ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року о 16 год. 13 хв.Справа № 808/5969/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Федорук І.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Зозулі Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління МІндоходів у Запорізькій області

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління МІндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ДПІ при проведенні невиїзної позапланової документальної перевірки позивача, за результатами якої складено акт № 774/08-27-17-02-20-1889506010 від 31.07.2014;

- скасувати прийняте 22.08.2014 відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0010531702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 17 369,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, оскільки жодної інформації про початок проведення перевірки він не отримував, дізнався про неї лише при отримання поштою акту, складеного за результатом її проведення. По суті порушення зазначає, що у 2006 році він уклав з АТ «Укрсиббанк» кредитний договір. Станом на 2011 рік у нього існувала кредитна заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом та пенею (штрафами) за прострочення сплати кредитних платежів. Банком було прийнято рішення про анулювання (прощення) заборгованості у розмірі 82 044, 67 грн. Позивач зазначає, що банком не прийнято жодного рішення щодо припинення зобов'язань за кредитним договором, а тому вважає, що підстави для включення даної суми до складу його доходів відсутні. Крім того, позивач вважає, що така заборгованість є безнадійною, та банк відшкодовує її за рахунок резерву, що не є підставою для припинення вимог банку до позичальника.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, додав, що позивач не був обізнаний про анулювання (прощення) боргу, оскільки банк в порушення встановленої процедури не повідомив позивача про таке анулювання.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що на адресу позивача направлялось письмове повідомлення та копія наказу на проведення перевірки рекомендованим листом з повідомленням про вручення що відповідно до норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) вважається належним врученням. По суті порушення пояснив, що згідно даних зустрічної звірки ПАТ «Укрсиббанк» встановлено, що останнім включено до податкового розрахунку за формою 1-ДФ суму анульованого за його самостійним рішенням боргу позивачу. Позивачу було надано повідомлення про анулювання (прощення) боргу, у зв'язку з чим відповідно до вимог пп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України у позивача виник обов'язок самостійно сплатити податок з цього доходу та відобразити суму цього доходу у річній податковій декларації.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем проведено невиїзну позапланову документальну перевірку фізичної особи ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт № 774/08-27-17-02-20-1889506010 від 31.07.2014.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення позивачем пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2011 рік на суму 13 759,39 грн., а також порушення пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 ПК України, в результаті чого позивачем не надано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2011 рік по строку 01.05.2012.

Не погодившись з висновками зазначеного акту, позивач 13.08.2014 подав заперечення, на які листом № 4827/14/08-27-17-02 від 20.08.2014 відповідачем надано відповідь про правомірність висновків акту перевірки.

22.08.2014 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0010531702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 17 369,24 грн., а саме: 13 759,39 грн. за основним платежем та 3 609,85 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з цим, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що види перевірок платників податків контролюючим органом та порядок їх проведення врегульовані главою 8 ПК України.

Так, відповідно до положень п.75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Статтею 78 ПК України врегульований порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Так, відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, крім іншого, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки встановлені статтею 79 ПК України.

Відповідно до п.79.1 зазначеної статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п.79.2 цієї статті документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З матеріалів справи встановлено, що згідно даних «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» (форма 1-ДФ) ПАТ «Укрсиббанк» встановлено, що позивачем отримано дохід за ознакою «126»-додаткове благо у сумі 82 044,67 грн., який складається з суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, з врученням боржнику відповідного повідомлення про таке анулювання (прощення) боргу.

10.06.2014 відповідачем на адресу ОСОБА_3 було направлено лист-запит № 3421/14/08-27-17-02 про надання для проведення документальної позапланової перевірки всіх необхідних документів, пов'язаних з отриманням доходу у 2011 році за ознакою «126» - додаткове благо в сумі 82 044,67 грн., який отриманий позивачем особисто 18.06.2014 (а.с.34).

24.07.2014 начальником ДПІ прийнятий наказ №533 про проведення позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України. Копію даного наказу, а також повідомлення про проведення перевірки №45 від 24.07.2014 направлено 24.07.2014 позивачу за адресою: АДРЕСА_1, рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с.37-39). Щодо правильності зазначеної адреси представник позивача не заперечував. Крім того, така сама адреса вказана у позовній заяві. У подальшому, 27.08.2014 даний лист повернувся по податкового органу з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до положень п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для проведення перевірки та виконання контролюючим органом всіх передбачені законодавством умов щодо належного повідомлення платника податку про її проведення, а отже перевірка проведена правомірно.

Щодо суті встановленого порушення, суд зазначає наступне.

Згідно положень пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин до внесення змін 01.10.2011) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, крім іншого, включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Аналізуючи дані норми, суд дійшов висновку, що обов'язок щодо самостійної сплати сум податку з доходу фізичної особи, отриманого у вигляді анульованого (прощеного) боргу, та відображення зазначених сум у річній податковій декларації, виникає у платника податків за наявності наступних умов:

- отримання платником податку додаткового блага у вигляді анульованого боргу;

- ануляція боргу за самостійним рішенням кредитора, не пов'язаним з процедурою банкрутство, до закінчення строку позовної давності;

- належне повідомлення платника податку-боржника про ануляцію боргу;

- включення сум анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано.

З матеріалів справи вбачається, що 25.04.2006 між позивачем та Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсиббанк») укладений Кредитний договір № 26/1-242-К/Р (реєстраційний номер в системі обліку банку 10402569000) (а.с.72-78).

На засіданні Правління АТ «Укрсиббанк» 23.05.2011, відповідно до п.7.2 протоколу № 09/11(далі - Протокол) затверджено «Порядок проведення Акції, спрямованої на погашення довгострокової простроченої заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу з періодом проведення до 25.12.2011 (а.с.91).

Також, згідно п.7.3 Протоколу затверджено «Порядок взаємодії підрозділів АТ «Укрсиббанк» при анулюванні боргу клієнтів в рамках проведення даної акції.

Відповідно до п.7.6 Протоколу встановлено, що відміняється/списується заборгованість перед Банком по сплаті штрафних санкцій (крім підвищеної відсоткової ставки), комісія за керування кредитом при внесенні змін до кредитного договору за ініціативою клієнта, а також всі витрати Банку по примусовому стягненню заборгованості по активній операції.

Пункт 7.8. Протоколу містить застереження, відповідно до якого сума заборгованості по кожній активній операції підлягає уточненню на дату фактичного списання.

29.07.2011 ОСОБА_3 звернувся до підрозділу АТ «Укрсиббанк» Запорізького ЗЦУКЗ КРБ ДРПЗ АТ «Укрсиббанк» із заявою про погашення заборгованості за Кредитним договором 10402569000 від 25.04.2006 шляхом участі в Акції, що спрямована на погашення довгострокової простроченої заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу (а.с.92).

10.08.2011 позивачу вручено повідомлення про анулювання боргу (в порядку пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України). Зі змісту даного повідомлення вбачається, що станом на 10.08.2011 за позивачем обліковувалась кредитна заборгованість у сумі 23 219,73 дол. США, що складає еквівалент 185 079,82 грн. по курсу НБУ на дату обрахування, та штрафні санкції у сумі 8 012,76 грн.

Також, АТ «Укрсиббанк» повідомило позивача про те, що Банком прийнято рішення про анулювання його кредитної заборгованості в сумі 9 287,89 дол. США, що складає еквівалент 74 031,91 грн. по курсу НБУ на дату обрахування, та штрафні санкції у сумі 8 012,76 грн.

Крім того, позивача повідомлено, що анульована сума заборгованості відповідно до пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України є його доходом, отриманим як додаткове благо, та йому необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб. Зазначене повідомлення отримано ОСОБА_3 особисто, про що свідчить підпис на повідомленні (а.с.93).

Суд критично оцінює твердження представника позивача про те, що підпис на повідомленні про анулювання боргу не належить позивачу, та зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно з положеннями ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В судовому засідання представник позивача зазначив, що, на його думку, підпис позивача на повідомленні про анулювання боргу візуально відрізняється від підпису позивача, який міститься у заяві про погашення заборгованості. В обґрунтування даного твердження повідомив, що це є його власним припущенням, будь-яких доказів на підтвердження не надав. На пропозицію суду надати додаткові докази відмовився.

Суд зазначає, що копія повідомлення про анулювання боргу містить рукописний напис про його отримання ОСОБА_3 10.08.2011, зазначена копія належним чином завірена керівником напрямку судочинства Дніпровської регіональної групи Центру регіональних судочинств юридичного департаменту АТ «Укрсиббанк» ОСОБА_4, яка має належно оформлену довіреність на представництво інтересів ПАТ «Укрсиббанк». Будь-яких доказів або фактів, які б викликали сумнів у достовірності даної інформації, окрім власних припущень, представником позивача не наведено.

Крім того, з позовної заяви вбачається, що позивач був обізнаний про прийняття банком рішення про анулювання (прощення) йому заборгованості за кредитним договором (а.с.5).

Щодо необхідності уточнення складу анульованого (прощеного) боргу суд зазначає, що відповідно до вищезазначених норм ПК України обов'язок платника податків самостійно сплатити податок з доходів у вигляді отриманих додаткових благ - анульованого боргу та відображення їх у річній податковій декларації не залежність від складу такого боргу, а тому таке твердження представника позивача є безпідставним.

Щодо посилань на «Порядок відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву», затверджений постановою правління НБУ № 172 від 01.06.2011, суд зазначає, що цей порядок розроблений відповідно до пп.159.2.1 п.159.2 та пп.159.4.1 п.159.4 ст.159 ПК України, та жодним чином не стосується питань сплати та відображення у податковій звітності платником податку сум податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з отриманням ним доходів у вигляді додаткових благ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем у 2011 році було отримано дохід у вигляді додаткових благ, що складаються з сум самостійно анульованого кредитором боргу за кредитним договором на суму 82 044,67 грн., а також, що позивач був належним чином повідомлений відповідно до приписів ПК України про таку ануляцію та необхідність сплатити відповідні податкові зобов'язання. Також, матеріалами справи підтверджено, що банк включив суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, подавши відповідний звіт за формою 1-ДФ.

За таких обставин, суд вважає доведеним порушення позивачем пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, та зазначає про обґрунтованість висновків контролюючого органу.

Статтею 168 ПК України врегульований порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

Так, відповідно до пп.168.1.3 п.168.1 згаданої статті якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

За приписами п.179.1 ст.179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Враховуючи, що позивачем річна податкова декларація про майновий стан і доходи за 2011 рік до контролюючого органу не подавалась, суд вважає висновки відповідача про порушення позивачем пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168, п.179.1 ст.179 ПК України обґрунтованими.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Відповідно до п.120.1 ст.120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно з приписами п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем доведено правомірність свого рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому в задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Отже, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з позивача решти судового збору в розмірі 1644,30 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158- 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на р/р 31215206784006, отримувач коштів Державний бюджет Ленінського району м. Запоріжжя, банк - ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 38025423, решту суми судового збору в розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко