Справа № 22-589/2008 Головуючий у І інстанції Синято Л.І.
Категорія 5 Доповідач Єгорова С. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2008 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого Вербицького B.C.
суддів: Єгорової С. М.
Дуковського О.Л.
при секретарі Тітенко Л.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в М. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Долинського районного суду від 17 січня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1до Долинського районного споживчого товариства про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, представника Долинського районного споживчого товариства , вивчивши матеріали справи, колегія суддів
ВСТАНОВИЛА:
В жовтні 2007 року ОСОБА_1звернувся в суд з позовом до Долинського районного споживчого товариства про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно. Посилався на те, що його мати, ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1., в 1999 році купила у Долинського РСТ приміщення магазину №132 з відповідними господарськими будівлями, розташоване поАДРЕСА_1 за 4500 грн., про що між ними був укладений письмовий договір від 18.01.1999 р. Гроші передала в повному обсязі і прийняла у власність приміщення магазину. Після смерті матері він прийняв спадщину як єдиний спадкоємець і по цей час безперешкодно користується спірним майном. Проте не може належним чином оформити своє право власності та зареєструвати нерухоме майно в БТІ, тому що за ЦК України від 2003 р. такі договори купівлі-продажу повинні бути нотаріально посвідчені. Просив визнати договір купівлі-продажу спірного майна дійсним та визнати за ним право власності в порядку спадкування на вказане нерухоме майно.
Рішенням Долинського районного суду від 17 січня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. ставиться питання про скасування вказаного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення
позову. Зазначається, що рішення суду не відповідає вимогам матеріального і процесуального права, порушує його права. Судом безпідставно визнано, що сторони договору купівлі-продажу спірного майна не досягли згоди щодо всіх істотних умов, продавець не мав правоустановлюючого документа на майно і діяв з перевищенням повноважень, договір не відповідає вимогам закону.Ці посилання суду спростовуються письмовими доказами, що маються в справі на підтвердження права його покійної матері на спірне майно.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення апелянта, який підтримав свою скаргу, представника Долинського РСТ, який заперечуав проти скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи ОСОБА_1. В позові, суд зазначив, що при укладенні договору купівлі-продажу приміщення магазину в січні 1999 р., . не було дотримано форми угоди, яка потребує нотаріального посвідчення та державної реєстрації, що передбачено ст. 657 ЦК України, продавець в особі представника РСТ не мав правовстановлюючих документів на приміщення магазину і продав його без згоди обласного управління споживспілки.
Проте, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, наданим сторонами доказам, суперечать вимогам норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що Долинське районне споживче товариство продало ОСОБА_2магазин №132, розташований по АДРЕСА_2, а остання прийняла майно у власність і сплатила за нього обумовлену грошову суму в розмірі 4 500 грн., про що свідчить письмовий договір купівлі-продажу від 18 січня 1999 року, підписаний сторонами, де від імені райспоживтовариства діяв заступник голови правління ОСОБА_3.(а.с. 92), квитанція про оплату від 5.01.1999 р. (а.с. 7). Приміщення вказаного магазину літ."А" з відповідними господарськими будівлями: тарним ларьком літ."Б", складом літ."В", складом літ "Г", ларьком літ."Д", уборною літ."Ж" перебувало на балансі Долинського райспоживтовариства з 1994 p., що підтверджується технічною документацією , в тому числі зведеним актом вартості будівель і споруд (а.с. 93-104). Продаж вказаного магазину вчинено за згодою правління Долинського РСТ, що підтверджується копією постанови №93 від 24 грудня 1998 р. (а.с. 65), з дотриманням ст. ст. 33, 34, 46 Статуту Долинського районного споживчого товариства (в редакції на час укладення угоди). Вказане рішення правління на час розгляду справи не скасоване, хоча постановою правління Кіровоградської облспоживспілки №75 від 17.04.2000 р. було запропоновано привести Статут Долинського РСТ у відповідність до законодавства та актів Укоопспілки та повернути на баланс основні фонди реалізовані з порушенням Положення про неподільне громадське майно споживчої кооперації України. Проте з моменту укладення письмового договору купівлі-продажу спірного майна ОСОБА_2., а після її смерті ОСОБА_1. , який є її єдиним спадкоємцем, який прийняв після неї спадщину (а.с. 90, 91) прийняли у власність і безперешкодно користувались і володіли приміщенням магазину з відповідними господарськими будівлями.
Відповідно до статті 227 ЦК України (1963 року) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору.
Як видно з матеріалів справи, договір купівлі-продажу комплексу нерухомого майна укладено між Долинським районним споживчим товариством, як власником нерухомого майна, та ОСОБА_2., як фізичною особою.
Згідно статті 48 ЦК України (1963 року) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Тобто угода визнається недійсною, якщо вона не відповідає вимогам закону, а саме: по своєму змісту не відповідає закону, не додержана встановлена законом форма угоди, не встановлена правоздатність сторін за угодою.
Крім того, Пленум Верховного Суду України у п. 4 своєї постанови № З від 28 квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" зазначив, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Якщо ж така угода виконана повністю або частково однією із сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі частини 2 статті 47 ЦК України (1963 року) за вимогою сторін, яка виконала угоду, вправі визнати угоду дійсною.
В ході судового розгляду встановлено, що сторони по даній справі домовились щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, відбулося повне виконання договору з отриманням продавцем грошей, а покупцем - спірного майна, але відповідачем заперечується право власності позивача і його покійної матері, правонаступником якої він є. Покупцем з вини відповідача не було належно оформлено своє право власності та зареєстровано в органах БТІ, тому позивач не мав змоги отримати на нього свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати спірне нерухоме майно відповідно до ст. 182 ЦК України. У суду були підстави для прийняття і розгляду позовних вимог ОСОБА_1. , оскільки відбулася купівля продаж нерухомого майна.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що спірний договір купівлі-продажу магазину між Долинським РСТ та ОСОБА_2. був укладений на законних підставах, з додержанням форми угоди, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні. Договір відповідає вимогам ст. 44, 224, 225, 228 ЦК УРСР (1963 p.), які регулюють дані правовідносини. На час розгляду спору вказана угода ніким не оспорена, питання про її недійсність продавцем не порушувалось. Доводи представника Долинського РСТ щодо пропуску позивачем строку позовної давності суперечать обставинам справи та не грунтується на вимогах закону, тому що з часу укладення договору купівлі-продажу покупець і її правонаступник вільно користувались і володіли спірним магазином.
Позивач ОСОБА_1. як спадкоємець померлої ОСОБА_2., який
прийняв спадщину і постійно безперешкодно користується спірним магазином, має право на захист свого права на це нерухоме майно відповідно до вимог ст. 16 ЦК УРСР (2003 p.). Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З вказаних підстав рішення суду підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права (п.п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦК України) з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Колегія суддів вважає доведеними вимоги щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна та визнання права власності на нього за позивачем.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
РІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Долинського районного суду від 17 січня 2008 року скасувати.
Позов ОСОБА_1. задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу приміщення магазину №132 та належних до нього службових будівель, розташованого поАДРЕСА_1 Кіровоградської області, укладений 18 січня 1999 року між Долинським районним споживчим товариством та ОСОБА_2.
Визнати право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2на приміщення магазину №132 з відповідними службовими будівлями, розташоване в АДРЕСА_1, за ОСОБА_1.
У відшкодування судових витрат стягнути з Долинського районного споживчого товариства на користь ОСОБА_1136 грн.50 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з наступного дня.