Справа № 353/1403/13-ц

Провадження № 22-ц/779/2402/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Луковкіна У.Ю.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Бойчука І.В., Вакарук В.М.

секретаря Гавриляк Є.М.

з участю представника позивача Пастушенка А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення боргу за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2013 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк». Вирішено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором №541/704435 від 02.10.2008 р. (згідно договору поруки від 02.10.2008 р.) в сумі 200 642,68 грн. та судові витрати в сумі 2 186,43 грн.; стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором №541/704435 від 02.10.2008 р. (згідно договору поруки від 03.02.2010 р.) в сумі 200 642,68 грн. та судові витрати в сумі 2 186,43 грн.; стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором №541/704435 від 02.10.2008 р. (згідно договору поруки від 03.02.2010 р.) в сумі 200 642,68 грн. та судові витрати в сумі 2 186,43 грн.; стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором №541/704435 від 02.10.2008 р. (згідно договору поруки від 08.06.2011 р.) в сумі 200 642,68 грн. та судові витрати в сумі 2 186,43 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неналежну оцінку доказів, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що згідно оскаржуваного рішення позовна вимога банку про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором задоволена чотири рази. Таким чином, з відповідача ОСОБА_4 стягнуто вчетверо більше коштів, ніж нею заборговано перед банком.

На думку апелянта, суд не дав оцінки тій обставині, що договір поруки від 03.02.2010 року укладався між нею, банком та ОСОБА_4 в забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором від 02.10.2008 року, які діяли станом на дату укладення договору. Однак 07.06.2011 року між банком та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду, якою було внесено зміни та доповнення до вказаного кредитного договору. Внесеними змінами та доповненнями збільшено обсяг її відповідальності, а тому, в силу ст. 559 ЦК України, договір поруки від 03.02.2010 року припинився.

Крім того апелянт вказує, що в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що банк направляв на її адресу лист-вимогу №13206/4181 від 29.05.2013 року про дострокове погашення кредиту в повній сумі, однак вказана вимога виконана не була. При цьому суд не дав оцінки тій обставині, що таку вимогу вона не отримувала.

У зв'язку з наведеним просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення з неї заборгованості за кредитним договором змінити та відмовити банку в задоволенні вказаної позовної вимоги за безпідставністю.

В засіданні апеляційного суду представник позивача доводи скарги заперечив, рішення суду першої інстанції вважав законним та огбгрунтованим.

Апелянт та відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 у засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

З урахуванням положення ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Задовольняючи позов ПАТ «Креді Агріколь Банк», суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін та наявність заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором №541/704435 від 02.10.2008 року, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнали позовні вимоги, а інші відповідачі не подали суду жодних доказів, які би спростували позовні вимоги, то вимога позивача про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за вищевказаним кредитним договором є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що 02.10.2008 року Акціонерне товариство «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», та ОСОБА_4 уклали кредитний договір №541/704435 із змінами і доповненнями №1 від 15.07.2009 року та №2 від 07.06.2011 року, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 29 397 доларів США на строк з 02.10.2008 року по 14.11.2018 року включно (а.с. 15-21, 29-30, 35-39 в т. 1). Згідно даного договору відповідач зобов'язалась повертати кредит частинами щомісячно до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з графіком погашення, зазначеним в Додатку №1 до кредитного договору. Відповідно до п.п. 1.4.1. кредитного договору за користування кредитом відповідач повинна сплачувати проценти - щомісячно, в розмірі 13,2% річних. Надання кредиту здійснювалось шляхом безготівкового зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з можливістю подальшого їх перерахування на поточний рахунок продавця автомобіля ТзОВ «Класик-Авто» в ОД «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується копією валютного меморіального ордеру №1 від 02.10.2008 року в сумі 29 397 доларів США та копією валютного меморіального ордеру №1 від 02.10.2008 року в сумі 146 399 грн. (а.с. 62 в т. 1).

Одночасно з укладенням кредитного договору 02.10.2008 року, в забезпечення своєчасного виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_4 перед позивачем, між банком, ОСОБА_4 та поручителем ОСОБА_5 було укладено договір поруки (а.с. 40-41 в т. 1). 03.02.2010 року два окремих договори поруки було укладено між банком, ОСОБА_4 та поручителями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 42-43, 44-45 в т. 1). Також в забезпечення своєчасного виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_4 перед позивачем, між банком, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (за відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Івано-Франківській області ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінив прізвище на ОСОБА_8) було укладено договір поруки від 08.06.2011 року (а.с. 46-47). За всіма договорами поруки відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за порушення умов кредитного договору №541/704435 від 02.10.2008 року відповідають як солідарні боржники.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат за кредитним договором №541/704435 від 02.10.2008 року позичальник ОСОБА_4 з однієї сторони, та кредитор (банк) з іншої сторони, 02.10.2008 року уклали договір застави із змінами та доповненнями від 07.06.2011 року (а.с. 50-57 в т. 1). Згідно даного договору (з врахуванням змін та доповнень до нього) ОСОБА_4 передала в заставу банку автомобіль марки TOYOTA Camry 2.4 L, 2008 року випуску, тип легковий седан-В, д.н.з. НОМЕР_1, який належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, виданого 1-шим МРВ ДАІ м. Івано-Франківськ 30.09.2008 року.

Судом першої інстанції також встановлено, що на даний час відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, чим порушує умови кредитного договору.

У зв'язку із неодноразовим простроченням повернення чергової частини кредиту, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п. 3.2.6. кредитного договору позивачем на адресу відповідачів було направлено листа-вимогу №13206/4181 від 29.05.2013 року (а.с. 78 в т. 1) про дострокове погашення кредиту в повній сумі, нарахованих процентів, комісії, штрафів та сплати пені нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежу, однак дана вимога у встановлені строки не була виконана.

Таким чином станом на 15.08.2013 року за відповідачем наявна заборгованість за кредитним договором №541/704435 від 02.10.2008 року в сумі 200 642,68 грн., яка складається з: 164 296,19 грн. - поточна заборгованість за кредитом; 21 478,15 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 3 133,42 грн. - поточна заборгованість зі сплати процентної винагороди за кредитом; 9 540,68 грн. - прострочена заборгованість зі сплати процентної винагороди за кредитом; 2 194,24 грн. - сума пені за несвоєчасне погашення кредиту (а.с. 7 в т. 1).

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно положень ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України.

За наведених обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Доводи апелянта про те, що з відповідача ОСОБА_4 стягнуто вчетверо більше коштів, ніж нею заборговано перед банком не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 3 ст. 554 ЦК України).

За змістом ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми поручителі, які спільно поручились, відповідають перед кредитором солідарно. У разі укладення декількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання ч. 3 ст. 554 ЦК України не застосовується.

У такому випадку кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі окремого договору, відповідно до яких кожен із поручителів відповідає перед кредитором разом із боржником як солідарні боржники.

Як вбачається з матеріалів справи між АТ «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК», правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк», ОСОБА_4 та поручителями ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 укладено окремі договори поруки (а.с. 40-47 в т. 1), тому суд першої інстанції в резолютивній частині рішення вірно зазначив про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку з боржника ОСОБА_4 та окремо з кожного з поручителів.

Такими, що не заслуговують на увагу є також доводи апелянта ОСОБА_7 про те, що договір поруки від 03.02.2010 року припинився у зв'язку із збільшенням обсягу її відповідальності відповідно до додаткової угоди, укладеної 07.06.2011 року між банком та ОСОБА_4 про внесення змін та доповнення до кредитного договору №541/704435 від 02.10.2008 року, оскільки апелянт не навела в чому саме на її думку полягає збільшення її відповідальності, а вказаний договір не містить жодних положень, які б впливали на обсяг відповідальності поручителя. Його положення стосуються виключно питань порядку сплати платежів за кредитом, врегулювання питань внесення змін до договору застави та страхування предмету застави, умови збереження банківської таємниці, тощо.

Доводи апелянта про те, що поза увагою суду залишилась наведена нею обставина, що лист-вимогу позивача за №13206/4181 від 29.05.2013 року про дострокове погашення кредиту в повній сумі вона не отримувала, у зв'язку з чим суд неправильно дійшов висновку, що порука не припинилась, не узгоджуються з положеннями ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України в п. 24 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 р. при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Згідно матеріалів справи кредитор направив лист-вимогу про дострокове погашення кредиту позичальнику та поручителю 02.06.2013 року. Відповідно обов'язок повної дострокової сплати кредиту виник 02.06.2013 року, а кінцевий строк звернення до суду - 02.12.2013 року. Позов до Тлумацького районного суду позивачем подано 05.09.2013 року, тобто в межах 6-ти місячного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

Вакарук В.М.