ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
19.12.06р. | Справа № А17/349-06 |
За позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ
до –Товариства з обмеженою відповідальністю компанії “Ресурс”, м. Дніпропетровськ
– Приватного підприємства “Тумус”, м. Яготин Київської області
За участю прокурора м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним господарського зобов’язання та стягнення 215847916 грн. 70 коп.
Головуючий - Стрелець Т. Г.
Суддя — Кеся Н. Б.
Суддя — Кожан М. П.
Секретар судового засідання —Хохлова Т. А.
Представники:
від позивача –Дверницька Л.В., довіреність №32318/10/08-09-15 від 19.12.2006р., заступник начальника; Чернета В.Є., довіреність №25262/10/08-09-15 від 20.10.2006р., головний державний податковий інспектор; Попова М.С., довіреність №218/10/08-09-15 від 10.01.2006р., начальник відділу; Устименко М.В., довіреність №31815/10/08-09-15 від 14.12.206р., головний державний податковий інспектор; Гармаш Л.М., довіреність №31722/10/08-09-15 від 13.12.2006р., головний державний податковий інспектор;
від відповідача-1 – Бороденко А.В., довіреність №93/10 від 18.10.2006р., адвокат;
від відповідача-2 –Житніков А.І., довіреність без номеру від 23.10.2006р., адвокат.
В судовому засіданні приймав участь: Твардієвич Т.В., посвідчення №147 від 05.10.2005р., старший помічник прокурора.
Суть спору:
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (у подальшому —позивач) звернулась з позовом до господарського суду та просить визнати недійсним господарське зобов’язання від 10.11.2005р. №200507, яке виникло між Товариством з обмеженою відповідальністю компанією “Ресурс” (у подальшому —відповідач-1) і Приватним підприємством “Тумус” (у подальшому —відповідач-2), стягнути з відповідача-2 на користь відповідача-1 грошові кошти у розмірі 215847916,70 грн., стягнути з відповідача-1 в доход держави 215847916,70 грн. вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих за вищезазначеним господарським зобов’язанням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
– за листопад-грудень 2005р. відповідач-2 надавав податкову звітність з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств із заниженими показниками;
– відповідач-2 не знаходиться за юридичною адресою, у зв’язку з чим неможливо провести перевірку і підтвердити показники фінансово-господарської діяльності первинними документами;
– фактично відповідачем-1 не був отриманий товар за спірним господарським зобов’язанням;
– відповідно до довідки експерта-криміналіста договір поставки з боку відповідача-1 підписав не Вінник А.В., а невідома особа.
З наведеного позивач робить висновок, що оскаржуване господарське зобов’язання було укладене з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства і має бути визнано недійсним, оскільки при укладанні угоди відповідач-2 діяв з метою, яка була спрямована на приховування отриманих за угодою грошових коштів від оподаткування і не відображав вказану операцію в бухгалтерському і податковому обліку, чим завдав державному бюджету шкоду.
Відповідач-1 та Відповідач-2 проти позовних вимог заперечують, у запереченнях на позовну заяву зазначають, що позивачем не доведено несплату відповідачем-2 належних податкових платежів, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували порушення відповідачами податкового законодавства. Стосовно неотримання відповідачем-1 товару відповідно до спірного господарського зобов’язання, то відповідачі зазначають, що товар був отриманий вантажоотримувачем, в той час як відповідно до чинного законодавства покупець товару і вантажоотримувач не повинні співпадати.
На підставі Заяви від 15.11.2006р. № 5036вих06 прокурор м. Дніпропетровська повідомив господарський суд про свій вступ у справу.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2006р. на підставі клопотання позивача у зв’язку з особливою складністю справи для її розгляду було створено колегію у кількості трьох суддів —Кеся Н.Б., Кожан М.П. при головуючій Стрелець Т.Г.
В судовому засіданні 19.12.2006р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши докази, подані позивачем, відповідачем-1 і відповідачем-2, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, відповідача-2, господарський суд, —
в с т а н о в и в :
10.11.2005р. відповідач-1 (покупець) з однієї сторони і відповідач-2 (продавець) з другої сторони уклали договір №200507 про поставку товару (агломерат залізорудний офлусований) відповідно до Специфікацій (у подальшому —Договір).
Відповідно до Специфікацій №1, №2 до Договору відповідач-2 має поставити відповідачеві-1 агломерат залізорудний офлусований, виробник Південний гірничо-збагачувальний комбінат у загальній кількості 862 500 тон на загальну суму 291814500,00 грн., умови поставки CРТ ст. Горяйново.
На виконання Договору відповідач-2 протягом виписав відповідачеві податкові накладні №1271 від 28.12.2005р., №982 від 30.11.205р. на загальну суму 215847916,70 грн., в тому числі ПДВ 40769583,34 грн.
В свою чергу, відповідач-1 сплатив відповідачеві-2 за отриманий товар загальну суму 290381800,00 грн. відповідно до платіжних доручень №1355 від 30.11.2005р., №1502 від 29.12.2005р.
У зв’язку з неможливістю здійснення поставки товару після передплати, відповідач-2 повернув на поточний рахунок відповідача-1 загальну суму передплати у розмірі 290381800,00 грн., у зв’язку з чим відповідач-2 склав розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних.
Відповідно до листа Броварського відділу податкової міліції Управління податкової міліції ДПА у Київській області від 11.04.2006р. №1524/7/26 не виявилось можливим встановити місцезнаходження посадових осіб відповідача-2.
Актом про встановлення місцезнаходження платника податку від 10.04.2006р. встановлено, що відповідач-2 за юридичною адресою, вказаною у реєстраційних документах, (Київська область, м. Яготин, вул. Шевченка, 235) не знаходиться.
Аналогічний Акт щодо невстановлення місцезнаходження відповідача-2 від 28.04.2006р. №7/2301/32395539 був складений ДПІ у Яготинському районі Київської області.
Судова колегія вважає за необхідне відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог з таких підстав.
У відповідності зі ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно зі ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
У відповідності з п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (у подальшому —Закон №2181) податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно з п. 1.9 ст. 1 Закону №2181 податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
У пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181 надано вичерпний перелік обставин, за яких контролюючий орган (у тому числі податковий орган) зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків.
Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 1 Закону №2181 передбачено, що якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, доказом порушення платником податків податкового законодавства має бути наявність податкового боргу, тобто узгодженого податкового зобов’язання, в свою чергу, оформленого у вигляді податкового повідомлення-рішення.
Позивачем не надано у матеріали справи доказів визначення відповідачеві-2 податкового зобов’язання, нарахування штрафних санкцій, пені, формування та направлення відповідачеві-2 податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно зі ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову; суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За вказаних обставин, посилання позивача про заниження відповідачем-2 сум належних до сплати податків (зборів, обов’язкових платежів) є недоведеними та не підтверджується матеріалами справи.
Також вказані посилання позивача спростовуються Постановою Печерського районного суду м. Києва від 21.09.2006 р. по справі № 393/393.
Так, відповідно до вказаної постанови судом встановлено, що надання до ДПІ уточнюючих розрахунків жодним чином не вплинуло на розмір податкового зобов’язання минулих податкових періодів та не призвело до зміни розміру платежів до сплати у державний бюджет. Суд зазначає, що постановою начальника відділу нагляду за додержанням законів органів податкової міліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності дізнання та досудового слідства прокуратури Київської області старшим радником юстиції Раєвським Ф.Т. від 27.06.2006р. скасовано постанову про порушення кримінальної справи №75-580 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 94 КПК України, в матеріалах справи відсутні достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину у сфері оподаткування.
Також слід зазначити, що посилання позивача на відсутність відповідача-2 за юридичною адресою як на доказ наявності протиправного наміру у відповідача-2 спростовуються наступним.
Наявність у сторони протиправної угоди наміру означає, що вона, виходячи з обставин справи, усвідомлювала або мала усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави і суспільства та прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків.
Крім того, факт проведення перевірки відповідача-2 податковою інспекцією підтверджено в Постанові Печерського районного суду м. Києва від 21.09.2006 р. по справі № 393/393.
Також слід зазначити, що відповідачем-2 до заперечення на позовну заяву додано копії наказу про проведення перевірки від 25.04.06 р. № 36, направлення на проведення виїзної позапланової перевірки від 28.04.06 р. № 018, лист про надання документів до перевірки від 28.04.06 р. № 441/10/231-34/105, наказ про продовження терміну перевірки від 17.05.06 р. № 60, направлення від 18.05.06 р. № 034, направлення від 18.05.06 р. № 034/8/2301/32395539, лист відповідача-2 від 24.06.05 р. № 24/06 про надання підприємству акту перевірки.
Як вбачається із змісту наказу про проведення перевірки від 17.05.06 р. №60 начальника ДПІ в Яготинському районі, відповідачем-2 були надані ДПІ для перевірки бухгалтерські та податкові документи.
Слід зазначити, що за умов виконання господарського зобов’язання з боку відповідачів та з огляду на недоведеність порушення податкового законодавства, відсутність відповідача-2 за юридичною адресою станом на 10.04.2006р. не може свідчити про наявність у відповідача-2 протиправної мети при укладенні господарського зобов’язання від 10.11.2005р.
Стосовно посилань позивача на те, що відповідно до товарно-транспортних документів, отримувачем вантажу є не відповідач-1, а інші особи, то господарський суд враховує таке.
По-перше, належне виконання відповідачем-2 своїх зобов’язань з доставки товарів підтверджується Актами приймання-передачі, підписаними з боку відповідачів та наявними в матеріалах справи.
По-друге, позивачем не врахований п. 3.3 спірного господарського зобов’язання, відповідно до якого відвантаження товару здійснюється з урахуванням реквізитів вантажоотримувачів, вказаних Покупцем.
Таким чином, саме умовами спірного Договору передбачена можливість доставки товару не безпосередньо відповідачу-1, а визначеним ним особам.
Вказане не суперечить ст. 334 ЦК України, згідно з якою право власності у набувача виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням товару вважається його вручення набувачеві або перевізникові.
Також слід вказати, що посилання позивача на Довідку експерта відділу експертно-криміналістичного забезпечення на лінійному управління на Придніпровській залізниці також не свідчать протиправність укладеної угоди, оскільки ст. 241 ЦК України передбачено, що правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо його сторона вчинила дії, що свідчать прийняття його до виконання.
Оскільки спірний договір був виконаний з обох сторін, його підписання не уповноваженою особою не може бути підставою для визнання господарського зобов’язання недійсним.
Станом на час винесення рішення по справі, позивачем не було надано у матеріали справи акту перевірки/довідки, які б були прийняті за результатами планової та/або позапланової перевірок відповідача-2 і свідчили б про порушення відповідачем-2 податкового законодавства.
Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
п о с т а н о в и в :
У задоволенні адміністративного позову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді Н. Б. Кеся
М. П. Кожан
17.01.2007р.