Головуючий у 1 інстанції - Іващенко В.М.

                                                                          Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

        

                                                                   Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

                                                          П О С Т А Н О В А 

              Іменем України

26 серпня 2008 року                                                                     справа № 22-а-9035/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого	Сіваченка І.В.
суддів при секретарі за участі позивача	Нікуліна О.А., Василенко Л.А. Кірсановій М.В.ОСОБА_1
розглянувши у відкритому	судовому засіданні
апеляційну скаргу	Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області
на постанову	Ровеньківського міського суду Луганської області
від	20.06.2008 року
у справі	№ 2-а-51/08
за позовом	ОСОБА_1
до	Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області, третя особа - Управління Державного казначейства України в Луганській області
про	визнання дій протиправними та зобов'язання зробити виплату щорічних допомог та компенсацій, -

В С Т А Н О В И Л А :

26.02.2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області у виплаті одноразової грошової допомоги за 2005-2007 роки та стягнути недоотримані кошти, передбачені ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», як інваліду війни, щорічну допомогу на оздоровлення, як особі яка постраждала від аварії на ЧАЕС  та її дитині -інваліду, компенсації за невикористані санаторно-курортні путівки та щомісячні виплати на дитину-інваліда.

Постановою Ровеньківського міського суду Луганської області від 20  червня 2008 року позов було задоволено частково. Задоволено в частині стягнення щорічних допомог у сумі 27945 грн. 12 коп. В частині компенсації за невикористані санаторно-курортні путівки - відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Інші особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не з'явилися.

  Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необхідним задовольнити частково, а судове рішення таким, що підлягає частковому скасуванню, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що позивач є інвалідом війни 3 групи, у зв'язку з чим та відповідно до вимог ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання одноразової грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», мінімальна пенсія за віком станом на 15.03.2007 року встановлена в розмірі 410,06 грн.

Фактично позивач отримав від управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області: у 2005 р. - 270 грн., у 2006 р. - 270 грн., у 2007 році - 300 грн. При цьому відповідач керувався положеннями ст. 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

З огляду на те, що ст. 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" до теперішнього часу не визнані неконституційними Конституційним Судом України, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав дії відповідача неправомірними при нарахуванні та виплаті позивачу сум щорічної допомоги до 05 травня як інваліду війни за 2005 та 2006 роки. За таких обставин твердження суду першої інстанції про невідповідність зазначених норм є передчасними, бо це є прерогативою саме Конституційного Суду України. Тому не можна стверджувати, що дії відповідача в цій частини були протиправними.

За відсутності визнання таких законів про бюджет неконституційними у суду першої інстанції не було правових підстав визнавати дії відповідача протиправними, бо відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

 

Крім того, Положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України  у справі  № 6-рп від 09.07.2007 р.

Таким чином, неправомірність дій відповідача про нарахування ОСОБА_1. щорічної грошової допомоги до 9 травня протягом 2007 року в розмірі 300 гривень, встановлених Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, а не в розмірі 2870,42 грн. (410,06 х 7) згідно ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 р. із змінами та доповненнями є очевидною. Відповідача належить зобов'язати нарахувати ОСОБА_1. недоплачену суму щорічної грошової допомоги як інваліду війни 3 групи за 2007 рік у розмірі 2870,42 - 300 = 2570,42 гривень.

 

Згідно із ст. 48 Закону України № 796 «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796), інвалідам ІІІ групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач являється інвалідом ІІІ групи та має дитину-інваліда і як учасник ліквідації та постраждалий при виконанні робіт по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС користується правами та пільгами, передбаченими вищевказаним Законом. В 2005 році УПСЗН виплатило позивачу допомогу на оздоровлення в розмірі 21 грн. 50 коп., на дитину - 90 грн.,  в 2006 та 2007 роках - в розмірі по 90 грн. і на позивача, і на дитину, тобто в розмірах, менших за встановлені ст. 48 Закону № 796. Таким чином позивач недоотримав за вказаний період часу допомогу на оздоровлення  на себе у розмірі: за 2005 рік - (262 х 4 - 21,50 грн.) = 1026,50 грн. та за 2007 рік - (460 х 4 - 90 грн.) = 1750 грн., що складає 2776,50 грн.;  на дитину - за 2005 рік - (262 х 4 - 90 грн.) = 958 грн. та за 2007 рік - (440 х 4 - 90 грн.) = 1670 грн., що складає 2628 гривень. Всього на оздоровлення підлягає стягненню 5404,50 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ст. 67 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", конкретні розміри всіх видів доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір щорічної допомоги на оздоровлення до липня 2005 року не збільшувався, в той час як Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" розмір мінімальної заробітної плати збільшувався неодноразово. Визначені наведеною Постановою та Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розміри щорічних грошових виплат на оздоровлення значно нижчі за відповідні, передбачені ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", кратні розміри мінімальної заробітної плати, і тому виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, до спірних правовідносин суд застосував нормативний акт вищою юридичної сили - Закон України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого ІНФОРМАЦІЯ_1 року № 796-ХП.

Задовольняючи позовні вимоги за 2006 рік суд першої інстанції виходив з того, що розмір мінімальної пенсії за віком у відповідному році складав 350 гривень згідно Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 2291-IV від 23.12.2004 р. та Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний  бюджет України на 2006 рік” та деяких інших нормативних актів” № 3235 від 20.12.2005 р.

            Проте суд першої інстанції допустив помилку, визнавши дії відповідача неправомірними при нарахуванні позивачеві допомоги на оздоровлення в 2006 році та не врахував, що дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України. Тому не можна стверджувати, що дії відповідача в цій частини були протиправними.

Зупинення дії закону не дає право його застосовувати. Такі ж висновки й Верховного Суду України в аналогічному по суті спору, викладені в Ухвалі від 20 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2. до ВВДФССНВВПЗУ в м. Добропіллі про відшкодування моральної шкоди.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи також встановив, що позивач має доньку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, яка має статус дитини, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи (посвідчення серії Д № 621911 - а.с.11).

Згідно ч.8 ст. 30 Закону України “Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він має право на щомісячні виплати грошової компенсації у розмірі 100 відсотків мінімальної заробітної плати на дитину. 

Фактично Управлінням праці та соціального захисту населення  нарахування та виплата позивачу компенсації здійснювались із розрахунку 6 гривень 40 копійок на місяць, а з квітня 2007 року - 32 гривні за дитину.

28.09.2007 року ОСОБА_1. звернувся до Управління праці та соціального захисту населення з письмовим зверненням щодо здійснення перерахунку належної до сплати грошової компенсації у розмірі, визначеному ч.8 ст. 30 Закону України “Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, на що отримав відмову від 04.10.2007 року з посиланням на значно менший розмір компенсації, визначений Кабінетом Міністрів України.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, заявник скарги вказує на порушення норм матеріального права, вважає, що виплати повинні здійснюватись у розмірах, встановлених Постановами Кабінету Міністрів України.

            Колегія суддів вважає зазначений висновок помилковим.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

            Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього  Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті компенсацій на дитину розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Постанови, положення, порядки готуються на підставі законів України, актів чи доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, рішень урядових комітетів, доручень Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів (пункт 10 розділу VI Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України від 05 червня 2000 року № 915).

Таким чином, нормативно-правові акти КМУ повинні відповідати актам вищої юридичної сили.

Згідно ст. 67 Закону України “Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, конкретні розміри всіх видів доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розмір щомісячної грошової допомоги дітям, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи не збільшувався, в той час як Законами України про мінімальну заробітну плату та про державний бюджет на відповідний рік розмір мінімальної заробітної плати збільшувався неодноразово, і вказаний розмір щомісячної компенсації є значно нижчим за відповідний, передбачений ч.8 ст. 30 Закону України “Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, кратний розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тому до спірних правовідносин суд застосовує нормативний акт вищою юридичної сили - Закон України “Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Таким чином, на користь позивача також підлягає стягненню, згідно ч.8 ст. 30 Закону України “Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, допомога у розмірі 100 відсотків мінімальної заробітної плати на дитину за 2005 та 2007 роки у сумі:

2005 рік : 262 х 3 + 290 х 3 + 310 х 2 + 332 х 4 = 3604 грн. - (6,40 х 12) = 3527 грн. 20 коп.

2007 рік : 400 х 3 + 420 х 3 + 440 х 3 + 460 х 3 = 5160 грн. - (6,40 х 3) + (32 х 9)) = 4852 грн. 890 коп.

Всього - 8380 гривень.

Позивачем в іншій частині судове рішення не оскаржене, тому апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишене без змін.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

В повному обсязі постанова складена 27.08.2008 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п.п. 1,3 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.4 ч.1 ст. 202, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

 

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області - задовольнити частково.

Скасувати постанову Ровеньківського міського суду Луганської області від 20.06.2008 р. у справі № 2-а-51/08.

Позов ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області «про визнання дій протиправними та зобов'язання зробити виплату щорічних допомог та компенсації» - задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1за рахунок Державного бюджету України суму недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2005 та 2007 роки у розмірі 5404,50 грн.,  допомоги до 5 травня за 2007 рік у розмірі 2570,42 гривень, щомісячних виплат на дитину - інваліда в розмірі 8380 гривень, а загалом 16354,92 гривень.

В решті позовних вимог - відмовити.

            Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту складення її в повному обсязі.

 

 

            Головуючий:

 

            Судді: