Дата документу Справа № 333/6183/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-кп/778/1473/14 Головуючий в 1 інстанції

ЄУ №333/6183/14-к Кулик В.Б.

Категорія ч.2ст.286 КК Доповідач Бочарников С.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Бочарникова С.О.,

суддів Літвіної В.В.,

Смолки Н.О.,

при секретарі Вечеренкові Є.М.,

за участі прокурора Нестерук О.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

представника потерпілої ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі апеляційну скаргу обвинуваченого на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Копані, Оріхівського району, Запорізької області, громадянина України, який має середню освіту, одруженого, працюючого машиністом насосної станції в ФК «Міські теплові мережі», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 2 (два) роки.

Згідно з вимогами ст. 76 КК України, у зв'язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, покладено на ОСОБА_3 такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний» на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 9 040 (дев'ять тисяч сорок) грн., моральну шкоду у розмірі 14 616 (чотирнадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 35 384 (тридцять п'ять тисяч триста вісімдесят чотири) грн., витрати пов'язані з оплатою правової допомоги у розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.

Накладено арешт на автомобіль «ЗАЗ ТF69YО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1,, який належить на праві власності ОСОБА_3.

Згідно вироку суду, 09.06.2014року, приблизно о 09 год. 00 хв., водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «ЗАЗ ТF69YО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух по проїзній частині вул. Чумаченка в м. Запоріжжі, з боку вул. Малиновського в напрямку вул. Космічній, зі швидкістю 60 т/час, що перевищує дозволену швидкість руху на вказаній ділянці - 40 км/час.

В цей же час, проїзну частину вул. Чумаченка, біля буд. № 17, в безпосередній близькості від нерегульованого пішохідного переходу, позначеному дорожніми знаками та розміткою, переходила пішохід ОСОБА_8, що рухалася з права наліво по напрямку руху автомобіля «ЗАЗ ТF69YО», під керуванням водія ОСОБА_3

09.06.2014 року, приблизно о 09 год. 00 хв., водій ОСОБА_3, рухаючись по вул. Чумаченка в м. Запоріжжі, маючи об'єктивну можливість побачити на проїзній частині пішохода ОСОБА_8, діючи в порушенні вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, де вказано: «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди» своєчасно заходів до зменшення швидкості руху автомобіля «ЗАЗ ТF69YО» не вжив, в наслідок чого скоїв наїзд передньою правою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_8

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_8, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 2663 від 14.07.2014 року, отримала тілесні ушкодження: «тупа поєднана травма голови, тулуба та кінцівок з утворенням відкритих переломів кісток склепіння та основи черепу, забиття правої нірки, закритого перелому правої малоберцової кістки, що у сукупності кваліфікується як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю». Згідно з висновком судово-технічної експертизи № 443/14 від 23.07.2014 року, в діях водія ОСОБА_3 є невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

В апеляційній скарзі, обвинувачений ОСОБА_3 не заперечуючи доведеність провини й кваліфікацію його дій, просить змінити вирок в частині:

стягнення суми моральної шкоди, зменшивши розмір відшкодування до 2 384 грн.;

стягнення витрат на правову допомогу, відмовивши у задоволенні цих вимог у повному обсязі;

накладення арешту на автомобіль, скасувавши цей захід;

призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на 2 роки, скасувавши його.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, представника потерпілої, який заперечував проти цих доводів, обвинуваченого, висновок прокурора на думку якого, вирок є законним й обґрунтованим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарг підлягає частковому задоволенню з наступних підставах.

Колегією суддів апеляційної інстанції, у межах апеляційної скарги, перевірені законність і обґрунтованість вироку, правильність призначеного покарання. Обсяг обвинувачення й кваліфікація ніким з учасників процесу не оскаржується.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди колегія зазначає наступне, так згідно ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч.1 ст.61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов.

У відповідності до вимог ст.ст.128,129 КПК України обов'язок про відшкодування матеріальної та моральної шкоди вироком покладається на підозрюваного, обвинуваченого або на фізичну чи юридичну особу, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

У відповідності до роз'яснень в п.5 Пленума Верховного Суду України №3 від 31.03.89 р. "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і відшкодування безпідставно нажитого майна", не підлягають розгляду в кримінальній справі позови з вимогами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, які не випливають із пред'явленного обвинувачення.

Таким чином, в порядку кримінального судочинства можуть розглядатися тільки позови про відшкодування шкоди, яка безпосередньо завдана злочином. Вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, які не випливають з повідомлення про підозру (пред'явленого обвинувачення), розгляду у кримінальному провадженні не підлягають.

Згідно обвинувальному акту, ОСОБА_3 був звинувачений в порушенні правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого постраждала отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю.

Як вбачається з матеріалів справи, потерпілою було пред'явлено цивільний позов до ПАТ "Страхова Компанія АСКО-ДОНБАС Північний" та ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПАТ "Страхова Компанія АСКО-ДОНБАС Північний".

Обов'язки про відшкодування завданої шкоди страховиком випливають не з пред'явленого обвинувачення, а з договірних обов'язків про відшкодування шкоди. Законом України "Про обов'язкове страхуванні цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року передбачено порядок звернення з вимогами про відшкодування шкоди та умов такого відшкодування. Зокрема, одною з умов вирішення питання про відшкодування страховиком шкоди є надання потерпілим обвинувального вироку суду, що набрав законної сили щодо особи, цивільна відповідальність якого застрахована за договором страхування. Цивільні вимоги до обвинуваченого і товариства взаємопов'язані, тому підлягають розгляду в одному провадженні.

За таких обставин вирок суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої до обвинуваченого та страхової компанії не можна визнати законним та обґрунтованим. А тому вирок підлягає скасуванню, а провадження в цій частині направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, під час якого слід також звернути увагу на доводи апеляційної скарги стосовно стягнення суми на правову допомогу.

При цьому слід зауважити, що вирок суду було ухвалено на підставі ст. 349 КК України, суд переконався, що обвинуваченому зрозумілі наслідки такого розгляду. Обвинувачений погодилися з умовами такого розгляду і фактичні обставин провадження на той момент не оспорював.

Натомість в апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що суд при вирішенні питання пов'язаного з розглядом цивільного позову не врахував того факту, що постраждала перед виходом на проїзну частину не впевнилась у відсутності там його автомобіля тим самим створила небезпеку, тобто фактично зазначає на віктимну поведінку ОСОБА_8 На думку колегії суддів, апелянт не вправі оскаржувати фактичні обставини провадження, тому доводи в цій частині при розгляді провадження в порядку цивільного судочинства враховуватись не повинні.

Щодо доводів в частині накладення арешту на автомобіль, то в цій частині колегія не находить їх обґрунтованими, адже цивільний позов у справі на даний час залишається не розглянутим, а потерпілою ставилось питання про заходи забезпечення цивільного позову в порядку ст.152 КПК України.

Стосовно доводів в частині скасування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на 2 роки, то їх колегія вважає безпідставними. Так внаслідок ДТП настали тяжкі наслідки у вигляді загибелі людини. Сам ОСОБА_3 зазначав, що він має стаж керування автомобілем 30 років, але йому не зрозуміло чому він не побачив пішохода. Можна зробити висновок, що причиною цього факту слугувала або неуважність водія, або ж його фізичний стан (оскільки ОСОБА_3 є людиною похилого віку - 67 років). Тому для запобігання ймовірних ризиків додаткового покарання було застосовано доречно і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись статями 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2014 року стосовно ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову, скасувати.

Матеріали провадження у цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок місцевого суду залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Головуючий

Судді