ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 року Справа № 106731/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г., Сапіги В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року по справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

СПД ФО ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, в якому просить скасувати податкове повідомлення рішення відповідача від 08 квітня 2011 року № 0000431721/2.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність та незаконність висновків податкового органу про завищення підприємством податкового кредиту за період 01.01.2008 року по 31.12.2010 року на суму на загальну суму 55947,00 грн. у зв'язку з нікчемністю правочинів укладених СПД ФО ОСОБА_1 з ПП «Галпостач», ПП ТК «Бізнесхолдинг», ТзОВ «Іртас». Дійсність господарських операцій з ПП «Галпостач», ПП ТК «Бізнесхолдинг», ТзОВ «Іртас» підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік». Придбання товару, підтверджене належно оформленими податковими накладними, давало підприємству підставу включення суми сплаченого податку з ПДВ до податкового кредиту і відповідного зменшення податкових зобов'язань звітного періоду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року задоволено позовні вимоги. Суд виходив із того, що ПП «Галпостач» здійснювало поставку товару позивачу, що підтверджено відповідними накладними, а також і податковими накладними. ПП ТК «Бізнесхолдинг» здійснювало поставку товарно-матеріальних цінностей згідно накладних, маються податкові накладні. Подібно підтверджуються взаємовідносини з ТзОВ «Іртас». Всі первинні документи відповідають вимогам законодавства. Контрагенти позивача були зареєстровані платниками ПДВ, тому мали право виписувати наявні податкові накладні. Відсутність бухгалтерських документів контрагентів жодним чином не може ставити під сумнів господарських договорів із позивачем.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Покликання маються на те, що директор ПП «Галпостач» ОСОБА_2 пояснював, що підприємство продано ним невідомим особам, ніяких документів ним не підписувалось. Керівник ТзОВ «Іртас» у 2010 році була ОСОБА_3, а первинні документи складено ОСОБА_4. Керівником ПП ТК «Бізнесхолдинг» був ОСОБА_5 відтак позивач здійснював підприємницьку діяльність із залученням суб'єктів господарювання, які мають ознаки фіктивності, а первинні документи не мають юридичної сили, оскільки підписані не уповноваженими на те особами..

У разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає її аргументованою.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року. Результати перевірки оформлені актом №499/17-2/НОМЕР_1 від 28 березня 2011 року р. Як вбачається із вказаного акту, податковим органом встановлено, зокрема, порушення ФОП ОСОБА_1- пп. 7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, на підставі чого прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2011 року № 0000431721, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 69933,75 грн., у тому числі за основним платежем - 55947,00 грн. грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -13986,75 грн. грн.

Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 168/97-ВР) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин є правила податкового обліку, встановлені статтею 7 Закону № 168/97-ВР. Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. Копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 цього Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї ж статті 7 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 7.4.1. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За приписами пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем в податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Із матеріалів справи вбачається, що первинні документи (договір, податкові накладні,акти виконаних робіт), які підписані від імені керівника ТзОВ «Іртас» ОСОБА_6, який згідно представлених ДПІ доказів не був керівником ТзОВ «Іртас», як і первинні документи (податкові накладні, накладні), які підписані від імені керівника ОСОБА_7, що в подальшому спростовується нею в поясненнях, так і первинні документи ПП ТК «Бізнесхолдинг» (податкові накладні, накладні), які підписані від імені керівника ОСОБА_8, який згідно витягу ЄДРПОУ не був керівником даного підприємства, підписані не уповноваженими особами, контрагенти є фіктивними, тому господарські договори є такими, що не мають реального характеру.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196 ч. 4, 197, 198 п.3 ч.1, 202, 205, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова задоволити, скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року по справі № 2а-4572/11/1370 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга