ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

0,2

08.12.14 № 910/27091/14.

Суддя Селівон А.М., розглянувши матеріали позовної заяви № 03/12-9 від 03.12.14 р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні добрива" (вул. Магнітогорська, 1-І, офіс 1, м. Київ, 02660)

до Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" (бульв. Верховної Ради, 7, м. Київ, 02100)

про припинення зобов'язання за договорами,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінеральні добрива» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про припинення зобов'язань за кредитними договорами

Як вбачається із змісту поданої позовної заяви №03/12-9 від 03.12.14 р. позовні вимоги ґрунтуються на 6 різних кредитних договорах, укладених між ТОВ «Мінеральні добрива» та ПАТ «Банк Форум», а саме: № 1-0034/12/37-KL від 14.12.12 р., № 1-0036/12/37-KL від 17.12.12 р., № 1-0048/13/37-KL від 01.06.13 р., № 1-0054/13/37-KL від 19.06.13 р., № 1-0037/12/37-KL від 03.01.13 р., № 1-0035/12/37-KL від 20.12.12 р., в якості забезпечення виконання зобов'язання по яким ПАТ «Банк Форум» укладено договори застави з гр. Уткіною К.К., а також позивачем за договором про відступлення права вимоги, укладеним з гр. Хачатарьян Н.С., набуто права вимоги до ПАТ «Банк Форум», яке належало останній на підставі договору банківського вкладу. При цьому, як на підставу позовних вимог позивач посилається на поєднання боржника та кредитора в одній особі, внаслідок чого зобов'язання сторін за вказаними кредитними договорами припинилися в силу приписів ст. 606 Цивільного кодексу України ч. 2 ст. 204 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що передумови об'єднання позовних вимог визначені ч.1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об'єднанням позовів забезпечується правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Згідно аналізу позовних матеріалів судом встановлено, що кожен із вищевказаних кредитних договорів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є самостійним правочином та не пов'язаний з іншими, тобто, кожен з договорів підлягає окремому дослідженню щодо з'ясування прав, обов'язків і взаємовідносин сторін, встановлення обставин щодо виконання кожного договору та з'ясування обґрунтованості заявлених позовних вимог по кожному з договорів окремо.

Таким чином, предметом позову даної позовної заяви є об'єднані вимоги, що виникають з різних підстав, при вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо підстав якими обґрунтовується припинення зобов'язань згідно кожного договору.

Суд зазначає, що сам факт укладення оспорюваних договорів в одному складі учасників, жодним чином не унеможливлює вирішення питання щодо припинення кожного договору окремо при заявлених підставах, навпаки, за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню шість окремих спорів.

Схожість договорів, відносин (їх однорідність), так само як і подібність документів, які мають бути доказами на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, не дає підстав суду вважати за можливе об'єднати в одній позовній заяві вимоги про припинення зобов'язань за різними кредитними договорами.

При цьому, вирішення питання про визнання припиненими зобов'язань за кожним кредитним договором окремо жодним чином не залежить від вирішення питання про визнання припиненими інших вказаних кредитних договорів.

Навіть у випадку коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Окрім того, позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з окремими позовами про визнання припиненими зобов'язань за кожним із вищезазначених кредитних договорів.

Вказані в позовній заяві договори регулюють правовідносини, які не зв'язані між собою ні підставами виникнення, ні поданими доказами, а тому суд приходить до висновку, що об'єднання таких вимог у позовній заяві та одночасний їх розгляд перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, належній, ретельній оцінці доказів, що має ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що, в свою чергу, призведе до суттєвого утруднення правильного і своєчасного вирішення господарського спору.

Згідно п. 5 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо в позовній заяві порушено правила об'єднання вимог і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Вищевикладена правова позиція наведена в п.3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", де зазначено, що якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, зокрема, якщо об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів.

Крім того, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюється Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно до п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 10/45 від 25.08.2011 року розміри ставок судового збору (станом на 1 січня календарного року, стаття 4 Закону України "Про судовий збір") встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" у 2014 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 грн.

Судом встановлено, що предметом поданого позову є розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача звільнити орендовані приміщення і передати за актом приймання - передачі, тобто предмет позову включає дві окремі немайнові вимоги.

Згідно 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (далі - Постанова № 7) до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Відповідно до п. 2.11 Постанови № 7 у випадках об'єднання в одній заяві двох або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Таким чином, з урахуванням викладених позовних вимог про визнання припиненими зобов'язань за шістьма кредитними договорами судовий збір за подання до господарського суду даної позовної заяви має бути сплачений позивачем в розмірі 7308,00 грн. (1218,00 грн.*6).

Як зазначено в п.п.2.21. п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою подаються до господарського суду тільки в оригіналі. Копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Отже, обставини сплати судового збору мають підтверджуватись лише оригіналами платіжних документів: оригіналом платіжного доручення на безготівкове перерахування судового збору, оригіналом квитанції установи банку про прийняття платежу готівкою.

Судом встановлено, що в якості доказів на підтвердження сплати судового збору позивачем надані засвідчені копії платіжних доручень № 3289 від 17.11.14 р., від 24.11.14 р. №№ 3291, 3292, 3293, 3294, 3295 про перерахування 1218,00 грн. судового збору кожне.

Враховуючи вищевикладене, суд не може прийняти копії вказаних платіжних доручень як належні докази, що підтверджують сплату позивачем судового збору у встановленому порядку та розмірі.

У відповідності до п. 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

У відповідності до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України на позивача, прокурора покладено обов'язок при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

При цьому, вказана правова норма не ставить обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів в залежність від того чи є у відповідача в наявності ці документи, а містить імперативну норму щодо обов'язковості надіслання сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Із поданої позивачем позовної заяви б/н вбачається, що датою її складання є 19 листопада 2014 року.

Судом встановлено, що позивачем в якості доказів на підтвердження відправлення відповідачеві копії позовної заяви № 03/12-9 від 03.12.14 р. і доданих до неї документів надані фіскальний чек № 9898 від 25.11.14 р. та опис вкладення в цінний лист із зазначенням переліку документів, датований 25.11.14 р..

Отже, виходячи зі змісту вказаних доказів суд позбавлений можливості дійти висновку про надсилання на адресу відповідача копій позовної заяви № 03/12-9 від 03.12.14р. та доданих до неї матеріалів як таких, що були створені пізніше відповідної календарної дати, що в свою чергу порушує визначені засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє відповідача можливості ознайомитись з відповідними позовними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на розбіжності в датах, вказаних на наявних документах, зазначені фіскальний чек № 9898 від 25.11.14 р. та опис вкладення в цінний лист, датований 25.11.14 р., не можуть бути прийняті судом як належні докази підтвердження відправлення відповідачеві копії позовної заяви № 03/12-9 від 03.12.14 р. і всіх доданих до неї документів.

Інших доказів, які свідчать про надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем не надано.

Згідно п.п. 4, 5, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору; не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню без розгляду на підставі п.п. 4, 5, 6 ч. 1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачу роз'яснюється, що відповідно до ч.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись Законом України «Про судовий збір», п.п. 4, 5, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.

Додаток: на 116 арк..

Суддя А.М. Селівон