Ухвалаіменем україни

11 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кульбаби В.М.,

суддів Дембовського С.Г., Романець Л.А.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

захисника ОСОБА_1,

секретаря Медицької У.І.

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013180160000362, за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 14 травня 2014 року, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Олександрівка, Новоград-Волинського району, Житомирської області, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

в с т а н о в и л а:

вироком Диканського районного суду Полтавської області від 19 березня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік обмеження волі, за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено 5 років позбавлення волі.

Вирішено цивільний позов та долю речових доказів у справі.

Вироком Апеляційного суду Полтавської області від 14 травня 2014 року, вирок районного суду в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України скасовано.

Визнано ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено 5 років позбавлення волі.

В іншій частині вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 ставить питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Стверджує, що ОСОБА_2, як особа обмежено осудна, не в повній мірі усвідомлював характер своїх дій та не міг передбачити настання наслідків у вигляді смерті потерпілої. У цьому зв'язку злочин належало кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України.

За вироком суду 28 жовтня 2013 року на подвір'ї домоволодіння по АДРЕСА_1, обмежено осудний ОСОБА_2 під час суперечки на ґрунті тривалих неприязних стосунків з метою вбивства своєї дружини ОСОБА_3, наніс останній п'ять ударів молотком по голові, чим спричинив відкриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку з переломом склепіння та лицьового скелету, забої м'яких тканин - тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя в момент заподіяння. Припинив свої злочинні дії в результаті втручання присутніх осіб.

Заслухавши доповідь судді, захисника, котра підтримала доводи скарги та просила їх задовольнити, прокурора, котрий заперечив проти задоволення скарги, та вважав, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а вирок апеляційного суду необхідно змінити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у злочині, за який його засуджено, ґрунтується на зібраних доказах, оцінених судом відповідно до вимог КПК України.

Фактичні обставини справи, за якими засуджений під час суперечки, на ґрунті особистих неприязних стосунків умисно завдав своїй дружині ОСОБА_3 п'ять ударів молотком у голову в касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи скарги про те, що такі дії ОСОБА_2 вчинив без прямого умислу на вбивство, всебічно перевірялися судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

За висновком судово-медичної експертизи потерпілій спричинено відкриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку з переломом склепіння черепа та лицьового скелету - тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя в момент заподіяння.

Потерпілій були завдані численні удари в голову.

При цьому, висновки експертизи свідчать про те, що удари засудженим наносилися зі значним прикладенням сили.

Досліджуючи суб'єктивну сторону злочину апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що використання знаряддя злочину - молотка, котрого не було на місці події, та якого засуджений спеціально взяв для злочинного застосування, нанесення серії ударів, їх спрямованість у життєво-важливий орган людини - голову, підтверджує висновки суду щодо умислу винного на позбавлення життя потерпілої.

Наносячи удари молотком у голову потерпілої, засуджений усвідомлював небезпечний для життя характер своїх дій, передбачав настання від таких дій результату у вигляді смерті особи.

Та обставина, що ОСОБА_2 не зупинився, а продовжував наносити удари молотком у голову, підтверджує висновки суду, що він бажав настання наслідків у виді смерті.

Доводи касаційної скарги захисника про те, що в силу обмеженої осудності ОСОБА_2 недостатньо усвідомлював характер своїх дій та не бажав смерті потерпілої є необґрунтованими.

За висновками судово-психіатричної експертизи ОСОБА_2 хронічними захворюваннями чи тимчасовими розладами психічної діяльності не страждає, а виявляє лише ознаки розладу особистості органічного походження, стан декомпенсації.

Відповідно до вимог ст. 20 КК України така особа підлягає кримінальній відповідальності, а її стан враховується при призначенні покарання.

За показаннями очевидця події свідка ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 44) ОСОБА_2 наносив потерпілій удари молотком, і зупинив свої дії лише після втручання присутніх осіб, усвідомивши, що на допомогу потерпілій наближається її зять ОСОБА_5

Аналогічні показання дали суду свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Аналізуючи наведені докази, суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що умисел на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_2 не довів до кінця з причини, що не залежала від його волі, оскільки, втрутилися присутні особи та зупинили посягання.

Таким чином, наведені докази в їх сукупності, підтверджують висновок суду щодо кваліфікації злочинних дій винного як замах на умисне позбавлення життя потерпілої.

Разом із тим, конкретизуючи замах на життя потерпілої, суд помилково зазначив, що такий був закінченим.

За встановленими судом обставинами, ОСОБА_2, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для позбавлення потерпілої життя.

Злочинне посягання не було завершене через втручання присутніх осіб.

Тому такі злочинні дії засудженого належить кваліфікувати за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який є обмежено осудним, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 433-438 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Полтавської області від 14 травня 2014 року щодо ОСОБА_2 в частині кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України в порядку ст. 433 КПК України змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити 5 років позбавлення волі.

В решті вирок апеляційного суду залишити без зміни.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

Дембовський С.Г. Романець Л.А. Кульбаба В.М.