АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа №621/1647/13-к

Провадження № 11кп/790/1686/14 Головуючий у суді 1 інстанції

Категорія: ч.2 ст.185 КК України Бережна Н.М.

В И Р О К

Іменем України

2 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого, судді - Соколенка В.Г.,

суддів - Шабельнікова С.К., Снігерьової Р.І.,

при секретарі - Забеліні М.О.,

з участю прокурора - Кочетова В.Ю.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

здійснивши у місті Харкові, у приміщенні суду, у відкритому судовому засіданні апеляційний розгляд у кримінальному провадженні №12014220300000646 за апеляційною скаргою прокурора Гетьман С.А. на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 24 вересня 2014 року стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Зідьки Зміївського району Харківської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, інваліда 3 групи, без конкретного роду занять, визнаного таким, що має судимості, оскільки був засуджений:

1) 23 грудня 2003 року Зміївським районним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до обмеження волі на строк 2 роки; 2) 14 грудня 2006 року цим же судом за ч.2 ст.186 КК України до позбавлення волі на строк 5 років і на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 3 роки; 3) 13 червня 2007 року цим же судом за ч.1 ст.162, ч.4 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі та згідно ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 3 роки; 4) 14 серпня 2009 року цим же судом за ч.2 ст.186, ст.71 КК України до позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, а звільнений із місць позбавлення волі 25 травня 2012 року на підставі постанови Червонозаводського районного суду міста Харкова від 17 травня 2012 року умовно-достроково з невідбутою частиною покарання - 1 рік 8 місяців 17 днів,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -

В с т а н о в и л а:

Згідно вироку Зміївського районного суду Харківської області від 24 вересня 2014 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк один рік, а на підставі ст.71 КК України частково приєднана невідбута частина покарання за попереднім вироком - 1 місяць позбавлення волі і визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.

Як вбачається із формулювання обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, 23 квітня 2013 року ОСОБА_2, знаходячись у кімнаті №17 Зміївського геріатричного пансіонату, розташованого в місті Змієві Харківської області, вулиця Пролетарське шосе, №27, діючи повторно, з корисливих мотивів та з метою наживи, таємно викрав належне ОСОБА_3 майно, загальною вартістю 674 гривні, а саме: мобільний телефон «Nokia Asha 200» з картою пам'яті «Kingston», сім-картою оператора мобільного зв'язку «Київстар», на рахунку якої знаходились кошти в сумі 5 гривень, сім-картою оператора мобільного зв'язку «Лайф» з коштами в сумі 4 гривні.

Прокурор в своїй апеляційній скарзі вимагає скасувати судове рішення в частині призначення покарання обвинуваченому та ухвалити судом апеляційної інстанції свій вирок.

Апелянт не оспорює фактичні обставини вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення та правову оцінку його дій, але, як він вважає, суд не в повній мірі врахував наявність у обвинуваченого судимостей, що він умовно-достроково звільнявся від відбування покарання і новий злочин вчинив протягом невідбутої частини покарання за попереднім вироком - 1 року 8 місяців 17 днів позбавлення волі, на той же час обвинуваченому всупереч вимог ст.71 КК України призначено остаточне покарання, яке не є більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

З цих підстав прокурор просить призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців і в силу ст.71 КК України до цього покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком - 6 місяців позбавлення волі, визначивши обвинуваченому остаточне покарання - позбавлення волі на строк 2 роки.

Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав за необхідне скасувати судове рішення в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок у цій частині, призначити ОСОБА_2 покарання згідно апеляційних вимог, думку обвинуваченого про залишення судового рішення без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для її задоволення.

Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 Вказані обставини ніким не оспорювалися, суд дотримався вимог ч.3 ст.349 КПК України і обґрунтовано застосував цей закон, а тому з підстав заперечення таких обставин судове рішення не може бути оскаржене в апеляційному порядку - ч.2 ст.394 КПК України.

Крім того, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, прокурор, не оспорюючи правову оцінку дій ОСОБА_2, не згоден із вироком тільки в частині призначення останньому покарання - в цих межах колегія суддів, керуючись ч.1 ст.404 КПК України, і переглядає судове рішення.

Дійсно, при визначенні ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.185 КК України і за сукупністю вироків суд не приділив належної уваги положенням ч.1 ст.65, ст.71 КК України, призначив обвинуваченому явно несправедливе покарання через його м'якість, а також неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Зокрема, не в повній мірі враховані дані про особу обвинуваченого, який має декілька судимостей, вчинив новий злочин протягом невідбутої частини покарання за попереднім вироком, крім того ОСОБА_2 засуджувався не тільки за злочини, які потягли за собою повторність крадіжки, але й за ч.1 ст.162 КК України.

Суд порушив вимоги ч.4 ст.71 КК України стосовно того, що в даному випадку остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Так, ОСОБА_2 призначено за сукупністю вироків покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць, на той же час невідбута частина покарання за попереднім вироком - 1 рік 8 місяців 17 днів позбавлення волі.

Тому всупереч ст.370 КПК України вирок стосовно ОСОБА_2 в частині призначення покарання не є законним, обґрунтованим та вмотивованим, згідно п.4 ч.1, ч.2 ст.409, п.2 ч.1 ст.420 КПК України підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції свого вироку в цій частині.

Призначаючи обвинуваченому покарання за ч.2 ст.185 КК України, колегія суддів враховує, що вчинено злочин середньої тяжкості, ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується задовільно, але має декілька судимостей за вчинення умисних злочинів.

Щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину, повернення потерпілому викраденого майна визнаються обставинами, які пом'якшують покарання. Також враховується наявність у ОСОБА_2 хронічного захворювання та його інвалідність. Поряд з цим встановлена обставина, яка обтяжує покарання, - рецидив злочинів, оскільки обвинувачений вчинив новий умисний злочин за наявності у нього судимості за умисний злочин, передбачений ч.1 ст.162 КК України.

За цих обставин колегія суддів вважає необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів покарання у межах, установлених у санкції ч.2 ст.185 КК України, - позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. Відповідно до положень ст.71, ч.4 ст.81 КК України обвинуваченому до цього покарання потрібно частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Зміївського районного суду Харківської області від 14 серпня 2009 року - 6 місяців позбавлення волі і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк два роки.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування вироку повністю, у матеріалах кримінального провадження не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, п.3 ч.1 ст.407, ст.ст.409, 413, 414, 419, п.2 ч.1 ст.420 КПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Вирок Зміївського районного суду Харківської області від 24 вересня 2014 року стосовно ОСОБА_2 в частині призначення йому покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, покарання - позбавлення волі на строк один рік 6 місяців.

Згідно ст.71, ч.4 ст.81 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частини покарання за попереднім вироком - 6 місяців позбавлення волі і визначити ОСОБА_2 остаточне покарання за сукупністю вироків у вигляді позбавлення волі на строк два роки.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_2 - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

_______________ _______________ _______________

Соколенко В.Г. Шабельніков С.К. Снігерьова Р.І.