РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" грудня 2014 р. Справа № 924/991/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Філіпова Т.Л.
судді Бучинська Г.Б. ,
судді Василишин А.Р.
при секретарі Пацьола О.О.
за участю представників сторін:
Прокурор (позивач) - Кондратюк А. В.
відповідача 1 - не з'явився
відповідача 2 - Скоропад Д. О.
третьої особи - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Чемеровецької районної державної лікарні ветеринарної медицини на рішення господарського суду Хмельницької області від "27" жовтня 2014 р. у справі № 924/991/14
за позовом Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Нетішин, Хмельницька область;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Хмельницької обласної державної адміністрації, м. Хмельницький;
до 1. Чемеровецької районної державної адміністрації, смт. Чемерівці, Чемеровецький район, Хмельницька область;
2. Чемеровецької районної державної лікарні ветеринарної медицини, смт. Чемерівці, Чемеровецький район, Хмельницька область;
про визнання недійсним договору оренди землі №25 від 30.11.2004р., укладеного між Чемеровецькою районною державною адміністрацією та Чемеровецькою районною державною лікарнею ветеринарної медицини;
- зобов'язання Чемеровецької районної державної лікарні ветеринарної медицини повернути земельні ділянки водного фонду (ставки) загальною площею 2,4948 га, у тому числі водне плесо - 1,4155 га, сінокоси - 1,0793 га, які розташовані за межами населеного пункту с. Бережанка Бережанської сільської ради, Хмельницькій обласній державній адміністрації
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.10.2014 р. у справі №924/991/14 (головуючий суддя Магера В.В., суддя Субботіна Л.О., суддя Музика М.В.) задоволено позов Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до Чемеровецької районної державної адміністрації та до Чемеровецької районної державної лікарні ветеринарної медицини за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди землі №25 від 30.11.2004р., укладеного між Чемеровецькою районною державною адміністрацією та Чемеровецькою районною державною лікарнею ветеринарної медицини та зобов'язання Чемеровецької районної державної лікарні ветеринарної медицини повернути земельні ділянки водного фонду (ставки) загальною площею 2,4948 га, у тому числі водне плесо - 1,4155 га, сінокоси - 1,0793 га, які розташовані за межами населеного пункту с. Бережанка Бережанської сільської ради, Хмельницькій обласній державній адміністрації.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.10.2014 р. у справі №924/991/14 Чемеровецька районна державна лікарня ветеринарної медицини подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 27.10.2014 р. по справі №924/991/14 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері у повному обсязі.
В апеляційній скарзі Чемеровецька районна державна лікарня ветеринарної медицини посилається на ту обставину, що господарський суд Хмельницької області порушив норми матеріального та процесуального права що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Зокрема апелянт зазначає, що згідно з ч.6 ст.123 ЗК України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Посилається на те, що згідно ч.1 ст.124 ЗК України (в редакції на момент укладення договору) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Тобто, сам факт укладення договору оренди земельних ділянок і є відповідним рішенням Чемеровецької районної державної адміністрації. Відповідно Постанови Кабінету міністрів України „Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі", яка діяла на момент укладення договору оренди, державна реєстрація договорів оренди - є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.
Державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Договір оренди землі № 25 від 30.11.2004 року був зареєстрований 02.12.2004р. в Державному реєстрі земель. (підтверджується копією договору оренди - в матеріалах справи).
Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції, що Чемеровецька районна державна лікарня уклала договір оренди земельних ділянок з метою отримання прибутку, оскільки даний висновок є безпідставним та недоведеним. Позивач не наводить жодного доказу щодо отримання прибутку відповідачем від користування орендованими земельними ділянками. Крім того, Чемеровецька районна державна лікарня ветеринарної медицини є державною установою, а не органом державної влади. Заборона укладення даного правочину не визначено жодним актом законодавства. Відповідно до положень ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору.
Також при винесенні рішення судом першої інстанції не застосовано наслідків спливу строків позовної давності.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 р. апеляційну скаргу Чемеровецької районної державної лікарні ветеринарної медицини прийнято до провадження, справу призначено до слухання.
16.12.2014 р. Хмельницький міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері надав Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу Чемеровецької районної державної лікарні ветеринарної медицини" залишити без задоволення, рішення господарського суду Хмельницької області від 27.10.2014 р. без змін.
У судовому засіданні представник відповідача 2 - Чемеровецької районної державної лікарні ветеринарної медицини Скоропад Д.О. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 27.10.14 р. у справі №924/991/14 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Прокурор Кондратюк А.В. заперечила проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу №94-036-14 від 15.12.14 р., та надала пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 27.10.14 р. у справі №924/991/14 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представники відповідача 1 та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, наявні в матеріалах справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів, Чемеровецька районна державна лікарня ветеринарна медицина, смт. Чемерівці Хмельницька область як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно з Витягом з ЄДР від 07.07.2014р. №18954390, що також підтверджено довідкою статистики №609965 від 13.05.2014р.
Чемеровецька районна державна адміністрація Хмельницької області, смт. Чемерівці як юридична особа значиться в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно із Спецвитягом від 27.10.2014р. №19501367.
Хмельницька обласна державна адміністрація, м. Хмельницький як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно з Спецвитягом із ЄДР станом на 27.10.2014р. №19501222.
22.10.2004р. Чемеровецькою райдержадміністрацією прийнято розпорядження №504/2004р. „Про надання дозволу на виготовлення проектної документації по передачі в оренду земельної ділянки водного фонду", згідно якого було вирішено:
1) надати дозвіл Чемеровецькій районній державній лікарні ветеринарної медицини на виготовлення проектної документації по наданню в оренду земельних ділянок водного фонду (ставки) за рахунок земель державної власності, які розташовані за межами населених пунктів с.Кугаївці та с. Бережанка.
2) Чемеровецькій районній державній лікарні ветеринарної медицини замовити в землевпорядній організацій даний проект та подати його в райдержадміністрацію для затвердження.
30.11.2004р. між Чемеровецькою райдержадміністрацією (орендодавець) та Чемеровецькою районної державною лікарнею ветеринарної медицини (орендар) було підписано Договір оренди землі №25, згідно п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки водного фонду (ставки), які знаходяться за межами населеного пункту с. Бережанка Бережанської сільської ради.
Згідно п.2 договору передбачено, що в оренду передаються земельні ділянки (ставки) площею 2,4948 га, у тому числі водне плесо - 1,4155 га, сінокоси - 1,0793 га.
Вказаним договором передбачено, що договір укладено на 25 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. (п. 3 договору).
Згідно п.4,5,6,7 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі грошової плати на рахунок власника землі №33210812800535 УДК в Хмельницькій області в розмірі 250 гривень. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься не пізніше 15 жовтня поточного року. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.
Відповідно до п.10,11,12 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для риборозведення. Передача земельної ділянки здійснюється із розробленням проекту її відведення. Підставою розроблення проекту відведення є земельної ділянки є розпорядження голови адміністрації №504/2004р. від 22.10.2004р. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.
Вказаний договір зареєстрований у Чемеровецькому відділ Хмельницької філії ЦДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис №25.
02.12.2004р. між сторонами договору підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки, переданої в користування на умовах оренди, згідно якої Чемеровецька райдержадміністрація передала, а Чемеровецька районна державна лікарня ветеринарної медицини прийняла в оренду земельні ділянки водного фонду (ставки) площею 2,4948 га, з них водне плесо - 1,4145 га, сінокоси - 1,0793 га.
29.05.2014р. в.о. Хмельницького міжрайпрокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері було винесено постанову про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів.
07.07.2014р. за результатами проведеної перевірки складено Доповідну записку б/н, згідно якої встановлено, що „розпорядженням Чемеровецької районної державної адміністрації №504/2004-р від 22.10.2004р. лікарні ветеринарної медицини надано дозвіл на виготовлення проектної документації по наданню в оренду земельних ділянок водного фонду (ставків) за рахунок земель державної власності, які розташовані за межами населених пунктів Кугаєвецької та Бережанської сільських рад Чемеровецького району. На підставі вказаного розпорядження 30.11.2004 між вказаною установою та Чемеровецькою районною державною адміністрацією укладено договір оренди землі №25. Відповідно до умов вказаного договору ветеринарній лікарні передано в строкове платне користування, для риборозведення, земельні ділянки водного фонду (ставки) загальною площею 2,4948 га, у тому числі водне плесо - 1,4155 га, сінокоси - 1,0793 га, які розташовані за межам і-1 населеного пункту с. Бережанка Бережанської сільської ради. В подальшому даний договір був зареєстрований у Чемеровецькому відділі Хмельницької філії ЦДЗК 02.12.2004 за №25.
Однак, всупереч вимогам ч.1 ст.124 Земельного кодексу України розпорядження про затвердження технічної документації та передачі вказаних земельних ділянок в оренду Чемеровецькою районною державною адміністрацією не приймалося.
Окрім цього, будучи державною бюджетною установою Чемеровецька районна державна лікарня ветеринарної медицини, не маючи повноважень ну здійснення господарської діяльності, з метою отримання прибутків отримала в оренду земельну ділянку для риборозведення".
Вважаючи, що спірним договором оренди порушені інтереси держави, прокурор звернувся із позовом до господарського суду Хмельницької області про визнання недійсним договору оренди землі №25 від 30.11.2004р., укладеного між Чемеровецькою районною державною адміністрацією та Чемеровецькою районною державною лікарнею ветеринарної медицини, а також про зобов'язання Чемеровецької районної державної лікарні ветеринарної медицини повернути земельні ділянки водного фонду (ставки) загальною площею 2,4948 га, у тому числі водне плесо - 1,4155 га, сінокоси - 1,0793 га, які розташовані за межами населеного пункту с. Бережанка Бережанської сільської ради, Хмельницькій обласній державній адміністрації.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.58 ЗК України (чинного на дату укладення договору оренди) передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.
Частинами 1, 4 статті 59 цього Кодексу встановлено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Згідно ст.116 Земельного кодексу України (в редакції станом на 30.11.2004р.) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції станом на 30.11.2004р.) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Однак з матеріалів справи вбачається, що розпорядження про затвердження технічної документації та про передачу вказаних земельних ділянок в оренду Чемеровецькою районною державною адміністрацією не приймалось.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що договір оренди земельної ділянки і є тим рішенням відповідного органу, на підставі якого земля передавалась в оренду, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки рішення розпорядчого органу та договір оренди як правочин мають різну правову природу.
Відтак, із врахуванням ч.1 ст.124 ЗК України в редакції станом на 30.11.2004р. прийняття рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування є обов'язковим і реалізується шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України (в редакції на час укладення договору оренди), зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України (далі - ЦК України), іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частинами 1, 3 ст.215 цього ж Кодексу, передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Аналогічний спосіб захисту прав на земельні ділянки передбачено п.„в" ч.3 ст.152 ЗК України.
Згідно п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Пленум Вищого господарського суду України у пункті 2.16 Постанови №6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" звертає увагу на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. Зазначене положення відповідає змісту ч.1 ст.116 та ч.1 ст.124 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення договору оренди від 30.11.2004р. №25.
Таким чином, передумовою для підписання договору оренди землі №25 від 30.11.2004р. повинен був бути прийнятий розпорядчий акт, тобто відповідне рішення органу виконавчої влади (місцевого самоврядування) про передачу в оренду земельної ділянки.
При цьому, за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності. (п.2.1 постанови Пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011р.).
В ході вирішення спору судом першої інстанції правомірно встановлено, що при передачі в оренду земельних ділянок водного фонду Чемеровецька райдержадміністрація прийняла лише розпорядження №504/2004-р. від 22.10.2004р. про надання дозволу Чемеровецькій районній державній лікарні ветеринарної медицини на виготовлення проектної документації.
Натомість, рішення про затвердження проектної документації (проекту відведення) на вказані земельні ділянки водного фонду та про передачу їх в оренду Чемеровецькій районній державній лікарні ветеринарної медицини, Чемеровецька райдержадміністрація не приймала.
Колегією суддів також враховується, що згідно ч.6 ст.123 ЗК України в редакції станом на 30.11.2004р. передбачено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Згідно п.11 договору оренди землі від 30.11.2004р. №25 передбачено, що передача земельної ділянки здійснюється із розробленням проекту її відведення.
Натомість, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження розроблення та погодження відповідними органами, посадовими особами проекту відведення земельної ділянки, так саме як і його затвердження в уставленому законом порядку, відсутнє.
Згідно п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків сторін, а є лише невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки (ч.4 ст. 15 Закону України „Про оренду землі").
У пункті 2.26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. вказується, що у частині першій статті 15 Закону України „Про оренду землі" встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, відсутність однієї з яких згідно з частиною другою цієї статті є підставою для визнання договору недійсним.
Водночас, згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України „Про оренду землі" невід'ємними частинами договору оренди землі є: 1) план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; 2) кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; 3) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 4) акт приймання-передачі об'єкта оренди; 5) проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.
Із врахуванням вищевикладених норм та враховуючи фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції суд, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі №25 від 30.11.2004р. підлягають задоволенню.
Відтак, оскільки зобов'язання за договором оренди може бути припинено лише на майбутнє у зв'язку з неможливістю повернення одержаного за ним, то договір оренди підлягає визнанню недійсним із припиненням зобов'язань за ним лише на майбутнє, що відповідає п.2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".
Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю.
Враховуючи те, що вимога прокурора про зобов'язання Чемеровецької районної державної лікарні ветеринарної медицини повернути земельні ділянки водного фонду (ставки) загальною площею 2,4948 га, у тому числі водне плесо - 1,4155 га, сінокоси - 1,0793 га, які розташовані за межами населеного пункту с. Бережанка Бережанської сільської ради, Хмельницькій обласній державній адміністрації, є похідною від вимоги про визнання недійсним договору оренди, зважаючи на відсутність правових підстав щодо користування зазначеною земельною ділянкою, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що позовна вимога про повернення земельної ділянки Хмельницькій обласній державній адміністрації, є обґрунтованою у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що при винесенні рішення судом першої інстанції не застосовано наслідків спливу строків позовної давності, колегія суддів оцінює критично враховуючи наступне.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. №10 (із змінами і доповненнями) передбачено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України.
Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі. У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.
Оскільки обставини, які стали підставою для звернення до суду з позовом були виявлені прокуратурою в ході проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів згідно постанови від 29.05.2014р., то саме з цієї дати необхідно починати відлік строку позовної давності. Відтак, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку щодо відмови у застосуванні строків позовної давності, оскільки прокурором не пропущено строк звернення з позовом до суду.
З урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги Чемеровецької районної державної лікарні ветеринарної медицини суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.
Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Чемеровецької районної державної лікарні ветеринарної медицини на рішення господарського суду Хмельницької області від "27" жовтня 2014 р. у справі № 924/991/14 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Справу №924/991/14 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.