09.12.2014 Єдиний унікальний № 371/1074/14-ц
Провадження 2/371/383/14
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
9 грудня 2014 року Миронівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Гаврищука А.В.
за участю секретаря - Січкаренко Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миронівка в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ «Страхова компанія «Провідна»» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі - Позивач) 23.06.2014 року звернулася до Миронівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Ухвалою Миронівського районного суду Київської області до участі у справі у якості співвідповідача було залучено Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна».
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 06.04.2014 року о 19 год. 30 хв. трапилася дорожньо-транспортна подія (Далі - ДТП), учасниками якого стали: позивач - ОСОБА_1 та відповідач - ОСОБА_2. Позивач зазначила, що цього дня вона рухалася на своєму автомобілі марки Ssang yong «Kyron», тимчасовий державний реєстраційний номер НОМЕР_3, по автомобільній дорозі Київ-Знам'янка. В селі Зеленьки Миронівського району Київської області ОСОБА_2, керуючи легковим автомобілем марки «ЗАЗ-1103», державний номерний знак НОМЕР_1, виїхав на зустрічну смугу руху та, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки, здійснив зіткнення з автомобілем позивача: Ssang yong «Kyron», тимчасовий державний реєстраційний номер НОМЕР_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів, та спричинив ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 13945,51 грн та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
З урахуванням викладеного позивач просила суд винести рішення відповідно до якого стягнути з відповідача на її користь 13945.51 грн майнової шкоди, а також 5000 грн моральної шкоди, яка їй заподіяна внаслідок пошкодження автомобіля під час автоаварії, а всього на суму 18945,51 грн, а також судові витрати.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів та підстав, викладених у позовній заяві. Стосовно позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач зазначила, що її розмір підтвердити не може, а також не може обґрунтувати, якими саме діями відповідача вона спричинена (а.с. 80 (аркуш журналу с/з 2) звукозапис з 10:44:40 по 10:46:05 (10:39:36-10:46:12)).
Відповідач - ОСОБА_2 проти позову заперечував частково, зокрема, не визнав моральну шкоду посилаючись на те, що її розмір не доведено, а також погодився на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 50% від заявленої позивачем. Своєї вини у вчиненні ДТП не визнав, та наполягав, що правил дорожнього руху не порушував, водночас відповідач підтвердив, що під час вчинення ДТП перебував у стані алкогольного сп'яніння. Щодо вимог, заявлених позивачем про стягнення моральної шкоди, відповідач вважає, що такі вимоги нічим не обґрунтовані та не підтверджені, жодних доказів на підтвердження нанесення моральної шкоди позивачем не надано. Просить винести рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Представник ПАТ «Страхової компанії «Провідна» до суду не з'явився, подав заяву про слухання справи у його відсутність. Водночас подав до суду письмові заперечення та докази на їх підтвердження, в яких вказує, що відповідальність страховика обмежена положеннями закону у сфері страхування, а саме: Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно положень названого закону для отримання відшкодування потерпіла особа зобов'язана звернутися до страхової компанії винуватця ДТП із заявою про виплату. Надати усі необхідні документи для огляду та сприяти страховику в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка. При цьому на момент подання позову та підготовки заперечень будь-яких звернень та заяв від учасників цивільного процесу з приводу ДТП, яке сталося 06.04.2014 року, на адресу ПрАТ «СК» Провідна» не надходило. Зважаючи на зазначене, представник ПАТ «СК «Провідна» просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд прийшов до висновку, що позов частково обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 04.04.2014 року ОСОБА_1 придбала автомобіль Ssang yong «Kyron», тимчасовий державний реєстраційний номер НОМЕР_3, вартість якого становить 206900.00 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу № 788 від 27.03.2014 року /а.с. 7-11/, рахунком-фактури № 906 від 27.03.2014 року /а.с. 12/ та довідкою-рахунком від 04.04.2014 року № 254430 /а.с. 13/.
06.04.2014 року о 19 год. 30 хв. трапилося ДТП, учасниками якого стали автомобіль позивача та автомобіль «ЗАЗ-1103», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 /а.с. 19, 20, 45/. Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль Ssang yong «Kyron», тимчасовий державний реєстраційний номер НОМЕР_3.
Відповідно до постанови Миронівського районного суду Київської області від 24.04.2014 року справа № 371/540/14-п, винним у вчиненні даного адміністративного правопорушення було визнано ОСОБА_2 /а.с. 20/.
Розмір матеріальної шкоди, завданої автомобілю Ssang yong «Kyron», тимчасовий державний реєстраційний номер НОМЕР_3, складає 13945,51 грн., що підтверджується: рахунком-фактурою №J9200002370 від 08.04.2014 р., актом виконаних робіт №J9200001861 від 24.04.2014 року та фіскальним чеком від 24.04.2014 року /а.с. 16-18/.
Судом також встановлено, що згідно поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/4693767/1026/13 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПАТ «Страхова компанія «Провідна» /а.с. 45/.
Водночас, як вбачається із письмових заперечень ПАТ «СК «Провідна», а ні позивач, а ні відповідач в установленому порядку та строки до страхової компанії, із заявами про настання страхового випадку не зверталися /а.с. 65-67/. Вказане також підтверджується поясненнями сторін, наданими у судовому засіданні.
У судовому засіданні сторони також повідомили суду, що відповідач не надав позивачу інформації про наявний у нього поліс добровільного страхування власників наземних транспортних засобів, а про його існування позивач дізналася лише в судовому засіданні коли строк для подання заяви до страхової компанії уже минув.
У своїх поясненнях відповідач ОСОБА_2 також повідомив, що він не звертався до страхової компанії з приводу настання страхового випадку та не інформував про наявність у нього пролісу добровільного страхування власників наземних транспортних засобів, оскільки не вірить, що таким чином можна відшкодувати якісь збитки.
Отже, для отримання страхового відшкодування позивач не подав страховику відповідну заяву, що виключає обов'язок страховика здійснити страхову виплату потерпілому.
Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
З урахуванням викладеного, висновки суду, викладені в постанові суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності щодо вини ОСОБА_2, є встановленими та доказуванню не підлягають.
Відповідно до ст. 16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Тобто, за змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про відшкодування збитків та моральної шкоди.
За загальними правилами, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 ЦК України).
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч.2 ст.1192 ЦК України).
Частиною 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Статтею 1187 ЦК України встановлено правила відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Так, відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням, хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання, утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).
При цьому, відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року за № 6 (з наступними змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок, та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
При вирішенні цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди суд також керується положеннями ст.ст. 23, 1167 ЦК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.02.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами внесеними згідно із постановами Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року та № 1 від 27.02.2009 року).
Згідно зі ст.ст. 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Водночас у даному разі факт наявності шкоди та її розмір мають бути доведеними. Оскільки, позивачем у позовній заяві лише формально зазначено такий факт та не обґрунтовано розмір моральної шкоди у суду відсутні правові підстави її стягнення.
За положеннями статей 979, 988 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, установлений договором.
Згідно зі ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ст.ст. 22, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» п.п. 33.1. у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси.
Відповідно до п.п. 33.1.4. невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Також згідно із п.п. 33.4. у разі оформлення працівниками відповідних підрозділів МВС України відповідних документів про дорожньо-транспортну пригоду вони також встановлюють та фіксують необхідні відомості щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності учасників цієї пригоди і сприяють представникам страховиків (МТСБУ) у проведенні огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і транспортних засобів, причетних до неї.
Згідно з вимогами ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:
а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;
б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;
в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;
г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;
ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
35.2. До заяви додаються:
а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;
б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;
в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;
г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;
ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;
д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;
е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника;
є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Документи, зазначені у підпунктах "а"-"ґ" цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування.
Згідно із п.п. 35.3. особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов'язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов'язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Оскільки судом встановлено, що відповідач приховав від позивача факт наявності у нього поліса добровільного страхування власників наземного транспортного засобу і сам не звернувся у визначений законом триденний строк з дня настання страхового випадку до ПАТ «СК «Провідна» із відповідною заявою, у той же час він є власником джерела підвищеної небезпеки та винний у спричиненні матеріальної шкоди позивачу. Позивач наполягає на повному відшкодуванні шкоди та пред'явив вимоги до відповідача у такому випадку шкода завдану майну потерпілої особи підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 58, 59 та 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобовязана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
З урахуванням викладеного з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13645,51 грн. матеріальної шкоди та судові витрати, в частині вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд вважає за необхідне відмовити.
Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України і на підставі ст.55 Конституції України, ст. 16, 22, 23, 979, 988, 990, 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 22, 24, 29, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд-
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_2 (ІНКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1, матеріальну шкоду у розмірі 13945,51 грн. (тринадцять тисяч дев'ятсот сорок п'ять гривень п'ятдесят одну копійку) грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_2 (ІНКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1, судовий збір у розмірі 243,60 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд протягом десяти днів з дня його оголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: підпис А.В. Гаврищук
Згідно з оригіналом
Суддя: А.В. Гаврищук