ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2014 року Справа № 876/10560/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Камінь-Каширського районного управління юстиції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі №803/1889/14 за позовом Відділу державної виконавчої служби Камінь-Каширського районного управління юстиції Волинської області до Прокуратури Камінь-Каширського району Волинської області про визнання незаконною та скасування постанови,-
В С Т А Н О В И В:
22.09.2014р. Відділ державної виконавчої служби Камінь-Каширського районного управління юстиції Волинської області (далі - ВДВС) звернувся в суд з позовом до Прокуратури Камінь-Каширського району Волинської області (далі - Прокуратура), просив визнати незаконною та скасувати постанову заступника прокурора Камінь-Каширського району Федчика С.В. про проведення перевірки виконавчих проваджень №66 від 08.09.2014р.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2014р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ВДВС подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2014р. та прийняти нову, якою позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що порядок здійснення контролю за законністю виконавчого провадження визначений ст.ст.83-86 Закону України «Про виконавче провадження», якими вказано перелік органів та посадових осіб, яким надано право здійснювати цей контроль та перевірку виконавчого провадження. Забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених цим Законом. Крім того, прокуратура не є стороною виконавчого провадження, а тому не може ознайомлюватись з матеріалами виконавчого провадження. В свою чергу, національне законодавство України не наділяє прокуратуру повноваженнями щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів у ході судового провадження, завершальною стадією якого є виконавче провадження.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 08.09.2014р. заступником Прокурора Камінь-Каширського району винесено Постанову №66 про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів, якою постановлено провести за власною ініціативою перевірку у порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів у діяльності Відділу державної виконавчої служби Камінь-Каширського районного управління юстиції Волинської області.
Як вбачається з вказаної Постанови №66 підставою для проведення перевірки стало недотримання посадовими особами ВДВС вимоги Закону України «Про виконавче провадження», в частині повноти використання наданих законодавством повноважень при проведенні виконавчих дій за рішеннями суду, які постановлені за позовами прокурорів в інтересах громадян та держави. Сума несплачених коштів по виконавчих провадженнях постановлених за позовами прокурорів становить 2,2 млн.грн. (а.с.7).
Не погодившись з вказаною Постановою №66, ВДВС звернулося з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 121 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян; нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-XII (далі - Закон №1789-XII) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадським організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Згідно з положеннями ст.19 Закону №1789-XII, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.
Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
Підстави та порядок проведення перевірок визначені статтею 21 Закону України №1789-XII.
Згідно з ч.1 ст.21 Закону України №1789-XII перевірки проводяться за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, а також за власною ініціативою прокурора.
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України №1789-XII, на прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і цим Законом.
На забезпечення точного і однакового застосування норм закону при реалізації прокурорами повноважень, передбачених Законом України «Про прокуратуру» прийняте Положення про порядок проведення органами прокуратури перевірок при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів, затверджене Наказом Генерального прокурора України від 12.11.2012р. №111, відповідно до п.2.4. якого, висновки про наявність підстав для проведення перевірки можуть бути зроблені за наслідками проведених аналізів, узагальнень, опрацювання інформацій про стан законності, вивчень актів та матеріалів органів державного нагляду (контролю), матеріалів розгляду судами цивільних, адміністративних, господарських справ та справ про адміністративні правопорушення, матеріалів кримінальних проваджень, інформаційних баз даних державних органів, повідомлень у засобах масової інформації, мережі Інтернет та з інших джерел.
Порядок здійснення контролю за законністю виконавчого провадження та виключний перелік осіб і державних органів, які мають право проводити перевірку виконавчого провадження та витребовувати їх з відповідного органу ДВС, закріплено у статтях 8, 81, 82, 83, 84 Закону №606-XIV.
Відповідно до ч. 1, 6 ст.83 Закону України №606-XIV, контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби. Контроль за законністю виконавчого провадження здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - через відповідні управління державної виконавчої служби.
Виключний перелік посадових осіб, які мають право здійснювати перевірку законності виконавчого провадження, передбачено ст.84 Закону №606-XIV, до яких належать: директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та його заступники - щодо виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у будь-якому структурному підрозділі органів державної виконавчої служби; заступники начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі - начальники управлінь державної виконавчої служби, їх заступники - щодо виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень таких управлінь і районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділах державної виконавчої служби, підпорядкованих зазначеним управлінням юстиції.
Частина четверта статті 8 зазначеного Закону також забороняє втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених цим Законом.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що чинним законодавством до повноважень прокуратури України не віднесено нагляд за законністю виконавчого провадження у цивільних, господарських та адміністративних справах. Такий нагляд поширюється лише на виконання судових рішень у кримінальних справах, які пов'язані із обмеженням особистої свободи громадян.
Слід також зазначити, що у Законі №606-XIV поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1). Наведене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) названий суд у своєму рішенні від 19 березня 1997 року зазначив, що, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду»
При цьому Закон №1789-XII, як і інші джерела національного законодавства України, не наділяє прокуратуру повноваженнями щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів у ході судового провадження, завершальною стадією якого є виконавче провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного суду України від 21.02.2011р. у справі №21-10а11 та Вищого адміністративного суду України від 14.10.2014р. у справі №К800/41389/14.
Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи Постанову про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів №66 від 08.09.2014р. прокуратура Камінь-Каширського району Волинської області вийшла за межі законодавчо встановлених повноважень, а тому така Постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог частини другої статі 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В силу приписів ст.202 КАС України, яка визначає підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення: невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та приходить до переконання, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов слід задовольнити.
З врахуванням вимог ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь ВДВС Камінь-Каширського РУЮ Волинської області 73,08 грн. судового збору.
Керуючись ст.94, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Камінь-Каширського районного управління юстиції Волинської області задовольнити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі № 803/1889/14 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову заступника прокурора Камінь-Каширського району Федчика С.В. №66 від 08.09.2014р. «Про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів».
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відділу державної виконавчої служби Камінь-Каширського районного управління юстиції Волинської області 73 грн. 08 коп. (сімдесят три гривні вісім копійок) судового збору.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А.Пліш