КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № П/811/4026/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петренко О.С.

за участю секретаря судового засідання - Таранухи Т.М.

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до відповідача: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 ( далі - позивач, ОСОБА_2) звернулась до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №677-17 від 25.06.2014 року та зобов'язати відповідача провести перерахунок суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_2 за 2013 календарний рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем з урахуванням положень ст.265 ПК України, при цьому зазначивши, що житловий будинок, який їй належить має житлову площу 54,7 кв.м. Відповідно до змісту оскаржуваного рішення, вбачається, що позивач є власником житлового будинку, загальною площею 1450,7 кв.м, житлова площа якого становить 1317,2 кв.м.

Таким чином, є розбіжності у даних щодо розміру житлової площі житлового будинку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючого органу та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення.

Позивачем зазначено, що Кіровоградська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, листом №28767/10/11-23-17-05 від 23.09.2014р. повідомила, що розбіжностей щодо об'єкта нерухомості за адресою - АДРЕСА_1 не встановлено. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірного податкового повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваного рішення обумовлено порушенням податкового законодавства, а тому рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.12.14 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Кіровоградська об'єднана податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області у розумінні статті 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржено.

Правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються питань оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 26 липня 2011 року одержала свідоцтво про право власності на житловий будинок (житлова площа 1317,20 кв.м.), який збудований за адресою - АДРЕСА_1 (а.с.13).

11.10.2011 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради прийнято рішення №1031, відповідно до якого переведено частину житлового будинку до категорії нежитлових, під розміщення адміністративно - торгівельного комплексу (а.с.15).

09.01.2013 року в Інспекції ДАБК у Кіровоградській області зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації №КД148130090459 (а.с.16-18).

Зі змісту вказаної Декларації вбачається, що реконструкцію частини житлового будинку закінчено 02.01.2013р., загальною площею будівлі - 1450,70 кв.м, з яких торгова площа - 711,34 кв.м, адміністративна площа - 642,46 кв.м, площа квартири у житловому будинку - 96,9 кв.м, в тому числі житлова площа - 54,7 кв.м (а.с.17-18).

11 березня 2013 року ОКП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" виготовило технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок з вбудованим нежитловим приміщенням адміністративно-торгівельного комплексу (а.с.26-30).

Порядок проведення державної реєстрації речових прав регулюється Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. №1952-IV (далі - Закон України №1952).

Статтею 2 Закону України №1952 передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законом порядку.

Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.

В судовому засіданні встановлено, та не спростовано представником позивача, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 є власником об'єкта житлової нерухомості за адресою - АДРЕСА_1, загальною площею 1450,7 кв.м., житлова площа становить 1317,2 кв.м. (а.с.13).

Підпунктом 265.1.1 п.265.1 ст.265 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що платником вказаного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єкта житлової нерухомості.

Згідно з пп.265.2.1 п.265.2 ст.265 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка.

Саме поняття об'єкта житлової нерухомості міститься в пп.14.1.129 п.14.1 ст.14 ПК України, яка визначає значення понять, які вживаються у ПК України.

Згідно з пп.14.1.129 п.14.1 ст.14 ПК України об'єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. Об'єкти житлової нерухомості поділяються на такі типи:

а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості;

б) житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;

в) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;

г) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;

ґ) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;

д) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;

е) садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків;

є) дачний будинок - житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.

В зазначеній нормі міститься поняття дачного та садового будинку як об'єкту оподаткування. Поняття житлового фонду не визначено.

Згідно п.5.3 ст.5 ПК України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Поняття житлового фонду визначено ст.4 Житлового кодексу України, згідно якої житловой фонд утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України. Житловий фонд включає: - жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); - жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); - жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); - жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); - квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення). До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям.

В пп.265.2.2 п.265.2 ст.265 ПК України визначений перелік об'єктів житлової нерухомості, які не є об'єктом оподаткування:

а) об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності);

б) об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об'єкта на одного платника податку;

ґ) об'єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать фізичним особам, які відповідно до закону мають статус багатодітних або прийомних, або малозабезпечених сімей, опікунів, піклувальників дітей, але не більше одного такого об'єкта на сім'ю, опікуна, піклувальника;

д) гуртожитки;

е) об'єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об'єкта на дитину.

Таким чином, об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об'єкти житлової нерухомості, поняття та типи, яких визначені з пп.14.1.129 п.14.1 ст.14 ПК України, за виключенням тих, які є об'єктами житлової нерухомості, проте не є об'єктом оподаткування, згідно з пп.265.2.2 п.265.2 ст.265 ПК України.

Так, пп.265.3.1 п.265.3 ст.265 ПК України визначено, що базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп.265.3.2 п.265.3 ст.265 ПК України - база оподаткування об'єктів житлової нерухомості, в тому числі його часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється на підставі даних Державного реєстру прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Так, відповідно до положень пп. 265.4.1 п.265.4 ст. 265 ПК України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів;

в) для різних видів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Підпунктом 265.5.2 п. 265.5 ст.265 ПК України визначено ставки податку для фізичних осіб встановлюються в таких розмірах: а) не більше 1 відсотка - для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв. метрів; б) 2,7 відсотка - для квартири/квартир, загальна площа яких перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких перевищує 500 кв. метрів; в) 1 відсоток - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна загальна площа яких не перевищує 740 кв. метрів; г) 2,7 відсотка - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна загальна площа яких перевищує 740 кв. метрів.

Податковим органом розраховано суму податку на нерухоме майно за 2013 рік, виходячи з того, що відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно є власником об'єкта житлової нерухомості за адресою - АДРЕСА_1, загальною площею 1450 кв.м., житлова площа якого становить - 1317,2 кв.м.

Підпунктом 265.7.3 п.265.7 ст.265 ПК України визначено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні встановлено, що позивач не скористалась правом, наданим пп.265.7.3. п.265.7 ст.265 ПК України, стосовно звернення з письмовою заявою до контролюючого органу для проведення звірки даних, зокрема, щодо розміру житлової площі об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності платника податків.

При цьому, суд не бере до уваги пояснення позивача, що відповідно до листа Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів №28767/10/11-23-17-05 від 23.09.2014 року, податковим органом повідомлено, що розбіжностей щодо об'єкта нерухомості за адресою - АДРЕСА_1 не встановлено.

Зі змісту листа від 23.09.2014 року вих.№28767/10/11-23-17-05 судом встановлено, що позивач звернулась до податкового органу лише 07.07.2014 року, тобто після винесення оскаржуваного рішення.

Пунктом пп.265.7.2 п.265.7 ст.265 ПК України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 265.7.1 пункту 265.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду справи відповідачем доведено правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а позивачем не спростовано факт порушення податкового законодавства, який став підставою для визначення суми податкового зобов'язання та винесення цього рішення, тому у задоволені адміністративного позову належить відмовити.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки позивачеві відмовлено у позові, тому з позивача необхідно стягнути решту суми судового збору.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору, що становить 182,70 грн., таким чином, позивач має сплатити 90% недоплаченої суми, що становить 1644,30 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31210206784002, отримувач коштів: УК у м.Кіровогр./м.Кіровоград/ 22030001; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО: 823016; Код ЄДРПОУ: 38037409; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір за позовом ОСОБА_2, Кіровоградський окружний адміністративний суд) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя підпис О.С. Петренко

Згідно з оригіналом