНТІНА", Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2014 року у справі № 910/16158/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2014 року у справі № 910/16158/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/16158/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко