Головуючий у 1 інстанції - Кульбаков    І.В.

Суддя-доповідач - Нікулін   О.А.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25  вересня    2008  року                                                                                                справа № 22-а-9581/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

          В С Т А Н О В И Л А :

                У   червні   2008 року позивач  Дорофєєва  О.В.  звернулася до  Гірницького  районного   суду 

м.  Макіївки    Донецької області    з позовом до відповідачів   Управління  праці  та  соціального  захисту  населення   Гірницької    районної адміністрації  Макіївської  міської  ради  про   визнання  неправомірною   відмови   у  виплаті  грошової  суми  на  оздоровлення    та   стягнення  заборгованості  недоотриманої   суми   на оздоровлення за 2001-2005  та  2007   роки виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день фактичної виплати.

                Постановою  Гірницького  районного   суду  м.  Макіївки    Донецької області     від  21   липня    2008 року позов ОСОБА_1        до Управління праці та соціального захисту населення  Гірницької  районної  адміністрації  Макіївської   міської  ради про   визнання  неправомірною   відмови   у  виплаті  грошової  суми  на  оздоровлення    та   стягнення  заборгованості  недоотриманої   суми   на оздоровлення за 2001-2005  та  2007   роки,  було задоволено   у  повному  обсязі.

                Не погодившись з таким рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Гірницької  районної  адміністрації  Макіївської     міської  ради    подало апеляційну скаргу, в якій просять постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому в Постанові КМУ № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тому всі виплати передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачується у розмірах, встановлених вказаною постановою КМУ. 

                Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення  Гірницької  районної  адміністрації   Макіївської   міської  ради  як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі  ЧАЕС),  вказавши,  що  він   визнаний інвалідом 3групи, 1  категорії,   у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачена щорічна грошова допомога на оздоровлення    у  розмірі чотирьох  мінімальних заробітних плат,  при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: з 01 січня 2002 року - 140 гривень, з 01 квітня 2002 року - 165 грн.; з 01 січня 2003 року - 185 грн., з 01.12.2003 року - 205 грн., з 01 вересня 2004 року - 237 грн.; з 01 січня 2005 року - 262 грн., з 01 квітня 2005 року - 290 грн., з 01 липня 2005 року - 310 грн., з 01 вересня 2005 року - 332 грн.; з 01 січня 2006 року - 350 грн., з 01 липня 2006 року - 375 грн., з 01 грудня 2006 року - 400 грн., з  01.01.2007  року -400грн., з  01.04.2007  року-420  грн., з  01.10.2007  року -460  грн.

                                         В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено: - за 2001 рік - виплачена у  серпні   2001 року у розмірі - 21,50 грн.,   за  2002  рік  виплачена  у  жовтні  2002  року  у  розмірі - 21,50  грн.; за 2003 рік - виплачена у  червні   2003  року у розмірі 21,50 грн.; за 2004 рік - виплачена  у  грудні  2004 року у розмірі 21,50 грн.; за  2005 рік - виплачена у жовтні  2005  року у розмірі 90 грн.; за  2006 рік - виплачена у  травні  2006 року у розмірі 90 грн.; за 2007 рік - виплачена у серпні   2007 року у розмірі 90 грн. (а.с. 7)

                                         На підставі пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсації і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 року.

                                         Таким чином судом першої інстанції було встановлено, що фактично за період з 2001-2005  та 2007 роки  відповідачем було недоплачено позивачеві сума щорічної разової допомоги у розмірі: 5642  грн.

              Сторони    до   судового  засідання не з'явилися, про   час  та  місце  розгляду   справи  були  повідомлені належним чином,   позивач  надав   до  суду   заяву  про  розгляд  справи  без  його  участі.

                Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що підлягає задоволенню частково.

                Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що   ОСОБА_1    є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та є інвалідом 3 групи (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення (серія А №  101345),  виданого  12  жовтня   1999   року (а.с. 9).

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення, особам віднесеним до першої  категорії  3  групи  - чотирьох   мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 836), якою розмір такої допомоги встановлений для 1 категорії 3  групи в 21,50 грн., а з 2005 року - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова № 562), якою розмір такої допомоги встановлений в 90 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

                Зазначеними постановами №№ 836, 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів третьої  групи - 21,50 гривень та з 2005р. 90 грн. відповідно.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004, 2005  та   2007  роки, а не постанови №№ 836, 562.

                Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 21,50 гривень за період 2003-2004р.р. та 90 гривень за період 2005, 2007 р.р. суд першої інстанції обґрунтовано визнав не правомірними.

            Проте, суд першої інстанції допустив помилку щодо зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення  Гірницької  районної  адміністрації Макіївської   міської  ради   провести перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2001   та  2002  роки, оскільки  виплату одноразової грошової допомоги здійснюють органи праці та соціального захисту населення,  починаючи  з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256 (із змінами та доповненнями). Таким чином, позивач пред'явив позовні вимоги до неналежного відповідача у справі.

                Тому в частині стягнення з відповідача коштів на оздоровлення, колегія суддів вважає  за необхідне відмовити позивачу в стягненні коштів за 2001   та  2002 роки  саме до цього відповідача, бо за такими вимогами стягнення слід проводити з Державного бюджету України, розпорядником коштів якого є органи державного казначейства.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що з відповідача, за рахунок державного бюджету на користь  ОСОБА_1    необхідно стягнути недоотримані суми допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005  та 2007 р.р., виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати у загальній сумі - 4553 грн.( в 2003 році - (185 грн. х 4) - 21,50 грн.= 718,50 грн..; в 2004 році - (237 грн. х 4) - 21,50 грн. = 926,50 грн.; в 2005 році - (332 грн. х 4) - 90 = 1238 грн.; в 2007 році - (440 х 4) - 90 грн. =  1670 грн.)       

Керуючись ст.ст. 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ст. 207,  ст.   211, ст.  212, ст.  254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гірницької  районної  адміністрації   Макіївської  міської  ради    на постанову Гірницького  районного   суду  м.  Макіївки  Донецької  області   від   21  липня    2008 року у справі № 2-а-58/2008р.- задовольнити частково.

Постанову   Гірницького  районного   суду  м.  Макіївки  Донецької  області   від   21 липня    2008   року у справі № 2-а-58/2008р. за позовом ОСОБА_1      до Управління праці та соціального захисту населення    Гірницької  районної  адміністрації  Макіївської   міської  ради  про   визнання  неправомірною   відмови   у  виплаті  грошової  суми  на  оздоровлення    та   стягнення  заборгованості  недоотриманої   суми   на оздоровлення за 2001-2005  та  2007   роки - скасувати.

Позов ОСОБА_1- задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення  Гірницької  районної  адміністрації  Макіївської   міської  ради  за рахунок Державного бюджету недоотримані суми на оздоровлення за 2003, 2004, 2005  та   2007 роки у   розмірі  4553 грн.

В   іншій  частині   позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а в разі складання і проголошення вступної та резолютивної частин постанови, з дня складення постанови  в повному обсязі. 

Головуючий:                                                                                                                                    О.А.Нікулін        

Судді:                                    /підписи/                                                                                             І.В.Сіваченко

                                                                                                                                                             С.П.Дяченко  

З  оригіналом  згідно.

                               Суддя: