ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 грудня 2014 р. Справа № 902/1305/14

за позовом:Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7)

до:Публічного акціонерного товариства "Сабарівський кар'єр" (21037, м. Вінниця, вул. Карбишева, 55)

про стягнення 210 000 грн.

Головуючий суддя Баранов М.М.

Cекретар судового засідання Здорик Я.С.

Представники сторін:

позивача: Драпак Ю.П. - представник за довіреністю №81/14 від 29.09.2014 року;

відповідача: Страшок А.А. - представник за дорученням №13 від 06.11.2014 року.

Подано позов Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Публічного акціонерного товариства "Сабарівський кар`єр" про стягнення 210000 грн.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.09.2014 року (суддя Матвійчук В.В.) за даним позовом порушено провадження у справі № 902/1305/14. Судове засідання, призначене на 30.09.2014 року, не відбулось у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному.

Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Вінницької області Климчука С.В. від 23.10.2014 року, здійснено повторний автоматичний розподіл справи №902/1305/14, яка передана судді Баранову М.М.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 23.10.2014 року суддею Барановим М.М. справу № 902/1305/14 прийнято до свого провадження, а відповідно до ухвали від 30.10.2014 року про виправлення описки, судове засідання призначено на 12.11.2014 року.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання 12.11.2014 року та неподання ним витребуваних доказів, з огляду на подану представником відповідача заяву про відкладення, та для забезпечення участі обох сторін в розгляді справи, судове засідання було відкладено на 25.11.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 25.11.2014 року не з`явився, витребуваних доказів суду не надав.

25.11.2014 року до суду надійшло клопотання представника ПАТ "Сабарівський кар'єр" Страшка А.А. про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв`язку із його участю в судовому засіданні Апеляційного суду Вінницької області.

З метою забезпечення участі представників обох сторін в судовому засіданні, витребування необхідних доказів та встановлення всіх обставин справи, судове засідання було відкладено на 16.12.2014 року.

В судовому засіданні 16.12.2014 року представник відповідача підтримав подані до суду 29.09.2014 року та 16.12.2014 року клопотання про зупинення провадження у даній справі. Клопотання мотивовані тим, що ПАТ "Сабарівський кар'єр", вважаючи незаконним рішення позивача за №64-рш від 27.06.2012 року, на підставі якого нараховано штраф та пеню в сумі 210 000,00 грн., оскаржило його до Вінницького окружного адміністративного суду.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.10.2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 року у справі №2а/0270/4371/12, адміністративний позов ПАТ "Сабарівський кар'єр" задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.02.2014 року вищезазначені судові рішення скасовані, а справу спрямовано до суду першої інстанції для розгляду по суті.

24.10.2014 року Вінницьким окружним адміністративним судом прийнято постанову, якою товариству відмовлено у задоволенні позову.

ПАТ "Сабарівський кар'єр" оскаржило дане судове рішення до Вінницького апеляційного адміністративного суду. На даний час, Вінницьким апеляційним адміністративним судом остаточного судового рішення по справі не прийнято, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 24.10.2014 року у законну силу не вступила.

Представник позивача проти клопотань про зупинення провадження у справі заперечив, посилаючись на відсутність підстав для їх задоволення, оскільки рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення № 64-рш від 27.06.2012 року у встановленому законом порядку - до господарського суду - не оскаржено та є чинним на даний час.

Суд, дослідивши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, заслухавши представників сторін, ухвалив відмовити у їх задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

За приписами статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Відповідно до пункту 13 розділу VIIІ "Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України", Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Зазначені норми статті 12 ГПК України та статті 60 Закону № 2210 щодо підвідомчості спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам і є законодавчими приписами стосовно передбаченого статтями 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме - вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.

Таку ж правову позицію викладено зокрема у постанові Верховного Суду України від 13.10.2009 року зі справи № 6/388 та в пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 року № 3.2-2005, де також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)", а також у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 15 (п.1) та у постанові Вищого господарського суду України від 30.09.2014 року у справі №916/2092/14.

Отже, спори з відповідних правовідносин підвідомчі господарським судам України.

Згідно з частиною першою статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються (встановлюються) іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно в даній справі.

В даному випадку, виходячи з положень ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", така неможливість відсутня, а отже і немає підстав для зупинення провадження у справі № 902/1305/14.

Позовні вимоги представник позивача підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях, поданих суду 16.12.2014 року (вх. № канц. суду 08-46/12581/14).

Зокрема, у письмових поясненнях відповідачем зазначено наступне.

Підставою для стягнення даних сум є рішення Вінницького обласного відділення Антимонопольного комітету України №64-рш від 27.06.2012 року, яке, на думку відповідача, є незаконним, оскаржене у встановленому законом порядку, рішення про його законність (незаконність) у законну силу не вступило, що підтверджується наявними у справі документами. А тому, на думку відповідача, відсутні підстави для стягнення як штрафу, так і пені, що є предметом спору.

Крім того, представник відповідача посилається на те, що несплата штрафу пов'язана з тривалим розглядом адміністративним судом справи про визнання недійсним рішення №64-рш від 27.06.2012 року, тому нарахування пені має бути зупиненим і вона стягненню не підлягає. Представник відповідача зазначив також про пропуск строку позовної давності щодо стягнення пені.

Заслухавши надані в судових засіданнях пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Адміністративна колегія Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи № 04-26.20.1/43-12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, прийняла рішення від 27.06.2012 року № 64-рш, яким визнано, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар'єр" та Відкритим акціонерним товариством "Сабарівський кар'єр" було вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Відкритим акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону".

За вказані порушення, на відповідача, зокрема, накладено штраф у розмірі 105 000,00 грн.

Згідно зі статтею 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" копію рішення № 64-рш від 27.06.2012 року із супровідним листом № 04-26.20/2128 від 16.07.2012 року було надіслано відповідачу та отримано останнім 18.07.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.23).

Відповідач накладений на нього штрафу в розмірі 105 000,00 грн. не сплатив, натомість оскаржив рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.06.2012 року № 64-рш до Вінницького окружного адміністративного суду.

Наведене стверджується наявними матеріалами справи та поясненнями представників сторін.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Рішенням адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від № 64-рш від 27.06.2012 року на Публічне акціонерне товариство "Сабарівський кар'єр" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено штраф у розмірі 105 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частин 1,2 статті 57 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення, прийняті адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України, державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у заявах, справах про узгоджені дії, можуть бути перевірені за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власною ініціативою у порядку, встановленому Антимонопольним комітетом України. Заява про перевірку рішення може бути подана до Антимонопольного комітету України у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Згідно з положеннями частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з частиною 7 статті 56 цього Закону у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (частина 9 статті 56 Закону "Про захист економічної конкуренції".

Відповідач рішення № 64-рш від 27.06.2012 року у визначеному законодавством порядку, до господарського суду, не оскаржив, накладений на нього штраф не сплатив. У зв'язку з цим, у відповідності до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" йому нараховано пеню за прострочення сплати штрафу, розмір якої, виходячи з вищенаведеного та абзацу 1 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", становить 105 000,00 грн.

В силу статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Суд не приймає заперечення відповідача на позов, з огляду на таке.

Як зазначено вище, згідно з положеннями статей 57, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", прийняте органом Антимонопольного комітету України рішення може бути оскаржене до господарського суду протягом двохмісячного терміну з дня його отримання до Антимонопольного комітету України або в судовому порядку. Цей строк є пресічним і його не може бути відновлено.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

До того ж, відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Це стосується й розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме за рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів названого Закону. Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

У застосуванні згаданого припису частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також частини другої статті 47 цього Закону слід також враховувати, що за цими приписами передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено. Таким чином, зазначені строки є присічними.

Встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів. Аналогічним чином вирішується й питання щодо строків оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, прийнятих у справах про недобросовісну конкуренцію. Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів (пункт 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 15).

У строк, встановлений на оскарження рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 64-рш від 27.06.2012 року, яке отримано відповідачем 18.07.2012 року, у визначеному Законом порядку, а саме до господарського суду, відповідач не оскаржував.

З врахуванням цього суд приходить до висновку, що рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №64-рш від 27.06.2012 року у визначеному законодавством порядку не оскаржено, ніким не скасовано та є чинним на даний час.

При розгляді справи про стягнення з відповідача накладеного на нього органом Антимонопольного комітету України штрафу та нарахованої, у зв'язку несплатою штрафу, пені суд не вправі перевіряти доводи щодо незаконності та/або необґрунтованості рішення, яким накладено цей штраф, якщо такі доводи заявлені після збігу пресічних строків, встановлених частиною 2 статті 47 та частиною 1 статті 60 Закону "Про захист економічної конкуренції".

На цьому зокрема наголошено у пункті 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо зупинення нарахування пені на підставі частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", з огляду на наступне.

Так, частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Слід також мати на увазі, що припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

Так само і в абзаці шостому частини п'ятої статті 56 цього Закону йдеться про зупинення нарахування пені на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У разі виникнення спору з приводу тривалості періоду часу, на який у такому випадку зупиняється нарахування пені, господарському суду слід з'ясовувати пов'язані з цим обставини, а саме коли розпочався розгляд відповідної заяви органом Антимонопольного комітету України та коли ним прийнято рішення за результатами такого розгляду (статті 57, 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції""; розділи IX і X Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 року № 5, з подальшими змінами і доповненнями).

На цьому зокрема наголошено у пункті 20.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

Разом з тим, рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від № 64-рш від 27.06.2012 року, на підставі якого на відповідача накладено штраф в розмірі 105 000,00 грн., до господарського суду чи до органу Антимонопольного комітету України у встановлені законом строки і порядку, не оскаржено. А отже, відсутні підстави для зупинення нарахування пені за невиконання вказаного рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, суд дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню з віднесенням судових витрат на відповідача за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сабарівський кар'єр" (21037, м. Вінниця, вул. Карбишева, 55; ідентифікаційний код 05518902) на користь Державного бюджету України (стягувач: Вінницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, 21100, м. Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 7, код ЄДР 20096568) на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Тиврівському районі (код 37337246, р/р 31112106700595 в банку ГУДКУ у Вінницькій області МФО 802015 згідно з кодом бюджетної класифікації за доходами 21081100 символ звітності 106) 105 000 грн. (сто п`ять тисяч грн. 00 коп.) штрафу та 105 000 грн. (сто п`ять тисяч грн. 00 коп.) пені.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сабарівський кар'єр" (21037, м. Вінниця, вул. Карбишева, 55; ідентифікаційний код 05518902) до Державного бюджету України 4 200 грн. (чотири тисячі двісті гривень 00 коп.) судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 17 грудня 2014 р.

Суддя Баранов М.М.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7);

3 - відповідачу (21037, м. Вінниця, вул. Карбишева, 55).