Справа № 346/4250/14-ц
Провадження № 22-ц/779/2436/2014
Категорія 5
Головуючий у 1 інстанції Веселов В. М.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Васильковського В.М., Малєєва А.Ю.,
секретаря: Мельник О.В.,
з участю: позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про виділ 20/100 частин допоміжного приміщення горища з спільного майна житлового будинку, за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про виділ 31/100 частки допоміжного приміщення в натурі з спільного майна житлового будинку, за апеляційними скаргами ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та ОСОБА_2, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 16 жовтня 2014 року -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 пред'явили до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 позов про виділ 20/100 частин допоміжного приміщення - горища з спільного майна житлового будинку, посилаючись на те, що частка квартири АДРЕСА_1, яка являється їхньою власністю, складає саме 20/100 частин. Посилаючись на те, що в добровільному порядку сторони не можуть дійти згоди по користуванню горищем, просили позов задовольнити.
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 подали до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зустрічний позов про виділ 31/100 частки допоміжного приміщення в натурі з спільного майна житлового будинку, обґрунтовуючи свій позов з аналогічних підстав.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 16 жовтня 2014 року в задоволенні позовів відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, у якій посилаються на невідповідність рішення суду нормам матеріального та процесуального права. Судом, на їх думку, не було прийнято до уваги те, що після набрання рішенням Коломийського міськрайсуду від 10.04.2014 року законної сили виник конфлікт між співвласниками квартир №3 та №4 на ґрунті неможливості спільного користування, володіння та розпорядження горищем, що унеможливило добровільно укласти договір про виділ часток спільного майна. Окрім того, зазначають апелянти, погіршився конфлікт і з ОСОБА_10, який створює психологічні та фізичні перешкоди шляхом залякування, погроз та нав'язування своєї волі стосовно користування і розпорядження спільним горищем. Також апелянти вказують на те, що жодних ремонтних робіт ні ОСОБА_10, ні співвласники квартири №1, які з 1999 року в даному будинку не проживають, по відновленню стану горища не здійснювали. Судом не було враховано, що згідно висновків судово-будівельної експертизи від 29.09.2014 року існує реальна можливість виділу вказаних у позовах часток горища із облаштуванням окремого входу, що відповідає інтересам всіх сторін і не порушує їх права. Посилаючись на вищенаведене, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення їхніх позовних вимог.
У апеляційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 оспорюють рішення суду з аналогічних підстав. Додатково вказують на те, що суд першої інстанції не врахував того, що співвласники квартир №3 та №4 досягли згоди про виділ часток спільного горища, а тому є всі підстави для задоволення їхніх позовних вимог. На думку апелянтів, суд необґрунтовано надав перевагу висновку судово-будівельної експертизи від 27.06.2013 року, а не висновку від 29.09.2014 року, в якому було розроблено варіант поділу горища без перешкод для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації усіх квартир. Посилаючись на вищенаведене,просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У судовому засіданні позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_2, яка також є представником ОСОБА_6 і ОСОБА_5, апеляційні скарги з наведених підстав підтримали.
ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилися з невідомих причин, хоч судові повідомлення їм двічі направлялись за останнім відомим місцем проживання. ОСОБА_10 в судове засідання також не з'явився, оскільки він перебуває у Івано-Франківському слідчому ізоляторі під слідством, куди йому й було надіслано і вручено судове повідомлення. Отже, є правові підстави для розгляду справи у відсутності названих осіб.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з положеннями ст.ст.21, 24, 41 Конституції України, ст.ст.319,358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Виходячи з цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом.
В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Згідно частин 1 та 2 статті 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Вказані норми ЦК України є різними за своєю природою і кожна з них є окремою підставою для пред'явлення позову, оскільки перша з них передбачає право власника, який виділяється, на частку зі спільного майна, а друга - право на поділ майна в натурі з припиненням права спільної часткової власності.
Тобто у даному випадку йдеться про поділ нерухомого майна, а саме набуття можливості самостійно володіти та розпоряджатися часткою спільної будівлі - горища.
У ст.355 ЦК України вказано, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що будинок АДРЕСА_1, загальна площа якого становить 333,5 кв.м, складається із трьох квартир. Даний будинок рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради №261 від 17.07.1999 року знятий з балансу виробничого житлового експлуатаційно-ремонтного підприємства та передано власникам квартир даного будинку ( а.с.7).
Згідно довідки Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації №9874 від 15.10.2004 року власниками квартири №1 даного будинку являються ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, власниками квартири №3 є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а власниками квартири №4 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (т.1, а.с. 11-12).
З виписки ОБТІ від 16.07.2014року (а.с.10) вбачається, що власникам квартири №1 належить 49/100 часток у житловому будинку АДРЕСА_1; власникам квартири №3 належить 31/100 часток цього будинку, а власникам квартири №4 належить 20/100 часток.
При цьому горище будинку перебуває у спільній власності всіх співвласників будинку.
Позивачі просили виділити їм у власність частини горища, що відповідають частці їх власності у будинку, технічна можливість виділення яких не заперечується висновком №027/БТ-14 судової будівельно-технічної експертизи, відповідно до якого технічно можливо виділити належні позивачам частки горища (т. а.с.87-100).
Суд, відмовляючи в задоволенні позовів, вважав, що позовні вимоги про виділ часток горища є безпідставними. Однак, колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції є помилковим, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Право спільної власності на допоміжні приміщення є невід'ємним правом кожного власника квартири незалежно від підстав його набуття - приватизація, купівля-продаж, спадкування, інші цивільно-правові угоди та є однаковими юридично значимими підставами набуття права власності на квартиру.
Відповідно до ст.364 ЦК України (на яку посилались позивачі як на підставу своїх вимог) співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Зазначена вище правова норма визначає порядок виділу співвласнику частки в натурі у спільному майні. Згідно ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Оскільки норми матеріального права передбачають виділ співвласникам в натурі їх частки із спільного майна, і така можливість підтверджена висновком судової будівельно-технічної експертизи від 11.09.2014 року (а.с.87-92), то відмову в задоволенні таких позовних вимог не можна вважати обґрунтованою.
Згідно згаданого висновку судової експертизи, який суд безпідставно не прийняв до уваги, є можливість без порушення санітарних та протипожежних норм виділити співвласникам всіх трьох квартир, розташованих в будинку АДРЕСА_1, частини горища з повним їх відокремленням відповідно до належних їм ідеальних частин в жилому будинку. Для цього позивачі повинні за умови наявності розробленої та затвердженої проектно-технічної документації спорудити з дотриманням державних будівельних норм та стандартів відповідні перегородки та облаштувати окремі входи до частин горища площею 21.10 кв.м та 51,7 кв.м. В засіданні апеляційного суду вони підтвердили, що відповідні будівельні роботи будуть виконані за їх рахунок.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в даній справі ухвалено рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, то є підстави для скасування оскарженого рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
На підставі наведено та керуючись ст.ст.218; 307; 309; 313-314; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та ОСОБА_2, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 16 жовтня 2014 року в даній справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задовольнити. Виділити ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у власність 20/100 частин (площею 21,10 кв.м) допоміжного приміщення горища в житловому будинку по АДРЕСА_1.
Зустрічний позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 задовольнити. Виділити у власність ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 31/100 частину (32,70 кв.м) допоміжного приміщення горища в житловому будинку по АДРЕСА_1.
Залишити у власності ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 49/100 частин (51,70 кв.м) допоміжного приміщення горища в житловому будинку по АДРЕСА_1.
Зобов'язати ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 здійснити повне відокремлення виділених їм частин горища та облаштування окремих входів до частин горища площею 21,10 кв.м та 51,7 кв.м згідно висновку судово-будівельної експертизи від 11.09.2014 року після отримання розробленої та затвердженої у встановленому законом порядку проектно-технічної документації.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Васильковський
А.Ю. Малєєв