КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. Справа№ Б13/115-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Шипка В.В.

при секретарі судового засідання Волошиній З.В.

та представників:

від Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військторг": Запорожець В.М. довіреність № б/н від 20.11.14

від Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військторг": Короткий Є.В. довіреність № 1 від 09.01.14

від Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військторг": Шпічка Г.В. довіреність № 14 від 01.10.14

від Приватного підприємства "Триан-Приват": Шпічка М.І. довіреність № 17Д від 01.12.14

від Міністерства оборони України: Баран М.Ф. довіреність № 220/821/д від 06.11.14

від Міністерства оборони України: Гомон О.О. довіреність № 220/840/д від 14.11.14

від Житомирського військового інститута імені С.П. Корольова Державного університету телекомунікацій: Федорчук В.С. довіреність № б/н від 30.12.01

від Пенсійного фонду України УПФУ у м. Біла Церква: Синебок І.С. довіреність № 12109/01 від 14.07.14

ліквідатор: Буличов С.О. посвідчення № 011853 від 28.10.12

розглянувши апеляційні скарги Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військторг" (далі - ДП МОУ "Білоцерківський військторг"), Приватного підприємства "Триан-Приват" (далі - ПП "Триан-Приват"), Міністерства оборони України

на постанову господарського суду Київської області від 22.10.2014

у справі № Б13/115-12 (суддя Наріжний С.Ю.)

за заявою Приватного підприємства "Пітик"

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Київської області від 22.10.2014 у справі № Б13/115-12 було припинено процедуру розпорядження майном Боржника - Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" та припинено повноваження арбітражного керуючого Буличова Сергія Олександровича, як розпорядника майна Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг"; визнано банкрутом Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру; завершено господарську діяльність Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг"; призначено ліквідатором банкрута Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" арбітражного керуючого Буличова Сергія Олександровича, та вирішено інші процесуальні питання.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ДП МОУ "Білоцерківський військторг" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову господарського суду Київської області від 22.10.2014 про визнання боржника банкрутом у даній справі.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ПП "Триан-Приват" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову господарського суду Київської області від 22.10.2014 про визнання боржника банкрутом у даній справі.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, Міністерство оборони України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову господарського суду Київської області від 22.10.2014 про визнання боржника банкрутом у даній справі.

В обґрунтування апеляційних скарг апелянти посилаються на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянти вважають, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" комітетом кредиторів не вирішувалось питання про перехід до ліквідаційної процедури та відповідне клопотання до суду не подавалось; судом не враховано та не надано оцінки тому, що комітетом кредиторів на зборах вирішувалось питання про укладання мирової угоди; в матеріалах справи відсутні докази узгодження кандидатури ліквідатора із органом з питань банкрутства та ін.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2014, вищевказані апеляційні скарги прийнято до провадження та їх розгляд призначено на 03.12.2014.

19.11.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від боржника та Міністерства оборони України надійшли заяви про зупинення виконання оскаржуваного рішення господарського суду до закінчення його перегляду.

20.11.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від військової прокуратури від ПП "Триан-Приват" надійшли заяви про зупинення виконання оскаржуваного рішення господарського суду до закінчення його перегляду.

26.11.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква надійшла заява про зупинення виконання оскаржуваного рішення господарського суду до закінчення його перегляду.

01.12.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від УПФ України у м. Біла Церква надійшло пояснення щодо апеляційних скарг.

03.12.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ліквідатора надійшов відзив на апеляційні скарги, в яких останній просить суд апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 у даній справі об'єднано апеляційні скарги ДП МОУ "Білоцерківський військторг", ПП "Триан-Приват", Міністерства оборони України на постанову господарського суду Київської області від 22.10.2014 у справі № Б13/115-12 в одне апеляційне провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 у даній справі розгляд справи було відкладено на 10.12.2014.

08.12.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від боржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових пояснень з додатками.

08.12.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква надійшло письмове пояснення, в яких останній просить суд задовольнити подані апеляційні скарги.

10.12.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення, в яких останній просить суд скасувати оскаржувану постанову.

10.12.2014 судовою колегією оголошено перерву на 17.12.2014.

15.12.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Галичпродукт" та від ФОП Сліпенко О.С. надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що вони підтримують укладання мирової угоди у даній справі між боржником та кредиторами та просить суд задовольнити апеляційні скарги.

15.12.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від боржника надійшло клопотання про фіксування судового засідання технічними засобами. Дане клопотання було задоволено судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 17.12.2014.

17.12.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від боржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових пояснень з додатками.

17.12.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Міністерства оборони України надійшли додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що за рішенням Міністерства оборони України, зважаючи на певні труднощі у питаннях забезпечення військовослужбовців, які приймають участь в антитерористичній операції на Сході України ДП МОУ "Білоцерківський військторг" визначене як таке, що надаватиме послуги з харчування особового складу Збройних Сил України.

У зв'язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. у відпустці, за розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційних скарг у справі № Б13/115-12 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Шипко В.В., Остапенко О.М. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представники апелянтів та прокуратури в судових засіданнях апеляційної інстанції апеляційні скарги підтримали та просили їх задовольнити. Представник Житомирського військового інститута імені С.П. Корольова Державного університету телекомунікацій підтримав апеляційні скарги та просив суд їх задовольнити. Представник УПФУ в м. Біла Церква при вирішенні питання щодо апеляційних скарг поклався на розсуд суду. Ліквідатор заперечив проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити без змін оскаржувану постанову. Деякі кредитори висловили свою думку в письмових пояснення, які надійшли до суду апеляційної інстанції та про які зазначено вище.

В судове засідання 17.12.2014 представники інших кредиторів не з'явились. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності деяких учасників судового процесу, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються норми цього Закону в редакції, що діяла до 19.01.2013 (далі по тексту - Закон).

Відповідно до ст. 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 ст. 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № Б13/115-12 за заявою ПП "Пітик" до ДП МОУ "Білоцерківський військовий торг" про банкрутство, порушена ухвалою суду від 26.09.2012 за загальною процедурою, відповідно до ст. 11 Закону, та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Київської області від 05.11.2012 визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора; призначено розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Буличова Сергія Олександровича (ліцензія серії АВ № 547729 від 25.08.2010), вирішено інші процедурні питання у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

В подальшому розгляд справи відкладався, строк процедури розпорядження майном боржника продовжувався.

29.09.2014 через відділ діловодства суду надійшло клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Буличова С.О. від 26.09.2014 № 02-03/252 (вх. № 20620/14) про продовження строку процедури розпорядження майном боржника та повноважень розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Буличова С.О. на 6 місяціві з доданням копій відповідних протоколів засідань комітету кредиторів боржника.

Ухвалою суду від 02.10.2014 розгляд вказаного клопотання призначено на 22.10.2014.

22.10.2014 через відділ діловодства суду надійшло клопотання боржника від 22.10.2014 № 741 (вх. № 22920/14) про продовження строку процедури розпорядження майном боржника та повноважень розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Буличова С.О. на 6 місяців.

Натомість, судом першої інстанції 22.10.2014 не було розглянуто вказані вище клопотання та винесено оскаржувану постанову.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи встановила наступне.

Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 16 Закону до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення, у тому числі про: підготовку та укладення мирової угоди; внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого. Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.

Відповідно до п.п. 56, 57 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 № 15, при проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів у справі представляє комітет кредиторів (частина дев'ята статті 7 Закону). З моменту утворення комітету кредиторів саме він, а не окремі кредитори, вважається стороною у справі про банкрутство у випадках, передбачених Законом, зокрема частинами десятою - дванадцятою, чотирнадцятою статті 31, частинами сьомою, шістнадцятою статті 13, частинами першою, другою та восьмою статті 17, частинами першою та п'ятою статті 18, частинами восьмою - десятою статті 19, частиною п'ятою статті 21, частинами першою та тринадцятою статті 30, частиною третьою статті 36, частиною тринадцятою статті 53. Рішення зборів кредиторів чи комітету кредиторів не може визнаватися господарським судом недійсним, оскільки за своєю правовою природою не є актом юридичної особи, державного чи іншого органу. Суд повинен давати оцінку цим рішенням та враховувати їх резолюції у прийнятті судових актів у справі, якщо такі рішення відповідають приписам чинного законодавства.

Згідно з матеріалами справи 15.05.2013 відбулись збори кредиторів боржника за місцезнаходженням боржника. На вказаних зборах обрано комітет кредиторів у складі семи кредиторів - Міністерство оборони України, УПФ України у м. Білій Церкві, Білоцерківська ОДПІ, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква МОУ, ПП "Сімол", ТОВ "Західно-Українська корпорація", ФОП Сліпенко О.С., що підтверджено протоколом зборів кредиторів боржника від 15.05.2013 № 1.

Протоколом засідання комітету кредиторів боржника від 21.11.2013 № 4 затверджено та погоджено з Міністерством оборони України проект мирової угоди у даній справі, графік погашення заборгованості боржника перед кредиторами четвертої черги.

Відповідно до протоколу засідання комітету кредиторів боржника від 10.07.2014 № 6 з метою запобігання ліквідації державного підприємства Комітетом кредиторів було прийнято рішення відкласти розгляд питання подальшої процедури у даній справі (введення ліквідації чи укладання мирової угоди) на період з 04.08.2014 по 10.08.2014 для вирішення питання повернення Міністерством оборони України заборгованості боржнику згідно рішення суду від 27.07.2011 у справі № 47/81, що впливає на укладання сторонами мирової угоди.

Проте, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови розглядався та досліджувався лише протокол від 24.09.2014 № 7, на якому було вирішено перенести розгляд питання введення подальшої процедури у даній справі на місяць, оскільки на засіданні був відсутній голова комітету кредиторів, що на думку суду першої інстанції свідчить лише про затягування учасниками судового процесу справи про банкрутство. Судова колегія із вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується.

Так, ч. 1 ст. 4 Закону встановлено, що відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дослідивши матеріали справи, встановив, що протягом тривалого часу (півтора року) комітетом кредиторів боржника не приймалось рішення щодо подальших процедур у справі; розгляд справи неодноразово відкладався; строки, визначені ч. 11 ст. 11 Закону, продовжувались судом, та на час винесення постанови сплили.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що станом на поточну дату в матеріалах справи відсутні пропозиції осіб, які бажають взяти участь у санації боржника, що було підтверджено учасниками судового процесу у судових засіданнях апеляційної інстанції. Проте, судом першої інстанції не було враховано, що однією з судових процедур в даному випадку є мирова угода, можливість укладання якої розглядалась на вказаних засіданнях комітету кредиторів, та у зв'язку зі складною процедурою узгодження проекту мирової угоди сторони потребували часу, про що було зазначено сторонами у суді. Натомість, судом першої інстанції можливість продовження строку процедури розпорядження майном за для надання часу погодження з кредиторами та державними установами проекту мирової угоди та взагалі за для вирішення комітетом кредиторів питання про укладання мирової угоди не розглядалась, належним чином не досліджувались підстави продовження строку процедури розпорядження майном.

У даній справі така процедура банкрутства, як мирова угода може передувати процедурі ліквідації без переходу до неї, що передбачає можливість фінансового оздоровлення підприємства-боржника, задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів, без припинення його підприємницької діяльності та його ліквідації як юридичної особи.

Судом апеляційної інстанції встановлено вище, що до суду першої інстанції як розпорядником майна, так і боржником були подані клопотання про продовження строку процедури розпорядження майном боржника та повноважень розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Буличова С.О. на 6 місяців. Ухвалою суду першої інстанції від 02.10.2014 у даній справі на 22.10.2014 було призначено розгляд саме клопотання про продовження строків процедури розпорядження майном та повноважень розпорядника майна на шість місяців. Натомість, судом першої інстанції було винесено оскаржувану постанову без розгляду вищевказаного клопотання та без належного дослідження підстав його подання. Суд першої інстанції не призначав на 22.20.2014 розгляд питання щодо переходу до ліквідаційної процедури, чим позбавив учасників провадження у даній справі певних прав, у тому числі надати відповідні письмові пояснення саме з цього питання, підготувати свої доводи і міркування, що виникали у ході судового процесу саме з цього питання.

Судом першої інстанції обґрунтовано оскаржувану постанову тим, що дії комітету кредиторів боржника щодо відкладення засідань та неприйняття рішення про подальшу процедуру банкрутства боржника призводять до затягування розгляду справи № Б13/115-12.

При цьому, згідно з ч.ч. 1, 5 п. 67 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 № 15, процедура розпорядження майном боржника, якщо інше не передбачено Законом, вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство і триває до моменту винесення судом ухвали про проведення санації боржника чи затвердження мирової угоди або прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або припинення провадження у справі з інших підстав, передбачених статтею 40 Закону; повноваження розпорядника майна припиняються з дня затвердження судом мирової угоди чи призначення керуючого санацією або ліквідатора, якщо інше не передбачено Законом.

З матеріалів справи вбачається, що рішення про звернення до суду першої інстанції з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури комітетом кредиторів не приймалось, оскільки це питання на комітеті кредиторів остаточно ще не було вирішено. Навпаки на останніх засіданнях комітету кредиторів вирішувалось питання про можливість укладання мирової угоди, повернення боржнику дебіторської заборгованості, яка існує у Міністерства оборони України перед боржником.

Як вбачається, висновок суду першої інстанції про неспроможність боржника відновити свою платоспроможність не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, зроблений без врахування розгляду комітетом кредиторів питання про укладання мирової угоди на момент вирішення комітетом кредиторів питання щодо введення подальшої процедури банкрутства у даній справі, про що зазначено у вказаних вище протоколах засідань комітету кредиторів боржника від 10.07.2014 № 6 та від 24.09.2014 № 7.

З огляду на неправильне застосування судом першої інстанції норм Закону, апеляційний господарський суд з оскаржуваною постановою не може погодитися, враховуючи ще й наступне.

Відповідно до вимог ст. 22 Закону у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

До таких випадків належать, зокрема, клопотання комітету кредиторів про введення процедури ліквідації у процедурі розпорядження майном боржника (ч. 8 ст. 16 Закону).

Такого клопотання до суду не подавалось, відповідного рішення комітет кредиторів боржника не приймав. Навпаки боржник клопотав перед судом продовжити строк процедури розпорядження майном, оскільки сторонам у справі потрібен час на узгодження відповідного проекту мирової угоди у даній справі.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Судова колегія, переглядаючи оскаржувану постанову встановила, що суд першої інстанції при вирішенні питання про перехід до ліквідаційної процедури та правових підстав прийняття оскаржуваної постанови, керувався та посилався на Закон у новій редакції, що призвело до неправильного застосування норм Закону. Так, згідно з п. 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 (зі змінами, внесеними згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 07.08.2013 № 01-06/1149/2013) розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією. У зв'язку з здійсненням переходу до застосування нової редакції Закону необхідно привести реєстр вимог кредиторів у відповідність до вимог ст. 45 Закону в новій редакції і з урахуванням його вимог вирішити питання щодо переобрання представницьких органів кредиторів (зборів кредиторів та комітету кредиторів).

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення та дійшовши висновку про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, неправомірно посилався на ч. 4 ст. 27 нової редакції Закону (чинної з 19.01.2013), якою передбачено, що у разі якщо комітетом кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд протягом п'яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника за наявності ознак банкрутства приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, якщо інше не передбачено цією статтею. А тому, за відсутності в матеріалах справи прийнятого з дотриманням вимог чинного законодавства та належним чином оформленого рішення комітету кредиторів боржника щодо подальших процедур у справі, дійшов необґрунтованого належним чином висновку про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Проте, в оскаржуваній постанові суд першої інстанції на початку мотивувальної її частини вірно зазначав, що провадження у цій справі порушено 26.09.2012, а отже - до набрання законної сили новою редакцією Закону про банкрутство, відповідно (до абз. 1 ч. 1-1 розд. 10 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство в новій редакції), питання проведення зборів кредиторів, створення комітету кредиторів та його компетенції підлягає регламентації попередньою редакцією Закону про банкрутство (чинною до 19.01.2013).

Крім іншого, судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції, пославшись лише на абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону, не врахував вказаного при призначенні ліквідатором боржника арбітражного керуючого Буличова С.О., що є порушенням Закону, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1, 2 ст.2 Закону державний орган з питань банкрутства пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Правом запропонувати кандидатуру ліквідатора у справі про банкрутство наділений, зокрема, комітет кредиторів, а право вибору та призначення кандидатури ліквідатора належить виключно суду.

Відповідно до абз. 5 ч. 8 ст. 16 Закону до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Натомість, суд першої інстанції позбавив комітет кредиторів можливості запропонувати свою кандидатуру ліквідатора у відповідності до абз. 5 ч. 8 ст. 16 Закону. Державний орган з питань банкрутства також був позбавлений такої можливості.

Враховуючи значну складність обставин справи, наявність відомостей про можливість укладення мирової угоди між боржником та кредиторами, пріоритетність процедури укладання мирової угоди та відсутність (на час вирішення судом питання про введення процедури ліквідації) клопотання комітету кредиторів про введення щодо боржника процедури ліквідації (вказане питання комітетом кредиторів остаточно ще не було вирішене), колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції передчасно виніс оскаржувану постанову.

У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги ДП МОУ "Білоцерківський військторг", ПП "Триан-Приват", Міністерства оборони України підлягають задоволенню, оскаржувана постанова суду першої інстанції - скасуванню, як така, що прийнята з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.

У судовому засіданні суд апеляційної інстанції вищевказані заяви про зупинення виконання оскаржуваного рішення до закінчення його перегляду, не були підтриманні учасниками судового процесу та самими заявниками. З огляду на вказане та, враховуючи норми чинного законодавства, які не передбачають такого зупинення в суді апеляційної інстанції, судова колегія залишає вказані заяви без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статями 4-1, 33, 34, 43, 99, 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ДП МОУ "Білоцерківський військторг", ПП "Триан-Приват" та Міністерства оборони України задовольнити.

2. Постанову господарського суду Київської області від 22.10.2014 у справі № Б13/115-12 скасувати.

3. Матеріали справи № Б13/115-12 повернути до господарського суду Київської області для подальшого розгляду в іншому складі суду.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 22.12.2014.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді О.М. Остапенко

В.В. Шипко