Справа № 740/3046/14 Провадження № 22-ц/795/2184/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Ковальова Т. Г. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.

суддів:Бечка Є.М., Лакізи Г.П.

при секретарі:Сахаровій К.О.

за участю:представника ОСОБА_5- ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 вересня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором суборенди нерухомого майна та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ „Престиж Інфосоюз", про визнання договору суборенди недійсним,

в с т а н о в и в:

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24.09. 2014 року позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором суборенди нерухомого майна,-задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 заборгованість по орендній платі у сумі 18 812 грн. 90 коп., заборгованість по оплаті експлуатаційних затрат у розмірі 6 371 грн. 30 коп., пеню в розмірі 3 049 грн. 59 коп. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 282 грн. 40 коп., а всього: 28 516 грн. 19 коп. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ „Престиж Інфосоюз", про визнання договору суборенди недійсним,- відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором суборенди, в вимоги зустрічного позову ОСОБА_5 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 про визнання договору суборенди недійсним,- задовольнити. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт вказує, що судом при вирішенні спору не враховані положення ч.2 статті 11, ч. 1 статті 626, ч. 1 статті 628 ЦК України. Сторони у п. 5.5. укладеного договору суборенди нерухомого майна від 17.05.2013року погодили, що нарахування орендної плати здійснюється шляхом складання та підписання акту виконаних робіт після закінчення кожного календарного місяця. Апелянт зазначає, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 не представлено вказаних актів виконаних робіт за період дії договору, що дає підстави вважати про відсутність заборгованості апелянта за період з 17.05.2013 року по 31.08.2013 року. Апелянт вказує, що фізична особа - підприємець ОСОБА_7 в ході судового розгляду даної справи визнала, що вказані акти не складались, тому апелянт вважає, що у неї не виникло цивільно-правового зобов'язання по оплаті орендної плати за укладеним між сторонами договором суборенди. Також апелянт зазначає, що суд при вирішенні спору не дотримався вимог статті 258 ЦК України та не застосував позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (пені), не взявши при цьому до уваги заяву представника ОСОБА_5 про застосування позовної давності. Апелянт вважає, що відмовляючи в задоволенні вимог зустрічного позову, суд першої інстанції не застосував вимоги ч. 1 статті 774 ЦК України, а також не взяв до уваги п. 3.4.5. договору суборенди нерухомого майна від 25.12.2012року, укладеного між ТОВ „Престиж Інфосоюз" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 При цьому апелянт вказує, що ФОП ОСОБА_7 не є власником майна, яке вона передала апелянту в суборенду, вказане майно ФОП ОСОБА_7 суборендує у ТОВ „Престиж Інфосоюз", і вона могла вказане майно передавати в суборенду лише за письмовою згодою ТОВ „Престиж Інфосоюз''.Оскільки, як вказує апелянт, письмової згоди на вчинення вказаних дій від ТОВ „Престиж Інфосоюз" ФОП ОСОБА_7 не отримувала, то апелянт вважає, що ФОП ОСОБА_7 не мала повноважень на передачу в суборенду приміщення у ТЦ ''Васильківський'', і за даних обставин суд першої інстанції безпідставно не визнав недійсним договір суборенди нерухомого майна від 17.05.2013року на підставі недотримання стороною - ФОП ОСОБА_7 ч.2 статті 203 ЦК України.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_5; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ „Престиж Інфосоюз", належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с. 151-153), не з'явились. Відповідно до приписів ч. 2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду-залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 17.05.2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було укладено договір суборенди нерухомого майна №Б/Н, і відповідно до акту приймання-передачі об'єкта суборенди від 17.05.2013 року, ФОП ОСОБА_7 передала, а ОСОБА_5 прийняла у тимчасове платне користування на умовах суборенди нежитлове приміщення будівлі АДРЕСА_1 в м.Києві (а.с.4-12). Строк дії договору закінчився 31.08.2013року.

Відповідно до п.3.3.7 договору суборенди суборендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, здійснювати відшкодування комунальних платежів, експлуатаційних затрат, передбачених цим договором та сплачувати інші платежі, передбачені даним договором.

Згідно з п.5.1 вказаного договору, розмір орендної плати за один квадратний метр площі за один місяць становить 150 грн. 00 коп., а відповідно до п.5.6 договору орендна плата сплачується суборендарем щомісячно до 15-го числа місяця, що передує оплачуваному на рахунок суборендодавця. В разі ненадання рахунків суборендодавцем, суборендар зобов'язаний сплатити орендну плату на підставі даного договору.

Відповідно до п.2.1. укладеного між сторонами договору суборенди, строк дії договору закінчився 31.08.2013року. В доводах позовної заяви ФОП ОСОБА_7 стверджує (а.с.2-3), що ОСОБА_5 не з'явилась для підписання акту приймання- передачі ( повернення) об'єкта суборенди.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, що ОСОБА_5 порушила умови укладеного з ФОП ОСОБА_7 договору суборенди, внаслідок чого утворилась заборгованість по орендній платі в сумі 18812 грн. 90 коп.

Згідно з п.5.12.3.укладеного між сторонами договору суборенди з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкта суборенди суборендар щомісячно забезпечує оплату експлуатаційних затрат. Заборгованість ОСОБА_5 по оплаті експлуатаційних затрат складає 6 371грн. 30 коп.

Відповідно до п.10.2. укладеного між сторонами договору суборенди, за прострочення по сплаті орендної плати (як повністю так і частково) та /або інших платежів суборендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення. Станом на 01.07.2014 року пеня складає 3 049 грн. 59 коп.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Задовольняючи вимоги заявленого позову ФОП ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором суборенди, суд першої інстанції виходив з норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та фактичних обставин справи. Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції про стягнення на користь ФОП ОСОБА_7 з ОСОБА_5

заборгованості по орендній платі в сумі 18812 грн. 90 коп., заборгованості по оплаті експлуатаційних затрат у розмірі 6371 грн. 30 коп., пені в розмірі 3049 грн. 59 коп., оскільки вказаний висновок суду першої інстанції узгоджується з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та фактичними обставинами справи. Необхідно зазначити, що предметом дослідження та перевірки апеляційного суду був представлений на вимогу суду ФОП ОСОБА_7 розрахунок заборгованості за договором суборенди № Б/Н від 17.05.2013 року (а.с.147-148).Апеляційним судом не встановлено неправильності проведення вказаного розрахунку, а саме: сум заборгованості по орендній платі в розмірі 18812грн. 90коп., сум заборгованості по експлуатаційним затратам в розмірі 6371грн. 30коп. за період з 17.05.2013року по 31.08.2013року, а також пені за несвоєчасне виконання зобов'язань в сумі 3049 грн.59 коп. за період з 01.09.2013 року по 01.07.2014року.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для нарахування заборгованості за укладеним між сторонами договором суборенди не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. Про неправильність проведення самих розрахунків в апеляційній скарзі мова не йдеться. Відповідно до приписів ч.1,ч.4 статті 60 ЦПК України, яка регламентує обов'язки доказування і подання доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень;доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Твердження апелянта відносно того, що оскільки відсутні акти виконаних робіт, то у апелянта і відсутнє цивільно-правове зобов'язання по сплаті орендної плати за договором суборенди нерухомого майна від 17.05.2013року, не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції. Оскільки між сторонами по справі існували договірні правовідносини на підставі укладеного договору суборенди, і в силу положень статей 525, 526 ЦК України апелянт ОСОБА_5 була зобов'язана проводити оплату за суборенду нерухомого майна, як це було передбачено умовами укладеного між сторонами договору; при цьому нерухоме майно було їй передано в суборенду відповідно до акту приймання-передачі об'єкта суборенди від 17.05.2013року(а.с.12), підписаного суборендодавцем ФОП ОСОБА_7 та суборендарем ОСОБА_5 Твердження апелянта відносно того, що за період з 17.05.2013року по 31.08.2013року послуги за договором фактично не надавались, тому, як вважає апелянт, є безпідставним нарахування орендної плати, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вказані твердження апелянта, всупереч приписам статті 60 ЦПК України, не підтверджені жодним належним та допустимим доказом по справі.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції необґрунтовано не застосував за заявою представника ОСОБА_5 позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (пені), не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. Оскільки як вбачається з розрахунку пені, представленого ФОП ОСОБА_7, нею ставилось питання про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань в сумі 3049 грн.59 коп. за період з 01.09.2013року по 01.07.2014року (а.с.147-148), до суду першої інстанції ФОП ОСОБА_7 звернулась 04.07.2014року (згідно штемпеля поштового відділення на відправленні (а.с. 14)), тобто, ФОП ОСОБА_7 в позові ставилось питання про стягнення пені за період менше, ніж за 1 рік - з 01.09.2013року по 01.07.2014року. Вказана сума пені за вказаний період і була стягнута з ОСОБА_5 оскаржуваним рішенням суду першої інстанції. Таким чином, у суду були відсутні підстави для застосування позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (пені). Як вбачається з розрахунку пені, представленого ФОП ОСОБА_7 (а.с.148), нарахування пені проведено відповідно до положень п.10.2. укладеного між сторонами договору суборенди нерухомого майна №Б/Н від 17.05.2013року; про неправильність нарахування пені в апеляційній скарзі мова не йдеться.

Відмовляючи в задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ „Престиж Інфосоюз", про визнання договору суборенди недійсним, суд першої інстанції виходив з правового аналізу норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та фактичних обставин справи. При цьому судом першої інстанції зазначено про встановлені по справі обставини, зокрема, про те, що ОСОБА_5 дійсно здійснювала користування спірним приміщенням, що підтверджується договором суборенди нерухомого майна №Б/Н від 17.05.2013 року та актом приймання - передачі об'єкта суборенди по договору суборенди нерухомого майна №Б/Н від 17.05.2014 року, і при укладенні договору суборенди 17.05.2013 року з ФОП ОСОБА_7 не перевіряла правомочність передачі спірного приміщення ФОП ОСОБА_7 їй у суборенду. Також суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вимог зустрічного позову, зазначив, що в даному випадку йдеться мова тільки про права та інтереси ТОВ ''Престиж Інфосоюз'', оскільки в договірних правовідносинах товариство перебувало із ФОП ОСОБА_7 і жодних претензій стосовно укладення нею договору суборенди з ОСОБА_5 товариство до ФОП ОСОБА_7 не пред'являло під час дії даного договору, як і не пред'являє претензій і на час розгляду даної справи в суді, при цьому з ініціативи суду першої інстанції ТОВ ''Престиж Інфосоюз'' було залучено до участі у розгляді справи. Суд першої інстанції також вказав, що товариство представило суду заяву про розгляд справи у відсутності представника товариства, при цьому не заявивши до ФОП ОСОБА_7 будь-яких самостійних вимог. В оскаржуваному рішенні судом також враховано, що у правовідносинах з ОСОБА_5 ТОВ''Престиж Інфосоюз'' не перебувало, на даний час строк дії договору суборенди, який оспорюється ОСОБА_5, закінчився; зі змістом оспорюваного договору суборенди від 17.05.2014 року та актом прийому-передачі об'єкта суборенди ОСОБА_5 була ознайомлена належним чином, про що свідчать її підписи, фактично погодившись з вказаними документами.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ „Престиж Інфосоюз", про визнання договору суборенди недійсним, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. Апелянт стверджує, що відповідно до п.3.4.5. договору суборенди нерухомого майна № 25/12-12 від 25.12.2012року, ФОП ОСОБА_7 мала право передавати приміщення площею 36 кв.м (частина бутику НОМЕР_1) у ТЦ ''Васильківський'' чи його частину у суборенду лише за умови отримання попередньої письмової згоди ТОВ '' Престиж Інфосоюз''. І оскільки ФОП ОСОБА_7 такої згоди не отримувала, то апелянт вважає, що оскаржуваний ОСОБА_5 договір суборенди нерухомого майна № Б/Н від 17.05.2013року необхідно визнати недійсним на підставі недодержання ФОП ОСОБА_7 ч.2 статті 203 ЦК України.

Необхідно зазначити, що в матеріалах справи (а.с.87)міститься відповідь ТОВ „Престиж Інфосоюз" вих. № 01 від 01.08.2013року, адресована ФОП ОСОБА_7, в якій товариство у відповідь на лист ФОП ОСОБА_7 стосовно надання згоди щодо передачі частини нерухомого майна в суборенду повідомляє, що не заперечує щодо передачі ФОП ОСОБА_7 в суборенду 36 м.кв нежитлових приміщень(частина бутику НОМЕР_1), що розташовані за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 Згідно пояснень ФОП ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційного суду, попередня письмова згода товариства була нею втрачена у зв'язку з переїздами, тому вона і звернулась до товариства з листом - запитом щодо надання дублікату згоди, що товариством було і надано відповідно до вищезазначеного листа. Разом з тим, згідно відповідей ТОВ ''Престиж Інфосоюз" № 3 від 01.09.2014року (а.с.76) та № 20/11 від 20.11.2014року(а.с.144), у журналі реєстрації вихідної кореспонденції товариства та в копіях листів вихідної кореспонденції немає інформації щодо надання ФОП ОСОБА_7 попередньої письмової згоди про передачу в суборенду іншим особам приміщення площею 36 кв.м (частина бутику №3), у ТЦ ''Васильківський'' за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1

З приводу наведеного апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до приписів ч.2 статті 761 ЦК України, яка регламентує право передання майна у найм, наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. Згідно положень ч.1 статті 241ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Частина 2 вказаної статті регламентує, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Відповідно до частин 1-3 статті 774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Приймаючи до уваги фактичні обставини справи та норми матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, а також ту обставину, що по справі відсутні належні та допустимі докази щодо несхвалення ТОВ ''Престиж Інфосоюз" оспорюваного договору суборенди нерухомого майна від 17.05.2013року, є вірним по суті висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ „Престиж Інфосоюз", про визнання договору суборенди недійсним.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: