КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р. Справа№ 910/15164/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Денисюк І.Г.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 23.12.2014 року по справі № 910/15164/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій" на рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 17.10.2014 року) по справі № 910/15164/14 (головуючий суддя - Босий В.П., судді - Літвінова М.Є., Полякова К.В.)

за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання

ринків у сфері фінансових послуг

до публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій"

третя особа Фонду державного майна України

про зобов'язання звільнити приміщення

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулась Національна комісія, що здійснює державне регулювання ринків у сфері фінансових послуг з позовом до публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій" про зобов'язання звільнити приміщення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року у справі № 910/15164/14 позов задоволено повністю. Зобов'язано публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій" у триденний строк з дня набрання рішенням законної сили звільнити приміщення на другому та третьому поверхах у будинку № 3 по вул. Бориса Грінченка в місті Києві. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій" на користь Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків у сфері фінансових послуг судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/15164/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 року по справі № 910/15164/14 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій" прийнято до провадження і призначено перегляд рішення зазначеною колегією на 02.12.2014 року.

19.11.2014 року від публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій" надійшли додаткові документи, які судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.

27.11.2014 року від Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків у сфері фінансових послуг на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року у справі № 910/15164/14 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

01.12.2014 року від публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій" надійшли клопотання про витребування доказів та відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 року по справі № 910/15164/14 відкладено розгляд апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій" на 16.12.2014 року. Зобов'язано позивача до 13.12.2014 року надати письмові пояснення по суті спору та акт приймання передачі будівлі № 3 по вулиці Б. Грінченка від Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України до Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків у сфері фінансових послуг оригінал для огляду та копію для доручення до матеріалів справи. Зобов'язано третю особу до 13.12.2014 року надати письмові пояснення стосовно не підписання договору оренди та по суті спору в цілому.

12.12.2014 року від Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків у сфері фінансових послуг надійшли додаткові пояснення та витребувані документи.

У судовому засіданні, призначеному на 16.12.2014 року, оголошено перерву до 23.12.2014 року.

22.12.2014 року від публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій" надійшли додаткові пояснення.

23.12.2014 року від Фонду державного майна України надійшли пояснення по суті спору.

Представник відповідача був присутнім в судових засіданнях та надавав свої пояснення, якими підтримував доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представники позивача та третьої особи в судових засіданнях надавали свої пояснення та просили рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій" - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року по справі № 910/15164/14 - слід залишити без змін, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Стаття 627 ЦК України та стаття 6 цього Кодексу регламентує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.10.2003 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 601-р (яке є чинним станом на дату розгляду справи в апеляційній інстанції) розміщено Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України у будинку по вул. Б. Грінченка, 3, у м. Києві, передавши цей будинок разом з меблями, обладнаннями та іншим майном в її оперативного управляння.

Абзацом другим зазначено розпорядження передбачено, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України надає у зазначеному будинку на умовах оренди приміщення для розміщення Національного депозитарію з оплатою фактичних витрат, пов'язаних з утриманням ним займаних площ.

25.11.2003 року між Національним депозитарієм України (орендар, відповідач) та Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (орендодавець) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №41 (договір, 12-13).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Розділом 1 договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в оренду приміщення другого та третього поверхів у будинку № 3 по вулиці Б.Грінченка, загальною площею 1061,1 кв.м. та вартістю, визначеною згідно експертної оцінки, здійсненої орендодавцем. Приміщення передається для розміщення центрального офісу Національного депозитарію України.

Відповідно до п. 4.1. договору орендодавець зобов'язується використовувати приміщення, що передані йому в оренду відповідно до призначення та умов цього договору. Своєчасно і в повному обсязі сплачувати плату за користування (п. 4.2. договору).

У п. 6.1. договору зазначено, що орендодавець зобов'язується передати орендарю в користування приміщення згідно з цим договором по акту приймання-передачі, який підписується одночасно з цим договором. Не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися приміщенням на умовах цього договору (п. 6.2. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір вступає у силу з дати підписання і дійсний впродовж терміну дії частини другої пункту першого розпорядження Кабінету Міністрів України № 601-з від 13.10.2003 року.

25.11.2003 року між сторонами було підписано акт прийому-передачі приміщення, в якому зазначено, що орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення загальною площею 1061,1 кв.м. на другому та третьому поверхах будинку № 3 по вул. Б. Грінченка (а.с. 14).

Указом Президента від 23.11.2011 року № 1069 визначено ліквідувати Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 08.02.2014 року внесено запис № 10741110015021200 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, код ЄДРПОУ - 26297477 (а.с. 15).

Указом Президента від 23.11.2011 року № 1070 утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (позивач).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.10.2012 року № 811-р будівлю по вул. Б. Грінченка, 3 у м. Києві, як об'єкт державної власності, віднесено до сфери управління позивача (а.с. 20).

Оскільки, між позивачем та відповідачем не має договірних відносин, а відповідно до ч. 2 ст. 781 ЦК України договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем. Аналогійна норма міститься й в абзаці шостому частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», то позивач вважає, що починаючи з 09.02.2014 року договір оренди нежитлового приміщення від 25.11.2003 року № 41 припинився.

13.06.2014 року позивач вручив відповідачу під розписку вимогу № 4875/11-11 від 12.06.2014 року про звільнення займаних відповідачем приміщень на другому та третьому поверхах будинку № 3 по вул. Б. Грінченка у місті Києві до 01.07.2014 року та передати їх позивачу шляхом підписання акта приймання-передачі (а.с. 21-22).

24.06.2014 року позивач повторно направив відповідачу вимогу про звільнення приміщень (а.с. 23).

У відповідь на зазначені вимоги 27.06.2014 року відповідачем було направлено лист № 1249/09, в якому зазначено, що відповідач готовий вжити всіх необхідних заходів щодо врегулювання орендованих відносин з користування приміщеннями шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди від 25.11.2003 року (а.с. 24-26).

Після чого, Національна комісія, що здійснює державне регулювання ринків у сфері фінансових послуг звернулась до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій" про зобов'язання звільнити приміщення.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного так комунального майна" договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Частиною 2 статті 781 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Ліквідація юридичної особи свідчить про припинення останньої і за загальним правилом служить причиною припинення зобов'язань за її участю. У випадку ліквідації юридичної особи відбувається зміна власника речі і, на відміну від переходу права власності в порядку правонаступництва, тягне за собою припинення договору найму (оренди).

У разі якщо пункти договору не містять випадку припинення його дії внаслідок ліквідації орендодавця, то вказаний випадок передбачений приписами Цивільного кодексу України Закону України "Про оренду державного так комунального майна", а за змістом п. 10.3 договору взаємовідносини сторін, не врегульовані чим договором, регулюються чинним законодавством України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Оскільки, як було зазначено вище, Указом Президента України №1069/11 від 23.11.2011 р. "Про ліквідацію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України" орендодавця за договором було ліквідовано, а відповідно до ч. 1, 7 ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду; скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру; суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності; такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу, то 08.02.2014 року було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №10741110015021200, що підтверджується повідомленням відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві.

Отже, з 08.02.2014 року орендодавець за договором (Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України) припинився як юридична особа, а відтак за змістом норм чинного законодавства України припинилися всі правовідносини за його участю.

Як вбачається з вище зазначеного Указу Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України ліквідовано без створення правонаступника, а тому юридична особа-орендодавця є припиненою з моменту ліквідації і договір є припиненим на підставі ч. 2 ст. 781 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного так комунального майна".

Щодо твердження відповідача про те, що оскільки термін дії частини другої пункту першого розпорядження Кабінету Міністрів України № 601 від 13.10.2003 року не закінчився, то не закінчився строк дії договору, то вони колегією суддів до уваги не беруться з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, договір оренди припиняється у разі настання випадків, визначених, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Оскільки, судом було встановлено, що Указом Президента України №1069/11 від 23.11.2011 р. "Про ліквідацію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України" Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України ліквідовано без створення правонаступника, то договір є припиненим на підставі ч. 2 ст. 781 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного так комунального майна".

Щодо посилань відповідача на те, що з моменту переходу спірного нерухомого майна на баланс позивача, він став орендодавцем за договором, то вони колегією суддів також до уваги не беруться, оскільки Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України ліквідовано без створення правонаступника, тому позивач по даній справі не є правонаступником ліквідованого орендаря.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 811-р від 24.10.2012 року будівлю по вул. Бориса Грінченка, 3 у м. Києві було віднесено до сфери управління Комісії.

Тобто, власником спірного нерухомого майна є держава, а передання його до сфери управління позивача не свідчить про виникнення у нього права власності на таке майно, що виключає можливість застосування у даному випадку приписів ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду державного так комунального майна", а саме: у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди. Сторони можуть встановити в договорі оренди, що в разі відчуження власником об'єкта договір оренди припиняється.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також і сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно з абз. 2 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (закон) Фонд, його регіональні відділення та представництва є орендодавцями - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що залежить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Як передбачено ч. 1 ст. 7 Закону ініціатива (пропозиція) щодо оренди майна може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до статті 6 цього Закону, пропозиція може надходити від орендодавців, зазначених у статті 5 цього Закону. Орендодавець може оголосити про передачу майна в оренду в порядку, встановленому цим Законом.

Порядок укладення договору оренди визначений ст. 9 Закону.

Зокрема, у разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець, за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду, у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном (ч. 2 ст. 9 Закону).

Як передбачено п. 30 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Таким чином, договір оренди у будівлі по вул. Бориса Грінченка, 3 у м. Києві повинен укладатись з Фондом державного майна України, однак доказів підписання такого договору представником відповідача не надано.

Щодо договору від 28.05.2014 року (а.с. 61-66), то він Фондом державного майна України не підписаний, а тому у відповідача відсутні підстави для перебування у будівлі по вул. Бориса Грінченка, 3 у м. Києві.

Оскільки, договір оренди нежитлового приміщення №41 від 25.11.2003 року припинився, новий договір не укладено, а відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, то відповідач втрачає статус орендаря і, у нього виникає зобов'язання повернути орендоване приміщення.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року у справі № 910/15164/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій" на рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 17.10.2014 року) по справі № 910/15164/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року у справі № 910/15164/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/15164/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов