ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2014 р. Справа № 914/3587/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про стягнення вартості недовархованої електричної енергії в розмірі 40 474, 44 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі М. Потикевич

Представники:

Від позивача: Луцик С. В.

Від відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_3

Суть спору:

Позовну заяву подано Публічним акціонерним товариством "Львівобленерго", м. Львів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів про стягнення вартості недовархованої електричної енергії в розмірі 40 474, 44 грн.

Ухвалою господарського суду від 10.10.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.11.2014р.

Для об'єктивного та всектороннього вирішення спору 11.11.2014р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

25.11.2014р. в судовому засідання оголошувалась перерва, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Ухвалою суду від 09.12.2014р. відкладено розгляд справи та продовжено строк вирішення спору.

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов»язки згідно зі ст. 22 ГПК України.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях. Ствердив, зокрема, що на підставі п. 6.41 Правил користування електричною енергією, затверджених Національною комісією регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28 та у відповідності до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (в редакції постанови НКРЕ від 18.12.2008 р. № 1384) представниками енергоінспекції ПАТ "Львівобленерго" 01.04.2014р. складено акт про порушення Правил користування електричною енергією № 026995. При огляді автомобільної стоянки за адресою: АДРЕСА_2, виявлено та встановлено факт самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника. Відповідно до договору оренди №138 П/Т від 01.04.2011р. про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів, укладеного між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, замельна ділянка по АДРЕСА_2, площею 345.0 кв.м. надавалась у користування відповідачу для забезпечення паркування транспортних засобів. На підставі наведеного, за результатами розгляду зазначеного акту, складено протокол №150 від 11.04.2014р. та нараховано відповідачу недорахованої електричної енергії за порушення Правил користування електричною енергією в розмірі 40 474, 44 грн. Позов просить задоволити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві. Зокрема, заперечив щодо обсягу, періоду нарахування вартості не облікованої електричної енергії та нарахування недорахованої електричної енергії з врахуванням ПДВ. Зазначив, що позивачем порушено порядок нарахування та законодавчі акти, на підставі яких нараховується недоврахована електрична енергія, а саме п.5 п. 2.1. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії та п.4 Порядку визначення розміру відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.2006р. №122. Вважає, що при нарахуванні та визначенні розміру не облікованої електричної енергії застосовується положення п.4 Порядку визначення розміру відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.2006р. №122, який має переважне право перед нормами Постанови НКРЕ. Крім того ствердив, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 відповідачем не використовується у зв»язку з припиненням терміну дії договору 31.12.2013р., відтак станом на день складання позивачем акту про порушення ПКЕЕ №026995, ніякого відношення до об»єкту не мав. Зазначив про відсутність ФОП ОСОБА_1 при складанні акту та заперечив надання повноважень на представництво охоронця автостоянки як представника відповідача (споживача) перед ПАТ «Львівобленерго» в присутності якого складений акт про порушення №150. Відтак, вважає, оскільки працівниками ПАТ «Львівобенерго» порушена процедура складання акту, даний акт про порушення №150 від 11.04.2013р. є неналежним доказом. Позовні вимоги вважає безпідставними, у позові просить відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд встановив наступне.

13.04.2007р. між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір №30-07 П/ТЗ про надання права на організацію паркування автотранспортних засобів на території м. Львова, а саме за адресою: АДРЕСА_2, площею 345,0 кв. м. Термін дії договору: з 01.05.2007р. до проведення конкурсу з визначення оператора паркування автотранспорту на АДРЕСА_2.

Заявою №336/3 від 17.05.2007р. ФОП ОСОБА_1 звертався до ВАТ «Львівобленерго» (перейменоване у ПАТ «Львівобленерго») на приєднання електроустановки, згідно з якою просив підготувати та укласти з ним договір про приєднання до електричних мереж ВАТ «Львівобленерго» та виготовити технічні умови приєднання електроустановок зони паркування автомобілів за адресою: АДРЕСА_2. 30.05.2007р. між ВАТ «Львівобленерго» та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір №336/3 на підготовку та видачу технічних умов приєднання.

04.06.2007р. між сторонами було укладено договір на приєднання до електричних мереж №131-1334/2, за яким власник здійснює приєднання та підключення електроустановок замовника по АДРЕСА_2 до своїх електричних мереж після виконання технічних умов та інших умов цього договору.

Однак, відповідачем технічні умови виконані та реалізовані не були, відтак договір про постачання електричної енергій укладений не був. Дана обставина відповідачем не заперечувалась.

01.04.2011р. між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (замовник, за договором) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець, за договором) був укладений договір про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів. Згідно п. 1.2. вказаного договору, замовник надає виконавцю у користування спеціально визначену земельну ділянку для забезпечення паркування транспортних засобів на АДРЕСА_2 площею 345, 0 кв.м. згідно з планом майданчика для паркування. Пунктом 5.1. договору визначено, термін дії договору: з 01.04.2011р. до 31.12.2013р.

Перевіркою об'єкта за адресою: АДРЕСА_2, проведеною представниками енергонагляду ПАТ «Львівобленерго», встановлено самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника, про що складено акт №150 від 01.04.2011р. На підставі наведеного, ФОП ОСОБА_1 проведено нарахування вартості недоврахованої електричної енергії відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, за 12 місяців (з 02.04.2013р. - 01.04.2014р.), що, відповідно до розрахунку становить 40 474, 44 грн.

Правовідносини, що виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до ст. 26 Закону України „Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії та несе відповідальність за порушення правил користування електричною енергією.

Згідно з положеннями п. 1.6, 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України №28 від 31.07.1996р., договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Договір про постачання електричної енергії на основі типового договору укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

На підставі договору про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів №138 П/Т від 01.04.2011р., відповідач користувався земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 у період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р.

За результатами проведеної перевірки об'єкта за адресою: АДРЕСА_2 встановлено самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника, про що складено акт про порушення №026995 від 01.04.2014р. та схему додаток до акту.

Листом від 07.04.2014р. №30-01040 позивач повідомив відповідача про засідання комісії по розгляду зазначеного акту від 01.04.2014р. про порушення ПКЕЕ, що підтверджується списком №1229 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів ВПЗ-7 та поштовою квитанцією від 07.04.2014р. №8176.

11.04.2014р. прийнято рішення, оформлене протоколом №150 засідання комісії ЛМЕМ по розгляду актів про порушення Привал користування електричною енергією про нарахування обсягу та вартості не облікованої електричної енергії за 12 місяців по 01.04.2014р. на суму 40 474, 44 грн., відповідно до проведеного розрахунку обсягу та вартості електроенергії згідно з Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем, затвердженою Постановою НКРЕ від 04.05.2006р. №562.

22.04.2014р. листом - претензією №30-01188 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату не облікованої електричної енергії згідно виставленого рахунку №026995 від 11.04.2014р. Однак, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, а також з'ясовано в судових засіданнях, відповідач в період користування земельною ділянкою і надання послуг з паркування транспортних засобів з 01.04.2011р. по 31.12.2013р. на підставі договору про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів №138 П/Т від 01.04.2011р. з позивачем жодних договорів на постачання електроенергії за вищезазначеною адресою не укладав. Дана обставина відповідачем не заперечувалась. При цьому, відповідач посилається на користування електроенергією за допомогою електрогенератора, однак жодних доказів в підтвердження такого користування суду не надано.

Пунктом 1.2 ПКЕЕ визначено, що недоврахована електрична енергія - це обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом, але не врахований розрахунковими засобами обліку або врахований неправильно.

Згідно розділу 10 ПКЕЕ, споживач зобов'язаний: забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок; не допускати безоблікового користування електроенергією від технологічних електричних мереж споживача (внутрішньобудинкових мереж); оперативно повідомляти щодо виявлення безоблікового користування електроенергією від технологічних електричних мереж споживача.

Відповідно до вимог п.6.41 ПКЕЕ, у разі виявлення уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень ПКЕЕ або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. У разі відмови споживача підписати акт у ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше, ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).

Факт самовільного підключення та безоблікового споживання відповідачем електроенергії за адресою: АДРЕСА_2, підтверджується актом про порушення ПКЕЕ від 01.04.2014 №026995., що підписаний у відповідності до вимог п. 6.41. ПКЕЕ трьома представниками постачальника електричної енергії, в присутності охоронця, який зауважень до акту не подав та від підпису відмовився. Наведене спростовує посилання відповідача на порушення процедури складання акту про порушення ПКЕЕ №026995 та визнання його неналежним доказом.

Згідно ч. 6 пункту 6.41. ПКЕЕ передбачено, що споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акту, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Такі пояснення та зауваження зі сторони споживача подані не були і про їх наявність в акті не зазначено.

Відповідно до вимог п.6.42 ПКЕЕ, на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків та виписуються споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України.

Однак, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні докази повідомлення відповідача про засідання комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ та надсилання протоколу засідання комісії №150, розрахункових документів про нарахування обсягів та вартості не облікованої електричної енергії на суму 40 474, 44 грн.

При цьому, відповідач на засідання комісії не з'явився, зауважень до вказаного акту відповідач не подав, докази оскарження акту відповідачем у судовому порядку, визнання його недійсними чи скасування суду не подано.

Зі змісту пункту 1.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем, затвердженою Постановою НКРЕ від 04.05.2006р. №562 зі змінами та доповненнями, вбачається, що даний нормативно-правовий акт встановлює порядок визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами Правил. Методика поширюється на споживачів електричної енергії та застосовується постачальниками електричної енергії при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією (пункт 1.2 Методики).

Згідно п.п. 5. п. 2.1 Методики встановлено, що даний нормативний документ застосовується на підставі акта порушень, складеного з урахуванням вимог Правил, зокрема, у разі виявлення самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника.

Пунктом 2.6 Методики прямо встановлено порядок визначення обсягу та вартості самовільно спожитої електричної енергії в разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 Методики та за умови відсутності у такого договору про постачання електричної енергії, для розрахунку загального обсягу самовільно спожитої електричної енергії за Д пер. береться сумарна кількість днів у періоді від дня набуття споживачем права власності на електроустановку (але не більше сумарної кількості днів у дванадцяти календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення) до дня усунення порушення.

Відповідач заперечив проти обсягу нарахування самовільно спожитої енергії проведеного позивачем, вважає, оскільки акт про порушення складений 01.04.2014р., вважає, що днем виявлення порушення слід вважати 01.04.2014р., відтак розрахунок повинен проводитись, з моменту виявлення порушення.

Однак, згідно нормативних положень п. 2.6 Методики випливає, що нарахування проводиться за формулою, не більше сумарної кількості днів у дванадцяти календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення. Відтак, трактування відповідачем положень 2.6. Методики, щодо порядку проведення розрахунку самовільно спожитої енергії суперечать вищезазначеному та судом до уваги не приймаються.

Суд додатково зазначає, згідно листа - відповіді від 19.11.2014р. №2503в-1270 Департамент житлового господарства та інфраструктури ЛМР повідомив, що договір про використання земельної ділянки спеціальної визначеної для паркування транспортних засобів за адресою: м. Львів, вул. Зелена 150, втратив свою чинність 31.12.2013р. і станом на сьогоднішній день відповідач здійснює свою діяльність за даною адресою незаконно.

Матеріалами справи підтверджується факт користування земельною ділянкою відповідачем за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору №138 П/Т від 01.04.2011р. за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р. Як з'ясовано в судових засіданнях та не заперечувалось сторонами, договір про постачання електричної енергії між позивачем та відповідачем укладений не був, а посилання відповідача на користування електрогенератором, жодними доказами не підтверджується.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач здійснював несанкціоноване, самовільне та не обліковане користування електричною енергією за період з 02.04.2013р. по 31.12.2013р. на суму 30 302, 00 грн. недорахованої електричної енергії.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Згідно ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин, розглянувши матеріали справи та здійснивши оцінку наданих доказів та пояснень, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 38, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів, вул. Козельницька, 3 (код ЄДРПОУ 00131587) - 30302, 00 грн. вартості недоврахованої електричної енергії, 1368, 42 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 23.12.2014р.

Суддя Мороз Н.В.