Дата документу Справа № 233/3620/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-кп/778/1368/14 Головуючий в 1-й інстанції

Категорія ст.185 ч.3 КК України Міросєді А.І.

Доповідач у 2-й інстанції

Бойков Ю.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Бойкова Ю.В.

суддів Мульченка В.В., Гріпаса Ю.О.

при секретарі Воронько С.Г.

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014050380000584, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 вересня 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Костянтинівка Донецької області, громадянин України, із середньою освітою, розлучений, не працюючий, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий:

- 03 червня 2014 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч.1 ст.309 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.,

засуджений за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначеного за цим вироком покарання та покарання за вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2014 року остаточно призначено, з урахуванням ч.3 ст.72 КК України, 3 роки позбавлення волі та штраф у розмірі 850 грн., з самостійним виконанням призначених покарань.

На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання у виді 3 років позбавлення волі з випробуванням строком на 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п.2-4 ч.1 ст.76 КК України.

Доля речових доказів вирішена відповідно до ст.100 КПК України.

Цим же вироком засуджений ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, за ч.3 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 4 років позбавлення волі, вирок відносно якого не оскаржено.

Учасники судового провадження:

прокурор Сєвальнєв О.А.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок відносно ОСОБА_3 змінити, виключивши з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання на призначення йому покарання за правилами ч.4 ст.70 КК України, оскільки при призначенні покарання суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Згідно вироку, ОСОБА_4 19 квітня 2014 року, приблизно, о 21 годині разом зі знайомим йому ОСОБА_3 за місцем свого мешкання АДРЕСА_3, вживали спиртні напої. В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна із гаража, розташованого по АДРЕСА_4, про що він повідомив ОСОБА_4, запропонувавши йому спільно вчинити даний злочин, на що останній дав свою згоду. Реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, 19 квітня 2014 року, приблизно, о 22 годині ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, обидва у стані алкогольного сп'яніння, прийшли до вищевказаного гаражу, де за допомогою металевого лому, який ОСОБА_4 взяв за місцем свого проживання, відігнули металеву секцію гаражу, після чого через утворений отвір ОСОБА_3 проник у середину гаражу, почав його оглядати, підшукуючи цінне майно з метою його наступного викрадення, а ОСОБА_4, діючи з ОСОБА_3 єдиним умислом, залишився біля гаражу, з метою полегшення викрадення майна, яке ОСОБА_3 після розподілу між ними злочинних ролей, повинен був передавати йому через отвір в боковій стіні гаражу. ОСОБА_4, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, із корисливих спонукань, з проникненням в інше сховище, таємно викрали майно, належне потерпілому ОСОБА_5, після чого з місця скоєння злочину з викраденим зникли, розпорядившись викраденим на свій розсуд, заподіявши потерпілому матеріальні збитки на загальну суму 344,60 грн.

В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор підтримав апеляційну скаргу частково.

Вислухавши доповідача, прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження у суді першої інстанції, та вироку суду розгляд справи відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відбувався відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, тобто за згодою учасників судового провадження, в тому числі і за згодою обвинувачених, було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому головуючий не тільки належним чином з'ясував чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, але й роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані судом за ч.3 ст.185 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, має на утриманні малолітню дитину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, та обґрунтовано призначив йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі зі звільненням його від відбування покарання на підставі ст.75 КК України.

Разом з тим, згідно з ч.3 ст.72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 був засуджений 03 червня 2014 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч.1 ст.309 КК України до штрафу в розмірі 850 грн., який не сплачений.

За таких підстав суд обґрунтовано призначив йому покарання із застосуванням ч.4 ст.70 КК України, однак помилково застосував принцип повного складання призначеного за цим вироком покарання та покарання за вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2014 року, оскільки в даному випадку зазначені покарання повинні виконуватися самостійно.

Тому в цій частині вирок суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.

Вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 вересня 2014 року відносно ОСОБА_3 змінити.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70, з урахуванням положень ч.3 ст.72 КК України, до 3 років позбавлення волі та штрафу в розмірі 850 грн., який слід виконувати самостійно, та на підставі ст.75 КК України звільненим від відбування покарання у виді 3 років позбавлення волі з випробуванням строком на 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Ю.В. Бойков В.В. МульченкоЮ.О. Гріпас