КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р. Справа№ 5011-46/12625-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Копитової О.С.

Сотнікова С.В.

за участю представників сторін:

від скаржника: не з'явились;

від ініціюючого кредитора: не з'явилися;

від боржника: ліквідатор арбітражний керуючий Стецин І.В. постанова господарського суду міста Києва від 11.11.2013 у справі № 5011-46/12625-2012;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акопяна Амаяка на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.10.2014 за результатами розгляду заяви Акопяна Амаяка від 24.06.2014 про визнання грошових вимог до боржника на суму 50 000, 00 грн у справі № 5011-46/12625-2012 (суддя Омельченко Л.В.)

за заявою Підприємства із 100 % іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко», м. Київ

до приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія», м. Київ

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа № 5011-46/12625-2012 про банкрутство приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія».

Провадження у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року № 5011-46/12625-2012.

08.10.2012 у справі № 5011-46/12625-2012 винесено ухвалу підготовчого засідання з відповідними процесуальними наслідками.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство вказаного боржника опубліковано в газеті Голос України № 196 (5446) від 18.10.2012.

15.02.2013 відбулося попереднє судове засідання, в якому розглянуто всі заяви з грошовими вимогами до боржника, які надійшли до суду та були включені до реєстру вимог кредиторів, а також затверджено реєстр вимог кредиторів приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія».

11.11.2013 господарським судом міста Києва у справі № 5011-46/12625-2012 винесено постанову про визнання банкрутом приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія», відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором - арбітражного керуючого Стецину Ігора Володимировича.

07.07.2014 до господарського суду надійшла заява Акопяна Амаяка з грошовими вимогами до банкрута.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі № 5011-46/12625-2012 (суддя Омельченко Л.В.) заяву Акопяна Амаяка від 24.06.2014 про визнання грошових вимог до боржника на суму 50 000,00 грн залишено без розгляду.

В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на пропуск Акопяном Амаяком тридцяти денного строку звернення із вимогами до боржника в розмірі 50000,00 грн, оскільки заявлені вимоги до боржника є вимогами конкурсного кредитора.

При цьому, місцевий суд керувався ст. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ (у редакції Закону від 30.06.1999 року) та ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Акопян Амаяк звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі № 5011-46/12625-2012, а справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Вважає, що дана ухвала прийнята місцевим господарським судом з неповним дослідженням обставин справи порушенням норм матеріального та процесуального права. Так скаржник зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги положення ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ ( у редакції Закону України від 22.12.2011 року 4212-VI, зі змінами та доповненнями) та помилково дійшов висновку, що він є конкурсний кредитор, оскільки на думку скаржника він є поточним кредитором за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

16.12.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Стецини Ігоря Володимировича відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу залишити без мін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні ліквідатор банкрута заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на неї.

Інші визнані в судовому порядку кредитори та учасники провадження у справі не надали відзиви на апеляційні скарги, повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили, враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідних кредиторів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши ліквідатора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з копій матеріалів справи Акопян Амаяк в 03.07.2014 направив до місцевого господарського суду заяву про визнання грошових вимог, як поточного кредитора у сумі 50 000,00 грн, оскільки дані вимоги є вимогами про відшкодування шкоди, заподіяною життю особи, внаслідок вчинення злочину, і виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Грошові вимоги до боржника підтверджуються рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19.11.2012 у справі № 1328/8143/12р., яким, зокрема, стягнуто з Павленка Віктора Вадимовича та приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» на користь Акопян Амаяк моральну шкоду, завдану смертю, яка завдана внаслідок скоєння злочину, в розмірі 50 000,00 грн. На виконання зазначеного рішення видано Шевченківським районним судом міста Львова виконавчий лист від 05.12.2012.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, а саме з письмових пояснень ліквідатора Стецини Ігоря Володимировича від 01.09.2014 у справі № 5011-46/12625-2012, останній заявлені вимоги Акопяна Амаяка у сумі 50 000,00 грн не визнав, посилаючись на те, що дані вимоги не є поточними, оскільки виникли до порушення справи про банкрутство і їх виконання не забезпечене заставою, а отже відносяться до конкурсних кредиторських вимог, які не підлягають розгляду у ліквідаційній процедурі, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року в редакції від 30.06.1999 року зі змінами та доповненнями.

Господарським судом міста Києва встановлено, що кредиторські вимоги заявлені до боржника є грошовими вимогами зі сплати моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн у зв'язку з настанням 29.10.2011 р. страхового випадку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю двох транспортних засобів - автомобіля ВАЗ-2106, під керуванням Павленка Віктора Вадимовича та мотоцикла "Ямаха Р-1" під керуванням Акопяна Карена Амаяковича.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини Павленка В.В., що підтверджується вироком Яворівського районного суду Львівської області від 09.04.2012.

Цивільно-правова відповідальність Павленка В.В. була застрахована приватним акціонерним товариством «Українська екологічна страхова компанія» згідно з полісом ВЕ 8216250.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди син Акопяна Амаяка - Акопян Карен Амаякович, отримав тілесні ушкодження, внаслідок яких помер.

19.11.2012 Шевченківським районним судом міста Львова винесено рішення у справі № 1328/8143/12, яким, з огляду на описані обставини та спричиненням діями Павленка В.В. Акопян Ельмірі Каренівні моральних страждань через смерть батька, з Павленка В.В. та приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» на користь Акопян Амаяка стягнуто 50 000,00 грн моральної шкоди. На виконання зазначеного рішення Шевченківським районним судом міста Львова видано виконавчий лист про стягнення з боржника зазначеної суми боргу. Відповідно до заяви про визнання грошових вимог поточного кредитора станом на день звернення до місцевого господарського суду, рішення Шевченківського районного суду міста Львова не виконано.

На підставі наведеного, судом першої інстанції правомірно встановлено, що фактично заявленими до боржника є грошові вимоги, зумовлені настанням страхового випадку, який мав місце у 2011 році.

Підтвердженність вини Павленка В.В., цивільно-правова відповідальність якого застрахована боржником, у настанні дорожньо-транспортної пригоди, наслідками якої стала смерть Акопяна Карена Амаяковича та спричинення Акопяну Амаяку душевних страждань відбулося 09.04.2012 (винесення рішення Яворівського районного суду міста Львова).

Аналізуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що право грошової вимоги до приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» у Акопяна Амаяка, відповідно до положень чинного цивільного законодавства про відшкодування моральної шкоди (ст.ст. 1167, 1168 Цивільного кодексу України), виникло з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди та/або визнання судовим рішенням вини Павленка В.В. у порушенні правил дорожнього руху, що відбулося до порушення провадження у справі.

Натомість, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції стосовно того, що вимоги Акопяна Амаяка є конкурсними, оскільки в даному випадку моральна шкода в сумі 50 000,00 грн набула статусу боргу приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» перед Акопяном Амаяком саме з набранням рішенням Шевченківським районним судом міста Львова від 19.11.2012 у справі № 1328/8143/12 законної сили, а отже заявлені вимоги виникли після 17.09.2012 - дати порушення провадження у справі.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 в редакції від 22.12.2011 зі змінами та доповненням передбачено, що положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Також, встановлено, що положення цього Закону, які регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як зазначалось вище, постанова про визнання приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» банкрутом винесена судом першої інстанції 11.11.2013.

Піддаючи аналізу вищенаведені обставин справи та норми чинного законодавства колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду вимог Акопяна Амаяка неправомірно було застосовано положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року в редакції від 30.06.1999 зі змінами та доповненнями.

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI) кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно абз. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися лише в межах ліквідаційної процедури.

На підставі вище викладеного, апеляційний суд робить висновок, що вимоги Акопяна Амаяка у розмірі 50000,00 грн виникли після порушення провадження у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія», а тому є вимогами поточного кредитора в розумінні абз. 6 ст. 1 Закону.

Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану ухвалу у справі, суд першої інстанції, дійшовши помилкового висновку про наявність підстав для залишення без розгляду заяви про визнання грошових вимог поточного кредитора, неналежним чином застосував норми чинного законодавства, у зв'язку з чим, прийнятий у справі судовий акт, підлягає скасуванню, як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а справа передачі для розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 106 ГПК України, у випадках скасування апеляційною інстанцією, зокрема, ухвали про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

За таких обставин, апеляційна скарга Акопяна Амаяка підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи на розгляд місцевому господарському суду.

Керуючись ст. ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 91, 94, 99, 102-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акопяна Амаяка задовольнити.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі № 5011-46/12625-2012 скасувати.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді О.С. Копитова

С.В. Сотніков