УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 р. Справа № 876/10574/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Глушка І.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2014 року у справі №607/7262/14-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести виплату раніше призначеної пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

12.05.2014р. представник ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУПФУ в Тернопільській області), третя особа - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області (далі - УМВСУ в Тернопільській області), просив, враховуючи подані уточнення, визнати дії УПФУ в Тернопільській області щодо відмови в поновленні виплати раніше призначеної пенсії неправомірними та зобов'язати поновити виплату раніше призначеної пенсії з 30.04.2014р.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.10.2014р. позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.10.2014р. та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на даний час ОСОБА_2 не перебуває на обліку в ГУПФУ в Тернопільській області, оскільки на час звільнення з військової служби органом пенсійного забезпечення було ГУМВСУ в Тернопільській області, яким, у зв'язку з виїздом позивача на постійне місце проживання до Ізраїлю, припинено з 1995 року виплату пенсії за вислугу років. У квітні 2014 року на звернення представника ОСОБА_2 про поновлення виплати раніше призначеної пенсії ГУПФУ в Тернопільській області надало відповідь, якою роз'яснило порядок поновлення виплати пенсії, порядок подання та оформлення необхідних для цього документів. Враховуючи те, що ОСОБА_2 не подав заяву через уповноважений структурний підрозділ МВС України в Тернопільській області, не представив паспорт громадянина України чи посвідку на постійне або тимчасове проживання в Україні, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення суду законне та обгрунтоване. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, де і одержував пенсію за вислугу років.

У 1995 році ОСОБА_2 виїхав на постійне місце проживання в Ізраїль у зв'язку з чим виплату пенсії припинено, з врахуванням чинних на той час законодавчих положень.

У 2014 році представник позивача ОСОБА_4 звернувся в УМВС України в Тернопільській області та ГУПФУ в Тернопільській області із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії.

Листом Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області №3/117 від 17.02.2014р. повідомлено представника позивача, що на момент передачі повноважень щодо призначення та виплати пенсії від Міністерства внутрішніх справ України органам ПФУ, пенсія ОСОБА_2 не виплачувалася, а тому пенсійна справа до органів Пенсійного фонду не передавалася (а.с.9).

30.04.2014р. листом ГУПФУ в Тернопільській області №93/Л-11 повідомлено, що з 01.01.2007р. функції з призначення пенсій від Міністерства внутрішніх справ України передані органам ПФУ у зв'язку з чим ОСОБА_2 з питання призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» необхідно подати заяву через уповноважений структурний підрозділ Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області та представити паспорт громадянина України або посвідку на постійне або тимчасове проживання в Україні (а.с.8).

На переконання позивача дії ГУПФУ в Тернопільській області щодо відмови в поновленні виплати раніше призначеної пенсії є неправомірними, що стало підставою звернення до суду за захистом порушених справ.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частиною 2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003р. №1382-IV встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

На підставі заяви про призначення пенсії у зв'язку з звільненням із служби позивачу призначено пенсію за вислугу років з 15 вересня 1979 року та припинено виплату такої 31 травня 1995 року у зв'язку з виїздом за кордон, що підтверджується наявними у справі копіями Заяви про призначення пенсії, Висновком про призначення пенсії та Грошового атестату (а.с.29-36).

Наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон від 06.06.2013р. підтверджується, що ОСОБА_2 є громадянином України, постійно проживає в Ізраїлі та прийнятий на консульський облік посольством України в державі Ізраїль (а.с.13).

Слід зауважити, що на час виїзду ОСОБА_2 на постійне проживання за кордон пенсійне забезпечення громадян здійснювалось на підставі положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-XII (далі - Закон України №1788-XII) та спеціального Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09.04.1992р. № 2262-XII (далі - Закон України №2262-XII) у відповідних редакціях.

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України №1788-XII (в редакції на час виїзду позивача за кордон) пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами проводиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Згідно з ч.2 ст.10 Закону України №2262-XII пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей згідно з цим Законом здійснюється Міністерством оборони України, Державним комітетом у справах охорони державного кордону України, Головним управлінням командуючого Національною гвардією України, Управління державної охорони, органами управління інших військових формувань, Службою безпеки України і Міністерством внутрішніх справ України в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.92 Закону України №1788-XII громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. Порядок переведення пенсій, призначених внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, в інші країни визначається Кабінетом Міністрів України.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон України №1058-IV), яким визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Постановою Кабінет Міністрів України від 02.11.2006р. №1522 затверджено Порядок передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, яким визначено механізм передачі органам Пенсійного фонду України від Міноборони, МВС, МНС, СБУ, Державної податкової адміністрації, Державного департаменту з питань виконання покарань та інших органів, що здійснюють призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», функцій з призначення і виплати пенсій.

Згідно з п.2 ч.1 ст.49 Закону України №1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.51 Закону України №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, виплачується за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 62 Закону України №1058-IV встановлено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії в Україні не призначаються. Пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Конституційного суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнано неконституційними положення пункту 2 частини першої статті 49 про те, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, положення другого речення статті 51 (під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України) Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV. Встановлено, що вказані положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього Рішення.

Вказаним Рішенням Конституційного Суду України зазначено, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Після прийняття даного рішення Конституційного Суду України і на теперішній час інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом у рішеннях від 09.04.2013р (справа №К/800/12805/13), від 08.10.2014р. (справа №К/9991/72017/12), від 20.03.2014р. (справа №К/800/64034/13), від 23.01.2014р. (справа №К/800/47290/13).

Слід зауважити, що відповідно до частини 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Слід зауважити, що згідно Положення від 30.04.2002р. №8-2, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України, одним з основних завдань територіальних управлінь Пенсійного Фонду України є призначення (перерахунок) пенсій.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006р. №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007р. №3-1.

Згідно з абз.2 п.4 Порядку №3-1 заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з виїздом за кордон, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні тощо, подається пенсіонером, або його законним представником особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання.

Відповідно до абз.2 п.14 Порядку №3-1 заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів.

Згідно п.17 Порядку №3-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.

Враховуючи, що на момент звернення із заявою про поновлення виплати пенсії функції з призначення та виплати пенсії з 01.01.2007р. були передані до територіальних управлінь Пенсійного фонду України, колегія суддів приходить до висновку, заява про поновлення виплати пенсії обґрунтовано подана до відповідача, а останній, відмовляючи в поновленні позивачу раніше призначеної пенсії, діяв в порушення вищенаведених законодавчих норм, оскільки не вжив заходів щодо витребування пенсійної справи та за необхідністю інших письмових документів, необхідних для поновлення пенсійних виплат.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірності своїх дій, та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи. Постанову прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, і тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2014 року у справі №607/7262/14-а - без змін.

Ухвала набирає законної з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді: І.В. Глушко

М.А. Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 24.12.2014р.