ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
|
29.06.06р. |
|
Справа № 33/89 |
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю магазин „Ковбаси”, м. Дніпропетровськ
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
про: стягнення 515 600 грн.
Суддя Разіна Т.І.
Представники:
від позивача: представник Мушинський О.Ю. за довіреністю №4 від 01.06.2006р.
від відповідача: ОСОБА_1 (свідоцтво від 20.04.1998р.); представник ОСОБА_2 за довіреністю НОМЕР_1 від 07.11.2005р.
в засіданні приймали участь: -
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю магазин „Ковбаси” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 515600 збитків та неустойки та судові витрати по справі.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконано рішення господарського суду від 23.12.2003р. щодо звільнення приміщення, чим завдав збитків відповідачу у вигляду неодержання плати за користування приміщення за договором від 25.12.2003р. за 12 місяців, укладеного позивачем з ТОВ КВФ „Резерв”.
Позивачем подано додаткові пояснення по справі за вих. №41 від 14.06.2006р.
Представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити.
Відповідач у відзиві на позов від 05.06.2006р. проти позову заперечує.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.06.2006р. по 29.06.2006р. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні за згодою сторін оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Встановив:
17.03.2000р. між товариством з обмеженою відповідальністю магазин „Ковбаси” (далі позивач) та приватним підприємцем Слишовою Ганною Іванівною (далі відповідач) був укладений договір оренди нежитловий приміщень НОМЕР_2.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2003р. у справі №31/281 розірваний договір оренди не житлових приміщень НОМЕР_2 від 17.03.20006р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю магазин „Ковбаси” та приватним підприємцем Слишовою Ганною Іванівною. Зобов'язано приватного підприємця Слишову Ганну Іванівну звільнити займані нею не житлові приміщення загальною площею 175,8 кв.м, що розташовані за адресою м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 67, повернувши їх товариству з обмеженою відповідальністю магазин „Ковбаси”.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2004р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2003р. у справі №31/281 залишено без змін. Рішення вступило в законну силу 19.02.2004р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2004р. у справі №18/323 було відмовлено в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю магазин „Ковбаси” до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі за користуванням не житловими приміщеннями за сім місяців (з січня по липень 2004 року) в сумі 134400грн.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стаття 34 ГПК України вказує, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Умовою відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника.
Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження” (ст. 115 Господарського процесуального кодексу України”).
На виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №31/281 виданий наказ від 25.02.2004р.
Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бабушкінського районного управління юстиції 01.03.2004р. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
Позивачем не подано доказів неможливості виконання рішення господарського суду від 23.12.2003р. у справі №31/281 та не доведена вина боржника.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 47, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
В задоволенні позову відмовити.
Суддя Т.І. Разіна
Рішення підписано „04” липня 2006 року.