АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1775/14 Справа № 185/3949/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Самоткан Н. Г. Доповідач - Кузьменко В.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року колегія суддів палати апеляційного суду Дніпропетровської області з кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Кузьменко В.М.

суддів: Кислого М.М., Литвиненко О.О.

за участю секретаря Лимаря Р.Р.

прокурора Харів Н.А.

адвоката ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження, обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах адвоката ОСОБА_4 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Тукумс Латвія, громадянин України, освіта середня-спеціальна, працюючий підрядником ПП «ОСОБА_15», раніше судимий:

21.08.2010р. Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст.ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2, 70 ч. 4 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 26.11.2012 року умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 14 днів,

засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 ч. 1 КК України за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 21 серпня 2010 року та призначено ОСОБА_3 покарання у виді чотирьох років одного місяця позбавлення волі.

ОСОБА_3 засуджено за те, що 31 січня 2014 року близько 18 години, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, за місцем проживання його знайомого ОСОБА_5, впевнившись в тому, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 перебувають в інших кімнатах вказаної квартири, таємно, повторно, шляхом вільного доступу викрав мобільний телефон марки «Престіжио 4020 дуо», вартістю 1208 грн., цифровий фотоапарат марки «Кенон», вартістю 1306 грн. та інше майно, а всього на загальну суму 2564 грн., після чого сховав вказані речі в карман своєї куртки і покинув вказану квартиру, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Крім того 19 лютого 2014 року близько 17 години 20 хвилин спільно з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, біля будинку № 4 по вулиці Новій у м. Павлограді Дніпропетровської області, у незнайомого неповнолітнього ОСОБА_7 умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, повторно, за попередньою змовою групою осіб, відкрито викрав мобільний телефон марки «Нокіа 5250», вартістю 500 грн. та інше майно, а всього на загальну суму 510 грн., чим спричинив ОСОБА_8 матеріальну шкоду на зазначену суму.

В апеляційних скаргах:

- прокурор просить вирок суду скасувати і ухвалити новий вирок та призначити ОСОБА_3 покарання за ст. 185 ч. 2 КК України у виді 3-х років позбавлення волі, за ст. 186 ч. 2 КК України у виді 5-ти років позбавлення волі, на підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 ч.1 КК України частково приєднати покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду від 21.08.2010 року та остаточно призначити 6 років позбавлення волі. На його думку має місце невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При призначенні покарання суд не в повній мірі врахував, що ОСОБА_3 вчинив злочини середньої тяжкості та тяжкий, раніше судимий за скоєння аналогічних злочинів, має негативні характеристики за місцем проживання, будь-яких обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання не встановлено;

- адвокат ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати частково та ухвалити свій вирок, яким виправдати ОСОБА_3 за ст. 186 ч. 2 КК України, в іншій частині вирок залишити без зміни. Зазначив, що за ст. 186 ч. 2 КК України в діях ОСОБА_3 відсутній склад кримінального правопорушення, а при зміні обвинувачення, прокурор розписав дії, які відповідно до чинного законодавства кваліфікуються не за ст. 186 ч. 2 КК України, а за ст. 190 КК України;

- обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та пом'якшити йому покарання, змінити кваліфікацію статті і застосувати відносно нього Закон України «Про амністію». Зазначив, що майном заволоділи шляхом обману, а не грабежу, що неповнолітній ОСОБА_7 був допитаний з порушенням кримінального процесуального законодавства.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення адвоката ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3, які підтримали апеляційні скарги останнього та адвоката ОСОБА_4 і заперечували проти апеляційної скарги прокурора, міркування прокурора, який не підтримав апеляційні скарги прокурора, адвоката та обвинуваченого і вважав за необхідне вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних скарг та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого та адвоката не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності обвинуваченого ОСОБА_3 у вчинені правопорушення, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказах.

Так, доведеність вини ОСОБА_3 в частині його засудження за ст.. 185 ч. 2 КК України не оспорюється ні прокурором , ні адвокатом, ні самим обвинуваченим.

В частині засудження ОСОБА_3 за ст.. 186 ч. 2 КК України вина останнього підтверджується показаннями неповнолітнього ОСОБА_7, який пояснив, що 19 лютого 2014 року до нього і до ОСОБА_9 підійшли двоє хлопців, одним із яких був ОСОБА_3, сказали, що вони працівники міліції і почали обшукувати їх. ОСОБА_9 попросив їх показати посвідчення, але вони не показали їм посвідчення. Один з них витягнув у нього з кишені мобільний телефон Нокіа. Потім вони наказали їм вести їх до квартири, щоб перевірити документи. Коли він з ОСОБА_9 зайшли до під'їзду, хлопці зачинили за ними двері. Вони почали кричати їм, щоб ті повернули телефон, а коли вони відчинили двері, то ОСОБА_9 побіг за ними, але не наздогнав.

Аналогічні показання свідка ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_8

Вина ОСОБА_3 в цій частині обвинувачення підтверджується також протоколами огляду місця подіїі і пред'явлення особи для впізнання, відповідно до якого ОСОБА_7 та ОСОБА_9 впізнали ОСОБА_3 та протоколом слідчого експерименту.

Суд дав правильну оцінку доказам і дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфікував за ст. 185 ч. 2, 186 ч. 2 КК України.

Доводи обвинуваченого та адвоката про зміну кваліфікації дій ОСОБА_3 зі ст. 186 КК України на ст. 190 КК України безпідставні, оскільки початок їх дій був направлений на заволодіння чужого майна шляхом обману, вдаючи себе працівниками міліції, але обман був викритий потерпілим та свідком, так як на вимогу останніх винні особи не надали посвідчення працівника міліції, а утримуючи чуже майно, почали тікати, не реагуючи на крики потерпілого повернути телефон і на намагання останніх наздогнати втікачів.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, всі обставини по справі і правильно прийшов до висновку про призначення покарання в межах санкції вказаної статті у вигляді позбавлення волі, відповідно до вчиненого призначивши йому строк покарання.

Оскільки ОСОБА_3 вчинив злочини в період умовно-дострокового звільнення, суд правильно призначив йому покарання за правилами ст. 71 КК України.

Доводи прокурора про м'якість, а обвинуваченого про суворість призначеного покарання безпідставні.

Колегія суддів також не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого Закону України «Про амністію в 2014 році».

Отже, підстав для скасування чи зміни вироку не вбачається.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження, обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України в касаційному порядку протягом трьох місяців.

Судді:

В.М.Кузьменко М.М.Кислий О.О.Литвиненко