Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.11.2014 Справа №607/2100/14-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючого - судді Стельмащука П.Я.

- при секретарі Гапій В.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі, до приватного підприємства «Лізен», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі, звернулось до суду із позовом до приватного підприємства «Лізен», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №66511К5 від 26.09.2011р. в розмірі 570648,64 грн., з них 343760,00 простроченого основного боргу, 66778,94 грн. прострочених відсотків, 1747,94 грн. простроченої комісії за управління кредитом, 92292,79 грн. нарахованої пені по тілу кредиту, 6375,91 грн. нарахованої пені по відсотках, 318,06 грн. нарахованої пені по комісії, 59375,00 грн. штрафів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27.02.2008р. позивач та відповідач - приватне підприємство «Лізен» уклали генеральну угоду №6608N2 щодо визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної, виробничої та іншої діяльності позичальника, яке здійснюється відповідно до цієї генеральної угоди шляхом укладення кредитних договорів. На виконання генеральної угоди між банком та ПП «Лізен» укладені кредитні договори: №6608К2 від 27.02.2008р., №66509К2 від 21.04.2009р., №66510К3 від 23.04.2010р., №66510К8 від 30.11.2010р., №66511К5 від 26.09.2011р., №66512К3 від 03.08.2012р. По кредитному договору №66511К5 від 26.09.2011р. банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом 400000,00 грн., з урахуванням заборгованості за кредитним договором №66510К8 від 30.11.2010р., зі сплатою процентної ставки в розмірі 18,3% річних, з кінцевим терміном погашення кредиту 25.09.2012р., а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки та комісію в строки та в порядку встановленому кредитним договором. До цього договору в подальшому вносили зміни. Відповідач ПП «Лізен» свої зобов'язання не виконало, а саме своєчасно не здійснювало погашення заборгованості, у зв'язку із чим станом на 05.09.2014р. виникла заборгованість на загальну суму 570648,64 грн. В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, 26.09.2011р. між позивачем та відповідачами (поручителями) ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договори поруки, згідно яких поручителі зобов'язались солідарно із позичальником відповідати перед банком за повне і своєчасне виконання позичальником основного зобов'язання. Позивачем 16.09.2013р. направлено на адресу відповідачів (поручителів) письмові вимоги щодо виконання забезпеченого зобов'язання, які залишені без задоволення. Позивач просить суд стягнути вищевказану заборгованість солідарно із усіх відповідачів.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подав суду письмову заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримав.

Відповідачі (їх представники) в судове засідання не звились, хоча належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_3, який є також представником ОСОБА_1 та ОСОБА_4, подав суду письмове заперечення проти позову, в якому зазначив наступне. Вважає, що порука щодо його довірителя припинилась 11.04.2013р. в силу закону (стаття 559 ЦК України), так як після підписання договору поруки вносились зміни до кредитного договору, а саме між банком та позичальником укладено договір про внесення змін №66511К5 від 11.04.2013р. до кредитної угоди №66511К5 від 26.09.2011р., на які поручитель згоди не давав, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності. У зв'язку із цим, просить у задоволенні позову до ОСОБА_3 відмовити.

Дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.

27.02.2008р. позивач та відповідач - приватне підприємство «Лізен» уклали генеральну угоду №6608N2, метою якої є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної, виробничої та іншої діяльності позичальника, яке здійснюється відповідно до цієї генеральної угоди шляхом укладення кредитних договорів.

На виконання генеральної угоди між банком та ПП «Лізен» укладено кредитний договір №66511К5 від 26.09.2011р.

Згідно кредитного договору №66511К5 від 26.09.2011р. (п. 3.2.) банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом 400000,00 грн., з урахуванням заборгованості за кредитним договором №66510К8 від 30.11.2010р., зі сплатою процентної ставки в розмірі 18,3% річних, з кінцевим терміном погашення кредиту 25.09.2012р., а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки та комісію в строки та в порядку встановленому кредитним договором.

11.04.2013р. між позивачем та відповідачем ПП «Лізен» укладено договір №66511К5-1 про внесення змін до кредитної угоди №66511К5 від 26.09.2011р. Кінцевий термін погашення кредиту перенесено до 25.08.2013р.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором, що підтверджується банківською випискою про операції та меморіальними ордерами, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач ПП «Лізен» свої зобов'язання за кредитним договором не виконало, а саме своєчасно не здійснювало погашення заборгованості, у зв'язку із чим станом на 05.09.2014р. виникла заборгованість на загальну суму 570648,64 грн., яка складається із 343760,00 простроченого основного боргу, 66778,94 грн. прострочених відсотків, 1747,94 грн. простроченої комісії за управління кредитом, 92292,79 грн. нарахованої пені по тілу кредиту, 6375,91 грн. нарахованої пені по відсотках, 318,06 грн. нарахованої пені по комісії, 59375,00 грн. штрафів (9375,00 грн. за невиконання п. 5.1.3.6. кредитного договору, 50000,00 грн. за невиконання п. 7.5. кредитного договору). Дане підтверджується письмовими розрахунками позивача та не заперечувалось відповідачами.

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, 26.09.2011р. між позивачем та відповідачами (поручителями) ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладені договори поруки, згідно яких поручителі зобов'язались солідарно із позичальником відповідати перед банком за повне і своєчасне виконання позичальником ПП «Лізен» основного зобов'язання (п. 3.1. договору поруки). У випадку невиконання позичальником основного зобов'язання або його частини, кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.

Згідно статті 1 договору поруки, основне зобов'язання - це зобов'язання позичальника, передбачені кредитною угодою, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

11.04.2013р. приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_5 посвідчено заяву ОСОБА_3 про те, що вона діючи добровільно дає свою згоду на укладення приватним підприємством «Лізен», учасником та директором якого є її чоловік - ОСОБА_2 договорів про внесення змін до кредитних договорів №66511К5 від 26.09.2011р., №66512К3 від 03.08.2012р., укладених з АТ «Укрексімбанк», у частині перенесення кінцевого терміну погашення кредиту, зміни графіка погашення та інше, укладення в майбутньому будь-яких договорів про внесення змін до усіх кредитних договорів/договорів забезпечення (договорів поруки/застави/іпотеки), що укладені між ПП «Лізен» та АТ «Укрексімбанк» на умовах, які ми попередньо обговорили, погодили і вважаємо вигідними для нас і укладання цих правочинів відповідає нашому дійсному та вільному волевиявленню.

28.10.2013р. усіма поручителями отримано письмові вимоги позивача (кредитора) про погашення заборгованості, які станом на день розгляду справи залишені поручителями без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання про необхідність в основному відмовити у задоволенні позову за недоведеністю. Лише у визнаній відповідачем частині позов слід задовольнити. При цьому, суд виходив із наступного.

Згідно із статтею 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Згідно статті 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 212 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 ЦК України, Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 статті 612 ЦК України).

Згідно ч. 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач свій обов'язок щодо видачі кредиту виконав. Проте, відповідач (позичальник) ПП «Лізен» належним чином свої зобов'язання із своєчасного повернення кредиту та сплати процентів не виконував, про що свідчить розрахунок поданий позивачем та не заперечується відповідачем.

Відповідно до статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи положення закону та договорів поруки, суд прийшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог до поручителів, які повинні нести солідарну відповідальність із позичальником за невиконання ним умов кредитного договору.

Посилання представника відповідача ОСОБА_3 на те, що порука його довірителя припинилась в силу закону (ч. 1 статті 559 ЦК України), у зв'язку із тим, що після підписання договору поруки вносились зміни до кредитного договору, а саме між банком та позичальником укладено договір про внесення змін №66511К5 від 11.04.2013р. до кредитної угоди №66511К5 від 26.09.2011р., на які поручитель згоди не давала, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, до уваги судом не беруться, так як спростовуються нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_3 від 11.04.2013р.

Беручи до уваги вищевказані положення Цивільного кодексу України, суд визнає порушення відповідачами своїх зобов'язань за кредитним договором та договорами поруки, позовні вимоги у заявленому позивачем розмірі є обґрунтованими, доведені належними та допустимими доказами та підлягають до задоволення шляхом солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором №66511К5 від 26.09.2011р. в розмірі 570648,64 грн., з них 343760,00 простроченого основного боргу, 66778,94 грн. прострочених відсотків, 1747,94 грн. простроченої комісії за управління кредитом, 92292,79 грн. нарахованої пені по тілу кредиту, 6375,91 грн. нарахованої пені по відсотках, 318,06 грн. нарахованої пені по комісії, 59375,00 грн. штрафів.

Згідно статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3654,00 грн., який на підставі статті 88 ЦПК України, слід стягнути у рівних частках із відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60-62, 79, 86, 88, 174, 209, 212-215, 223, 294 Цивільно-процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі, до приватного підприємства «Лізен», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно із приватного підприємства «Лізен», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі, заборгованість за кредитним договором №66511К5 від 26.09.2011р. в розмірі 570648,64 грн., з них 343760,00 простроченого основного боргу, 66778,94 грн. прострочених відсотків, 1747,94 грн. простроченої комісії за управління кредитом, 92292,79 грн. нарахованої пені по тілу кредиту, 6375,91 грн. нарахованої пені по відсотках, 318,06 грн. нарахованої пені по комісії, 59375,00 грн. штрафів.

Стягнути з приватного підприємства «Лізен» на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі, 730,80 грн. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі, 730,80 грн. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі, 730,80 грн. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі, 730,80 грн. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі, 730,80 грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий П.Я.Стельмащук