Судове рішення #40039574



ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року о 10 год. 30 хв.Справа № 805/5708/13-а Провадження №СНДО/808/38/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Федорук І.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області

до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області

про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій,


ВСТАНОВИВ:


До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №805/5708/13-а (Провадження №СНДО/808/38/14) за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій.

З матеріалів справи судом встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.10.2014 р. №К/800/38627/13 частково задоволено касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області, скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.05.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013, а адміністративну справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не відшкодовуються витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в результаті чого утворилась заборгованість за період з 01.01.2013 по 31.03.2013 в розмірі 433,98 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився, проте 08.12.2014 подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 09.12.2014 р. подав до суду заперечення, в яких просить в задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку з тим, що громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інвалідність була отримана не на виробництві. Крім того, зазначив акти складені про нещасний випадок та довідки МСЕК не відповідають вимогам чинного на той час законодавства. А оскільки позивачем не доведено, що травми, отримані громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, пов'язані з виробництвом, відповідач не зобов'язаний відшкодовувати вказані витрати. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання не з'явився, 10.12.2014 р. подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання. Ухвалою суду від 10.12.2014 р. у задоволенні клопотання представника відповідача було відмовлено.

За таких обставин та керуючись приписами ч.4 ст.122, ч.2,4 ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників позивача та відповідача. У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

При розгляді справи судом встановлено, що 01.04.1988 р. громадянином ОСОБА_1 одержано трудове каліцтво при роботі колгоспі «Родина», с. Новотроїцьке Волноваського району Донецької області, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1).

З виписки з акту МСЕК до довідки сер. ВТЭ-3 №099367, судом встановлено, що причиною інвалідності громадянина ОСОБА_1 є трудове каліцтво. Відповідно до протоколу по призначенню пенсії Волноваського рай/гор ради народних депутатів громадянину ОСОБА_1 призначена пенсія по інвалідністю у зв'язку з трудовим каліцтвом.

Також судом встановлено, що 12.02.1981 р. громадянином ОСОБА_2 одержано трудове каліцтво трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку, під час його навчання у ПТУ № 13 м. Жданова.

З наданої до матеріалів справи довідки серії Д-70 серії 066630, судом встановлено, що причиною інвалідності громадянина ОСОБА_2 є трудове каліцтво. Протоколом №4/484 Орджонікідзевської ради народних депутатів Донецької області призначена пенсія по інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом.

У зв'язку з викладеним громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначено пенсії по інвалідності відповідно до ст.23, 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивачем направлено відповідачу акт звірки витрат по особовим справам потерпілих гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яким виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві. Відповідно до копій вказаних актів судом встановлено, що відповідач відмовився від підписання актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яких виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві. Позивач, не погодившись з діями відповідача, звернувся з позовом до суду.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Згідно статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України, а згідно статті 8 Пенсійний фонд, поряд з іншими надходженнями, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами на заходи соціального страхування.

Починаючи з 1 квітня 2001 року з набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон України №1105). Цим Законом на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань покладено обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсії по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника.

Дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання на фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

У відповідності до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві" від 22.02.2001 року, який набув чинності з 01.04.2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій, особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 21-1087во06, від 12 червня 2012 року № 21-165а12 та від 04.06.2013 року № 21-129а13.

Стосовно посилань представника відповідача на те, що в акті нещасного випадку на виробництві щодо ОСОБА_1 уповноважений орган дійшов висновку, що випадок не пов'язаний з виробництвом, оскільки ОСОБА_1 виконував роботи після закінчення трудового дня та у власних цілях, та те що в акті нещасного випадку на виробництві щодо ОСОБА_2, зазначено, що нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.4 Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого постановою президіума ВЦРПС №11-6 від 13.08.1982 р. (далі - Положення), нещасний випадок на виробництві, що викликав втрату у співробітника працездатності не менше одного дня, або нещасний випадок, що викликав необхідність переводу його з роботи за основною професією на іншу роботу, оформлюються актом за формою Н-1.

Згідно п.1.5 Положення адміністрація підприємства, якщо дійде висновку про відсутність зв'язку нещасного випадку з виробництвом, зобов'язана винести це питання на розгляд профспілкового комітету. При узгодженні профспілкового комітету з висновком адміністрації на акті форми Н-1 (у правому верхньому куті) робиться запис: «Нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом. Постанова профспілкового комітету від _______, протокол __________». Та вказаний запис засвідчується печаткою».

Суд зазначає, що акти про нещасний випадок на виробництві щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містять відміток відповідно до п.1.5 Положення про визнання вказаних нещасних випадків непов'язаних з виробництвом, а напис зроблений на акті нещасного випадку на виробництві щодо ОСОБА_2 не може вважатися належним доказом того, що вказаний нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до приписів Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 р., основним документом для призначення пенсії по інвалідності є виписка з акту огляду МСЕК, яку одержує від МСЕК орган, що призначає пенсію та додає до заяви про призначення пенсії.

З наданих до матеріалів справи виписок з актів огляду МСЕК, судом встановлено, що причиною інвалідності громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є саме трудове каліцтво, що було відображено позивачем при призначенні пенсій по інвалідності (в наслідок трудового каліцтва) в розпорядженнях про призначення пенсій гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Також судом не приймаються посилання представника відповідача на те, що позивач безпідставно вимагає від відповідача відшкодувати витрати пов'язані поштовими витратами на виплату пенсій гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки з наданих до матеріалів справи розрахунків встановлено, що в графі поштові витрати за період з 01.01.2013 по 31.03.2013 вказана сума 0,00 грн., а отже Пенсійний фонд не включав до складу витрат, які повинні відшкодовуватись відповідачем суми поштових витрат.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не відшкодовуються управлінню Пенсійного фонду витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2

У відповідності до ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

А відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158- 163, 254 КАС України, суд


ПОСТАНОВИВ:


Позов Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій задовольнити повністю.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області витрати по особових справах пенсіонерів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період 01.01.2013 по 31.03.2013 в розмірі 433,98 грн. (чотириста тридцять три гривні 98 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.


Суддя М.О. Семененко










Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація