ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20507/14 02.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Карго Транс"

до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

в особі Відокремленого підрозділу Київської дирекції залізничних перевезень

Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Климов К.М. (представник за довіреністю);

від відповідача: Яхнівська Г.С. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 02 грудня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

26 вересня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Карго Транс" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 978 від 09.09.2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" в особі Відокремленого підрозділу Київської дирекції залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (відповідач) заборгованості за договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 6415726 від 16.05.2013 року в сумі 1 335 368,38 грн. (один мільйон триста тридцять п'ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 38 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 6415726 від 16.05.2013р., зокрема, не здійснив розрахунки за послуги, пов'язані з перевезенням вантажів та не повернув позивачу попередньої оплати, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову, за викладених у відзиві підстав, заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/20507/14, розгляд справи призначено на 04.11.2014 року.

Судове засідання, призначене на 04.11.2014 року, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 року відкладено розгляд справи до 18.11.2014 року.

В судовому засіданні 18 листопада 2014 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 02 грудня 2014 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2013 року між позивачем (надалі - Вантажовласник) та відповідачем (далі по тексту - Залізниця або Перевізник) (разом - сторони) було укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 6415726 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг), згідно умов п. 1.1. якого його предметом є надання Залізницею Вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за ці послуги.

Позивач зазначає, що загальна вартість послуг за Договором Вантажовласника згідно його заявок з 16.05.2013р. по 31.07.2014р. становила 33 808 000,00 грн., в свою чергу Залізниця здійснила оплату наданих послуг по Договору лише на суму 32 472 631,62 грн., та після 31.07.2014р. Вантажовласник попередню оплату на користь Залізниці не перераховував, а Перевізник Вантажовласнику послуги не надавав, а відтак, за розрахунками позивача, у відповідача існує заборгованість в розмірі 1 335 368,38 грн., тобто 33 808 000,00 грн. - 32 472 631,62 грн.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві відмітив те, що керуючись п. 7.2. Договору Залізниця направила Вантажовласнику додаткову угоду щодо розірвання Договору, яку останній отримав 04.07.2014 року. Проте, як вказує відповідач, позивач проігнорував і не підписав її та не повернув підписаний екземпляр Залізниці та почав надсилати листи про повернення передоплати. Відповідач зауважує, що саме дії позивача призвели до виникнення спору, оскільки ним безпідставно утримуються обидва екземпляри Додаткової угоди, що призводить до неможливості розірвати Договір, а отже Договір діючий і відповідно його умовами не передбачено обов'язку Залізниці повертати позивачу грошові кошти у випадках, коли їх розмір перевищує вартість наданих послуг або коли послуги не надавались протягом якогось часу.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Як вже було установлено судом, 16 травня 2013 року між сторонами укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 6415726 за п. 1.1. якого його предметом є надання Залізницею Вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за ці послуги.

За п.п. 2.2.4., 2.2.5. Договору Залізниця зобов'язана інформувати Вантажовласника, на його вимогу, про залишки грошових коштів на особовому Рахунку, а також проводити взаємозмозвірки з Вантажовласником.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 22.10.2014р. на особовому Рахунку Вантажовласника знаходяться кошти за Договором на суму 1 335 368,38 грн., що підтверджується випискою Залізниці (копія в справі). З відповідної виписки також виливає, що Вантажовласник перерахував на користь Залізниці - 33 808 000,00 грн., тоді як сума наданих послуг склала - 32 472 631,62 грн.

Окрім того, матеріали справи також свідчать, що в липні 2014 року між сторонами складено акт звірки за Договором, що свідчить про заборгованість Залізниці перед Вантажовласником на суму 1 335 368,38 грн. станом на 31.07.2014р. (копія акту в справі).

Таким чином, підтвердженими, в силу п.п. 2.2.4., 2.2.5. Договору, є факти: перерахування Вантажовласником на користь Залізниці попередньої оплати послуг за Договором в розмірі 33 808 000,00 грн. та про суму наданих Залізницею Вантажовласнику послуг за Договором на суму 32 472 631,62 грн., а також про існування заборгованості Залізниці перед Вантажовласником за Договором на суму 1 335 368,38 грн. станом на 31.07.2014р.

Статтею 934 Цивільного кодексу України визначено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу /ст.ст. 610-625 Цивільного кодексу України/.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що після 31.07.2014р. Перевізник Вантажовласнику послуги за Договором не надавав.

З матеріалів справи витікає, що в липні-серпні 2014 року Вантажовласник, з підстав не поновлення Залізницею виконання взятих на себе зобов'язань за Договором, звертався до Залізниці з листами №№: 786, 839 та 928 в яких вимагав повернення попередньої оплати в сумі 1 335 368,38 грн. (копії вимог в справі). Факт направлення позивачем та отримання відповідачем вказаних вимог підтверджується: описами вкладення в цінні листи, фіскальними чеками про оплату відправки поштової кореспонденції №№: 8295, 8835 та 0109, а також повідомлення про вручення поштових відправлень за реєстр. №№: 0113316937550, 0113316954307 і 0113316952355 відповідно (копії документів в справі). Позивач стверджує, що, в свою чергу, не спростовано відповідачем, що Залізниця відповіді на надіслані листи не надала та коштів Вантажовласнику не повернула.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 614 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, приймаючи до уваги те, що підтвердженими, в силу п.п. 2.2.4., 2.2.5. Договору, є факти щодо: перерахування Вантажовласником на користь Залізниці попередньої оплати послуг за Договором в розмірі 33 808 000,00 грн. та про суму наданих Залізницею Вантажовласнику послуг за Договором в розмірі 32 472 631,62 грн., а також про існування заборгованості Залізниці перед Вантажовласником за Договором на суму 1 335 368,38 грн. станом на 31.07.2014р., з урахуванням того, що доказів здійснення з боку Залізниці на користь Вантажовласника повернення попередньої оплати по Договору в сумі 1 335 368,38 грн., станом на грудень 2014 року до суду не надано, з огляду на те, що доказів надання Перевізником Вантажовласнику після 31.07.2014р. послуг за Договором, в тому числі на суму попередньої оплати в розмірі 1 335 368,38 грн., до суду не представлено, обґрунтованими та доведеними є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором послуг в сумі 1 335 368,38 грн., з розрахунку: 33 808 000,00 грн. - 32 472 631,62 грн.

З огляду на вказане, викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов в частині відсутності у Залізниці обов'язку повертати позивачу грошові кошти, спростовуються матеріалами справи за викладених вище встановлених судом фактів та обставин.

Щодо викладених відповідачем у відзиві тверджень про розірвання Договору, то суд відмічає слідуюче.

Відповідно до частини 2 статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.ч. 3,4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що в липні 2014 року Залізниця направила на адресу Вантажовласника додаткову угоду про розірвання Договору. В межах 20-денного строку від дати отримання відповідного проекту угоди Вантажовласник, у своєму листі № 785 від 21.07.2014р., повідомив Залізницю про не підписання запропонованої останньою угоди, з підстав відсутності порушень з боку Вантажовласник взятих на себе зобов'язань за Договором (копії листів з доказами їх відправки містяться в справі).

За таких обставин, сторони Договору, в силу приписів ст. 188 Господарського кодексу України, не досягли згоди щодо розірвання Договору, з чого слідує відсутність наслідків щодо умов запропонованого Залізницею Вантажовласнику тексту проекту додаткової угоди до Договору.

Окрім того суд відмічає, що в установленому законом процесуальному порядку відповідач, в межах даної справи, не звертався з зустрічними вимогами до позивача в питаннях розірвання Договору.

Також суд зауважує на тому, що за п. 7.2. Договору кожна сторона вправі розірвати Договір до закінчення терміну його дії з попереднім повідомленням іншої сторони не менше ніж за десять днів.

З конструкції вказаного положення Договору випливає про право кожної сторони розірвати Договір до закінчення терміну його дії, при цьому ж необхідним є надіслання ініціюючою стороною, яка бажає розірвати договір, попереднього повідомлення про таке розірвання іншій стороні не менше ніж за десять днів.

Суд зауважує, що з тексту запропонованої Залізницею додаткової угоди не витікають обставини визначення дати повідомлення про таке розірвання Вантажовласника. Крім того, умови відповідної додаткової угоди містять положення щодо правових наслідків припинення Договору та визначають окремі права кожної із сторін Договору, а відтак, за переконанням суду, запропонована Залізницею додаткова угода не є, в розумінні п. 7.2. Договору, звичайним попереднім повідомленням Вантажовласника про розірвання Договору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 26 707,37 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (ідентифікаційний код юр. особи: 04713033, адреса: 01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6) в особі Відокремленого підрозділу Київської дирекції залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (ідентифікаційний код 01069713, адреса: 03680, м. Київ, вул. Уманська, буд. 5), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Карго Транс" (ідентифікаційний код 37881749, адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 32-Г, оф. 8, р/р 26009962491946 в ПАТ «ПУМБ» м. Київ, МФО 334851), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 1 335 368,38 грн. (один мільйон триста тридцять п'ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 38 копійок) та судові витрати - 26 707,37 грн. (двадцять шість тисяч сімсот сім гривень 37 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.12.2014р.

Суддя О.В. Котков