Справа №127/26880/13-к

Провадження №1-кп/127/87/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2014 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Чезганової А.М.,

суддів - Каленяка Р.А.,

Старинщук О.В.,

при секретарі - Конецул О.А.,

за участю сторін кримінального провадження -

з боку обвинувачення: прокурора Братанюка Є.І.,

Горбатюка В.В.,

з боку захисту: обвинувачених - ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

захисників - ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7,

за участю: представника потерпілого ОСОБА_8. -

ОСОБА_9,

потерпілої ОСОБА_10,

перекладача ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження про обвинувачення:

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, до затримання проживаючого: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ст.ст. 190 ч. 4; 190 ч. 3; 28 ч. 2, 358 ч. 4 КК України, відомості про які внесені 18 жовтня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013010060000421;

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого слюсарем в ЖЕК №7, інваліда третьої групи, проживаючого: АДРЕСА_2, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190 ч. 4; 28 ч. 2, 358 ч. 4 КК України, відомості про які внесені 18 жовтня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013010060000421,-

В С Т А Н О В И В:

Протягом квітня - липня 2005 року обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за попередньою змовою, з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення, шахрайським шляхом заволоділи сільськогосподарською технікою громадянина Королівства Нідерландів ОСОБА_8, яку останній поставив на територію України, розраховуючи на здійснення спільної діяльності з обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по реалізації даної техніки та одержання з цього прибутку.

Так, навесні 2005 року обвинувачений ОСОБА_3, для реалізації свого злочинного умислу, увійшов в довіру потерпілого ОСОБА_8. і з метою його переконання в доцільності поставки сільськогосподарської техніки на територію України та можливості одержання прибутку від її реалізації в межах держави, повідомив останньому неправдиві відомості щодо свого соціального статусу, а також декілька разів організовував переговори з ОСОБА_8., до участі яких залучав обвинуваченого ОСОБА_4 та свого знайомого ОСОБА_13, спільно з якими досягли усної домовленості про поставку ОСОБА_8. сільськогосподарської техніки на територію України та в подальшому її реалізацію ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_13 з метою одержання прибутку.

Обвинувачений ОСОБА_3, після знайомства з ОСОБА_8., усвідомлюючи, що самостійно не в змозі виконати усі дії по заволодінню майном останнього, запропонував обвинуваченому ОСОБА_4 взяти участь у здійсненні діяльності по реалізації поставленої ОСОБА_8. на територію України сільськогосподарської техніки спільно з ними, а в подальшому вступив з ОСОБА_4 у попередню змову, направлену на заволодіння майном ОСОБА_8. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3, не маючи змоги розрахуватись за поставку техніки на територію України та із-за відсутності документів, що посвідчують його особу, належним чином прийняти її на митному кордоні, запропонував займатись таким видом діяльності ОСОБА_13, якому не повідомив про свої злочинні наміри. При цьому, за домовленістю з останнім, у зв»язку з оплатою ним необхідних видатків по прийому техніки на митному кордоні України, отримувачем та її власником на території України мав бути саме ОСОБА_13

В кінці квітня 2005 року обвинувачений ОСОБА_3 за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_4, з метою переконання потерпілого ОСОБА_8. у дійсності намірів займатись з ним спільною діяльністю та створення враження щодо можливості проведення розрахунків за поставлену ним техніку, за участю самого ОСОБА_8., звернулись до керівництва ВФ ВАТ «Кредитпромбанк» з приводу надання необхідних консультацій по створенню спільної з ОСОБА_8. юридичної особи та можливості проведення розрахунків з останнім за поставлену техніку через вказану банківську установу, у зв»язку з чим потерпілий ОСОБА_8. був переконаний у намірах обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вести спільну з ним діяльність та одержувати від неї дохід на законних підставах.

09 травня 2005 року, за усною домовленістю, ОСОБА_8., як фізична особа - підприємець (назва підприємства «Knoops Trade Company»), будучи запевненим обвинуваченим ОСОБА_3 у проведенні розрахунків за придбану ним та поставлену сільськогосподарську техніку, направив на територію України два колісних трактори: «Case 7240», вартістю 33000 євро та «Massey Ferguson-8140», вартістю 23000 євро; три автонавантажувачі: «Mitsubishi FG 18», вартістю 1900 євро, « Komatsu FG 20-8», вартістю 2500 євро, та «Komatsu FG 15-L-10», вартістю 500 євро; дві картоплесаджалки, загальною вартістю 1000 євро, а також дві віброплощадки (трамбувальника), серійні номери - НОМЕР_4 та НОМЕР_5, загальною вартістю 2100 євро. Дана техніка 17 травня 2005 року надійшла на митний кордон України, при чому отримувачем та власником техніки на території України зазначався ОСОБА_13 Згідно з попередньою усною домовленістю ОСОБА_13 розрахувався на кордоні України за розмитнення техніки, після чого 17 травня 2005 року автомобіль з технікою перетнув митний кордон. За пропозицією обвинуваченого ОСОБА_3, вся техніка була транспортована для реалізації у м. Вінницю, де поставлена на територію ВАТ «Вінницяпостач», що по вул. Гонти, 24 в м. Вінниці, під нагляд ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який заключив договір оренди вказаної території з даним товариством. Проте, через декілька днів, два трактори «Case 7240» та «Massey Ferguson-8140», три автонавантажувачі - «Mitsubishi FG 18», « Komatsu FG 20-8» та «Komatsu FG 15-L-10» було переміщено на стоянку території АТП №1, що по вул. Пирогова, 109-Б в м. Вінниці, про безоплатне зберігання яких в усній формі домовився обвинувачений ОСОБА_3

В кінці травня 2005 року обвинувачений ОСОБА_3, маючи можливість розпорядитись поставленою ОСОБА_8. сільськогосподарською технікою, яка з 18 травня 2005 року знаходилась на території м. Вінниці, усвідомлюючи, що частина техніки, крім тракторів, не потребує реєстрації у відповідних державних органах, з метою завершити свій злочинний умисел, без відома потерпілого ОСОБА_8. та ОСОБА_13, який згідно митних документів являвся власником поставленої ОСОБА_8. на територію України техніки та не був обізнаний у злочинних намірах обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з території стоянки АТП №1 продав ОСОБА_14 три навантажувачі - «Mitsubishi FG 18», серійний НОМЕР_1, 1990 р.в.; «Komatsu FG 20-8», серійний НОМЕР_2, 1992 р.в.; «Komatsu FG 15-L-10», серійний НОМЕР_3, 1976 р.в., за 7600 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 17 травня 2005 року становило 38380 гривень. Після цього, отримані від їх продажу кошти, обвинувачений ОСОБА_3 привласнив та розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_8. матеріальної шкоди на суму 4900 євро, що згідно курсу НБУ станом на 17 травня 2005 року становило 31218,29 гривень, в 238 разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який на той час становив 131 гривня.

Крім того, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за попередньою змовою, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_8., з метою відчуження трактора «Massey Ferguson-8140», усвідомлюючи, що здійснити це через відповідні державні органи без відома ОСОБА_13 вони не в змозі, оскільки даний трактор після перетину митного кордону України підлягав реєстрації у відповідних державних органах і був зареєстрований, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_6, виданого 27 травня 2005 року Шепетівською міською інспекцією Державного технічного нагляду Хмельницької області, на ім»я ОСОБА_13, домовились про одержання кредиту у ВФ ВАТ «Кредитпромбанк», що по вул. І. Богуна, 2 в м. Вінниці, під заставу вказаного транспортного засобу. Для цього обвинувачений ОСОБА_3 домовився з невстановленою слідством особою про виготовлення на ім»я обвинуваченого ОСОБА_4 підробленого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - трактора «Massey Ferguson-8140». В червні 2005 року обвинувачений ОСОБА_4, отримавши завідомо підроблене невстановленою слідством особою свідоцтво серії НОМЕР_7 про реєстрацію транспортного засобу, у якому він був зазначений власником трактора «Massey Ferguson-8140», надав його в підтвердження свого права власності на вищевказаний трактор співробітникам ВФ ВАТ «Кредитпромбанк». Згідно з обліковою карткою ДАІ УМВС України у Вінницькій області за даним свідоцтвом серії НОМЕР_7 насправді зареєстрований автомобіль «ВАЗ 21061», д.н. НОМЕР_8.

06 червня 2005 року обвинувачений ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_3, перебуваючи в офісному приміщенні, яке належить приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_15, за адресою: АДРЕСА_3, при укладанні між ним та ВФ ВАТ «Кредитпромбанк» договору застави №31/103-З103/05-Z, який являвся додатком до кредитного договору №31/100/05-Z, надав теж саме підроблене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - трактора «Massey Ferguson-8140», що стало підставою для укладання та реєстрації приватним нотаріусом ОСОБА_15 даного договору застави.

06 червня 2005 року, після перевірки працівниками ВФ ВАТ «Кредитпромбанк» фактичної наявності заставного майна, з обвинуваченим ОСОБА_4, одержавши від останнього підроблене свідоцтво про реєстрацію трактора «Massey Ferguson-8140», серії НОМЕР_7, ВФ ВАТ «Кредитпромбанк» уклала кредитний договір №31/100/05-Z на суму 125000 гривень, а також договір застави №31/103-З103/05- Z, предметом якої був трактор «Massey Ferguson-8140». Після чого обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали в касі банку вищезазначену суму коштів, які привласнили та розпорядились ними на власний розсуд.

Оскільки обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не мали на меті сплачувати кредитні зобов»язання перед банківською установою, а лише таким чином бажали здійснити відчуження трактора «Massey Ferguson-8140», який належав потерпілому ОСОБА_8., та одержати за нього кошти, 19 квітня 2006 року обвинувачений ОСОБА_4, повідомивши жительці м. Андрушівки Житомирської області ОСОБА_16 неправдиві відомості про його право власності на трактор «Massey Ferguson-8140», уклав з останньою договір оренди вказаного трактора із правом його подальшого викупу. З метою переведення на ОСОБА_16 своїх зобов»язань за кредитом, обвинувачений ОСОБА_4 запропонував останній укласти з ВФ ВАТ «Кредитпромбанк» договір поруки в межах кредитного договору №31/100/05-Z, при цьому сплачувати кошти за оренду трактора, як щомісячний платіж за вказаним кредитним договором. В свою чергу ОСОБА_16, не знаючи про злочинні наміри обвинуваченого ОСОБА_4, будучи переконаною у тому, що останній являється власником трактора «Massey Ferguson-8140» і вона на законних підставах орендуватиме його та після сплати, визначеної в договорі оренди з правом подальшого викупу, суми коштів, отримає право власності на даний трактор, уклала з ВФ ВАТ «Кредитпромбанк» договір поруки №31/10-П10/06 - Z та висунула вимогу обвинуваченому ОСОБА_4 оформити необхідні документи з метою передачі їй права власності на дане майно. Обвинувачений ОСОБА_4, не маючи змоги в установленому законом порядку розпорядитись вказаним трактором та передати право володіння на нього ОСОБА_16, повідомляючи неправдиві відомості про своє право власності на нього, в постійнодіючому третейському суді при ПУМТБ м. Вінниці 21 січня 2008 року уклав з ОСОБА_16 третейську угоду про визнання вищевказаного договору оренди з правом подальшого викупу трактора «Massey Ferguson-8140» дійсним. На підставі наданої обвинуваченим ОСОБА_4 неправдивої інформації, 23 січня 2008 року третейським судом при ПУМТБ м. Вінниці було прийнято рішення про визнання договору оренди трактора «Massey Ferguson-8140» з правом його подальшого викупу, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_16, дійсним, за ОСОБА_16 визнано право власності на зазначений трактор. Після чого Андрушівською інспекцією Державного технічного нагляду Житомирської області ОСОБА_16 видано свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_9 від 01 лютого 2008 року, згідно з яким вона одержала право власності на трактор «Massey Ferguson-8140».

Таким чином, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, шляхом обману і зловживання довірою, здійснили відчуження трактора «Massey Ferguson-8140», який належав ОСОБА_8., спричинивши останньому матеріальної шкоди на суму 23000 євро, що згідно курсу НБУ станом на 17 травня 2005 року становило 146534,84 гривень, та в 1118 разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який на той час становив 131 гривня.

ОСОБА_13, який не був обізнаний у злочинних намірах обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, будучи одержувачем поставленої ОСОБА_8. сільськогосподарської техніки на митному кордоні та рахуючись її власником на території України, діяв відповідно до домовленостей з ОСОБА_8. Дізнавшись про неправомірні дії з боку обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо реалізації належного ОСОБА_8. майна, які заздалегідь не міг передбачити, оскільки був запевнений обвинуваченим ОСОБА_3 у веденні спільної діяльності по реалізації техніки на законних підставах, забрав у вказаних осіб решту сільськогосподарської техніки: трактор «Case 7240» та дві картоплесаджалки. В подальшому трактор «Case 7240» був ним проданий та частина коштів повернута ОСОБА_8., а частина залишена собі в рахунок затрат по отриманню ним усієї техніки на території України. Крім того, оскільки дві поставлені потерпілим ОСОБА_8. картоплесаджалки не були ним реалізовані, дану техніку ОСОБА_13 повернув представнику потерпілого ОСОБА_8. за дорученням останнього.

Крім того, ОСОБА_3 у червні 2005 року, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, з метою отримання кредиту у ВФ ВАТ «Кредитпромбанк», що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. І.Богуна 2, під заставу трактора «Massey Ferguson- 8140», 1997 р.в., кузов НОМЕР_10, який належав громадянину Королівства Нідерландів ОСОБА_8. та згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_6, виданого 27 травня 2005 року Шепетівською міською інспекцією Державного технічного нагляду, перебував у власності ОСОБА_13, який значився одержувачем вказаного трактора на митному кордоні України, надав ОСОБА_4 завідомо підроблене невстановленою слідством особою свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11, у якому власником трактора «Massey Ferguson- 8140», 1997 р.в., кузов НОМЕР_10, вказаний ОСОБА_4 (згідно облікової картки ДАІ УМВС України у Вінницькій області, за даним свідоцтвом серії НОМЕР_11 насправді зареєстрований автомобіль «ВАЗ 21061» д.н. НОМЕР_8). В свою чергу ОСОБА_4 06 червня 2005 року за попередньою змовою з ОСОБА_3, знаючи що вказане свідоцтво підроблене, надав його в підтвердження свого права власності на вищевказаний трактор співробітникам ВФ ВАТ «Кредитпромбанк» та, використавши даний підроблений документ, уклав з ВФ ВАТ «Кредитпромбанк» кредитний договір № 31/100/05-Z від 06 червня 2005 року, відповідно до якого одержав кредит в сумі 125000 гривень.

З цією ж метою ОСОБА_4 06 червня 2005 року, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, перебуваючи в офісному приміщенні, яке належить приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_15, за адресою: АДРЕСА_3, при укладанні між ним та ВАТ «Кредитпромбанк» договору застави № 31/103-З103/05-Z, який являвся додатком до кредитного договору № 31/100/05-Z, надав теж саме підроблене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - трактора «Massey Ferguson- 8140», 1997 р.в., кузов НОМЕР_10, що стало підставою для укладання та реєстрації приватним нотаріусом ОСОБА_15 даного договору застави.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав, суду пояснив, що навесні 2005 року, в результаті переговорів з ОСОБА_8., участь в яких, крім нього, приймали ОСОБА_4 та ОСОБА_13, було досягнуто попередньої домовленості про поставку ОСОБА_8. сільськогосподарської техніки на територію України та подальшу її реалізацію ними з метою одержання прибутку. У досягнутих попередніх домовленостях ОСОБА_4 відводилася роль спеціаліста, який мав оглядати вказану техніку і надавати їй товарного вигляду, а за необхідності займатися її ремонтом, оскільки ОСОБА_4 повідомив, що розуміється на цьому. 09 травня 2005 року ОСОБА_8. повідомив ОСОБА_13, що він від імені іноземного підприємства «Knoops Trade Company» направив на територію України два колісних трактори, три автонавантажувачі, дві картоплесаджалки, загальною вартістю 1000 євро та дві віброплощадки. 17 травня 2005 року вказана техніка надійшла на митний кордон України, при цьому отримувачем та власником техніки в Україні зазначено ОСОБА_13 Останній розрахувався на кордоні України за розмитнення техніки, уся техніка була транспортована для реалізації до м. Вінниці, де поставлена на території ВАТ «Вінницяпостач», що по вул. Гонти, 24 в м. Вінниці, під його нагляд та ОСОБА_4, який заключив договір оренди вказаної території з даним товариством. Через декілька днів два трактори, три автонавантажувачі було переміщено на стоянку території АТП №1, що по вул. Пирогова, 109-Б у м. Вінниці, про безоплатне зберігання техніки він домовився в усній формі. Згідно накладної, яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження, техніку, що стала предметом домовленостей між ОСОБА_8., ним, ОСОБА_4 та ОСОБА_13, завантажено перевізнику PE - FIRM «IZOTRUCKS» 07 травня 2005 року, поставлено за адресою: АДРЕСА_4 та розвантажено для ОСОБА_13 З цього моменту єдиним власником наділеним правом володіння, користування та розпорядження вказаним майном став ОСОБА_13, ОСОБА_8. до цієї техніки не має жодного відношення. Стосовно продажу трьох навантажувачів за 7600 доларів США, то вказані грошові кошти були передані ним ОСОБА_13 для розрахунку з ОСОБА_8.

В серпні 2011 року в смт. Стрижавка він познайомився з ОСОБА_17 та запропонував йому займатись бізнесом - виготовляти деревинне вугілля, для чого знайшли територію в АДРЕСА_5, на якій планували розміщувати вуглевипалювальну піч. На початку вересня 2011 року вони з ОСОБА_17 поїхали у м. Харків, щоб придбати піч. 03 вересня 2011 року між підприємцем ОСОБА_10, яка є дистриб'ютором ТОВ «Грінпауер», та ОСОБА_17 був укладений договір купівлі - продажу вуглевипалювальної печі ВП «Євро», вартістю 205 000 гривень. За вказану піч ОСОБА_10 перед ТОВ «Грінпауер» не розрахувалась. Закупівельна ціна печі склала 160000 гривень, згідно видаткової накладної від 2 вересня 2011 року. Заборгованість ОСОБА_10 перед ТОВ «Грінпауер» склала 160000 гривень. ОСОБА_10 його не бачила. Угоду купівлі - продажу печі ОСОБА_17 передала через ОСОБА_18, рішення про відвантаження печі приймав ОСОБА_18 Піч з м. Харкова автомобілем була доставлена в смт. Стрижавка, звідки вона пропала. 12 жовтня 2011 року ОСОБА_10 звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_17 про стягнення заборгованості за поставлену піч в сумі 205000 гривень. Рішенням господарського суду Вінницької області від 12 червня 2012 року позов задоволено та стягнено з ОСОБА_17 205000 гривень. Власником печі на момент її викрадення був ОСОБА_17, який придбав її згідно з договором та мав розрахуватись за поставлений товар, чого не зробив.

Сторона обвинувачення не довела причетність його до вчинення вищевказаних злочинів, тому він просить його виправдати. Цивільні позови ОСОБА_8. та ОСОБА_10 не визнає. В разі, якщо суд не дійде висновку, що його слід виправдати, то застосувати до нього ст. 2 Закону України «Про амністію в 2014 році».

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав, суду пояснив, що в 2005 році він втратив бізнес і йому ОСОБА_3 запропонував працювати з ОСОБА_8., який буде передавати техніку з Голландії в Україну для реалізації, на що він погодився. Через деякий час ОСОБА_3 йому повідомив, що техніка приїхала на митницю, він з ОСОБА_13 та ОСОБА_3 поїхали за нею. На митниці вони забрали техніку і привезли її в м. Вінницю. Він займався оформленням техніки, оскільки у нього були документи, та її продажем, але без успіху. ОСОБА_13 приїжджав часто у м. Вінницю та вимагав кошти. Їм необхідно було розрахуватись за отриману техніку, однак продати вони її не могли, оскільки був не сезон. Потім ОСОБА_8. запропонував їм комбайн. У нього був клієнт на купівлю даного комбайна, але ОСОБА_8. сказав спочатку перерахувати йому кошти за даний комбайн, а потім він надішле комбайн в Україну. Він пообіцяв ОСОБА_8. розрахуватись з ним. Був єдиний варіант - взяти кредит. Він був знайомий з керівником банку. Вони з ОСОБА_3 пішли в банк. Для видачі кредиту необхідні були документи, які посвідчують особу, оскільки у ОСОБА_3 не було паспорта, кредит він оформив на своє ім»я. Він взяв кредит та передав ОСОБА_3 125000 гривень для подальшої передачі їх ОСОБА_8., оскільки останній приїхав за грошима в Україну. Як потім з»ясувалось, ОСОБА_3 гроші ОСОБА_8. не передав. Банк знав, що він був неплатоспроможним і він кредит не мав чим погашати. Він шукав покупця на трактор. В 2006 році з»явився покупець, який погодився погасити частину кредиту та взяти в оренду трактор. Коли почали оформляти договір оренди на даний трактор, то не було відповідних документів. Потім ОСОБА_3 кудись зник і він з ним не спілкувався. Він продав дві мінімашини - трамбовщики за 3000 гривень, ці кошти поступили у банк на рахунок. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8. не визнав, просив суд його виправдати.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ст.ст. 190 ч. 4; 28 ч. 2, 358 ч. 4 КК України, їх вина у вчиненні даних кримінальних правопорушень підтверджується дослідженими у справі доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_8. суду пояснив, що в 2005 році він познайомився з ОСОБА_3, з яким почав обговорювати питання про спільний бізнес з приводу розведення свиней та поставок техніки із-за кордону на територію України та подальший продаж цієї техніки в Україні. По даному питанню неодноразово зустрічались в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_6» в м. Вінниці. В подальшому ОСОБА_3 познайомив його з ОСОБА_13 та ОСОБА_4, які повинні були разом з ОСОБА_3 займатись реалізацією поставленої на територію України техніки. Під час цього домовлялись, що він поставлятиме техніку, а ОСОБА_3 з його знайомими реалізовуватимуть її на території України. В основному він вів переговори з ОСОБА_3 Крім того, спільно з ОСОБА_3 неодноразово відвідували Вінницьку філію «Кредитпромбанку», в якій з керівником банку та юристом обговорювали як краще організувати даний бізнес з урахуванням необхідності приймати участь банку в валютних операціях, тобто перерахунок коштів за техніку з України в Нідерланди, а також можливість сплачувати мінімальні податки та інші платежі. Техніку він придбав за декілька місяців до моменту відправки на територію України. Згідно домовленостей, ОСОБА_3 повинен був переслати кошти на рахунок у Нідерландах, як передплату за техніку. Проте, оскільки автомобіль за технікою приїхав у п'ятницю в обід, то він не міг перевірити чи надійшли кошти на рахунок. Тоді ж йому стало відомо, що отримувачем техніки на території України буде ОСОБА_13 і всі документи необхідно заповнювати на ім»я останнього. Він довірився партнерам та відправив на Україну сільськогосподарську техніку, а саме: два трактори, три навантажувачі, дві картоплесаджалки та два трамбовщики. Оскільки кошти від ОСОБА_3 на рахунок не надходили, він одразу ж виїхав на територію України та звернувся до ОСОБА_3 з приводу сплати коштів за техніку, на що той відповів, що пізніше розрахується. Однак в подальшому ОСОБА_3 взагалі зник. Коли з даного приводу звернувся до ОСОБА_13 із вимогою розрахуватись за техніку, останній відповів що частину техніки, а саме трактор, трамбувальники та навантажувачі, викрав ОСОБА_3 Трактори та навантажувачі були в доброму стані, одна картоплесаджалка в доброму стані, інша в задовільному, трамбувальники майже нові. Просив суд обвинуваченого ОСОБА_3 суворо покарати. Уточнив цивільний позов та просив солідарно стягнути з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 200 тисяч євро моральної шкоди, оскільки він тривалий період часу змушений був звертатися у різні інстанції, не міг добитися справедливості, поніс тяжку моральну і психічну травму, що стало джерелом постійних тяжких негативних емоцій і переживань, призвело до погіршення стану його здоров»я, що потребує тривалого відновлення, у нього порушився нормальний ритм життя, нормальні життєві зв»язки, він був вимушений постійно виїжджати до України, звертатись до органів державної влади України та Нідерландів, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації подальшого життя.

Представник потерпілого ОСОБА_8. - захисник ОСОБА_19 в судовому засіданні підтримав цивільний позов ОСОБА_8. та просив стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_8. 200000 євро моральної шкоди, 56000 гривень витрат за надання йому правової допомоги та з Державного бюджету України процесуальні витрати в сумі 375924 гривні, які складаються з вартості проїзду, наймання житла та добових за період з 2005 року по 2014 рік, що підтверджується відповідними доказами.

Свідки ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 суду пояснили, що вони надавали консультації ОСОБА_3 та ОСОБА_8. щодо ведення бізнесу на території України, а також з приводу оформлення кредитного договору на суму 125000 грн. з ОСОБА_4 під заставу трактора «Massey Ferguson- 8140», 1997 р.в. Як потім з»ясувалося даний кредитний договір був оформлений на підставі підробленого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, оформленого на ім»я ОСОБА_4 Даний кредит ОСОБА_4 не погашався. Останньому було запропоновано поставити трактор на охоронювану стоянку поруч з олієжиркомбінатом у м. Вінниці. Через деякий час ОСОБА_4 повідомив банк, що у нього є особа - ОСОБА_16, яка згодна оформити оренду даного трактора, виплачувати замість нього кредит, з метою послідуючого викупу трактора та оформлення на неї права власності на нього. Згодом право власності на даний трактор оформлялось на ОСОБА_16 через третейський суд.

Свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що в 2005 році він був директором бази, яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 6, на території якої знаходяться автомайстерні та невелика безкоштовна стоянка для автомобілів. В 2005 році, точної дати не пам'ятає, здається на початку осені, звернулись знайомі з ВФ ВАТ «Кредитпромбанк» із проханням поставити на деякий час на автостоянку трактор іноземного виробництва. Він погодився і працівниками банку було поміщено вищевказаний трактор на автостоянку бази. Скільки часу трактор простояв на території бази вже не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_24 суду пояснив, що він працює у приватного підприємця ОСОБА_16, що проживає у м. Андрушівка Житомирської області. Весною 2006 року знайшов оголошення в газеті про те, що продається трактор «Мессей Фергюсон» та телефон ОСОБА_4, якому зателефонував та домовився про зустріч. При зустрічі останній повідомив, що трактор в заставі ВФ ВАТ «Кредитпромбанк» і, якщо є бажання його придбати, то слід виплачувати кошти в банк. При зустрічі з працівниками банку було укладено договір оренди даного трактора з правом подальшого викупу. При цьому стало відомо, що трактор не стоїть на обліку в інспекції держтехнагляду. Домовились з ОСОБА_4 та працівниками банку, що протягом півроку будуть підготовлені усі відповідні документи на трактор і тоді можливо буде викупити у банка даний трактор остаточно. Однак через півроку банк так і не надав документів на даний трактор. В зв'язку з цим звернулись до третейського суду про визнання ОСОБА_16 власником трактору, згідно договору оренди з правом подальшого викупу. Після цього, згідно рішення третейського суду м. Вінниці, ОСОБА_16 визнали власником трактора та зобов'язали сплачувати кошти за трактор в банк. ОСОБА_16 звернулась до інспекції держтехнагляду у м. Андрушівка з вказаним рішенням третейського суду і на його підставі отримала свідоцтво про реєстрацію трактора на себе.

Свідок ОСОБА_25 суду пояснив, що з 2002 року по 2010 рік працював на посаді начальника інспекції державного технічного нагляду Шепетівської міської ради. В травні 2005 року до нього звернувся ОСОБА_13 із заявою та надав митні документи і акти технічного огляду двох тракторів «Case» та «Massey Ferguson» для постановки їх на облік. Акти огляду були складені Вінницькою міською інспекцією державного технічного нагляду. На підставі заяви ОСОБА_13, актів технічного огляду тракторів та митних документів вказані трактори були поставлені на облік. Наступного дня ОСОБА_13 зняв дану техніку з обліку для її реалізації.

Свідок ОСОБА_26 суду пояснив, що працює водієм ПрАТ «Вінницяпостач». Пам'ятає, що вкінці весни - на початку літа 2005 року на території товариства зберігалась сільськогосподарська техніка, а саме: два трактори іноземного виробництва та якісь інші агрегати, які саме, вже не пам'ятає. Дана техніка знаходилась на території товариства нетривалий час. Спочатку було вивезено два трактори та частину техніки, а решту було вивезено ще через деякий час. Хто саме ставив техніку на територію товариства та хто її забирав, в даний час вже не пам'ятає. З усієї вище вказаної техніки добре запам'ятав лише два трактори, які, як йому здалось, були в доброму стані. Ремонтні роботи їх на території товариства не проводились.

Свідок ОСОБА_27 суду пояснив, що працює заступником директора ПБМП «Надія» в м. Вінниці. Влітку 2005 року підприємством було придбано віброплощадку у ПП «Автонадія». Обставини замовлення та придбання даного агрегату вже не пам'ятає, але за нього спочатку було сплачено кошти в сумі 3500 гривень на рахунок вищевказаного підприємства. Особу, яка продавала віброплощадку, не пам'ятає, а лише пам'ятає що оглядав її, коли даний агрегат був привезений на територію підприємства. На той час агрегат був у задовільному стані і, як йому здалось, до цього не використовувався. Про те, що віброплощадка попереднім власником здобута злочинним шляхом, він та інші працівники підприємства не знали. Вона використовувалась за призначенням і в даний час знаходиться на території підприємства.

Свідок ОСОБА_28 суду пояснив, що працює директором КПФ «Агропромшляхбудіндустрія» м. Вінниці. Влітку 2005 року підприємством було перераховано кошти в сумі 3500 гривень за обладнання «Masalta» на рахунок ПП «Автонадія», можливо дане обладнання дійсно було у вигляді віброплощадки (трамбовщика). Яким чином тоді дізналися про реалізацію вказаним підприємством зазначеної техніки, вже не пам'ятає, це могло бути і з оголошень у газетах. Після чого у представника даного підприємства одержано рахунок, на який здійснено передоплату за техніку. Проте в подальшому від ПП «Автонадія» техніка так і не надійшла, гроші також повернуті не були. Причини цього невідомі. В зв'язку із великим обсягом роботи та незначною для підприємства заборгованістю, позов до суду на ПП «Автонадія» не подавався, а через три роки дану заборгованість списано як безнадійну, оскільки по ній пройшов строк позовної давності.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що вона працює нотаріусом. В 2005 році вона засвідчувала договір застави між ВФ ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_4, згідно з яким останній, з метою одержання кредиту, передавав у заставу даного банку трактор «Мессей Фергюсон». Про те, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - трактора «Мессей Фергюсон», яке надавав під час посвідчення договору застави ОСОБА_4, підроблене, вона не знала та не здогадувалась. По зовнішніх ознаках воно не викликало ніяких сумнівів. Саме тому і посвідчила зазначений договір застави. В іншому разі, згідно нормативних документів, залишила б надане ОСОБА_4 свідоцтво та направила на експертизу для підтвердження його достовірності.

Свідок ОСОБА_29 суду пояснила, що по даній справі їй нічого невідомо, про її існування дізналася від слідчого та через газету. Весною 2005 року в своєму кафе «ІНФОРМАЦІЯ_6», що по АДРЕСА_6, вона декілька разів була присутня під час спілкування ОСОБА_3 з ОСОБА_8., про що вони розмовляли, вона не пам»ятає. Вона не знає, кому ОСОБА_8. привіз сільськогосподарську техніку.

Вина обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні шахрайських дій щодо заволодіння майном ОСОБА_8. з використанням підробленого документа підтверджується також матеріалами справи:

- заявою ОСОБА_4 від 27 березня 2006 року до УМВС України у Вінницькій області про вчинення шахрайських дій ОСОБА_3 щодо заволодіння грошовими коштами в сумі 125000 грн., отриманими по кредитному договору в ВФ ВАТ «Кредитпромбанк» (т.2 а.с. 59);

- обліковою карткою транспортного засобу, виданою Вінницьким МРЕВ від 26 листопада 2007 року, згідно з якою свідоцтво серії НОМЕР_7 було видане для реєстрації легкового автомобіля «ВАЗ-2106», д.н. НОМЕР_8, а не трактора "Mаssey Ferguson-8140"( т.4 а.с. 10-11);

- документами, наданими Ягодинською митницею Державної митної служби України, згідно з якими із Нідерландів від «Knoops Trade Company» на ім'я ОСОБА_13 на митний кордон України надійшла техніка: два колісних трактори - «Case 7240», «Massey Ferguson-8140», три автонавантажувачі - «Mitsubishi FG 18», «Komatsu FG 20-8», «Komatsu FG 15-L-10», дві картоплесаджалки, дві віброплощадки (трамбувальника), серійні номери - НОМЕР_4 та НОМЕР_5 ( т.1 а.с. 154-162);

- довідкою інспекції державного технічного нагляду Шепетівської міської ради у Хмельницькій області, згідно з якою два колісних трактори - «Case 7240» та «Massey Ferguson-8140» 27 травня 2005 року поставлено на облік ОСОБА_13 ( т.1 а.с. 170);

- протоколами виїмки кредитного договору та кредитної справи в ВФ ВАТ «Кредитпромбанк» від 14.08.2008 року та 22.08.2008 року. Серед вказаних документів знаходяться: кредитний договір № №31/100/05/-Z, в якому у пункті 1.5 зазначено, що забезпеченням виконання зобов'язання за цим договором є застава трактора, марки «Мессей Фергюсон-8140», реєстраційний номер НОМЕР_12, 1997 р.в., двигун НОМЕР_13, шасі НОМЕР_14, згідно з договором застави; договір застави №31/103-З103/05-Z, в якому в графі майно, що заставляється, зазначено - трактор марки «Мессей Фергюсон-8140», 1997 року випуску, двигун НОМЕР_13, кузов НОМЕР_14, реєстраційний номер НОМЕР_12, який зареєстрований Вінницьким МРЕВ РЕП ДАІ 31.10.1997 року та належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, виданого Вінницьким МРЕВ 31.10.97 року; заява на видачу готівки № 63-13 від 06 червня 2005року про отримання ОСОБА_4 кредитних коштів в сумі 125000 гривень; виконавчий напис приватного нотаріуса ОСОБА_30 від 06 жовтня 2005 року про стягнення заборгованості в сумі 139163 грн.; договір поруки між ВФ ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_16; анкета клієнта (за підписом ОСОБА_4) про належність йому на праві власності трактора «Мессей Фергюсон-8140»; акт технічного огляду Держтехнагляду м. Вінниці від 27 травня 2005 року, згідноз яким трактор «Мессей Фергюсон-8140» відповідає технічним умовам; лист узгодження ВФ ВАТ «Кредитпромбанк» про вартість заставного майна (трактора) в сумі 250000 грн.; експертний висновок оцінювача ТОВ "Медінтеграція" ОСОБА_31 від 24 травня 2005 року, згідно з яким ринкова вартість трактора «Мессей Фергюсон-8140» складає 582 314 грн. ( т.2 а.с. 110-143);

- протоколом огляду транспортного засобу від 30 жовтня 2008 року, згідно з яким трактор марки «Мессей Фергюсон-8140», реєстраційний номер НОМЕР_15, номер двигуна НОМЕР_13, шасі НОМЕР_14, зареєстрований на ОСОБА_16 та приєднано до справи в якості речового доказу ( т.3 а.с.5-9, т.4 а.с. 160-161);

- протоколом виїмки третейської справи № 3/13-08 за позовом СПД ОСОБА_16 до ОСОБА_4 про визнання права власності на майно відносно договору оренди з правом викупу від 19 квітня 2006 року та самими документами справи: третейською угодою між ОСОБА_16 та ОСОБА_4, договором оренди з правом викупу трактора «Мессей Фергюсон-8140», 1997 р.в., двигун НОМЕР_13, шасі НОМЕР_14, власником якого в договорі зазначено ОСОБА_4, а орендар ОСОБА_16; рішенням постійнодіючого третейського суду при ПУМТБ м. Вінниці від 23 січня 2008 року, згідно з яким визнано дійсним, укладений 19 квітня 2006 року, договір оренди майна з правом викупу між СПД ОСОБА_16 та ОСОБА_4, а також визнано за СПД ОСОБА_16 право власності на трактор марки «Мессей Фергюсон-8140», 1997 р.в., двигун НОМЕР_13, шасі НОМЕР_14 ( т.2 а.с. 185-227);

- документами, наданими Андрушівською інспекцією Держтехнагляду, які стали підставою для реєстрації трактора «Massey Ferguson - 8140», 1997 року випуску, двигун НОМЕР_13, кузов НОМЕР_14 (заява ОСОБА_16, рішення третейського суду при ПУМТБ від 23.01.2008 року, та інші). На підставі даних документів ОСОБА_16 видане свідоцтво про реєстрацію вищевказаного трактора та видано реєстраційний номер НОМЕР_15, згідно даного свідоцтва ОСОБА_16 являється власником вищевказаного трактора на даний час.( т.4 а.с. 77-89);

- матеріалами виконаного окремого доручення СВ Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області, згідно з якими встановлено, що транспортування техніки, яку ОСОБА_8. направив на територію України, здійснювало ПП «Ізотракс», при чому техніку було транспортовано даною організацією-перевізником з Нідерландів на митний кордон України, а в подальшому до м. Вінниці.(т.4 а.с. 13-40)

- матеріалами виконаного міжнародного слідчого доручення з долученням відповідних митних та товаро-транспортних документів, згідно з якими вартість поставленої ОСОБА_8. на територію України техніки, зокрема, становить: трактор «Massey Ferguson-8140», вартістю 23000 євро; автонавантажувач «Mitsubishi FG 18», вартістю 1900 євро; автонавантажувач «Komatsu FG 20-8», вартістю 2500 євро; автонавантажувач «Komatsu FG 15-L-10», вартістю 500 євро; дві віброплощадки (трамбувальники), серійні номери НОМЕР_4, НОМЕР_5, вартістю 2100 євро ( т.1 а.с. 182-250).

- довідкою НБУ від 23.10.2008 року, згідно з якою офіційний курс гривні станом на 17 травня 2005 року становив: 100 євро - 637,1080 гривень.( т.4 а.с. 91);

- висновком експерта № 39 від 21.03.2009 року, згідно з яким вартість станом на травень 2005 року трактора марки «Мессей Фергюсон-8140», 1997 року випуску, двигун НОМЕР_13, кузов НОМЕР_14. становить 35350,00 гривень( т.3 а.с. 57-60);

- висновком експерта № 53-П від 10.02.2009 року, згідно з яким: підписи в третейській справі, а саме: в розписах про отримання рішення третейського суду (сторінки 5,9 третейської справи), та третейській угоді (сторінка 12 третейської справи), виконані ОСОБА_4 Підписи в кредитному договорі №31/100/05/-Z від 06.06.2005 року в графі «Позичальник» та договорі застави №31/103-З103/05-Z від 06.06.2005 року в графі «Заставодавець» виконані ОСОБА_4 В анкеті клієнта ВФ «Кредипромбанк» підписи в графі «Клієнт» виконані ОСОБА_4 Рукописні записи в анкеті клієнта ВФ «Кредитпромбанк» виконані ОСОБА_4 Підпис в звернені ОСОБА_4 до керуючого ВФ ОАО «Кредитпромбанк» про надання кредиту в графі «Директор ОСОБА_4» виконані ОСОБА_4 Підпис в техніко-економічному обґрунтуванні в графі «Директор ЧП «Автонадежда» ОСОБА_4», виконаний ОСОБА_4 Підпис в довідці про заробітну плату від 02.06.2009 року в графі «Керівник підприємства», виконаний ОСОБА_4 Підпис в акті прийому-передачі майна від 27.05.2005 року, навпроти друкованого тексту «ОСОБА_4.», виконаний ОСОБА_4 Підпис в акті прийому-передачі майна від 27.05.2005 року навпроти друкованого тексту «ОСОБА_13», виконаний не ОСОБА_13, а іншою особою. Вирішити питання по суті: «Чи виконано в акті прийому-передачі майна від 27.05.2005 року навпроти прізвища «ОСОБА_34», ОСОБА_34, чи іншою особою?», не представилось можливим у зв'язку з простотою виконання досліджуваного підпису та відсутнім комплексом ознак для будь-якого висновку (т.2 а.с. 231-236);

- міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0888706 про ввезення 17.05.2005 року через Ягодинську митницю зазначеної сільськогосподарської техніки (т.2 а.с. 237);

- документами, наданими приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_15, а саме - документами, які їй надав ОСОБА_4 06.06.2005 року при посвідченні договору застави, предметом якої виступав трактор «Мессей Фергюсон-8140», 1997 року випуску, двигун НОМЕР_13, кузов НОМЕР_14. Серед документів, наданих ОСОБА_4, було свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_7, в якому в графі «марка» вказано МЕСЕЙ ФЕРГЮСОН-8140, рік випуску 1997, колір червоний, двигун НОМЕР_13, шасі НОМЕР_14, тип ТЗ- трактор, власник ОСОБА_4, адреса: м.Вінниця, приватне підприємство «Автонадія», видане Вінницьким МРЕВ РЕП ДАІ 31.10.97р.( т.2 а.с. 165-183);

- протоколом огляду предметів від 25.05.2009 року, згідно з яким два навантажувачі «Mitsubishi FG 18» та «Komatsu FG 20-8», що були придбані у ОСОБА_3 ОСОБА_14, приєднано до справи в якості речових доказів ( т.4 а.с. 46, 162);

- протоколом огляду кредитної справи по кредитному договору №31/100/05/-Z від 06.06.2005 року, укладеним між ОСОБА_4 та ВФ ВАТ «Кредитпромбанк» ( т.4 а.с.62-64);

- протоколом огляду третейської справи № 3/13-08 за позовом СПД ОСОБА_16 до ОСОБА_4 про визнання права власності на майно відносно договору оренди з правом викупу( т.4 а.с.65-67);

- висновками експерта №№ 79, 80, 81 від 02.12.2011 року, згідно з якими вартість навантажувачів станом на травень 2005 року становила:- Komatsu FG 15-L-10 серійний НОМЕР_3, 1976 р.в. - 2866, 50 грн.;- Mitsubishi FG 18 серійний НОМЕР_1, 1990 р.в. - 5414, 50 грн.;- Komatsu FG 20-8 серійний НОМЕР_2, 1992 р.в. - 9236,50 грн.( т.3 а.с. 35-41, 44-47, 50-53);

- документами, наданими ПрАТ «Вінницяпостач», згідно з якими ПП «Автонадія», власником якого являється ОСОБА_4, проводило розрахунки за оренду території для зберігання сільськогосподарської техніки в період з 18 травня по 21 червня 2005 року. Відповідно до актів виконаних робіт №№ 35, 64, 76, ПП «Автонадія» сплатило ПрАТ «Вінницяпостач» за оренду території кошти в загальній сумі 1967,14 гривень( т.2 а.с. 238-248);

- довідкою ПБМП «Надія» № 49-н від 21.08.2012 року, згідно з якою 18.07.2005 року підприємством було здійснено передплату ПП «Автонадія» в сумі 3500 гривень за поставку обладнання. Вказане обладнання, а саме: віброплощадка НОМЕР_4, за даними бухгалтерського обліку оприбуткована ПБМП «Надія» 01.12.2005 року (т.4 а.с. 72 );

- протоколом огляду від 22.08.2012 року, згідно з яким оглянуто віброплощадку (трамбовщик), серійний номер НОМЕР_4, що була придбана ПБМП «Надія» у ПП «Автонадія», власником якого є ОСОБА_4, яку приєднано до справи в якості речового доказу ( т.4 а.с. 68-71);

- довідкою КП «Агрошляхбудіндустрія» № 110 від 22.05.2012 року, згідно з якою підприємством 04.07.2005 року було здійснено передплату ПП «Автонадія» в сумі 3500 гривень за поставку обладнання «Masalta», проте документів щодо виконання контрагентом своїх зобов'язань з приводу поставки обладнання немає. У липні 2008 року вказана дебіторська заборгованість ПП «Автонадія» була списана як безнадійна, по якій пройшов строк позовної давності ( т.4 а.с.163-182).

Аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв»язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до наступного.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4, їх вина підтверджується сукупністю вищепроаналізованих належних та допустимих доказів, з урахуванням Перехідних положень КПК України.

Так, потерпілий ОСОБА_8. надав суду послідовні показання, які узгоджуються з показаннями свідків: ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_27, ОСОБА_24, ОСОБА_23. ОСОБА_15, ОСОБА_29 та вищепроаналізованими письмовими доказами, які викривають обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інкримінованому їм злочині.

Дані фактичні обставини справи частково визнавалися обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4, але їм надавалась інша юридично - правова оцінка, яку суд розцінює, як бажання уникнути кримінальної відповідальності.

Так, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнають факт, що потерпілий ОСОБА_8. поставив їм сільськогосподарську техніку, але вважають, що між ними виникли цивільно - правові відносини. Порушення відносно них даної кримінальної справи вважають незаконним, розцінюють, як елемент тиску на них з боку ОСОБА_8. з метою повернення своїх коштів.

На думку сторони захисту, невірною є позиція сторони обвинувачення щодо визначення вартості майна, оскільки в матеріалах кримінального провадження є митні документи (інвойси) з визначенням різної вартості на одну і ту ж сільськогосподарську техніку. Так, вартість трактора «Мессей Фергюсон» в митних документах значиться 3000 євро, з якої сплачено митні платежі, а в додатково наданих ОСОБА_8. інвойсах вартість цього ж трактора значиться 23000 євро. Крім того, згідно з висновком експерта №39 від 21 березня 2009 року, вартість трактора «Мессей Фергюсон» становить 35350 гривень.

З урахуванням сукупності досліджених по справі доказів, суд вважає, що при визначенні вартості сільськогосподарської техніки, яка була предметом шахрайських дій обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, до уваги слід приймати матеріали виконаного міжнародного слідчого доручення з відповідними митними та товарно-транспортними документами, згідно з якими вартість поставленої ОСОБА_8. на територію України техніки, зокрема, становить: трактор «Massey Ferguson-8140», вартістю 23000 євро; автонавантажувач «Mitsubishi FG 18», вартістю 1900 євро; автонавантажувач «Komatsu FG 20-8», вартістю 2500 євро; автонавантажувач «Komatsu FG 15-L-10», вартістю 500 євро; дві віброплощадки (трамбувальники), серійні номери НОМЕР_4, НОМЕР_5, вартістю 2100 євро ( т.1 а.с. 182-250), оскільки вони узгоджуються з поясненнями потерпілого ОСОБА_8. та свідків. До уваги приймається вартість майна, яким заволоділи обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шахрайським шляхом, на момент вчинення даного злочину.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_8. за усною домовленістю з ОСОБА_3 поставив на митний кордон України для ОСОБА_13 сільськогосподарську техніку, яку ОСОБА_13 та обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали та не оплатили її.

ОСОБА_13 не був обізнаний з приводу намірів обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які за попередньою змовою, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_8. заволоділи сільськогосподарською технікою останнього.

ОСОБА_13 в судовому засіданні допитаний не був, оскільки 15 березня 2014 року - помер (том 3 а.с. 192).

Вирішуючи питання про кваліфікацію дій обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд приймає до уваги п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», з якого вбачається, що, відповідно до ст. 190 КК України, шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовується винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов»язковості передачі їй майна або права на нього. Обов»язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ст. 190 ч. 4 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), кваліфікуючими ознаками якого є шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ст. 190 ч. 4 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), кваліфікуючими ознаками якого є шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Органами досудового слідства дії обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кваліфіковані за ст.ст. 28 ч. 2, 358 ч. 4 КК України, - використання завідомо підробленого документа, вчиненого за попередньою змовою групою осіб. Дана кваліфікація є невірною, їх дії слід кваліфікувати за ст. 358 ч. 3 КК України, в редакції, яка діяла на червень 2005 року, і вина обвинувачених по даному епізоду доведена сукупністю вищепроаналізованих доказів.

В судовому засіданні встановлено, що на момент вчинення даного злочину редакція даної статті мала лише три частини, крім того, така кваліфікуюча ознака, як вчинення даного злочину за попередньою змовою групою осіб, в ній відсутня, тому дії обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа, при цьому від покарання за даний злочин їх слід звільнити в зв»язку з давністю.

Крім того, органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що протягом липня - вересня 2011 року, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шахрайським шляхом, повторно, заволодів майном фізичної особи - підприємця ОСОБА_10, а саме піччю вуглевипалювальною ВП «Євро», серійний номер МИК 0706/11/64 ПС, яку остання одержала для реалізації, як дистриб»ютор ТОВ «Грінпауер» м. Харків, що займається виробництвом зазначених установок.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 в липні 2011 року, повідомивши неправдиві відомості щодо свого прізвища, місця роботи та соціального статусу, ввійшов у довіру директора ТОВ «Грінпауер» ОСОБА_18, запевнивши останнього у своїй спроможності придбати ряд установок, виробництвом яких займається дане товариство. При цьому ввів його в оману та переконав у своїй зацікавленості у веденні активних дій щодо розвитку діяльності по виготовленню вугілля деревини на території Вінницької області. Реалізовуючи свій злочинний умисел, з метою приховати інформацію про дійсні анкетні дані щодо себе та не бути в зв»язку з цим викритим працівниками правоохоронних органів, шляхом повідомлення таких самих як ОСОБА_18 неправдивих відомостей щодо себе, ввійшов у довіру фізичної особи - підприємця ОСОБА_17, якого переконав у вигідності розвитку діяльності по виготовленню вугілля деревини на території Вінницької області та ввів у оману про їх подальшу спільну діяльність з даного приводу, запропонувавши ОСОБА_17 стати його представником в такій діяльності та у зв»язку з цим укладати необхідні офіційні документи від свого імені при придбанні відповідного обладнання, яке він заздалегідь оплатив, та в подальшому при реалізації продукції, на що останній погодився.

В кінці серпня 2011 року обвинувачений ОСОБА_3 домовився з директором ТОВ «Грінпауер» ОСОБА_18 про придбання одної вуглевипалювальної печі, яка мала бути реалізована йому дистриб»ютором товариства - ФОП ОСОБА_10, для чого, згідно з актом прийому - передачі від 01 вересня 2011 року, замовлена обвинуваченим ОСОБА_3 вуглевипалювальна піч була передана з ТОВ «Грінпауер» до ФОП ОСОБА_10 При цьому обвинувачений ОСОБА_3 повідомив, що договір про її придбання буде укладено не ним особисто, а ФОП ОСОБА_17, який є його представником в даній сфері діяльності. Тоді ж, не маючи на меті проводити розрахунки за замовлену продукцію з самого початку, ОСОБА_3 повідомив директору ТОВ «Грінпауер» ОСОБА_18 та дистриб»ютору даного товариства ФОП ОСОБА_10 неправдиві відомості про те, що за об»єктивних причин він не в змозі провести розрахунок за продукцію у безготівковій формі та розрахується за неї готівкою, коли прибуде до м. Харкова, на що останні погодились.

У подальшому обвинувачений ОСОБА_3 03 вересня 2011 року, вчинивши усі вищевказані дії як підґрунтя для заволодіння чужим майном, запевнивши ОСОБА_17 у здійсненні попередніх розрахунків з дистриб»ютором ТОВ «Грінпауер» за представлену продукцію, у вечірній час приїхав з ним на територію ТОВ «Грінпауер» за адресою: м. Харків, пров. Сімферопольський, 6, біля якої на той час вже знаходився автомобіль «Mercedes- Benz», д.н. НОМЕР_16, на який за проханням ОСОБА_3 заздалегідь завантажено продукцію у вигляді вуглевипалювальної печі ВП «Євро», серійний номер МИК 0706/11/64 ПС. Перебуваючи на території товариства, обвинувачений ОСОБА_3 створив умови, за яких ОСОБА_17 та ОСОБА_18 не спілкувались один з одним та у зв»язку з цим не виявили злочинні наміри обвинуваченого ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_3, запевнивши ОСОБА_18, що кошти за вуглевипалювальну піч мають у найкоротший термін привезти, одержав від нього документи про відпуск вказаної печі ФОП ОСОБА_10 ФОП ОСОБА_17 та, скориставшись довірою ОСОБА_18 і тим, що останній деякий час не звертав увагу на відвантажену продукцію, надав дані документи водію автомобіля, на який її завантажили, при цьому сказав йому здійснювати транспортування вантажу до смт. Стрижавка, де ОСОБА_17, на пропозицію ОСОБА_3, було підготовлено територію для розміщення придбаної вуглевипалювальної печі.

В цей самий час директор ТОВ «Грінпауер» ОСОБА_18, виявивши, що автомобіль з відвантаженою продукцією залишив територію товариства, наполегливо почав вимагати, щоб ОСОБА_3 провів розрахунок за неї, на що останній знову ж таки повідомляв йому неправдиві відомості та переконав у наявності об»єктивної причини щодо затримання оплати продукції, при чому запевняв у здійсненні розрахунків в найкоротший термін. Крім того і надалі, з метою стримати директора ТОВ «Грінпауер» ОСОБА_18 та дистриб»ютора товариства ФОП ОСОБА_10 від звернень у правоохоронні органи та вжиття ними заходів по поверненню печі, запевняв їх у здійсненні таких розрахунків до 07 вересня 2011 року. При цьому, у вечірній час 07 вересня 2011 року, повідомивши ОСОБА_18 неправдиву інформацію щодо свого приїзду до м. Харкова для проведення розрахунків за придбану вуглевипалювальну піч, у той самий час, не ставлячи до відома ОСОБА_17, розпорядився нею та збув невстановленій слідством особі, при чому вивіз дану вуглевипалювальну піч з території по вул. Дачна смт. Стрижавка Вінницької області, куди вона була доставлена з м. Харкова.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_10, заволодів належною останній вуглевипалювальною піччю ВП «Євро», серійний номер МИК 0706/11/64 ПС, вартістю 205000 гривень, що у 427 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, який на той час становив 480 гривень, чим спричинив ОСОБА_10 матеріальні збитки у великих розмірах.

Своїми умисними діями, що виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), кваліфікуючими ознаками якого є шахрайство, вчинене повторно у великих розмірах, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 190 ч. 3 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 по даному епізоду своєї вини не визнав та суду пояснив, що на початку вересня 2011 року вони з ОСОБА_17 поїхали у м. Харків, щоб придбати піч. 3 вересня 2011 року між підприємцем ОСОБА_10 та ОСОБА_17 був укладений договір купівлі - продажу вуглевипалювальної печі ВП «Євро», вартістю 205 000 гривень. Рішенням господарського суду Вінницької області від 12 червня 2012 року позов задоволено та стягнено з ОСОБА_17 на користь ОСОБА_10 205000 гривень. Власником печі на момент її викрадення з смт. Стрижавка Вінницького району був ОСОБА_17 Останній придбав її згідно з вищезгаданим договором, мав за неї розрахуватись, чого не зробив.

Потерпіла ОСОБА_10, допитана в режимі відеоконференції, суду пояснила, що працює приватним підприємцем. Згідно з відповідним договором являється офіційним дистриб'ютором ТОВ «Грінпауер» м. Харків, що займається виробництвом вуглевипалювальних печей, а також їх подальшою реалізацією на території України і за її межами. В серпні 2011 року директор ТОВ «Грінпауер» ОСОБА_18 повідомив, що є замовлення на одну вуглевипалювальну піч, яку хотів придбати невідомий до цього чоловік - ОСОБА_3, як тепер їй стало відомо, це був обвинувачений ОСОБА_3 ОСОБА_36 надав їй телефон ОСОБА_3 для з»ясування умов укладання договору купівлі-продажу печі та внесення на її рахунок коштів за піч. ОСОБА_3 сказав, що документи на придбання печі слід готувати на ім'я підприємця ОСОБА_17, який мав прийняти товар і укласти договір купівлі-продажу, оскільки є представником ОСОБА_3 (ОСОБА_3). Під час спілкування по телефону з останнім, вона надала йому банківський рахунок для проведення оплати за піч і обвинувачений пояснив, що кошти перерахує найближчим часом. Обвинувачений ОСОБА_3 попросив знайти йому автомобіль для транспортування вуглевипалювальної печі. Разом з ОСОБА_18 вони знайшли перевізника, який погодився виконати дане замовлення. Оскільки 1 вересня 2011 року гроші від обвинуваченого не надійшли на рахунок, останній зателефонував ОСОБА_18 і повідомив, що він особисто приїде та привезе кошти за піч. 1-2 вересня 2011 року обвинувачений ОСОБА_3 у товариство не з'явився, оплата за піч не надійшла, хоча 2 вересня 2011 року вуглевипалювальна піч «Євро» №0706/11/46 була завантажена у автомобіль. Вона особисто підготовила всі документи для реалізації печі, оскільки розраховували з ОСОБА_18, що обвинувачений ОСОБА_3 цього дня точно приїде за товаром. 3 вересня 2011 року вона на роботу не виходила, оскільки це був вихідний. Всі документи підготовлені для продажу вищевказаної печі вона передала ОСОБА_18, від якого дізналась, що ввечері того ж дня ОСОБА_3 приїхав на фірму разом з ОСОБА_17 Після одержання документів щодо купівлі-продажу печі ОСОБА_3 направив завантажений автомобіль з товариства, проте будь-які кошти за товар не сплатив. Зі слів ОСОБА_18, їй відомо, що протягом наступних трьох днів ОСОБА_3 під різними приводами затримував розрахунок за піч. Крім того, ОСОБА_18 попросив свою знайому з м. Вінниці перевірити, чи дійсно піч знаходиться у місці, на яке вказав водій організації перевізника. Остання їздила на те місце і підтвердила факт знаходження там відпущеної ними ОСОБА_17 печі. В подальшому, на скільки відомо зі слів ОСОБА_18, коли ОСОБА_3 перестав відповідати на телефонні дзвінки, йому вдалось зв'язатись з ОСОБА_17 та виявилось, що останній не знає про те, що ОСОБА_3 не розрахувався за піч. А коли він на прохання ОСОБА_18, ввечері 07 вересня 2011 року перевірив, чи є піч на місці, де була розвантажена, то виявилось, що вона відсутня. Вона фактично не розрахувалась з товариством за вказану піч і являється боржником, оскільки мала, при надходженні коштів від ОСОБА_17, перерахувати їх товариству, що не змогла зробити в зв'язку із вищевказаними діями ОСОБА_3 Проте при поверненні коштів за дану піч, обов'язково буде проведено розрахунок з ТОВ «Грінпауер». Вона, як дистриб'ютор, являється офіційним представником цього товариства, а тому правомірно визнана потерпілою по даній справі. Просила задовольнити її цивільний позов та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 205000 гривень матеріальної шкоди.

Свідок ОСОБА_18, допитаний в режимі відеоконференції, суду пояснив, що він працює на посаді директора ТОВ «Грінпауер», яке займається виробництвом вуглевипалювальних печей, а також їх подальшою реалізацією на території України і за її межами. Дав суду показання аналогічні показанням потерпілої ОСОБА_10 Крім того, доповнив, що 03 вересня 2011 року ОСОБА_3, як тепер йому стало відомо, що це був обвинувачений ОСОБА_3, приїхав на ТОВ «Грінпауер» на автомобілі БМВ-740 сріблястого кольору. З ним було ще двоє чоловік. Один з них почав ходити по території товариства, про нього ОСОБА_3 повідомив, що він є начальником служби безпеки банку, який повинен впевнитись, що товариство не є фіктивним і банк може перерахувати значні кошти на його рахунки. Інший чоловік постійно сидів у автомобілі і ОСОБА_3 повідомив, що це є його родич ОСОБА_17, який буде займатись виробництвом вугілля деревини, з яким повинні були заключити договір купівлі-продажу, про що ОСОБА_3 попередньо повідомляв. На запитання, де кошти за товар, ОСОБА_3 повідомляв, що їх йому повинен підвезти якийсь боржник банку. Довірившись йому, оскільки його слова були досить переконливими, не викликали сумнівів, він особисто надав документи щодо реалізації вуглевипалювальної печі ОСОБА_17 в руки ОСОБА_3 В той день самої ОСОБА_10 не було, так як був вихідний, однак документи щодо реалізації вуглевипалювальної печі оформляла вона. ОСОБА_3 пішов до автомобіля і підписав документи у ОСОБА_17 Після чого надав накладну водієві вантажівки, яка поїхала. З 03 по 07 вересня 2011 року він в телефонному режимі намагався добитися від ОСОБА_3 розрахунку за отриману піч. Однак, все було марно. В цей період він попросив свою знайому ОСОБА_37, яка проживає в м. Вінниці, з»ясувати, чи знаходиться дана піч в тому місці, де її вивантажили. Остання спочатку повідомила, що піч на місці, але при повторній перевірці, в ніч на 07 вересня 2011 року, з»ясувалось, що піч відсутня. 08 вересня 2011 року йому зателефонував ОСОБА_17 та повідомив, що звернувся із заявою у Вінницький РВ УМВС України у Вінницькій області з приводу зникнення печі. Там з»ясувалося, що справжнє прізвище ОСОБА_3 - «ОСОБА_3». Фактично ОСОБА_10 не розраховувалась з товариством за вказану піч і являється боржником, оскільки при надходженні коштів від ОСОБА_17 вона повинна була перерахувати кошти товариству. Проте, оскільки ОСОБА_3 шляхом обману заволодів майном, яке на той час, згідно документів, вже перейшло у власність ОСОБА_10, то вона являється потерпілою, а тим більше воно від неї вже перейшло, згідно документів, у власність ОСОБА_17 Сумнівів у розрахунках ОСОБА_10 з товариством при поверненні їй даних коштів не виникає, так як вона є дистриб'ютором - офіційним представником товариства.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що вкінці серпня 2011 року познайомився з ОСОБА_3, який тоді представився ОСОБА_3 і повідомив, що являється заступником управляючого банком «Royal Bank of Scotland». При цьому останній запропонував йому зайнятися виготовленням деревного вугілля. Він на дану пропозицію погодився. 03 вересня 2011 року він разом з ОСОБА_3 поїхали в м. Харків, щоб там придбати вуглевипалювальну піч. Перед від'їздом в м. Харків ОСОБА_3 сказав йому на всякий випадок взяти з собою свою печатку приватного підприємця. Коли вони знаходилися на території ТОВ «Грінпауер», ОСОБА_3 приніс йому договір купівлі - продажу однієї печі і сказав, що необхідно підписати його, так як він цього зробити не може, оскільки являється заступником управляючого банком і не хоче щоб його ім'я фігурувало в подібних документах. Раніше з даного приводу вже виникала розмова, а тому погодився та підписав вказаний документ і поставив на ньому власну печатку. Дану піч вони доставили в смт. Стрижавка, де розвантажили на орендованій території. Потім в телефонній розмові він дізнався від ОСОБА_18, що ОСОБА_3 за дану піч не розрахувався. В ніч на 07 вересня 2011 року дана піч була викрадена, а тому він з цього приводу звернувся у Вінницький РВ УМВС України у Вінницькій області.

Свідок ОСОБА_38 суду пояснив, що знайомий з ОСОБА_17 В кінці серпня 2011 року останній повідомив йому, що у нього є знайомий, який бажає займатись виготовленням вугілля з деревини. При цьому він придбав відповідне обладнання і шукає територію, де можна це обладнання розмістити, а також потрібні робітники. ОСОБА_17 попросив його допомогти йому в цьому питанні, на що він погодився. Зранку 04 вересня 2011 року ОСОБА_17 йому зателефонував та повідомив, що обладнання привезли з м. Харкова і його потрібно розвантажити. Тоді він з іншими робітниками приїхали на територію в смт. Стрижавка і розвантажили піч. При цьому були присутні ОСОБА_17 та ОСОБА_3, як тепер йому відомо - ОСОБА_3 07 вересня 2011 року він знову зустрівся з ОСОБА_17, який повідомив, що вони з ОСОБА_3 шукають, де позичити кошти в сумі 60 000 гривень, щоб запустити у роботу обладнання. Тоді він запідозрив, що в даній ситуації, щось не гаразд та сказав про це ОСОБА_17 Разом з ним почали розпитувати ОСОБА_3, чому так сталось, що він заплатив значну суму коштів за обладнання, а не може знайти декілька тисяч, щоб розрахуватись за установку обладнання. ОСОБА_3 повідомив, що все гаразд і він вирішить питання з коштами. Однак того вечора ОСОБА_3 зник, а наступного дня ОСОБА_17 повідомив, що піч також зникла.

Свідок ОСОБА_39 суду пояснила, що в 2009 році вона познайомилася з ОСОБА_18, який працює директором ТОВ «Грінпауер». 06 вересня 2011 року їй зателефонував ОСОБА_18 та попросив поїхати в смт. Стрижавка Вінницького району, щоб подивитися, чи знаходиться там вуглевипалювальна піч, яку він продав чоловікову, але той за неї не розрахувався. Того ж дня, близько, 19:00 год. вона приїхала в смт. Стрижавка, на територію, де по словам водія вантажівки, була розвантажена піч, і з»ясувала, що піч на місці. Вона тричі перевіряла наявність печі, 06 та 07 вересня 2011 року піч була на місці, а 08 вересня 2011 року печі вже не було.

Свідок ОСОБА_40 суду пояснив, що працює на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області. 08 вересня 2011 року до Вінницького РВ звернувся із заявою ОСОБА_17, який повідомив, що у вечірній час 07 вересня 2011 року, з орендованої ним території в смт. Стрижавка Вінницького району, зникла вуглевипалювальна піч «Євро». Він проводив перевірку по даному факту, в ході якої було з»ясовано, що ОСОБА_17 за декілька тижнів до зазначеної події познайомився з ОСОБА_3, який пояснив, що являється представником банку та запропонував спільно займатись діяльністю по виготовленню вугілля з деревини на території Вінницької області. В ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_3 являється ОСОБА_3, який повідомив, що зазначена вище піч мала належати йому і він мав право нею розпоряджатись, а ОСОБА_17 піч прийде пізніше, з наступної замовленої ним партії. Про вивезення печі ОСОБА_17 він повідомити не зміг, оскільки тоді у нього розрядився телефон. 17 вересня 2011 року він прийняв рішення про відмову в порушенні кримінальної справи по даному факту.

Суд вважає, що вина ОСОБА_3 по епізоду обвинувачення за ст. 190 ч. 3 КК України, потерпілою по якому є ОСОБА_10, не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду з наступних підстав.

Згідно з рішенням господарського суду Вінницької області від 14 червня 2012 року за позовом ФОП ОСОБА_10 до ФОП ОСОБА_17 про стягнення 205000 гривень, позов задоволено, стягнуто з останнього на користь ОСОБА_10 вищезазначену суму (том 3 а.с. 62-64).

В даному рішенні зазначено, що за змістом ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, із спільних дій ОСОБА_10 та ОСОБА_17, які оформлені накладною №209/11 від 02 вересня 2011 року, виникли взаємні цивільні права та обов»язки. Зокрема, дії позивача про передачу товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов»язання по оплаті за отриманий товар.

При цьому за своєю правовою природою господарські зобов»язання, які виникли між сторонами, є зобов»язаннями купівлі - продажу.

Оскільки вищезазначене рішення господарського суду Вінницької області є чинним і ним встановлені цивільно - правові відносини між ОСОБА_10 та ОСОБА_17, то суд погодився зі стороною захисту, що ОСОБА_10 не може бути визнана потерпілою по даній кримінальній справі і її позов до обвинуваченого ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Як пояснила в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10, вона не понесла майнової шкоди, оскільки не сплатила ТОВ «Грінпауер» вартості вуглевипалювальної печі, яка була передана, згідно з накладною №209/11 від 02 вересня 2011 року, ОСОБА_17, а також звернула до виконання в державну виконавчу службу вищезгадане рішення господарського суду Вінницької області. Невиконання рішення суду державною виконавчою службою не є підставою для задоволення цивільного позову ОСОБА_10 в даному кримінальному провадженні та повторного стягнення коштів в сумі 205000 гривень, оскільки може привести до подвійного стягнення коштів на її користь, що суперечить чинному законодавству.

За таких обставин, потерпілим по даному епізоду обвинувачення могло б бути ТОВ «Грінпауер», якому належала піч, або ОСОБА_17, з якого вартість печі стягнуто рішенням суду, однак вони по справі проходять свідками, до правоохоронних органів про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 не зверталися, матеріальних претензій до нього не пред»являли.

Враховуючи, що рішенням господарського суду Вінницької області встановлений факт, що між ОСОБА_10 та ОСОБА_17 існують цивільно - правові відносини, дане рішення є чинним і, відповідно до ст. 124 Конституції України, обов»язковим до виконання на всій території України, у суду немає підстав для притягнення обвинуваченого ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ст. 190 ч. 3 КК України, і його слід виправдати по даному епізоду за недоведеністю його вини.

При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи обвинувачених, наявність обставин, що пом»якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 в силу ст. 89 КК України не судимий (том 4 а.с. 138-139), позитивно характеризується за місцем ув»язнення (том 4 а.с. 185), має матір пенсіонерку (том 1 а.с. 130-131), страждає на гіпертонічну хворобу ІІ ст., гіпертензивне серце, кризовий перебіг, специфічний пневмосклероз ( том 2 а.с.50-51).

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (том 4 а.с. 132), є інвалідом третьої групи (том 4 а.с. 191), страждає на ряд захворювань (том 4 а.с. 192).

Обставиною, що пом»якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3, є те, що він страждає на ряд захворювань.

Обставинами, що пом»якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4, є те, що він являється інвалідом третьої групи, страждає на ряд хронічних захворювань і періодично потребує стаціонарного лікування.

Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, осіб обвинувачених, думки потерпілого ОСОБА_8., який вважав, що обвинуваченого ОСОБА_3 слід покарати суворо, а обвинуваченого ОСОБА_4 не суворо, суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів, буде покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 слід обрати покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, без конфіскації майна, при цьому суд враховує ступінь участі останнього в інкримінованого йому злочині, стан його здоров»я, інвалідність та вік.

Відповідно до ст. 77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, не може бути застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до ст.ст. 49, 74 ч. 5 КК України слід звільнити обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від покарання, призначеного за ст. 358 ч. 3 КК України, у зв»язку із закінченням строків давності.

Обвинуваченому ОСОБА_3, в рахунок відбування покарання, слід врахувати час знаходження під вартою з 25 квітня 2009 року по 18 травня 2009 року (том 3 а.с. 111, 114, 127- 131).

Суд вважає, що клопотання ОСОБА_3 про застосування до нього ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» слід залишити без задоволення, оскільки відповідно до ст. 2 вищезазначеного Закону, від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов»язаних з позбавленням волі, звільняються особи, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону, засуджених за будь - які злочини, які не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров»я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 не є у даному кримінальному провадженні засудженим.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8. про стягнення моральної шкоди у розмірі 200 тисяч євро, що за курсом на час вчинення злочинів становить 1274000 гривень, який полягає в тому, що він тривалий період часу змушений був звертатися у різні інстанції, не міг добитися справедливості, поніс тяжку моральну і психічну травму, що стало джерелом постійних тяжких негативних емоцій і переживань, призвело до погіршення стану його здоров»я, що потребує тривалого відновлення, у нього порушився нормальний ритм його життя, нормальні життєві зв»язки, він був вимушений постійно виїжджати до України, звертатись до органів державної влади як України так і Королівства Нідерландів, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації подальшого життя, слід задовольнити частково, стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з урахуванням їх майнового стану, на користь потерпілого ОСОБА_8. 100000 гривень.

Крім того, згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-УІ, з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану потерпілого та інших істотних обставин, з обвинувачених слід солідарно стягнути на користь потерпілого 56000 гривень витрат за надання правової допомоги (том 7 а.с. 32-35).

Розглядаючи заяву представника потерпілого ОСОБА_8. - ОСОБА_19 про відшкодування процесуальних витрат на користь потерпілого з Державного бюджету України в сумі 375924 гривни, відповідно до вимог ст. 122 ч. 3 КПК України, суд вважає, що її слід залишити без розгляду з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту ст. 122 ч. 2, ч. 3 КПК України, стягнення витрат, пов»язаних із участю потерпілого в кримінальному провадженні, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, потерпілим оплачується проїзд, наймання житла та добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Процесуальні витрати здійснюються за рахунок держави за відсутністю в обвинуваченого коштів достатніх для їх відшкодування.

Судом встановлено, що у обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відсутні кошти для відшкодування потерпілому процесуальних витрат, а за рахунок Державного бюджету України вони компенсуються потерпілому у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Цей закон ще не прийнятий.

Крім того, стягнення коштів з державного органу здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень, шляхом списання коштів за рахунок такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою. Оскільки представник державного казначейства не був притягнутий до участі по справі, то розгляд питання про стягнення процесуальних витрат з Державного бюджету України у його відсутність буде порушенням норм чинного законодавства.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд ,-

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190 ч. 4, 358 ч. 3 КК України, і призначити покарання:

- за ст. 190 ч. 4 КК України - 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ст. 358 ч. 3 КК України - 1 (один) рік обмеження волі.

На підставі ст.ст. 49, 74 ч. 5 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання за ст. 358 ч. 3 КК України у зв»язку із закінченням строків давності.

За ст. 190 ч. 3 КК України обвинуваченого ОСОБА_3 виправдати за недоведеністю його вини.

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190 ч. 4, 358 ч. 3 КК України, і призначити покарання:

- за ст. 190 ч. 4 КК України - 5 (п»ять) років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ст. 358 ч. 3 КК України - 1 (один) рік обмеження волі.

На підставі ст.ст. 49, 74 ч. 5 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання за ст. 358 ч. 3 КК України у зв»язку із закінченням строків давності.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов"язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов"язати обвинуваченого ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції та повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Запобіжний захід обвинуваченим, до набрання вироком законної сили, залишити: ОСОБА_3 - тримання під вартою, ОСОБА_4 - підписка про невиїзд.

Обвинуваченому ОСОБА_3 початок строку відбування покарання рахувати з 30 липня 2012 року, зарахувати в строк відбування покарання час знаходження його під вартою з 25 квітня 2009 року по 18 травня 2009 року включно.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 100000 (сто тисяч) гривень моральної шкоди та 56000 (п»ятдесят шість тисяч) гривень витрат за надання йому правової допомоги.

Заяву представника потерпілого ОСОБА_8. - захисника ОСОБА_19 про стягнення на користь потерпілого з Державного бюджету України процесуальних витрат в сумі 375924 гривні залишити без розгляду.

Речові докази: кредитну справу за кредитним договором № 31/100/05-Z, вилучену в ВФ ВАТ «Кредитпромбанк» - зберігати в матеріалах провадження; третейську справу №3/13-08, вилучену в постійно діючому третейському суді при ПУМТБ м. Вінниці - зберігати в матеріалах провадження; трактор «Massey Ferguson - 8140», 1997 року випуску, двигун НОМЕР_13, кузов НОМЕР_10, реєстраційний номер НОМЕР_15, який передано на зберігання під розписку ОСОБА_24 - передати ОСОБА_16; навантажувачі «Mitsubishi FG 18», серійний номер НОМЕР_1, 1990 р.в., та «KomatsuFG 20-8», серійний номер НОМЕР_2, 1992 р.в., які передані на зберігання під розписку ОСОБА_14 - передати ОСОБА_14; віброплощадка (трамбовщик), серійний номер НОМЕР_4, який передано на зберігання під розписку ОСОБА_27 - передати ОСОБА_27; документи: дистриб'юторський договір № 17/01/11 від 17 січня 2011 року, акт №1 здачі - приймання готової продукції від 1 вересня 2011 року, видаткову накладну №90 від 2 вересня 2011 року, договір купівлі - продажу №0309/11 від 3 вересня 2011 року, накладну №209/11 від 2 вересня 2011 року - повернути ОСОБА_10; договір купівлі - продажу №0309/11 від 3 вересня 2011 року, який зберігається у ОСОБА_17, залишити останньому.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Головуючий:

Судді: 1.

2.