Головуючий у 1 інстанції - Очеретний   О.В.

Суддя-доповідач - Нікулін   О.А.

  Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

     ПОСТАНОВА

Іменем України

14  серпня   2008  року                                                                              справа № 22-а-8042/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1   звернувся  до  Стахановського  міського  суду   Луганської  області     з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення   Стахановської  міської  ради  та  Головного   управління   Державного  казначейства  України  в  Луганській  області    про  стягнення   щорічної  грошової  допомоги   до  5  травня  за   2003-2007   роки   у  розмірі   10186   грн.

            Постановою  Стахановського  міського  суду   Луганської  області   від  06  травня   2008  року  позовні вимоги  ОСОБА_1  були задоволені  частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення  Стахановської  міської  ради     на користь ОСОБА_1     суму  недоотриманої  щорічної  допомоги  до  5  травня    за   2003-2007  роки    у  розмірі      10186  грн.

02.06.2008р. Управлінням праці та соціального захисту населення   Стахановської  міської  ради   подана апеляційна скарга, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачам  в задоволенні їх  позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята  з  порушенням  норм  матеріального  та процесуального  права. 

Сторони  до судового засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач  має  право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів  війни  і відповідач сплатив йому    одноразову грошову допомогу до 5 травня    у   2003 році - 120  грн.,  у   2004  році - 160  грн., у    2005   році - 330  грн.,  у  2006  році - 330 грн.  та у 2007 році -  360 грн. (а.с. 3).

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу   треба  задовольнити  частково,   а  постанову  суду  першої  інстанції - скасувати,   з наступних підстав.

            Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

            З матеріалів справи вбачається, що позивач  ОСОБА_1   є ветераном    війни - інвалідом     війни   2  групи, що підтверджується посвідченням  серії  Б   № 526091, виданого  04  листопада   2002  року (а.с.5 ).

  Згідно листа відповідача, позивачу  було фактично сплачено одноразову грошову допомогу передбачену спеціальним Законом № 3551-ХІІ до 5 травня  у   2003 році - 120  грн.,  у   2004  році - 160  грн., у    2005   році - 330  грн.,  у  2006  році - 330 грн.  та у 2007 році -  360 грн. (а.с. 3).

            Правовий статус  інвалідів  війни, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-12. Розділом ІІІ цього Закону визначені пільги інвалідам    війни та гарантії їх соціального захисту, стаття 13  якого передбачає пільги інвалідам війни.

            Відповідно до ст. 13 зазначеного Закону встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам   війни  виплачується разова грошова допомога у розмірі  8   мінімальних пенсій за віком.

            Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, відповідно до статті 17 здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, відповідно до статті 17-1 даного Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення, внаслідок чого колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що з Управління здійснюється безпідставне стягнення грошових коштів.

            Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

            Відповідно до принципу верховенства права та законності-суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та  визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз'яснено постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»,- судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента, Постанови Верховної ради України, Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону.           

             Пунктом  1 рішення  Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають частинам 2 і 3 ст. 22 Конституції України, серед інших, положення  ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007р.» відповідно в частині зменшення розмірів виплат інвалідам    війни в порівнянні з тими, які встановлені Законом про ветеранів.    

             Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції  щодо стягнення з Управління одноразової щорічної допомоги за  2007 рік.

            Апеляційний розгляд справи здійснений, виходячи з зазначених норм, з урахуванням Рішення Європейського Суду з прав людини «Кечко проти України», а саме з врахуванням зауважень Суду, якими визначено, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

            Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність порядку сплати щорічної допомоги  за  2007 рік  у зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України рішень з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від надходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги.

 Проте,  висновки суду першої інстанції щодо стягнення з управління на користь позивача  щорічної допомоги  до  5  травня   за 2003-2006   роки,   колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

В суді першої інстанції та в апеляційній скарзі відповідач наполягав на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст.ст. 99, 100 КАС України.

З позовом до суду позивач ОСОБА_1  звернувся 08.10.2007 року, в той час як його   вимоги стосуються виплати недоплаченої щорічної допомоги  до  5   травня   за 2003-2007 роки.

У відповідності до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виплата щорічної допомоги   до  5  травня є щорічною, тому про порушення свого права, якщо позивач вважав своє право порушеним, він міг дізнатися при виплаті допомоги за відповідний період. Незнання законодавства не є поважною причиною пропуску такого строку. Будь-яких поважних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Тому пропуск такого строку є підставою для відмови в задоволені позову.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що з відповідача, за рахунок державного бюджету на користь   ОСОБА_1   необхідно стягнути недоотриману  щорічну разову   допомогу   до   5  травня   за 2007 рік   у   розмірі  2920,48   грн.  (в 2007 році - (410,06 х 8) -360  грн. =  2920,48  грн. ).       

Таким чином, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Стахановської  міської  ради    на  постанову  Стахановського  міського   суду  Луганської  області     від   06  травня 2008   року  - задовольнити частково.

Скасувати  постанову  Стахановського  міського  суду  Луганської  області    від  06 травня   2008   року по справі № 2-а-622/08  за  позовом ОСОБА_1    до Управління праці та соціального  захисту  населення   Стахановської  міської  ради та   Головного  управління  Державного  казначейства   України  в  Луганській  області  про  стягнення    щорічної  грошової  допомоги до  5  травня   за  2003-2007  роки  у  розмірі  10186  грн.

 Відмовити   ОСОБА_1           у  задоволенні    позовних  вимог  до Управління праці та соціального захисту населення  Стахановської  міської  ради  про  стягнення  недоотриманої  щорічної   грошової  допомоги    до  5  травня   за  2003-2006  роки    у  розмірі    7265  грн.  52   коп.

            В  решті  постанову  Стахановського  міського  суду   Луганської області    від  06  травня   2008  року   по  справі  №2-а-622/08 - залишити  без  змін.

Постанова  суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

            Постанова  може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                               О.А.Нікулін

                                               /підписи/

Судді:                                                                                                           С.П.Дяченко                                                                                              

                                                                                                          І.В.Сіваченко 

З  оригіналом  згідно.           

                        Суддя: