ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2008 року м.Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Шавеля Р.М.,
суддів Пліша М.А. та Старунського Д.М.,
при секретарі - Романишин О.Р.,
з участю осіб, які взяли участь у справі:
пред-ків позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 09.02.2008р.,
ОСОБА_2, довіреність № б/н від 21.10.2008р.,
пред-ків третіх осіб - ОСОБА_3, довіреності № б/н від 30.08.2008р.,
ОСОБА_4, довіреність № б/н від 30.08.2008р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, діючого за дорученням, від імені та в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на постанову господарського суду Львівської обл. від 04.12.2007р. у справі за позовом Релігійної громади УГКЦ Успенія Пресвятої Богородиці до Річківської сільської ради, третя особа ОСОБА_5, з участю прокуратури Львівської обл., про скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, -
в с т а н о в и л а:
04.10.2007р. позивач Релігійна громада УГКЦ Успенія Пресвятої Богородиці звернулася до господарського суду з позовом, в якому просить скасувати: рішення Річківської сільської ради від 17.07.2007р. «Про скасування рішення Річківської сільської ради від 21.06.1993р. «Про передачу будинку» та рішення Річківської сільської ради № 3 від 12.01.1989р. в частині оформлення права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 за ОСОБА_5; зобов'язати Виконавчий комітет Річківської сільської ради винести рішення про видачу дубліката права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 Жовківського району Львівської обл. за позивачем (а.с.3-4).
Ухвалою господарського суду від 04.12.2007р. залучено до справи в якості третьої особи ОСОБА_5; а також закрито провадження у справі щодо позовних вимог: про скасування рішення Річківської сільської ради № 3 від 12.01.1989р. в частині оформлення права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 за ОСОБА_5; та про зобов'язання Виконавчого комітету Річківської сільської ради винести рішення про видачу дубліката права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 Жовківського району Львівської обл. за позивачем (а.с.40-41).
Постановою господарського суду від 04.12.2007р. заявлений позов задоволено; скасовано рішення Річківської сільської ради від 17.07.2007р. «Про скасування рішення Річківської сільської ради від 21.06.1993р. «Про передачу будинку» (а.с.43-45).
Не погодившись із винесеною постановою господарського суду, її оскаржив ОСОБА_3, діючий за дорученням, від імені та в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який в своїй апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представник апелянтів вказує, що розглядуваний спір повинен був розглядатися місцевим загальним судом; останній також фактично стосується права власності на спірний будинок, а тому провадження у справі слід закрити (а.с.58-59).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянтів на підтримання поданої скарги, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, відповідно до рішення Виконавчого комітету Річківської сільської ради № 3 від 12.01.1989р. і додатку № 1 до нього визнано можливим оформити право власності за ОСОБА_5 на будинок АДРЕСА_1 в с.Річки (а.с.13-14).
Згідно рішення Жовківського районного суду Львівської обл. від 27.04.1993р. визнано недійсним договір, укладений Виконавчим комітетом Річківської сільської ради 18.11.1990р., про продаж будинку клебанії в с.Річки Жовківського району Львівської обл. (а.с.11-12).
21.06.1993р. відповідачем прийнято рішення про безкоштовну передачу спірного будинку у власність церковного комітету с.Річки (а.с.8); на виконання вказаного рішення був складений Акт про передачу будинку від 22.06.1993р. (а.с.7).
Відповідно до рішення Жовківського районного суду Львівської обл. від 06.02.2007р. виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_2 в с.Річки Жовківського району Львівської обл., який належить ОСОБА_7 на підставі приватної власності, з наданням житлового приміщення в будинку АДРЕСА_1 в с.Річки Жовківського району Львівської обл. (а.с.33-35).
17.07.2007р. на виконання протесту прокуратури Жовківського району Львівської обл. відповідачем прийнято рішення № 2, яким скасоване рішення Річківської сільської ради від 21.06.1993р. «Про передачу будинку» (а.с.9).
Відповідно до наявних у справі довідок слідує, що документи про право власності на спірний будинок видані третій особі ОСОБА_5 (а.с.5, 6), ОСОБА_5 разом із своїми дружиною та сином зареєстровані в с.Річки по вул.Космічній, 13 (а.с.10).
Із врахуванням наведеного вбачається, що право власності на спірний будинок у 1989р. було зареєстровано за ОСОБА_5, у подальшому такий був безкоштовно переданий позивачу, і в кінцевому підсумку рішенням відповідача знову повернутий ОСОБА_5
У спірному будинку зареєстровані ОСОБА_5 та члени його сім'ї, які на даний час проживають у вказаному будинку.
Згідно змісту пояснень представників позивача, наданих в суді апеляційної інстанції, спір фактично торкається визнання права власності на будинок АДРЕСА_1 в с.Річки Жовківського району Львівської обл.; вказане твердження підтвердили й представники апелянтів.
Окрім цього, у розглядуваних відносинах Річківська сільська рада діяла як власник майна та вчиняла дії по розпорядженню ним, які оформляла у прийнятих рішеннях.
Разом з тим, задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що право особи, яка вважає себе власником майна, що перейшло до іншої особи, не може бути захищене шляхом визнання незаконними та скасування рішення сільської ради, яким, у свою чергу, скасоване попереднє рішення органу місцевого самоврядування щодо вирішення питання про право власності на спірне майно.
Загальні способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.16 ЦК України, а права власності - главою 29 цього Кодексу. При виборі способу захисту цивільного права необхідно врахувати специфіку права та характер його порушення. Захист права судом відбувається з урахуванням установлених законом меж здійснення суб'єктивного права на захист і компетенції суду.
Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частиною 1 ст.393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Згідно з частиною другої цієї статті власник майна, права якого порушені внаслідок видання такого правового акта, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Зі змісту цієї статті випливає, що такий спосіб захисту порушеного права, як визнання незаконним (недійсним) акта суб'єкта владних повноважень, не є універсальним і його застосування можливе у двох випадках: коли може бути відновлено те становище, яке існувало до видання акта, або коли за відсутності цієї можливості вимога про визнання незаконним акта суб'єкта владних повноважень поєднана з вимогою про відшкодування майнової та моральної шкоди. Спори зазначеної категорії належать до адміністративної юрисдикції.
Оскільки відновлення того становища, яке існувало до прийняття рішення сільської ради № 2 від 17.07.2007р., в обраний позивачем спосіб неможливе, а вимоги про скасування оспорюваного рішення не поєднані з вимогами про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд першої інстанції повинен був дійти висновку про те, що ця справа не підлягає розгляду адміністративними судами, і закрити провадження в ній відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України.
Компетенція адміністративних судів згідно з п.1 ч.1 ст.17 названого Кодексу поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, зокрема щодо оскарження його рішень. Проте ця норма має застосовуватися з урахуванням положень ст.ст.216, 386, 388, 392, 393 ЦК України щодо способів захисту права власності, а також положень Цивільного процесуального та Господарського процесуального кодексів України стосовно юрисдикції судів.
Неврахування зазначеного господарським судом, який розглянув справу за правилами адміністративного судочинства по суті заявлених вимог, призвело до помилкового вирішення спору, оскільки майнове становище позивача не могло бути відновлене шляхом задоволення позову.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Оскільки порушення провадження у справі та її розгляд помилково здійснено за правилами КАС України, постановлене судом першою інстанцією рішення відповідно до п.4 ч.1 ст.205 КАС України, підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
На підставі наведеного та керуючись ст.195, п.4 ч.1 ст.198, ч.1 ст.203, п.4 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, діючого за дорученням, від імені та в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5, задоволити.
Постанову господарського суду Львівської обл. від 04.12.2007р. у справі за позовом Релігійної громади УГКЦ Успенія Пресвятої Богородиці до Річківської сільської ради, третя особа ОСОБА_5, з участю прокуратури Львівської обл., про скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, - скасувати, а провадження у справі - закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Шавель Р.М.
Судді: Пліш М.А.
Старунський Д.М.