ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року Справа № 915/1719/14

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна", вул. Межигірська, 82-А, м. Київ, 04080

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро інженерних технологій", вул. Космонавтів, буд. 142, кв. 92, м. Миколаїв, 54031

про стягнення заборгованості у сумі 28 373, 10 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Молошага Дмитро Сергійович, довіреність №15/11-14 від 15.11.2014 року;

від відповідача: представник не з'явився.

До господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро інженерних технологій" про стягнення заборгованості за зобов'язаннями в сумі 28 373, 10 грн., в тому числі: 25 675, 09 грн. - основного боргу, 2 356, 02 грн. - інфляційних втрат, 341, 99 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.10.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 25.11.2014 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.11.2014 року відкладено розгляд справи на 09.12.2014 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.12.2014 року припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача 8 959, 81 грн. - основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В судовому засіданні 09.12.2014 року відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

Відповідно до домовленості між ТзОВ «Пластік-Україна» та ТзОВ «Бюро інженерних технологій» позивач відвантажив відповідачу товар, а відповідач прийняв товар від позивача, що підтверджується видатковими накладними.

Дата визначена на видаткових накладних є датою поставки товару, крім того, на видаткових накладних стоїть підпис директора відповідача та печатка, що засвідчують отримання товару від позивача.

Загальна сума боргу за зобов'язанням складає 25 675, 09 грн. Однак, після порушення провадження у справі відповідачем оплачено 8 959, 81 грн.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних від суми боргу в розмірі 341, 99 грн. та інфляційні збитки в розмірі 2 356, 02 грн.

Враховуючи вищевикладене, із посиланням на приписи ст. 611, 712 ЦК України, ст. 193, 198 ГК України позивач просив суд стягнути з відповідача заявлену до стягнення заборгованість.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання 25.11.2014 року та 09.12.2014 року не забезпечив.

Ухвала про порушення провадження у справі від 27.10.2014 року, направлена на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро інженерних технологій", вул. Космонавтів, буд. 142, кв. 92, м. Миколаїв, 54031 повернута до суду поштовою установою із відміткою "за закінченням терміну зберігання" (арк. справи 40-42).

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судових засідань.

Відповідно до п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 10.07.2014 року в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом; у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ТзОВ "Пластікс-Україна" (постачальник) на підставі усної домовленості здійснив поставку товару відповідачу ТзОВ «Бюро інженерних технологій» (покупець) на загальну суму 25 675, 09 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи (арк. справи 11-14), а саме:

- видаткова накладна № 23213 від 18.04.2014 року на суму 6 882, 14 грн.;

- видаткова накладна № 28206 від 15.05.2014 року на суму 9 833, 14 грн.;

- видаткова накладна № 27527 від 13.05.2014 року на суму 5 789, 65 грн.;

- видаткова накладна № 27233 від 12.05.2014 року на суму 3 170, 16 грн.

Подані суду видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Як вказано у видаткових накладних, поставка товару здійснювалась на підставі замовлень покупця та виставлених рахунків (арк. справи 46-47, 49-50).

Отже, поставка товару відбулася на підставі видаткових накладних за усною домовленістю сторін, правовідносини носять характер поставки.

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 41 від 16.06.2014 року про сплату заборгованості (арк. справи 15-16).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, поставка товару позивачем та його отримання відповідачем свідчить про волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст. 205 ЦК України, ст. 181 ГК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13 року з наступними змінами від 10.07.14 року № 14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідачем після порушення провадження у даній справі здійснена оплата в сумі 8 959, 81 грн. за поставлені товари згідно видаткових накладних № 27233 від 12.05.2014 року на суму 3 170, 16 грн. та № 27527 від 13.05.2014 року на суму 5 789, 65 грн.

Факт оплати в сумі 8 959, 81 грн. підтверджується платіжним дорученням № 44 від 30.10.2014 року на суму 5 789, 65 грн. та платіжним дорученням № 57 від 28.11.2014 року на суму 3 170, 16 грн. (арк. справи 33, 44).

Як вказано вище, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.12.2014 року припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача 8 959, 81 грн. - основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Отже, відповідачем не проведено оплату за товар, отриманий ним на підставі видаткової накладної № 23213 від 18.04.2014 року на суму 6 882, 14 грн. та видаткової накладної № 28206 від 15.05.2014 року на суму 9 833, 14 грн.

В зазначених видаткових накладних не вказано строку оплати отриманого товару, а відтак, відповідач зобов'язаний був оплатити товар після його прийняття, що відповідає положенням ст. 692 ЦК України.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи доказів оплати за отриманий товар відповідачем суду не подано, як і не спростовано факту наявності заборгованості.

Отже, порушення відповідачем господарського зобов'язання в частині оплати отриманого товару за видатковою накладною № 23213 від 18.04.2014 року на суму 6 882, 14 грн. та видатковою накладною № 28206 від 15.05.2014 року на суму 9 833, 14 грн. є підставою для покладення на нього обов'язку по його оплаті.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача 16 715, 28 грн. є обгрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 2 356, 02 грн. та 3% річних в сумі 341, 99 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13 року з останніми змінами від 10.07.14 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Вказана позиція викладена також в постанові Верховного Суду України від 23.01.12 року по справі № 37/64.

Позивачем нараховано відповідачу 2 356, 02 грн. - інфляційних втрат за період з травня 2014 року по вересень 2014 року. Перевіривши розрахунок розміру інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано як період нарахування, так і розмір індексів інфляції. Детальний розрахунок інфляційних втрат наявний у матеріалах справи (арк. справи 9-10). Отже, позовна вимога в частині стягнення 2 356, 02 грн. - інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано відповідачу 341, 99 грн. - 3 % річних за період з 18.04.2014 року по 15.10.2014 року (період вказано судом сукупний) по кожному окремому зобов'язанню (по кожній окремій видатковій накладній). Перевіривши розрахунок розміру 3 % річних, судом встановлено, що позивачем правильно визначено період нарахування та арифметично правильно здійснено розрахунок 3 % річних. Детальний розрахунок 3 % річних наявний у матеріалах справи (арк. справи 9-10). Отже, позовна вимога в частині стягнення 341, 99 грн. - 3 % річних підлягає задоволенню.

Приписами ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення 16 715, 28 грн. - основного боргу, 2 356, 02 грн. - інфляційних втрат та 341, 99 грн. - 3 % річних є підставними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Судом враховано, що ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.12.2014 року припинено провадження у справі в частині основного боргу, стягнуто з відповідача на користь позивача 576, 97 грн. - судового збору.

За таких обставин, судовий збір в сумі 1 250, 03 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82- 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро інженерних технологій" в частині стягнення 16 715, 28 грн. - основного боргу, 2 356, 02 грн. - інфляційних втрат та 341, 99 грн. - 3 % річних.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро інженерних технологій", вул. Космонавтів, буд. 142, кв. 92, м. Миколаїв, 54031 (код ЄДРПОУ 32459775) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна", вул. Межигірська, 82-А, м. Київ, 04080 (код ЄДРПОУ 24587464):

- 16 715, 28 грн. (шістнадцять тисяч сімсот п'ятнадцять грн. 28 коп.) - основного боргу;

- 2 356, 02 грн. (дві тисячі триста п'ятдесят шість грн. 02 коп.) - інфляційних втрат;

- 341, 98 грн. (триста сорок одна грн. 98 коп.) - 3% річних;

- 1 250, 03 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят грн. 03 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 12.12.2014 року.

Суддя Е.М. Олейняш