РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7110/14-ц

пр. № 2/759/3347/14

09 грудня 2014 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Макаренко В.В.,

при секретарі - Копчук Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 25 квітня 2014 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 яким з урахуванням уточнених в судовому засіданні позовних вимог просила поділити майно набуте за час шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 46,40 кв.м, житловою площею - 30,10 кв.м.; автомобіль марки Chevrolet модель Aveo, 2011 року випуску, колір чорний, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2. Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що з 11 січня 2008 року між нею та відповідачем укладено шлюб, за час шлюбу між сторонами придбано квартиру АДРЕСА_1, а також автомобіль марки Chevrolet модель Aveo, 2011 року випуску, колір чорний, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований на відповідача. На день подачі позову про поділ майна сторони знаходяться на стадії розлучення, угоди про поділ майна не досягли, що і слугувало підставою для подання позову до суду.

В свою чергу ОСОБА_2 не погоджуючись з заявленим позовом, звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, яким просив стягнути з ОСОБА_1 118 800 грн. відповідно до розписки від 18 травня 2010 року. Зустрічний позов обгрунтований тим, що ОСОБА_2 10 червня 2010 року уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, частину коштів для придбання вищезазначеного житла, а саме 183 000 грн. подружжям було отримано в кредит, іншу частину коштів 237 600 грн. ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_5, тому позивач за зустрічним позовом вважає, що поділу підлягають і борги подружжя, що були набуті під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в шлюбі в звязку з чим просить стягнути половину боргу, яикй утворився внаслідок купівлі позивачем за зустрічним позовом житла.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 первісний позов підтримала в повному обсязі, з підстав, викладених в позовній заяв, просила суд з урахуванням її уточнень, первісний позов задовольнити, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

ОСОБА_2 та його представник заперечували проти задоволення первісного позову, просили задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 11 січня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції м.Києва зареєстровано шлюб, відповідно до свідоцтва про шлюбу серії НОМЕР_3 (а.с. 4 - копія свідоцтва).

10 червня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, продаж квартири відповідно до п.4 вказаного договору вчинено за 435 495 грн. 50 коп. (а.с. 5- копія договору).

З витягу з Державного реєстру правочинів № 8634367 вбачається, що 10 червня 2010 року громадянин ОСОБА_4 відчужив квартиру АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_2 на підставі договору-купівлі, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (а.с. 6 - копія витягу).

24 червня 2010 року Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентиризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано на ОСОБА_2, підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу від 10 червня 2010 року - (а.с. 7 - копія витягу).

Згідно ст.60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вказане правило міститься і в ч.3 ст.368 ЦК України.

Згідно ст.63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст.69 СК Українидружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст.70 СК Україниу разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена.

Згідно ст.71 СК Українимайно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст.372 ЦК Українимайно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Отже, виходячи з того, що в України діє загальний режим спільності майна подружжя, згідно з яким майно, набуте в шлюбі, вважається таким, що належить подружжю, то у зв'язку з цим речі, набуті за час шлюбу, автоматично підпадають під режим спільного майна подружжя.

Оскільки квартиру придбано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період шлюбу, вона є об'єктом їх спільної сумісної власності як подружжя.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.п. 23, 24 своєї постанови від 21.12.2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

23 червня 2011 року між ОСОБА_2 та АТ «Українська автомобільна Корпорація» укладено договір № 218188-Y01133 купівлі автомобіля марки Chevrolet модель Aveo, 2011 року випуску, колір чорний, кузов № НОМЕР_1 (а.с. 8-10 - копія договору).

30 травня 2013 року автомобіль марки Chevrolet модель Aveo, 2011 року випуску, колір чорний, кузов № НОМЕР_1 ОСОБА_2 реалізував шляхом продажу ОСОБА_9 за ціною 45 000 грн., що підтверджується довідкою-рахунком серії ААВ № 448559 від 30 травня 2013 року виданною ТОВ «Глобал Авто» (а.с. 79 - копія довідки).

Статтею 330 ЦК України передбачено, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Також згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Беручи до уваги встановлені у судовому засіданні обставини справи та те, що автомобіль марки Chevrolet модель Aveo, 2011 року випуску, колір чорний, кузов № НОМЕР_1 був відчуженим ОСОБА_2 у період перебування сторін у шлюбі і на момент розгляду справи вже не перебуває на праві власності у ОСОБА_2, таке майно поділу не підлягає.

З аналізу норм ст. 65 СК України та ст. 369 ЦК України у разі, якщо одним із співвласників майна, що є у спільній сумісній власності, вчинено правочин щодо розпорядження цим майном, на вчинення якого не вимагається нотаріально посвідченої згоди інших співвласників, такий правочин може бути визнано недійсним у випадку, якщо особою буде доведено, що інша сторона правочинуправочину діяла небросовісно, тобто знала або повинна була знати про відсутність згоди на вчинення такого правочину інших співвласників.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 зверталась до суду про визнання недійсним правочину щодо відчуження спірного автомобіля.

При цьому суд виходив з роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Виходячи з того, що сторони не порушували питання про припинення права іншого співвласника на частку в спільному майні, про спосіб поділу спільного майна згоди не досягли та попередньо не внесли на депозитний рахунок суду відповідної грошової сум, тому суд вважає необхідним без поділу майна в натурі лише визнати ідеальні частки подружжя в цьому майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя і частки якого за сторонами визнаються рівними, та змінити режим спільної сумісної власності подружжя на ці об'єкти на режим спільної часткової власності.

За таких обставин суд повинен обмежитись лише визначенням ідеальних часток подружжя у праві спільної власності на квартиру.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що придбала автомобіль Chevrolet модель Aveo, 2011 року випуску, колір чорний, кузов № НОМЕР_1 в ОСОБА_2 Також їй відомо, що ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки Chevrolet модель Aveo, 2011 року випуску, колір чорний, кузов № НОМЕР_1 за кошти, які були отриманні в кредит та позику.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що йому відомо, що ОСОБА_5 позичила кошти в розмірі 30 000 доларів США ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 18 травня 2010 року отримав у неї позику в сумі 30 000 доларів США, зобовязання по договору позики 09 червня 2014 року ОСОБА_2 виконав в повному обсязі, про що свідчить відмітка в розписці про повернення суми боргу з датою його повернення.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість первісного позову, саме в частині поділу квартири АДРЕСА_1, щодо вимог зустрічного позову суд вважає дані вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом установлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і одержане за договором використано на її потреби.

ОСОБА_2 указував на те, що позичив кошти в ОСОБА_5 у розмірі 30 000 доларів США для купівлі квартири, однак відповідачем за первісним позовом не обґрунтовано з яких підстав не була дотримана вимога передбачена ч. 3 ст. 65 СК України, стосовно отримання письмової згоди ОСОБА_1 на укладення договору позики.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що вимоги первісного позову підлягають до часткового задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 61, 71 СК України, ст.372 ЦК України, ст.ст.10,11, 57-60, 212-218,294 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суд,-

в и р і ш и в:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

В порядку поділу майна визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею - 46,40 кв.м., житловою площею - 30,10 кв.м.

В порядку поділу майна визнати за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею - 46,40 кв.м., житловою площею - 30,10 кв.м.

В іншій частині первісного позову відмовити.

В задовлені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Святошинський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :