ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р.Справа № 916/3303/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Гладишевої Т.Я., Ярош А.І.

(відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 05.11.2014р. розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Разгонюк Г.М., за довіреністю від 21.01.2014р.

від відповідача: Бондаренко В.М., за довіреністю від 03.09.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Одесакондитер"

на рішення господарського суду Одеської області від 17 жовтня 2014 року

у справі №916/3303/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерносвіт"

до Закритого акціонерного товариства "Одесакондитер"

про стягнення 176809,99 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Зерносвіт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ЗАТ "Одесакондитер", з урахуванням остаточних уточнень до позовної заяви від 13.10.2014р., 28729,12 грн. пені, 114726,45 грн. штрафу, 4073,39 грн. 3% річних та 29281,03 грн. втрат від інфляції.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17 жовтня 2014 року у справі №916/3303/14 (суддя Зайцев Ю.О.) позов ТОВ "Зерносвіт" задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягнуто 28729,12 грн. пені, 114726,45 грн. штрафу, 4073,39 грн. 3% річних, 29281,03 грн. втрат від інфляції та 8615,27 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку із неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором та додатковою угодою №2 від 23.06.2014р. позивач правомірно нарахував відповідачу пеню та штраф у розмірі 50% від суми невиконаного зобов'язання. Також місцевий господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних.

Не погодившись з ухваленим рішенням господарського суду першої інстанції, відповідач (ЗАТ "Одесакондитер") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Зерносвіт" відмовити у повному обсязі. При цьому відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права і не повним з'ясуванням обставин справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника у судових засіданнях підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача (ТОВ "Зерносвіт") у судових засіданнях надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною ЗАТ "Одесакондитер", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників позивача та відповідача, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Матеріали справи свідчать про те, що 30.07.2013р. між ТОВ "Зерносвіт" (позивач, постачальник) та ЗАТ "Одесакондитер" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки №30/07/13-26 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця борошно пшеничне вищого та першого ґатунку у мішках або безтарно, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

Відповідно до п.п.5.1,5.2 договору оплату за кожну партію товару, яка поставляється за договором, покупець проводить в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Форма розрахунків - платіжне доручення, в якому покупець повинен зазначити номер, назву та дату договору. Оплата проводиться протягом 25 банківських днів з дати поставки партії товару.

Згідно з п.6.3 договору у випадку несвоєчасної оплати кожної партії товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка була встановлена і діяла в період прострочення, від загальної вартості несвоєчасно оплаченої партії товару за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до п.10.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р., але в будь якому випадку до моменту повного виконання сторонами зобов'язань по договору. Дія договору автоматично вважається продовженою до 31.12.2014р., якщо жодна зі сторін письмово за 15 днів до його закінчення не повідомила іншу про припинення його дії.

31.10.2013р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, за якою сторони п.5.2 договору виклали у наступній редакції "п.5.2. Оплата проводиться протягом 45 календарних днів. ".

23.06.2014р. між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору за якою сторони домовились, що з моменту підписання цієї угоди покупець зобов'язується сплачувати кожного робочого тижня на рахунок Постачальника в рахунок заборгованості 35000,00грн. до повного погашення зобов'язань, що виникли по договору (п.1 додаткової угоди №2).

Пунктом 2 додаткової угоди №2 встановлено, що при виконанні покупцем умов п.1 даної угоди постачальник продовжує поставки товару згідно узгоджених заявок покупця на умовах договору. При цьому покупець сплачує повну вартість замовленого товару до моменту передачі товару покупцю.

За п.3. додаткової угоди №2 у разі невиконання покупцем п.1 цієї угоди постачальник має право стягнути пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується за період прострочення виконання грошового зобов'язання. Крім пені, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 50% від суми невиконаного зобов'язання, обумовленого в п.1. цієї угоди. Сума боргу у разі прострочки сплачується з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.

Матеріали справи свідчать, що відповідач заборгованість за спірним договором та додатковою угодою №2 до нього сплатив у повному обсязі, сплата заборгованість відбувалась, в тому числі, під час розгляду справи у місцевому господарському суді.

Позивач, вважаючи, що відповідачем несвоєчасно виконано свої договірні зобов'язання, звернувся до місцевого господарського суду з відповідним позовом про стягнення штрафу, пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Цивільним законодавством України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема видаткових накладних (т.1, а.с. 18-20), та не спростовується сторонами, позивачем було поставлено, а відповідачем отримано та оплачено у повному обсязі товар на загальну суму 512887 грн.

Однак, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач несвоєчасно здійснював платежі за спірним договором.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши надані позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, апеляційний господарський суд приймає їх як обґрунтовані, правомірні, та складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Зерносвіт" в частині стягнення з відповідача 4073,39 грн. 3% річних та 29281,03 грн. втрат від інфляції.

Щодо позовних вимог ТОВ "Зерносвіт" в частині стягнення з відповідача 28729,12 грн. пені та 114726,45 грн. штрафу, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За п.3. додаткової угоди №2 до спірного договору у разі невиконання покупцем п.1 цієї угоди постачальник має право стягнути пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується за період прострочення виконання грошового зобов'язання. Крім пені, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 50% від суми невиконаного зобов'язання, обумовленого в п.1. цієї угоди.

Під час розгляду апеляційної скарги відповідачем було подано клопотання в порядку ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 83 ГПК України про зменшення розміру штрафних санкцій.

За ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічно це питання вирішено і в ст. 233 ГК України.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати:

- ступінь виконання зобов'язання боржником. Суд повинен узяти до уваги даний факт, незважаючи навіть на те, що часткове виконання є неналежним. Зменшення розміру штрафних санкцій має бути мінімальним, якщо боржник не починав виконання своєї частини зобов'язання;

- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан боржника і кредитора. Іноді стягнення штрафних санкцій у повному обсязі може призвести до припинення діяльності боржника;

- не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Такою підставою може бути відсутність негативних наслідків у потерпілої сторони від прострочення виконання зобов'язання.

Підставою для зменшення розміру неустойки судом має бути явна невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення зобов'язання, під якою слід розуміти ступінь виконання зобов'язання боржником; причини невиконання та заходи, вжиті боржником для належного виконання, часткова сплата неустойки в добровільному порядку; форма вини боржника та інші обставини, що заслуговують на увагу.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи свідчать про те, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою збитків для позивача та враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, фактичну сплату відповідачем основного боргу, враховуючи майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та їх інтереси, що заслуговують на увагу, колегія суддів вважає ці обставини справи винятковими та вважає за доцільне зменшити розмір штрафу та пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до 10000 грн. штрафу та 5000 грн. пені.

При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу, що складне фінансове становище відповідачем доведено належними та допустимими доказами, проте позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження свого скрутного фінансового становища.

Апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 10000 грн. штрафу та 5000 грн. пені, з огляду на обґрунтованість, доведеність та правомірність таких вимог.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Одесакондитер" слід частково задовольнити, а рішення господарського суду Одеської області від 17 жовтня 2014 року у справі №916/3303/14 частково скасувати.

Керуючись ст.ст. 83, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Одесакондитер" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 17 жовтня 2014 року у справі №916/3303/14 скасувати частково, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерносвіт" задовольнити частково:

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Одесакондитер" (65007, м. Одеса, 3-й Водопровідний провулок, 9, код ЄДРПОУ 32833927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерносвіт" (23241, Вінницька область, Вінницький район, с. Стадниця, вул. Гонти, 88, код ЄДРПОУ 31909523) 10000 (десять тисяч) грн. штрафу, 5000 (п'ять тисяч) грн. пені, 4073 (чотири тисячі сімдесят три) грн. 39 коп. 3% річних, 29281 (двадцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят один) грн. 03 коп. втрат від інфляції та 8615 (вісім тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 27 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити."

3.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 18 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов А.І. Ярош Т.Я. Гладишева