КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2014 р. Справа№ 910/24029/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

За участі представників:

від позивача (за первісним позовом): Лесик М.А. - представник

від відповідача (за первісним позовом): Бородкін Д.І. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2014 по справі № 910/24029/13 (повний текст підписано 25.04.2014) (суддя: Ващенко Т.М.)

за первісним позовом Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України

до Приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій»

про стягнення 14 092 989,73 грн.

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій»

до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України

про тлумачення умов договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2014 у справі № 910/24029/13 у задоволенні первісного позову Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та зустрічного позову Приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій» відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2014 у справі № 910/24029/13 скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неправильному застосуванні норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Представник Приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій» через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзиви на апеляційну скаргу, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача за первісним позовом, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014, для розгляду справи № 910/24029/13 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тищенко О.В., суддів: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.

У судовому засіданні 25.11.2014 було оголошено перерву до 03.12.2014.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає зміні, а апеляційна скарга задоволенню з наступних підстав:

12.01.2006 між Закритим акціонерним товариством «Інститут розвитку передових технологій» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Інститут розвитку передових технологій») (Орендодавець) та Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (Орендар) було підписано Договір № 01-02/06 оренди нежилого приміщення (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, яке розташоване на четвертому поверсі офісного центру за адресою: м. Київ, вул. Мельникова,81 літ. А, загальною площею 416 кв.м (807, 1 кв.м. у відповідності до додаткової угоди від 17.10.08. до Договору; 830,2 кв.м у відповідності до додаткової угоди від 06.11.08. до Договору) (далі - Приміщення).

Згідно з п. 3.1 Договору розмір орендної плати визначається сторонами в Протоколі узгодження договірної ціни.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний Протокол сторонами неодноразово змінювався додатковими угодами до Договору та викладався в новій редакції. Так, у відповідності до підписаних сторонами Протоколів узгодження договірної ціни орендна плата становила 65 088,00 грн., з 01.01.07. - 101 171,70 грн. за один календарний місяць, з 01.04.07. - 113 443,20 грн. за один календарний місяць, з 01.11.08. - 163 363,20 грн. за один календарний місяць з переглядом кожного місяця у відповідності до викладеної в Протоколі формули, з 01.12.08. - 366 365,46 грн. за один календарний місяць, а з моменту підписання акту приймання-передачі 376 851,20 грн. за один календарний місяць, з 01.04.09. - 295 335,34 грн. за один календарний місяць, з 01.02.10. - 246 112,78 грн. за один календарний місяць.

Положеннями п. 3.2. та п. 3.3. Договору сторони погодили, що орендна плата за цим Договором встановлюється в національній валюті України. Перша орендна плата вноситься Орендарем в п'яти денний строк після підписання акту приймання-передачі орендованої площі, шляхом перерахування на поточний рахунок Орендодавця встановленої грошової суми з урахуванням Протоколу узгодження договірної ціни на підставі виставленого рахунку. Перша орендна плата включає в себе орендну плату: за перший - до кінця поточного місяця та за останній місяць - із розрахунку, як повний календарний місяць, Розмір орендної плати за перший місяць оренди Приміщення розраховується пропорційно фактичному часу оренди. Послідуюча орендна плата вноситься Орендарем щомісяця авансовими платежами, але не пізніше п'ятого числа поточного місяця, шляхом перерахування на поточний рахунок Орендодавця встановленої грошової суми, згідно Протоколу узгодження договірної ціни.

Згідно з п. 3.5 Договору розмір орендної плати може змінюватися Орендодавцем, про що Орендар повідомляється не менше ніж за тридцяти днів. Також розмір орендної плати може коригуватися у випадку зміни індексу інфляції більш ніж на 5% у порівнянні з індексом який існував на момент набуття чинності цього Договору пропорційно його зміні, а також у випадку змін в податковому законодавстві України, які тягнуть за собою виникнення нових та/або зміну розміру існуючих податків та зборів. У випадку незгоди Орендаря на зміну розміру орендної плати - Договір підлягає розірванню.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 8.2 з 12.01.2006 до 12.12.2006 включно.

Договір вважається пролонгованим на тих самих умовах на кожні наступні одинадцять місяців, якщо жодна зі сторін не виявила бажання його розірвати, повідомивши про це іншу сторону за тридцять календарних днів до закінчення терміну дії Договору (п. 8.3 Договору).

Договір пролонгувався автоматично доки сторони Угодою від 20.10.2011 не розірвали Договір з 31.10.2011, а Орендар повернув Орендодавцю Приміщення за актом приймання-передачі від 31.10.2011.

На виконання умов Договору позивачем було сплачено 14092989,73 грн., що не заперечується сторонами.

Первісний позов мотивовано тим, що Договір є неукладеним, оскільки відсутня належна домовленість сторін щодо істотної умови Договору, а саме - орендної плати, а кошти сплачені на його виконання підлягають поверненню позивачу як такі, що отримані без достатньої правової підстави.

Колегія суддів не погоджується з позицією позивача щодо неукладеності Договору, враховуючи викладене.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є: умови про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За своє правовою природою Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Ціна - це грошова сума, яку одна сторона сплачує іншій за надану річ, товари, послуги, роботи.

Відповідно до п. 3.1. Договору розмір орендної плати визначається в протоколі узгодження договірної ціни (додаток № 2), який є невід'ємною частиною Договору.

Як було зазначено, між сторонами було підписано протокол про узгодження договірної ціни, а відповідно посилання позивача на відсутність такої істотної умови Договору як ціна не відповідає обставинам справи.

Однак, колегія суддів зазначає, що відмовляючи позивачу за первісним позовом у стягненні коштів отриманих на виконання Договору, судом першої інстанції не було досліджено законність укладеного між сторонами Договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Положеннями ч. 4 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції від 01.01.2006 р.) встановлено, що оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди. Оренда майна інших форм власності регулюється положеннями цього Закону, якщо орендарями є державні підприємства.

Відтак, до даних правовідносин, орендарем у яких виступає Державне підприємство «Інформаційні судові системи», підлягають застосуванню положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2013 по справі № 5011-30/13263-2012 між тими ж сторонами.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є, зокрема, об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації).

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Положеннями ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 8 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786, (в редакції, яка діяла на момент укладення Договору, далі - Методика) у разі оренди нерухомого майна (крім оренди нерухомого майна фізичними та юридичними особами, зазначеними у пункті 10 цієї Методики) розмір річної орендної плати визначається за формулою: Опл = Вп х Сор, де Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної оцінки, грн.; Сор - орендна ставка, визначена згідно з додатком 2.

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції від 23.09.2008 р.) встановлено, що оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Із протоколу узгодження договірної ціни до Договору (додаток до Договору) вбачається, що формула визначення розміру орендної плати за Договором в порушення вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Методики не містить обов'язкової складової - вартості орендованого майна, визначеної шляхом проведення незалежної оцінки.

Відповідно до ч. 3 п. 8 Методики якщо орендоване нежитлове приміщення є частиною будівлі (споруди), то оцінка вартості цього приміщення проводиться безпосередньо або опосередковано з урахуванням вартості будівлі (споруди) в цілому за формулою: Вп = Вб : Пб х Пп, де Вп - вартість орендованого приміщення, яке є частиною будівлі (споруди), грн.; Вб - вартість будівлі (споруди) в цілому (без вартості підвальних приміщень, якщо вони не експлуатуються орендарем), визначена шляхом проведення незалежної оцінки, грн.; Пп - площа орендованого приміщення, кв. м; Пб - площа будівлі (споруди) в цілому (без площі підвальних приміщень, якщо вони не експлуатуються орендарем), кв. м.

З наведеного вбачається, що розмір орендної плати за користування орендованим майном є таким, що визначений з порушенням приписів ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції, яка діяла на момент укладення Договору та п. 8 Методики.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» випадки обов'язкового проведення оцінки майна встановлюються цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках оренди державного майна, майна, що є у комунальній власності.

Відповідач за первісним позовом посилається на те, що зазначений закон не встановлює обов'язкового проведення оцінки майна, що знаходиться у приватній власності, а тому оцінка майна не є обов'язковою для спірних правовідносин.

Однак колегія суддів не погоджується з таким твердженням, оскільки спірні правовідносини, орендарем у яких виступає Державне підприємство «Інформаційні судові системи», згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» регулюються нормами саме цього закону.

Враховуючи те, що положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, яка діяла на момент укладення Договору), який регулює орендні відносини, передбачене обов'язкове проведення оцінки об'єкта оренди перед укладенням договору оренди, колегія суддів приходить до висновку, що Договір оренди нежитлового приміщення від 12.01.2006 № 01-02/06 не відповідає нормам законодавства, що згідно положень ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Колегія суддів, керуючись правом передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, визнає недійсним з моменту укладення Договір оренди нежитлового приміщення № 01-02/06 від 12.01.2006 укладений між Закритим акціонерним товариством «Інститут розвитку передових технологій» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Інститут розвитку передових технологій») та Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Відповідно до положень ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Зважаючи на недійсність укладеного між сторонами Договору, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України грошових коштів у розмірі 14 092 989,73 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог зустрічної позовної заяви щодо тлумачення умов Договору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Так, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір.

Враховуючи, що зазначений Договір визнано недійсним у судовому порядку, підстави для задоволення вимог про тлумачення недійсного Договору відсутні, а зустрічна позовна заява задоволенню не підлягає.

Положеннями ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2014 року у справі № 910/24029/13 підлягає зміні у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, апеляційна скарга Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2014 по справі № 910/24029/13 змінити.

3.Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Визнати недійсним з моменту укладення Договір оренди нежитлового приміщення № 01-02/06 від 12.01.2006 укладений між Закритим акціонерним товариством «Інститут розвитку передових технологій» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Інститут розвитку передових технологій») та Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Первісний позов Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій» (03164, м. Київ, вул. генерала Наумова, 23-б, код ЄДРПОУ 31059007) на користь Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, літ. А, код ЄДРПОУ 25287988) 14 092 989,73 (чотирнадцять мільйонів дев'яносто дві тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять грн. 73 коп.) грн. отриманих без достатніх правових підстав, 68 820,00 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять грн.) грн. судового збору за подання позовної заяви.

В задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій» відмовити повністю.»

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій» (03164, м. Київ, вул. генерала Наумова, 23-б, код ЄДРПОУ 31059007) на користь Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, літ. А, код ЄДРПОУ 25287988) 36 540,00 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок грн.) грн. судового збору за подання апеляційної скарги

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 910/24029/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко