КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2014 р. Справа№ 910/17281/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Ільєнок Т.В.

За участю представників:

від позивача: представник не з'явився.

від відповідача: Шубак О.І. - представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014р.

у справі №910/17281/14 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЙЛАСА-МЕРУ»

про визнання недійсним договору.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2014 року Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі-позивач) звернувся до Господарського суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЙЛАСА-МЕРУ» (далі-відповідач) про визнання недійсним договору поставки товару №1811 від 11.12.2013р. на підставі ч.1 ст.207 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 року у справі №910/17281/14 в задоволенні позову відмовлено повстю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 28.10.2014р., позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч.2 ст.96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

11.12.2014р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи, оскільки його представник перебуває на лікарняному.

Розглянувши в судовому засіданні дане клопотання та заслухавши думку представника відповідача, судова колегія дійшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п.3.9.2 постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Проте, відповідачем відповідно до вимог ст.ст.32,34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.

Також не надано належних доказів того, що його представник знаходиться на лікарняному. Судова колегія вважає, що такими доказами могли бути не лише листок непрацездатності, але й довідка про перебування його представника у лікувальній установі.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що в разі неможливості забезпечити явку іншого представника в судове засідання, представництво інтересів відповідача міг здійснювати безпосередньо керівник підприємства у відповідності до ст.28 ГПК України

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.09.2013р. на веб-порталі Уповноваженого органу - Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення відповідно до ст. 30 Закону України "Про здійснення державних закупівель", було оприлюднено оголошення про проведення процедури відкритих торгів товарів: "Фарби та лаки на основі полімерів (універсальна, однокомпонентна, швидковисихаюча грунт-емаль). Код ДК 016-2010 - 20.30.1" (ВДЗ №77 (820) від 30.09.2013, №174947).

Проведення оцінки пропозицій конкурсних торгів (цінових пропозицій) відбулося 14.11.2013р., результати оцінки пропозицій конкурсних торгів оформлено протоколом.

Як вбачається з Протоколу оцінки пропозицій конкурсних торгів до процедури оцінки допущено цінові пропозиції: Приватного підприємства "Полікім" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайласа-Меру".

За наслідками оцінки пропозицій учасників переможцем відкритих торгів визнано відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КАЙЛАСА-МЕРУ", про що останньому направлено Повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів від 14.11.2013р, відповідно до якого визначено кінцевий строк укладення договору про закупівлю - 13.12.2013р.

Як свідчать матеріали справи, 11.12.2013р. між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, був укладений договір поставки товару №1811 (далі-Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність товар за ДК 016-2010: 20.30.1, фарби та лаки на основі полімерів (універсальна, однокомпонентна, швидковисихаюча грунт-емаль), найменуванням, асортиментом, у кількості за ціною, вказаними у Специфікації до договору.

У додатках до договору сторони визначили Специфікацію та Технічні умови товару.

Позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогою про визнання недійсним договору поставки товару №1811 від 11.12.2013р. на підставі ч.1 ст.207 Господарського кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зміст пунктів 4,2, 4.3, 5.2 спірного договору не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме ч.ч. 5, 6 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", умовам пропозиції конкурсних торгів відповідача, акцептованих позивачем, зокрема вказує, що:

- відповідно до умов п.4.2 спірного договору, розрахунки за договором здійснюються покупцем не пізніше ніж 7 календарних днів після підписання сторонами акту приймання передачі партії товару згідно виставленого продавцем рахунку на оплату партії товару, що на думку позивача, суперечить наданим відповідачем умовам пропозиції конкурсних торгів, якими не передбачався конкретний строк оплати партії товару продавцем, але під час підписання договору він був включений відповідачем;

- пунктом 4.3 договору сторони домовились, що у випадку зміни курсу іноземної валюти (євро), встановленого Національним банком України (НБУ) більше ніж на 2% (в сторону збільшення) відносно курсу на момент підписання даного Договору, вартість товару на дату постачання перераховується, пропорційно змінам офіційного курсу валюти НБУ, що прямо суперечать ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", оскільки відрізняються від змісту пропозиції конкурсних торгів та законом передбачено виключно можливість збільшення ціни за одиницю товару, але ні в якому разі не збільшення суми договору;

- пункт 5.2 договору, яким встановлено строк постачання товарів партіями щомісячно протягом 3 місяців з моменту укладення договору та розпочинається не пізніше ніж через 7 днів з моменту укладення договору позивач вважає суперечним п.10.1 договору, в якому визначено строк дії договору - до 31 березня 2014р. та п.5 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

У відповідності до ч.5 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю;

8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Частиною 6 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" визначено, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

У відповідності до Пропозиції конкурсних торгів, наданої відповідачем та в подальшому акцептованої позивачем, визначено умови оплати: оплата здійснюється замовником на підставі договору після підписання сторонами акта-приймання передачі товару згідно виставленого учасником рахунка на оплату партії товару.

Включення строку оплати "не пізніше, ніж 7 календарних днів після підписання сторонами акту приймання передачі партії товару згідно виставленого продавцем рахунку на оплату партії товару", не суперечить документації конкурсних торгів, та повністю відповідає нормам чинного законодавства, у т.ч. вимогам ч.1 ст. 692, ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача на невідповідність п.4.3 договору положенням ч.5 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" є безпідставним, оскільки п.8 ч.5 ст.40 зазначеного Закону передбачає підстави зміни істотних умов договору у разі встановлення в договорі зміни ціни залежно від змін курсу іноземної валюти.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. В даному випадку це стосувалося позивача, що мав довести у встановленому чинним законодавством порядку наявності обставин, з якими норми ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, пов'язують можливість визнання договору недійсним.

Наведені позивачем доводи про те, що зміст пунктів 4,2, 4.3, 5.2 спірного договору не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме ч.ч. 5, 6 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", умовам пропозиції конкурсних торгів відповідача, акцептованих позивачем, не підтверджені належними доказами у справі у відповідності до ст.ст. 33, 34 ГПК України, та ґрунтуються на невірному розумінні позивачем норм матеріального права щодо визначення понять "строк поставки" та "термін дії договору", положень Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Судові колегії не надано доказів того, що умови спірного договору відрізняються від змісту пропозиції конкурсних торгів переможця процедури закупівлі - ТОВ "КАЙЛАСА-МЕРУ".

Крім того, судовою колегією враховано, що за правилом статті 217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судовою колегією визнається, що позивачем не доведено та не надано належних доказів наявності підстав для визнання договору поставки товару №1811 від 11.12.2013р. недійсним, відповідно до вимог ч.1 ст.207 Господарського кодексу України.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення суду.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014р. у справі №910/17281/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 року у справі №910/17281/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/17281/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 15.12.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді В.В. Куксов

Т.В. Ільєнок