УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2014 р. Справа № 9104/179496/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Клюби В. В.
суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Заліщицького районного споживчого товариства на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року по справі №2а - 1970/3157/12 за адміністративним позовом Заліщицького районного споживчого товариства до Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
УСТАНОВИВ:
Заліщицьке районне споживче товариство звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції і просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04 квітня 2012 року №0000232300 в частині стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 27 065 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки перевірки, на підставі яких 04 квітня 2012 року відповідачем прийнято рішення за № 0000232300 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 27 065 гривень, є безпідставними, оскільки позивач не порушував п. 2.3, п. 2.8, п. 2.9, п. 2.11 глави 2 та п.7.41 глави 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637. Відповідач не врахував, що при оформленні звітів про використання коштів від 15 жовтня 2009 року та від 06 травня 2009 року на відповідні суми 1 864 гривні та 4 770 гривень додано видаткові товарні накладні на вказані суми, які містять відмітку про оплату коштів готівкою - «сплачено». Тому і прийняте податкове повідомлення - рішення у вказаній частині є протиправним.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року в задоволенні адміністративного позову Заліщицького районного споживчого товариства до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовлено
Позивач не погодився із постановою суду першої інстанції і оскаржив її в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що спірне податкове повідомлення - рішення від 04 квітня 2012 року передбачає застосування санкцій згідно ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №436/95 від 12 червня 1995 року, який встановлює відповідальність за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів. Разом з цим при використанні коштів 06 травня та 13 жовтня 2009 року на зазначені суми було додано видаткові товарні накладні на суми відповідно 1 864 гривні та 4 770 гривень, які містять відмітку про оплату коштів готівкою «сплачено», а на суму 20 431 гривня представлено договір на виконання робіт та акт виконаних робіт. Тобто були подані інші платіжні документи в розумінні положень вказаного Указу Президента України, що підтверджують сплату готівкових коштів.
Сторони в судове засідання представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. При цьому від осіб, які беруть участь у справі відсутні клопотання про розгляд справи за участі їх представників.
У зв'язку з цим та у відповідності до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року в порядку процесуального правонаступництва у відповідності до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України замінено відповідача: Борщівську міжрайонну державну податкову інспекцію на Чортківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Тернопільській області.
Вислухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, правильність застування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи своїх висновки, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення - рішення від 04 квітня 2012 року №0000232300 в частині стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 27 065 гривень є законними, оскільки визначених законом розрахункових документів позивачем на вказану суму не надано. Також, суд першої інстанції вважав, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, в порядку, встановленому Податковим кодексом України і застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, а тому і спірне рішення є законним.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції і підтверджується матеріалами справи, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період із 01 січня 2009 року по 03 грудня 2011 року, за результатами якої 27 березня 2012 року складено акт за №30/22 - 05/1767258.
Відповідно до змісту зазначеного акта перевірки, в ході її проведення встановлено зокрема, відсутність документів, що додаються до звітів і підтверджують використання коштів, а саме: 06 травня 2009 року працівником товариства ОСОБА_1 подано авансовий звіт №1 від 06 травня 2009 року на суму 4 770 гривень, в якому вартість закуплених матеріалів в сумі 4 770 гривень не підтверджена розрахунковими документами про зазначеної суми. До авансового звіту додано накладну №20 від 06 травня 2009 року на одержання товару від підприємця ОСОБА_2 на загальну суму 4 770 гривень; працівником товариства ОСОБА_1 подано авансовий звіт №1 від 14 вересня 2011 року, в якому вартість закуплених матеріалів в сумі 20 431 гривня не підтверджена розрахунковими документами про сплату вказаної суми готівкових коштів. До авансового звіту додано акт виконаних робіт за вересень 2011 року від 14 вересня 2011 року на виконання робіт ПП «Івас» на загальну суму 20 431 гривня; 15 жовтня 2009 року працівником товариства ОСОБА_3 подано авансовий звіт від 15 жовтня 2009 року на суму 1 864 гривні, в якому вартість закуплених матеріалів не підтверджена розрахунковими документами про сплату вказаної суми готівкових коштів. До авансового звіту додано накладну №54 від 15 жовтня 2009 року на одержання товару від підприємця ОСОБА_4 на цю ж суму.
Тобто, згідно висновків перевірки позивачем подано авансові звіти на суму 27 065 гривень, вартість закуплених товарів у яких не підтверджена розрахунковим документом, чим порушено вимоги пункту 7.41 глави 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.
На підставі висновків перевірки відповідачем у відповідності до ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за вищевказані порушення до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 27 065 гривень за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів. У цій частині рішення оспорюється позивачем.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
У відповідності до абзацу 15 статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Згідно з п. 2.6 «Положення про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року №614 бланки розрахункових документів, які використовуються суб'єктами господарювання при проведенні розрахункових операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій, повинні виготовлятися за затвердженими зразками у випадках, визначених цим Положенням, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку» від 19 квітня 1993 року №283 та «Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку», затверджених наказами Міністерства фінансів України від 25 листопада 1993 року №98, Служби безпеки України від 15 листопада 1993 року №118 та Міністерства внутрішніх справ України від 24 листопада 1993 року №740 «Про затвердження Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку».
Згідно п. 2.1. вказаного Положення наведено перелік форм розрахункових документів (та їх зразки), зокрема: фіскальний касовий чек на товари (послуги), фіскальний касовий чек видачі коштів; розрахункова квитанція, квитки на приміські автомаршрути, квитки на міські авто маршрути; багажний квиток на приміські автомаршрути, квиток на міські маршрути електротранспорту, а також спрощена розрахункова квитанція.
Тобто, видаткові товарні накладні із відміткою «сплачено» не можуть бути розрахунковими документами, у зв'язку з чим колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення - рішення відповідача є законним.
Крім цього, як правильно зазначив суд першої інстанції повноваження відповідача щодо проведення перевірок та застосування штрафних санкцій визначено ст. 20 Податкового кодексу України.
З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження доводів, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положення нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що спірне рішення про застосування штрафної санкції до позивача в частині накладення штрафу у розмірі 27 065 гривень прийняте в межах повноважень, за наявності відповідних підстав і відповідає принципам, визначеним ст. 2 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із доводами, викладеними позивачем на обґрунтування апеляційної скарги, оскільки такі доводи спростовуються висновками перевірки, які суд вважає такими, що підтверджені в ході розгляду справи.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.
Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.
Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Заліщицького районного споживчого товариства залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року по справі №2а - 1970/3157/12 за адміністративним позовом Заліщицького районного споживчого товариства до Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення особам, які беруть участь у справі копії ухвали, і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Клюба
Судді: Р. В. Кухтей
І. О. Яворський