Справа № 667/5141/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року Комсомольський районний суд м.Херсона у складі:

головуючої судді Іванцової Н.К.

суддів Скорик С.А.

Ігнатенко О.Й.

за участю секретаря Радчук Є.А., Севастьянової Т.О., Сноп А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12012230020000664 по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродж. м.Душанбе, українця, гр-на України, освіта вища, одруженого, працюючого приватним підприємцем, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, -

Сторони кримінального провадження:

прокурор Бібік А.В., Легкий О.Р., Розторгуєва А.І.

потерпілий ОСОБА_3

захисник потерпілого ОСОБА_4

захисник обвинуваченого ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_2

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2, 15.01.2010 року, знаходячись у довірливих відносинах із ОСОБА_3, 1956 р.н., шляхом зловживання довірою останнього, при цьому не маючи наміру повертати кошти в обумовлені строки та на визначених сторонами умовах, спонукав ОСОБА_3 передати йому грошові кошти в сумі 10 000 Євро та 5 000 доларів США, що в перерахунку на українську гривню згідно офіційного курсу НБУ станом на 15.01.2010 року складає 41 200 грн. та 115 900 грн. (а згідно офіційного курсу НБУ станом на 17.12.2014р. складає 196006,54грн. та 274876,07грн.). Загалом, на території Гаражного кооперативу «Сигнал», розташованого за адресою: м.Херсон, пров.Штурвальний, 19-а, він отримав 157 100 гривень під заставу нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, достовірно знаючи про те, що вказане майно знаходиться під заставою в ЗАТ «Кредо банк». За таких обставин, не маючи правових підстав для передачі під заставу майна потерпілому, а також починаючи з 17.08.2009 року, не маючи наміру виплачувати, згідно кредитного договору №7\ж-01 від 25.10.2006 року гроші ЗАТ «Кредо Банк», що в подальшому вплине на відчуження вищевказаного заставного майна банком, шляхом обману, заволодів грошима ОСОБА_3 у вищевказаному розмірі, які й досі не повернув та не мав наміру їх реального повернення в обумовлений взятими на себе зобов'язаннями час та на обіцяних потерпілому умовах, чим спричинив матеріальний збиток потерпілому у великих розмірах на вищезазначену суму, що більше ніж в двісті п'ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений на момент вчинення злочину.

За вказане кримінальне правопорушення передбачено кримінальну відповідальність за ч. 3 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах.

На підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення судом враховуються наступні докази, дослідження яких щодо тих обставин, що ніким не оспорюються, відповідно до положень ч.ч.1,3 ст.349 КПК України, було визнано судом доцільним:

- показання обвинуваченого ОСОБА_2, допитаного в судовому засіданні, який не визнав себе винним за зміненим та погодженим прокурорм 08.12.2014р. обвинуваченням за ч.3 ст.190 КК України, пояснив, що із потерпілим у нього були фінансові відносини наступного змісту, він отримував позики у ОСОБА_3 для закупівлі товарів у сільськогосподарському бізнесі під відсотки. Потерпілий був в курсі його справ та володів фінансовою ситуацією. Вперше позичив в нього 25 тисяч доларів в 2006 році., пізніше ще 5 тисяч доларів, в серпні 2007 року - 20 тисяч доларів. Весь цей час відсоток за борговими зобов'язаннями складав 1% на місяць. Також зазначив, що з липня 2009 року в борг гроші не брав у потерпілого, а за час їх фінансових відносин позичив приблизно 50 тисяч доларів, з яких повернув приблизно 1 тисячу доларів. Також вказав, що весною 2008 року потерпілий запропонував йому загальну суму боргу розподілити навпіл на суми і в доларах, і в євро, окрім того в 2008 році ОСОБА_3 збільшив щомісячний відсоток по сплаті боргу до 2% на місяць. Заперечив ту обставину, що кошти брались ним під заставу майна та пояснив, що оскільки потерпілий відмовлявся приймати борг невеликими сумами, він запропонував йому подивитись будівлю в АДРЕСА_2, оскільки знав, що син ОСОБА_3 має намір придбати собі будинок. Про те, що будівля в заставі у банка потерпілому було відомо, крім того, враховуючи, що залишок боргу перед банком був невеликий, він вважав, що це питання може бути врегульоване з банком. Також ОСОБА_2 зауважив, що кожного разу при написанні розписки, в ній зазначалась остаточна сума боргу, яка останні роки збільшувалась лише за рахунок відсотків, а попередня розписка знищувалась. Позовні вимоги не визнав, зазначивши, що визнає лише наявність у нього боргу перед потерпілим, але з цього приводу вже існує рішення в цивільній справі про стягнення з нього боргу, що набрало законної сили.

- покази потерпілого, який будучи допитаним в судовому засіданні пояснив, що на початку жовтня 2006 року він вперше позичив ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 25 тисяч доларів під розписку на один рік в присутності свідка ОСОБА_6. Вдруге, в листопаді 2006 року - 5 тисяч доларів в присутності ОСОБА_7. Втретє, 16.08.2007р. - 20 тисяч доларів в присутності своєї дружини. 20.06.2008 року на заправочній станції по пл.Корабелів в присутності своєї дружини він позичив ОСОБА_2 3500 Євро. 18.11.2008р. в гаражному кооперативі в присутності свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - 15 тисяч доларів. 15.01.2010р. в його гаражі за участі свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - 5 тисяч доларів та 10 тисяч Євро на шість місяців, цього ж дня ОСОБА_2 зазначив в розписці про заставу будівлі по АДРЕСА_2. Щодо написання розписок зазначив, що в них відображалась загальна сума боргу, що включала в себе суму позичених коштів в день написання розписки та суму боргу, яка вже накопичилась. Всі попередні розписки знищувались через написання нової.

- покази свідка ОСОБА_10, який зазначив, що в січні 2010 року за його присутності в гаражі ОСОБА_3, останній позичив ОСОБА_2 5 тисяч доларів та 10 тисяч Євро, а також віддав обвинуваченому розписку. Через деякий час обвинувачений приніс нову. Також пояснив, що за його присутності мова йшла про заставу якогось цеха, при цьому ОСОБА_2 зазначав, що може передати його в заставу.

- покази свідка ОСОБА_11, який вказав, що 15.01.2010 року, перебуваючи в гаражі ОСОБА_3, він бачив, як до останнього прийшов обвинувачений. Між ними йшла мова про гроші в сумі 5 тисяч доларів та 10 тисяч Євро, про розписку, а також про якісь фабрики чи заводи, які обвинувачений міг віддати внаслідок невиконання ним грошових зобов'язань.

- покази свідка ОСОБА_8, який пояснив, що в листопаді 2008 року він був присутній в гаражі ОСОБА_3, бачив як обвинувачений приніс йому розписку. Зі слів потерпілого йому стало відомо, що він позичив ОСОБА_2 15 тисяч доларів.

- покази свідка ОСОБА_7, який зазначив, що в листопаді 2005 року в гаражі по АДРЕСА_3 він був свідком передачі 5 тисяч доларів ОСОБА_3 ОСОБА_2 Гроші не перераховував, однак чув, що мова йшла саме про цю суму.

- покази свідка ОСОБА_12, якого було допитано за клопотанням захисника обвинуваченого. Так, останній пояснив, що він працював разом із ОСОБА_2, вони потребували грошей, у зв'язку із чим ОСОБА_3 запропонував свою фінансову допомогу під відсотки. Так, ними було позичено двічі по 10 тисяч доларів в гаражному кооперативі. Чи повертались гроші ОСОБА_2, йому не відомо. Щодо ферми, яка перебуває під заставою в банку, зазначив, що обвинувачений мав намір її продати, щоб віддавати борги, перед цим дізнавшись, що питання продажу заставного майна можна врегулювати із банком.

- покази свідка ОСОБА_13, якого було допитано за клопотанням захисника потерпілого. Так, свідок пояснив, що він є сином потерпілого та йому зі слів батька відомо, що ОСОБА_2 винен батькові приблизно 100 тисяч доларів. Ще до розгляду даної кримінальної справи судом він разом із батьком та обвинуваченим їздив оглянути цех по АДРЕСА_2, оскільки в той час підшукував собі будинок. Зі слів ОСОБА_3 зрозумів, що це майно ОСОБА_2 пропонує йому в рахунок погашення боргу. Документів на будівлю він не бачив, однак, зі слів ОСОБА_2, знає, що вона належить саме йому. Щодо застави йому нічого не було відомо.

- покази свідка ОСОБА_14, допитаної за клопотанням захисника потерпілого, яка зазначила, що вона є дружиною потерпілого та була присутньою неодноразово при передачі її чоловіком грошей в борг ОСОБА_2 Зокрема 20 тисяч доларів в серпні 2007 року та 5 тисяч доларів в 2008 році. Зі слів чоловіка їй відомо, що на кожну послідуючу позичену суму коштів ОСОБА_2 писалась загальна розписка на нову суму, але з урахуванням попереднього боргу. Крім того зазначила, що приблизно в 2008-2009 році вони їздили дивитись хутровий цех по АДРЕСА_2, який обвинувачений запропонував їм в рахунок повернення боргу. Потім дізнались, що він під заставою. Також вказала, що за весь цей час обвинувачений в лютому 2014 року повернув їм 500 доларів.

- розписка від 15.01.2010р., відповідно до якої ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 45000 Євро, що в еквіваленті становить 530000грн. та 45000 доларів, що в еквіваленті становить 364500грн., під заставу належної йому будівлі за адресою: АДРЕСА_2. (т.1 а.с.19).

- рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 18.11.2010р., яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто суму позики у розмірі 51786 доларів США та 47754 Євро за розпискою. (т.1 а.с.24).

- рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 02 грудня 2011 року, яким було знято арешт з будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_4, накладений згідно акту опису та арешту від 17.06.2011 року, складеного державним виконавцем ВДВС Комсомольського РУЮ у м.Херсоні ОСОБА_15, при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-5329, виданого 03.12.2010 року Комсомольським районним судом м.Херсона про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості в сумі 51786 доларів США та 47754 Євро. (т.1 а.с.26).

- договір іпотеки № 7/ж-01 від 25.10.2006 року, за умовами якого ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 7/рж-01 від 25.10.2006 року передав в іпотеку ВАТ «Кредобанк» цех фарбування та виділки хутра, що знаходиться в АДРЕСА_2. (т.1 а.с.30).

- витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 11.05.2011 року, за відомостями якого цех фарбування та виділки хутра в АДРЕСА_2 знаходиться під забороною відчуження об'єктів нерухомості на підставі договору іпотеки від 25.10.2006р. (т.1 а.с.33).

- акт опису й арешту майна від 07.02.2012р., за яким державним виконавцем ОСОБА_18 було описано і накладено арешт на цех фарбування та виділки хутра в АДРЕСА_2. (т.1 а.с.35).

- протокол огляду від 24.05.2013р., відповідно до якого оглядалась кредитна справа за кредитним договором № 7/рж-01 від 25.10.2006 року. (т.1 а.с.40).

- кредитний договір № 7/рж-01 від 25.10.2006р., відповідно до якого ВАТ «Кредобанк» надав ОСОБА_2, як позичальнику, кредит в сумі 250000,00грн. на строк до 01.10.2013р. (т.1 а.с.43).

- рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 25.02.2011 року, яким з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Кредобанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 228185,93грн. (т.1 а.с.48).

- постанова про визнання речових доказів від 26.05.2013р., якою вилучені в ході огляду від 28.03.2013р. із ХФ ПАТ «Кредобанк» копію кредитного договору на 1 аркуші, копію письмової вимоги на 1 аркуші, копію чеку про видачу готівки на 1 аркуші, копію рішення Комсомольського районного суду м.Херсона на 1 аркуші - визнано речовим доказом. (т.1 а.с.49).

- протокол виїмки від 10.10.2012 року, яким було вилучено цивільну справу № 2-5329/10 на 35 аркушах. (т.1 а.с.53).

- протокол огляду від 20.05.2013р., яким було оглянуто цивільну справу № 2-5329/10. (т.1 а.с.54).

- копії матеріалів цивільної справи № 2-5329/10 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. (т.1 а.с.56-64).

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступень небезпечності вчиненого, особу ОСОБА_2, який характеризується позитивно, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, в судовому засіданні визнав свої боргові зобов'язання перед потерпілим.

При призначенні міри покарання суд також враховує наявність на утриманні у обвинуваченого двох неповнолітніх дітей, часткове відшкодування боргу потерпілому в розмірі 500 доларів США, а також думку прокурора й захисника потерпілого, які вважають можливим виправлення ОСОБА_2 без ізоляції його від суспільства.

Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_2 покарання, не пов'язане із обмеженням волі та призначити йому покарання в порядку ст.75 КК України, звільнивши від відбуття покарання з випробуванням, а також поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України. На думку суду, даний вид покарання обраний у відношенні обвинуваченого є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а також буде співмірним по відношенню між тяжкістю вчиненого ним кримінального правопорушення і наслідками, які настали в результаті його вчинення.

Провадження за цивільним позовом, заявленим потерпілим ОСОБА_3 на суму 51786 доларів США та 47754 Євро, підлягає закриттю, оскільки за змістом ч.5 ст.128 КПК України - цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як вбачається з досліджених у справі письмових доказів, рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 18.11.2010р., що набрало законної сили, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 вже стягнуто суму позики у розмірі 51786 доларів США та 47754 Євро за розпискою. (т.1 а.с.24).

У відповідності до п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України - суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав

Крім того, за положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Цивільний позов ОСОБА_3 про відшкодування йому моральної шкоди в розмірі 15000грн. підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки неправомірними діями ОСОБА_2 потерпілому було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, пов'язаних з неможливістю користуватися своїми коштами, здійснювати витрати на лікування, тощо. При визначенні розміру компенсації моральної шкоди, суд враховує глибину та тривалість душевних страждань позивача, ступінь вини відповідача, вимоги розумності і справедливості, відповідно до ст.ст.23, 1167 ЦК України, Постанови пленуму ВС України від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди".

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 371, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, та призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на три роки.

Відповідно п.п.2,3,4 ст.76 КК України на ОСОБА_2 покласти обов'язки:

1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

3) періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_16 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) в рахунок відшкодування компенсації завданої моральної шкоди.

Провадження за цивільним позовом ОСОБА_16 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди - закрити.

Речові докази: вилучені в ході огляду від 28.03.2013р. із ХФ ПАТ «Кредобанк» копію кредитного договору на 1 аркуші, копію письмової вимоги на 1 аркуші, копію чеку про видачу готівки на 1 аркуші, копію рішення Комсомольського районного суду м.Херсона на 1 аркуші - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити засудженому, прокурору.

Суддя:Н. К. Іванцова

Судді С.А.Скорик

О.Й.Ігнатенко