УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року м. Львів Справа № 876/6509/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

з участю секретаря - Андрушківа І.Я.,

представника позивача - Мельничука В.А.,

представника відповідача - Шпака В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року по справі № 813/2835/14 за позовом Приватної агрофірми «Лан» до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватна агрофірма «Лан» (далі - ПАФ «Лан») звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі від 26 березня 2014 року № 0000732200, № 0000722200, № 0000742200 та № 0010111700.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року вказаний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 12 березня 2014 року № 76/22-00/30649004, а тому висновок суду першої інстанції про протиправність цих податкових повідомлень-рішень та відповідно про наявність підстав для їх скасування є помилковим.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 12 березня 2014 року № 76/22-00/30649004, складеного за результатами позапланової виїзної перевірки ПАФ «Лан» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

від 26 березня 2014 року № 0000722200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 123358.75 грн., з яких на 98687.00 грн. за основним платежем та на 24671.75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 26 березня 2014 року № 0000732200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на суму 319803.75 грн., з яких на 255520.00 грн. за основним платежем та на 64283.75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 26 березня 2014 року № 0000742200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за земельним податком на суму 3661.62 грн., з яких на 2929.30 грн. за основним платежем та на 732.32 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 26 березня 2014 року № 0010111700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб на суму 87662.16 грн., з яких на 61799.72 грн. за основним платежем та на 25862.44 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2, 44.3, 44.6 статті 44, пунктів 135.1, 135.2, підпункту 135.4.1 пункту 135.4, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.1 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.6, 138.8, 138.9, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 255520.00 грн., підпунктів 14.1.234, 14.1.235 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2, 44.3, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 209.1, 209.2, 209.3, 209.6, 209.7 статті 209 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 98687.00 грн., підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269, підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, підпункту 272.1.1 пункту 272.1 статті 272, підпункту 282.1.10 пункту 282.1 статті 282, підпункту 307.1 «б» пункту 307.1 статті 307 Податкового кодексу України, що призвело до заниження земельного податку на суму 2929.30 грн., а також пункту 57.1 статті 57, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 71632.32 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на безпідставне застосування позивачем спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства на операції з поставки сільськогосподарської продукції, вирощеної на земельних ділянках щодо яких не оформлені договори оренди, а також на те, що позивач неправильно відображав суми нарахованого та виплаченого доходу по фізичних особах, суми перерахованого податку на доходи фізичних осіб, не відображав виплати по оренді паїв у податкових розрахунках та несвоєчасно сплачував суму самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення ПАФ «Лан» вимог податкового законодавства є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а досліджені під час розгляду справи докази доводять правомірність визначення позивачем розміру податкових зобов'язань, що в свою чергу свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як видно з довідки АБ № 590581 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності ПАФ «Лан» є змішане сільське господарство та вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

З 01 січня 2012 року ПАФ «Лан» є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Також згідно з свідоцтвом № 200126918 серії НБ № 063867 ПАФ «Лан» з 01 квітня 2012 року зареєстрована як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Порядок набуття та підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку встановлено статтею 308 Податкового кодексу України. Зокрема, для набуття або підтвердження статусу платника цього податку особа має подати відомості (довідку) про земельні ділянки із зазначенням кожного документа, який встановлює право власності/користування кожною земельною ділянкою.

Водночас законодавчо не встановлено вимоги про мінімальну кількість земельних ділянок, які належать на праві власності чи знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. При цьому така особа повинна буде підтвердити дотримання критерію щодо мінімальної частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Наслідки недотримання особою вимог щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва встановлені статтею 308 Податкового кодексу України.

Зокрема, підставою для скасування реєстрації платника фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до пункту 308.6 статті 308 цього Кодексу є або добровільне рішення такого платника, або рішення органу державної податкової служби, яке може бути постановлено в разі: 1) або ліквідації такого платника, у тому числі шляхом реорганізації, 2) або встановлення за результатами документальної перевірки порушення вимог статті 301 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 301.1 статті 301 Податкового кодексу України платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з пунктом 308.4 статті 308 Податкового кодексу України сільськогосподарська продукція для цілей визначення частки сільськогосподарського товаровиробництва поділяється на чотири види: 1) продукція рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукція рибництва, виловлена (зібрана), розведена, вирощена у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продукти її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 2) продукція рослинництва на закритому ґрунті та продукти її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 3) продукція тваринництва і птахівництва та продукти її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 4) продукція, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

Таким чином, зі змісту зазначеної вище норми слідує, що для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Відтак, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробника, що виключає можливість розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної пунктом 209.17 статті 209 Податкового кодексу України.

Якщо товари відповідають визначеним товарним групам та отримані в результаті здійснення діяльності, що відповідає визначеним видам, вони є сільськогосподарськими і повинні враховуватися при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. При цьому недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування.

Позивачем надано суду копії довідок ДПІ у Кам'янка - Бузькому районі від 10 лютого 2012 року № 40 та від 03 лютого 2013 року № 65 про кількісний і якісний склад, грошову оцінку земель землекористувача ПАФ «Лан» станом на 01 січня 2012 року та 01 січня 2013 року відповідно; державної статистичної інформації щодо сівби та збирання позивачем врожаю сільськогосподарських культур, проведення нею інших польових робіт станом на 01 червня 2011 року та 01 червня 2012 року, щодо посівних площ сільськогосподарських культур під урожай 2013 року, та щодо підсумків збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду станом на 01 січня 2013 року; рішень Дернівської сільської ради від 21 лютого 2012 року № 209 та від 29 березня 2013 року № 350 «Про надання в оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»; договорів оренди землі від 01 травня 2007 року, укладених з фізичними особами (як орендодавцями) та позивачем (як орендарем), згідно з якими орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Дернівської сільської ради; договорів оренди землі від 01 березня 2012 року та від 01 квітня 2013 року, укладених між Дернівською сільською радою (як орендодавцем) та позивачем (як орендарем), згідно яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення (рілля), які знаходяться на території Дернівської сільської ради; договорів про надання послуг.

Також в матеріалах справи містяться копії накладних, податкових накладних, актів виконаних механізованих робіт, актів приймання-передачі нерухомого майна; розрахунків на оплату, платіжних документів, книги складського обліку ПАФ «Лан» за 2011-2013 роки, розрахунків позивача частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2012 та 2013 роки.

Аналіз зазначених документів дає підстави для висновку про здійснення ПАФ «Лан» діяльності з безпосереднього виробництва сільськогосподарської продукції у обсязі не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг за перевірений період.

Посилання ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі на лист відділу Держземагенства у Кам'янка-Бузькому районі від 28 серпня 2013 року № 01-06/3343, в якому зазначено, що на території Дернівської сільської ради зареєстровано договори оренди на земельні ділянки від 01 квітня 2008 року терміном на 5 років на площу 108.7217 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в обґрунтування відсутності в позивача необхідних власних або орендованих основних фондів є безпідставним з огляду на те, що податкове законодавство не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки. А відтак, будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, безвідносно до підстав виникнення такого права, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей застосування спеціального режиму оподаткування.

Також слід зазначити, що податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Таким чином, у податкових органів відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до осіб, що є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимоги податкового законодавства. Сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником фіксованого сільськогосподарського податку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянках, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж у режимі фіксованого сільськогосподарського податку.

Отже, з огляду на встановлений судом першої інстанції факт використання ПАФ «Лан» спірних земельних ділянок лише для вирощування сільськогосподарської продукції, операції з реалізації такої продукції є об'єктом фіксованого сільськогосподарського податку незалежно від виду договору, на підставі якого використовується відповідна земельна ділянка, та від порядку оформлення цього договору.

З врахуванням вищевказаного, а також того, що платники фіксованого сільськогосподарського податку, згідно з пунктом 307.1 статті 307 Податкового кодексу України, не є платниками податку на прибуток підприємств; земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва); збору за спеціальне використання води; збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності), суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі від 26 березня 2014 року № 0000732200, № 0000722200 та № 0000742200.

Щодо правомірності донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб, то слід зазначити наступне.

З підпункту 3.8.2.2 акта перевірки слідує, що позивач неправильно відображав суми нарахованого та виплаченого доходу по фізичних особах, суми перерахованого податку на доходи фізичних осіб, не відображав виплати по оренді паїв у податкових розрахунках та несвоєчасно сплачував суму самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

У згаданий підпункт акта перевірки вміщено три таблиці, з назв двох з яких видно, що в них повинні бути відображені узагальнені дані про виявлені розбіжності з даними податкового розрахунку позивача та узагальнені дані про результати перевірки правильності нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів платникам податків, однак, вони містять лише назви граф та не заповнені взагалі, третя, з назви якої видно, що в ній повинні бути відображені результати перевірки повноти сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб - заповнена частково, однак, відображені в ній цифри не дають підстав для висновку про несвоєчасну сплату позивачем суми самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та про розмір такої суми.

Будь-яких інших даних, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для збільшення позивачеві грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб, згаданий вище акт перевірки не містить.

Більше того, таких даних не надано суду апеляційної інстанції на його письмовий запит, а присутній в судовому засіданні представник відповідача не зміг чітко пояснити в чому полягали порушення, які послужили підставою для збільшення позивачеві грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб.

Враховуючи те, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі від 26 березня 2014 року № 0010111700.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року по справі № 813/2835/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський

Повний текст ухвали виготовлено 22 грудня 2014 року.