УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2014 р.Справа № 264/5737/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бегунца А.О.
Суддів: Зеленського В.В. , Старостіна В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 28.10.2014р. по справі № 264/5737/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
ВСТАНОВИЛА:
01.07.14 позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.
За результатами розгляду справи у порядку письмового провадження постановою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28.07.2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області провести ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії, встановленого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно, з відрахуванням фактично проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Виходячи з приписів п. 1 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст.6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми матеріального права надавши перевагу ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" над постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 року р. за № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення", як нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу. Також судом визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" , який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Щодо доводів апеляційної скарги про не врахування судом першої інстанції Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік." колегія суддів зазначає наступне.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (в редакції Закону до 03.08.2014 р.) не встановлено обмеження, щодо виплат відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому з 01.01.2014 року діють положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" протиправними.
Частиною 1 статті 8 Конституції передбачено, що в Україні визнається і дії принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод ( ч.3 ст.22 Конституції).
За таких обставин, спірні правовідносини регулюються Законом України "Про соціальний захист дітей війни", а тому застосування до таких правовідносин підзаконного акту - постанови КМУ № 1381 від 28 грудня 2011 р., яка суперечить Закону № 796-ХІІ, є помилковим.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за період по 02.08.2014 року нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Виходячи з системного аналізу ч.2 ст.19 Конституції України, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та приписів ч.4 ст.9 КАС України, відповідач за період по 02.08.2014 року не мав підстав застосовувати постанову Кабінету Міністрів України від 28.12.2011р. за № 1381 та був зобов'язаний діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу ніж зазначена постанова, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів зазначає наступне.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч. 3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 28.10.2014р. по справі № 264/5737/14-а в частині задоволення позовних вимог залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.
Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Старостін В.В.