АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа №2/408/188/14 Головуючий 1-ї інстанції: Карягіна В.А.

Провадження № 22-ц/790/8105/2014 Доповідач: Трішкова І.Ю.

Категорія: трудові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -Трішкової І.Ю.,

суддів: Пилипчук Н.П., Кірсанової Л.І.,

при секретарі - Гребенщиковій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 20 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до КЗ "Біловодська центральна районна лікарня" про визнання незаконним видання наказу та його скасування, про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди в сумі 50 тис.грн.,

в с т а н о в и л а:

11.06.2014 року позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ № 30 від 27.01.2014року по КЗ « Біловодська ЦРЛ», яким була внесена зміна щодо дати звільнення до наказу №18 від 10.01.2014 оку про її звільнення з посади лікаря акушера-гінеколога за ст.40 ч.3 КЗпП України, а саме, дата звільнення вказана 16.01.2014 року.

В подальшому позивачка збільшила позовні вимоги і просила поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.01.2014р по час поновлення на роботі, стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 50 тис.грн. за видання наказу №30, вказавши при цьому, що вважає даний наказ своїм третім звільненням, що заподіяло їй моральної шкоди, яка виразилася в погіршенні її стану здоров'я.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні їх відмовити за пропуском строку позовної давності, вказавши, що наказом №30 від 27.01.2014 року була змінена дата звільнення позивачки, тобто, спірний наказ був похідним від головного наказу №18 від 10.01.2014 року про звільнення позивачки, який вже був предметом розгляду в суді і щодо якого Біловодським райсудом Луганської області 13.05.2014 року прийнято рішення. Вважає, що ніяким чином виданням наказу №30 не заподіяно моральної шкоди позивачці, тим паче, що при прийнятті рішення про скасування наказу №18 від 10.01.2014року судом вже стягнуто з КЗ моральну шкоду.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 20 жовтня 2014 року в задоволенні позову повністю відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким повністю задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом повно та всебічно досліджені надані докази, дана їм належна оцінка, правильно встановлений характер правовідносин між сторонами та закон їх регулюючий, і на підставі дослідженого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст.10,11,60,212,214,215 ЦПК України.

В судовому засіданні встановлені наступні факти та обставини.

08.10.2012року за наказом № 116 по КЗ « Біловодська ЦРЛ» Луганської області лікар акушер-гінеколог ОСОБА_1 була звільнена з роботи заст. 40п.З КЗпП України.

На підставі рішення апеляційного суду Луганської області від 20.10.20ІЗроку та додаткового рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу від 19.11.20ІЗроку наказом по КЗ «Біловодська ЦРЛ» №128 від 30.10.2013 року позивачка була поновлена на роботі на посаді лікаря акушер-гінеколога. На виконання ухвали апеляційного суду Луганської області від 16.12.20І3року керівником лікарні був виданий наказ №18 від 10.01.2014року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря акушер-гінеколога КЗ « Біловодська ЦРЛ» з 10 січня 2014року, який за рішенням Біловодського райсуду Луганської області від 13.05.2014року був скасований. До наказу №11 від 10.01.2014року головним лікарем КЗ « Біловодська ЦРЛ» був прийнятий наказ №30 віл 27.01.2014року про внесення змін щодо дати звільнення, а саме, з 16 січня 2014року. Тобто звільнення було проведено саме наказом №18 від 10.01.2014року.

Наказом № 83 від 02.07.2014 року наказ №30 віл 27.01.2014 року був скасований.

З вимогою про скасування наказу №30 від 27.01.2014року ОСОБА_1 до суду звернулася лише 11.06.2014року, не зважаючи на те, що з 05 лютого 2014 року справа про скасування наказу №11 від 10.01.2014року знаходилась у суді, де обговорювались зміни до наказу про звільнення.

Статтею 233,234 КЗпП України працівнику надано право звернутися до суду з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячний строк з дня, він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст..233 України, районний суд може поновити ці строки.

ОСОБА_1 не навела доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Доводи про те, що вона дізналась про наказ №30 тільки під час проголошення судового рішення 13 травня 2014 року, спростовуються безпосередньо зазначеним рішенням Біловодського районного суду Луганської області.

Про існування наказу № 30 від 27.01.2014 року позивачка узнала з листа головного лікаря, яким вона запрошувалася до КЗ для ознайомлення з ним ( арк.спр.8), про що позивачка вказала також і в позовній заяві. Оскільки даний наказ містив в собі лише зміну дати звільнення, яке визначалося наказом від 10.01.2014року, з чим позивачка була ознайомлена 27 січня 2014року.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від основного позову

За таких обставин суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що ОСОБА_1 пропустила строк на звернення до суду з даним позовом, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від основного позову, а тому обгрунтовано відмовив у задоволенні всіх позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Підстав для скасування чи зміни рішення не має.

Керуючись ст.ст. 303, 307,308,314,319 ЦПК України, судова колегія -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 20 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала судової колегії набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Головуючий:

Судді: