Номер провадження: 22-ц/785/9294/14

Головуючий у першій інстанції Тимошенко І. В.

Доповідач Коротков В. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Короткова В.Д.

суддів Калараш А.А., Комаровської Н.В.

з участю секретаря Волчанського О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» про скасування обтяження рухомого майна, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» на рішення Болградського районного суду Одеської області від 2 червня 2014 року,

встановила:

В листопаді 2013 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «НАДРА» (далі Банк) звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі кредитного договору від 24 липня 2008 року відповідач ОСОБА_2 отримав в Банку кредит в сумі 120 000 грн. на строк до 23 липня 2013 року зі сплатою 20,4% річних за користування кредитом. В забезпечення кредитних забов"язань Банк уклав договір поруки від 24 липня 2008 року з відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які забов"язалися нести солідарну відповідальність з ОСОБА_2 за виконання кредитних забов"язань. Крім того, в забезпечення кредитних забов"язань Банк уклав з ОСОБА_2 два договори застави від 24 липня 2008 року, за якими ОСОБА_2 передав в заставу Банку трактор марки Белорус-892, випуску 2008 року, реєстраційний номер 08024ВН та трактор марки Т-150К, випуску 1989 року, реєстраційний номер 08605ОК.

Після уточнення позову Банк просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором, відсотки, неустойку на загальну суму 162 549,58 грн.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов визнали частково. Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до Банку, посилався на те, що при укладенні договорів застави сторони зазначили в п.5.3 договорів про те, що вони набувають чинності з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Однак зазначені договори не були нотаріально посвідчені, тому вони є нікчемними відповідно до ч.1 ст.220 ЦПК України. Позивач просив скасувати обтяження заставленого майна та забов»язати Банк здійснити дії для припинення обтяження та вилучення відповідного запису з Державного реєстру.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 2 червня 2014 року позов Банку задоволений частково: стягнуто з солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитом в сумі 162 549,58 грн. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволений: скасовано державну реєстрацію обтяження заставленого майна, забов»язано Банк подати Державному реєстратору заяви про припинення обтяження та вилучення запису про обтяження з Державного реєстру.

В апеляційній скарзі Банк просить скасувати рішення суду в частині задоволення зустрічного позову та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що державна реєстрація обтяження заставленого майна підлягає скасуванню, оскільки договір застави не був посвідчений нотаріально.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі кредитного договору від 24 липня 2008 року ОСОБА_2 отримав в Банку кредит в сумі 120 000 грн. на строк до 23 липня 2013 року зі сплатою 20,4% річних за користування кредитом(а.с.14-15). В забезпечення кредитних забов"язань Банк та ОСОБА_2 підписали два договори застави від 24 липня 2008 року, за якими ОСОБА_2 повинен передати в заставу Банку трактор марки Белорус-892, випуску 2008 року, реєстраційний номер 08024ВН та трактор марки Т-150К, випуску 1989 року, реєстраційний номер 08605ОК(а.с.18-19).

В п.5.3 договорів сторони зазначили про те, що договори набувають чинності з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Однак зазначені договори не були нотаріально посвідчені.

На час укладення договорів застави від 24 липня 2008 року частина 2 статті 13 Закону України «Про заставу» не передбачала обов»язкового нотаріального посвідчення договорів застави транспортних засобів, а частина 4 цієї статті передбачала що угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов'язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін.

Сторони договорів застави домовилися про те, що договори набувають чинності з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення, тобто домовилися про нотаріальне посвідчення договорів.

Відповідно до ч.1 ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Частина 4 статті 639 ЦК України передбачає, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Колегія суддів вважає, що договори застави не були укладені між сторонами, оскільки сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договорів, однак ця домовленість не була виконана. Тому державна реєстрація обтяження заставленого майна підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування державної реєстрації обтяження заставленого майна на підставі ст.44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Однак суд помилково вважав, що договори застави є нікчемними на підставі ч.1 ст.220 ЦК України внаслідок недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договорів. Оскільки на час укладення договорів застави закон не вимагав обовязкового нотаріального посвідчення договорів застави транспортних засобів, тому застосування судом ч.1 ст.220 ЦК України є безпідставним.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування державної реєстрації обтяження заставлених тракторів, однак при цьому не застосував до спірних відносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню (ст.13 Закону України «Про заставу», ч.1 с.209, ч.4 ст.639 ЦК України). Однак це не вплинуло на правильність рішення суду, а тому за вимогами ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги про те, що договори застави тракторів були оформлені належним чином у простій письмовій формі, не заслуговують на увагу, оскільки сторонами не виконані умови п. 5.3 Договорів про нотаріальне посвідчення договорів.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, судове рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» відхилити.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 2 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.Д.Коротков

А.А.Калараш

Н.В.Комаровська