ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року Справа № 04/5026/416/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого),

Катеринчук Л.Й. (доповідача),

Куровського С.В.

розглянувши касаційну скаргу ПрАТ "Соснівський гранкар'єр"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 року

у справі господарського суду№ 04/5026/416/2012 Черкаської області

за заявоюТОВ "КРОМ"

до ПрАТ "Соснівський гранкар'єр"

про визнання банкрутом

розпорядник майнаГолінний А.М.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПрАТ "Соснівський гранкар'єр":не з'явилися,

ТОВ "КРОМ":не з'явилися,

ТОВ "Трансстрой-Юг":Мельнікова І.Г. (довіреність від 12.05.2014 року),

а також особисто конкурсний кредитор Кармоліт Я.В. та розпорядник майна ПрАТ "Соснівський гранкар'єр" Голінний А.М.,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Черкаської області від 13.03.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Соснівський гранкар'єр" (далі - боржника) за заявою ТОВ "КРОМ" (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 1 - 2).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27.03.2012 року, з врахуванням додаткової ухвали від 30.03.2012 року, визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 985 965, 70 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Голінного А.М. (том 1, а.с. 51 - 56).

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Черкаської області від 13.09.2012 року, залишеною без змін судом апеляційної інстанції, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника з грошовими вимогами таких кредиторів: ТОВ "КРОМ" на суму 985 965, 70 грн. (четверта черга), ТОВ "Девелопмент Констракшн Холдінг" на суму 400 000 грн. (четверта черга) та 1 073 грн. (перша черга), ВАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" на суму 3 669 466, 04 грн. (четверта черга) та судового збору на суму 1 073 грн. (перша черга), ТОВ "Хутірський каменяр" на суму 1 518 531 грн. (четверта черга) та 1 073 грн. судового збору (перша черга), ТОВ "МС-2" на суму 2 461 043 грн. (четверта черга) та 1 073 грн. (перша черга), ТОВ "Трансстрой-Юг" на загальну суму 1 476 108, 28 грн., з яких 1 272 181, 93 грн. у четверту чергу та 203 926, 35 грн. неустойки у шосту чергу, Кармоліта Ярослава Васильовича на суму 67 790, 88 грн. у четверту чергу; у визнанні вимог ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" відмовлено (том 6, а.с. 33 - 39, 208 - 216).

Строк процедури розпорядження майном боржника та повноважень розпорядника майна арбітражного керуючого Голінного А.М. неодноразово продовжувався ухвалами місцевого господарського суду (том 7, а.с. 103 - 105, 167 - 168, 175, том 10, а.с. 29 - 33).

18.10.2013 року розпорядник майна боржника Голінний А.М. звернувся до господарського суду зі заявою про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі (вх. №22981/13), яку ухвалою суду від 24.10.2013 року призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.11.2013 року (том 7, а.с. 146 - 160, 162).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.11.2013 року затверджено мирову угоду від 14.10.2013 року, укладену між боржником та комітетом кредиторів, знято мораторій на задоволення вимог кредиторів, скасовано арешт, накладений ухвалою суду від 13.03.2012 року на все майно боржника, в тому числі й грошові кошти на його рахунках, припинено повноваження розпорядника майном боржника, провадження у справі припинено (том 7, а.с. 239 - 245).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 року, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2014 року, ухвалу суду першої інстанції від 07.11.2013 року про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі скасовано, справу передано для подальшого розгляду до місцевого господарського суду (том 8, а.с. 131-137, 232-236). Апеляційний суд дійшов висновку про передчасність затвердження судом першої інстанції мирової угоди та припинення у зв'язку із цим провадження у справі з огляду на ненадання судом належної оцінки умовам спірної мирової угоди щодо списання заборгованості боржника на суму 203 926, 35 грн. перед ТОВ "Трансстрой-Юг", яке є єдиним кредитором шостої черги та голосувало проти такого списання, на предмет їх відповідності вимогам Закону про банкрутство щодо змісту мирової угоди у справі про банкрутство.

При подальшому розгляді справи на стадії розпорядження майном боржника ухвалою господарського суду Черкаської області від 17.09.2014 року (суддя Чевгуз О.В.) заяву розпорядника майна боржника Голінного А.М. про затвердження мирової угоди задоволено, затверджено мирову угоду від 14.10.2013 року у даній справі про банкрутство, укладену між боржником - ПрАТ "Соснівський гранкар'єр" та комітетом кредиторів в особі голови комітету кредиторів - ВАТ "Первомайський кар'єр "Граніт", на умовах, зазначених в пункті 2 резолютивній частині цієї ухвали, дію мораторію на задоволення вимог кредиторів припинено, провадження у справі припинено (том 10, а.с. 94 - 111).

Не погоджуючись з ухвалою про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі, конкурсний кредитор ТОВ "Трансстрой-Юг" (далі - скаржник) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу від 17.09.2014 року, справу направити на розгляд до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном боржника, судові витрати покласти на боржника, мотивуючи тим, що умови спірної мирової угоди про списання заборгованості єдиного кредитора шостої черги, який проголосував проти укладення мирової угоди на таких умовах, суперечать положенням частини 3 статті 36 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Верховця А.А., суддів: Доманської М.Л., Пантелієнка В.О.) апеляційну скаргу ТОВ "Трансстрой-Юг" задоволено, ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.09.2014 року скасовано, справу скеровано до суду першої інстанції для подальшого розгляду (том 10, а.с. 160 - 163).

Не погоджуючись з винесеною постановою, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 21.10.2014 року, а ухвалу суду першої інстанції від 17.09.2014 року про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі залишити в силі, аргументуючи порушенням апеляційним судом положень статей 1, 16, 35 - 38 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року. Скаржник доводить, що умови спірної мирової угоди про списання вимог єдиного кредитора шостої черги відповідають вимогами Закону про банкрутство до змісту мирової угоди та не порушують принципу пропорційності задоволення вимог кредиторів боржника, які належать до однієї і тієї ж черги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 21.10.2014 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши конкурсного кредитора Кармоліта Я.В., представника конкурсного кредитора ТОВ "Трансстрой-Юг" Мельнікову І.Г., а також розпорядника майна боржника Голінного А.М., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 35 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, передбачено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Згідно з частинами 1, 3 статті 36 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених статтею 31 цього Закону. Для конкурсних кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.

Відповідно до частин 1, 4 статті 37 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода має містити положення про розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.

Згідно з частинами 1 - 3, 8 статті 38 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, арбітражний керуючий протягом п'яти днів з дня укладення мирової угоди повинен подати до господарського суду заяву про затвердження мирової угоди. До заяви про затвердження мирової угоди додаються: текст мирової угоди; протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди; список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номеру (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості; зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою; письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, за їх наявності. Господарський суд зобов'язаний заслухати кожного присутнього на засіданні кредитора, у якого виникли заперечення щодо укладення мирової угоди, навіть якщо на засіданні комітету кредиторів він голосував за укладення мирової угоди. Господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди у разі: порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом; якщо умови мирової угоди суперечать законодавству. У разі винесення господарським судом ухвали про відмову в затвердженні мирової угоди мирова угода вважається неукладеною, однак, це не перешкоджає укладенню нової мирової угоди з іншими умовами.

Частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 18.10.2013 року розпорядник майна боржника Голінний А.М. звернувся до господарського суду зі заявою про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі, яку ухвалою суду від 24.10.2013 року призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.11.2013 року (том 7, а.с. 146 - 160, 162).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, у судовому засіданні від 07.11.2013 року суд першої інстанції затвердив мирову угоду від 14.10.2013 року як таку, що відповідає вимогам Закону про банкрутство до її змісту, та припинив у зв'язку із цим провадження у справі про банкрутство (том 7, а.с. 239 - 245).

З матеріалів справи вбачається та судами встановлено, що ухвалу місцевого господарського суду від 07.11.2013 року про затвердження мирової угоди скасовано за результатами її перегляду в апеляційному порядку 27.01.2014 року, справу передано для подальшого розгляду до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном боржника. Апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, дійшов висновку, що судом першої інстанції не надано належної оцінки на предмет відповідності вимогам статей 35 - 37 Закону про банкрутство умовам спірної мирової угоди щодо списання заборгованості боржника по сплаті неустойки на суму 203 926, 35 грн. перед ТОВ "Транстрой-Юг", яке є єдиним кредитором шостої черги та голосувало на зборах комітету кредиторів проти затвердження мирової угоди на таких умовах (том 8, а.с. 131-137, 232-236).

Після повернення справи до господарського суду Черкаської області суддя Гура І.І. заявив собі самовідвід, який задоволено ухвалою суду від 25.04.2014 року (том 8, а.с. 242-243).

Ухвалою суду від 05.05.2014 року справа про банкрутство №04/5026/416/2012 прийнята до розгляду суддею Чевгузом О.В., який призначив до розгляду заяву від 14.10.2013 року про затвердження мирової угоди у справі, судове рішення по якій про затвердження мирової угоди було скасовано постановою апеляційного суду, яка залишена без змін судом касаційної інстанції, а справа направлена для подальшого розгляду до суду першої інстанції (том 9, а.с. 2 - 3, том 8, а.с. 137, 232-236).

Отже, розглядаючи ту ж саму мирову угоду від 14.10.2013 року, законність укладення якої вже було спростовано рішеннями апеляційного та касаційного судів, у засіданні від 17.09.2014 року, суд першої інстанції повторно почав досліджувати обставини її укладення та підписання, зокрема, встановив, що її підписано зі сторони боржника головою правління ПрАТ "Соснівський гранкар'єр" Дуленком М.С., який виконує повноваження керівника підприємства-боржника, а зі сторони кредиторів - головою комітету кредиторів - ВАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" в особі представника Мисана В.М., що підтверджує факт надання згоди на укладення спірної мирової угоди боржником та кредиторами, яких представляє комітет кредиторів (том 7, а.с. 147 - 151).

Також, місцевим господарським судом дана повторна оцінка рішенню про погодження мирової угоди та надання згоди на її укладення згідно протоколу зборів комітету кредиторів №3 від 14.10.2013 року, як належному доказу в обґрунтування прийняття рішення більшістю конкурсних голосів кредиторів (том 7, а.с. 152 - 154).

Судом першої інстанції повторно проаналізовано структуру пасиву боржника, та зазначено, що за умовами спірної мирової угоди заборгованість боржника першої черги складає 4 292 грн. та становить судові витрати ТОВ "Девелопмент Констракшн Холдінг", ВАТ "Первомайський кар'єр "Граніт", ТОВ "Хутірський каменяр" та ТОВ "МС-2" у даній справі про банкрутство; вимоги четвертої черги задоволення складають заборгованість перед ТОВ "КРОМ" на суму 985 965, 70 грн., ТОВ "Девелопмент Констракшн Холдінг" на суму 400 000 грн., ВАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" на суму 3 669 466, 04 грн., ТОВ "Хутірський каменяр" на суму 1 518 531 грн., ТОВ "МС-2" на суму 2 461 043 грн., ТОВ "Трансстрой-Юг" на суму 1 272 181, 93 грн., Кармолітом Ярославом Васильовичем на суму 67 790, 88 грн. Вимоги шостої черги задоволення визначено на суму 203 926, 35 грн., що є вимогами ТОВ "Трансстрой-Юг" до боржника по сплаті неустойки за неналежне виконання зобов'язань за договором підряду. Заборгованість, яка задовольняється у третю та п'яту черги, а також та заборгованість перед заставними кредиторами відсутня (том 7, а.с. 148 - 149).

Суд першої інстанції повторно здійснив аналіз умов мирової угоди, зазначивши, що відповідно до пунктів 1.8., 2.1.3. оспорюваної мирової угоди, загальна сума заборгованості боржника, яка підлягає відстроченню, розстроченню та прощенню (списанню), складає 10 578 904, 90 грн., з яких 10 374 978, 55 грн. підлягають відстроченню на п'ять років, після спливу цього строку - їх погашення розстрочується на п'ятнадцять років, а 203 926, 35 грн. підлягають прощенню (списанню) з метою відновлення платоспроможності боржника, поновлення його виробничої діяльності, своєчасності сплати податків і зборів до бюджету та виплати заробітної плати.

Судом першої інстанції встановлено, що за умовами пункту 2.1. спірної мирової угоди, після завершення строку відстрочки боржник зобов'язується впродовж п'ятнадцяти років погашати вимоги кредиторів четвертої черги щоквартальними платежами, розмір яких щодо кожного із кредиторів визначено підпунктом 2.1.2. пункту 2.1. цієї мирової угоди, що узгоджується з принципом пропорційного задоволення вимог кредиторів однієї черги.

Також, місцевим господарським судом встановлено, що боржник зобов'язався у 30-денний строк з моменту набрання чинності ухвалою про затвердження спірної мирової угоди відшкодувати усі витрати кредиторів у даній справі про банкрутство на загальну суму 4 292 грн., виплату яких віднесено до першої черги задоволення згідно статті 31 Закону про банкрутство (том 7, а.с. 156).

Затверджуючи мирову угоду 17.09.2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що укладена між головою комітету кредиторів та керівником боржника мирова угода від 14.10.2013 року, яка стосується відстрочки та розстрочки боргів боржника перед кредиторами четвертої черги на строк понад 20 років та прощення (списання) заборгованості боржника перед єдиним кредитором шостої черги, відповідає вимогам Закону про банкрутство щодо її змісту, умови мирової угоди відповідають чинному законодавству України про банкрутство та можуть бути виконані, сторонами дотримано порядку її укладення.

Переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний суд дійшов висновку про незаконність умов спірної мирової угоди про списання (прощення) заборгованості боржника перед ТОВ "Трансстрой-Юг" на суму 203 926, 35 грн., який є єдиним кредитором шостої черги задоволення та голосував проти такого списання, оскільки такі дії, на його думку, призводять до можливості боржника в односторонньому порядку відмовитися від виконання зобов'язань по сплаті неустойки за неналежне виконання договірних зобов'язань із відсутністю майбутніх правових наслідків, аргументувавши при цьому практикою Вищого господарського суду України згідно постанови у даній справі від 08.04.2014 року.

З огляду на це, апеляційний суд дійшов висновку, що мирова угода, яка містить умови про прощення (списання) заборгованості перед єдиним кредитором шостої черги за умов його непогодження з таким списанням, суперечить законодавству та порушує права та охоронювані законом інтереси ТОВ "Трансстрой-Юг", а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з такими висновками мотивувальної частини постанови апеляційного суду та вважає за необхідне зазначити таке.

Частинами 2, 3 статті 31 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, передбачено принцип пропорційного задоволення грошових вимог кредиторів кожної окремої черги кредиторів боржника.

Відтак, мирова угода, яка укладається на умовах прощення (списання) боргів кредиторів, згідно з положеннями частини 4 статті 37 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції), повинна узгоджуватися з принципом пропорційного задоволення вимог кредиторів кожної окремої черги та не може передбачати привілеїв для окремих кредиторів, які належать до однієї і тієї ж черги вимог кредиторів.

З огляду на таке, законодавством про банкрутство не заборонено укладення мирової угоди боржника на умовах відстрочення та розстрочення вимог кредиторів четвертої черги та списання заборгованості вимог кредиторів шостої черги. Єдиною вимогою при цьому є дотримання пропорційності задоволення вимог в межах однієї черги.

Отже, висновки мотивувальної частини оскаржуваної постанови апеляційного суду від 21.10.2014 року про незаконність списання за умовами спірної мирової угоди від 14.10.2013 року вимог єдиного кредитора шостої черги задоволення реєстру вимог кредиторів, який на зборах комітету кредиторів проголосував проти затвердження мирової угоди на таких умовах, суперечать принципам задоволення вимог кредиторів згідно частин 2, 3 статті 31 Закону про банкрутство та механізму укладення мирової угоди відповідно до статті 37 цього Закону, який дозволяє прийняття рішення більшістю голосів конкурсних кредиторів боржника про прощення (списання) боргів чи їх частини.

При цьому, колегія суддів касаційного суду зазначає, що зі змісту оспорюваної мирової угоди вбачається та судами встановлено, що її умови містять положення про відстрочення сплати заборгованості боржника перед кредиторами четвертої черги на загальну суму 10 374 978, 55 грн. на п'ять років, а після спливу цього строку - її розстрочення на п'ятнадцять років. Отже, загальний строк погашення боржником заборгованості перед кредиторами за умовами спірної мирової угоди визначено тривалістю у понад 20 років.

Такі умови мирової угоди не відповідають положенням цивільного законодавства про виконання боржником грошового зобов'язання впродовж розумного строку та не узгоджуються з принципом правової певності (остаточності) рішення суду про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство, що забезпечує його безумовне та реальне виконання сторонами з метою реалізації права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року.

З огляду на зазначене, висновки апеляційного суду про помилковість затвердження оскаржуваної мирової угоди судом першої інстанції є в цілому правильними.

Також, колегія суддів касаційного суду зазначає про порушення процесуальних норм судами першої та апеляційної інстанцій, які здійснили повторний (новий) розгляд мирової угоди від 14.10.2013 року, законність затвердження судом першої інстанції якої вже було спростовано постановою апеляційного суду від 27.01.2014 року, внаслідок чого справа про банкрутство була направлена для подальшого розгляду до суду першої інстанції, а не на новий судовий розгляд, що виключало повторний розгляд спірної мирової угоди від 14.10.2013 року.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, згідно положень статей 1115, 1117 ГПК України, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та погоджується з висновками резолютивної частини оскаржуваної постанови апеляційного суду від 21.10.2014 року про необхідність скасування ухвали господарського суду Черкаської області від 17.09.2014 року про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство ПрАТ "Соснівський гранкар'єр" з передачею справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном боржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ПрАТ "Соснівський гранкар'єр" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 року у справі №04/5026/416/2012 залишити в силі.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський