Головуючий у 1 інстанції - Руднева  О.Т.

Суддя-доповідач - Нікулін   О.А.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

12   серпня    2008  року                                                                                                 справа № 22-а-7976/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

                  В С Т А Н О В И Л А :

                У  грудні     2007  року позивач  ОСОБА_1. звернувся  до Дзержинського   міського  суду  Донецької  області    з позовом до відповідача  Управління  праці  та  соціального  захисту  населення  Дзержинської  міської  ради    про    визнання  дій   неправомірними  та стягнення    недоотриманих  сум     на оздоровлення за 2005-2007 роки у  розмірі  4238  грн., виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день фактичної виплати.

                Постановою  Дзержинського    міського  суду  Донецької   області     від  07  травня    2008 року позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення   Дзержинської  міської  ради   про   визнання   дій  неправомірними  та   стягнення    недоотриманих  сум      на оздоровлення за 2005-2007 роки,  було задоволено частково.  Стягнуто   з  Управління  праці  та  соціального  захисту  населення    Дзержинської  міської  ради  на  користь  ОСОБА_1  недоотримані  суми  на  оздоровлення    за  2007  рік  у  розмірі   1590  грн.

                Не погодившись з таким рішенням, Управління праці та соціального захисту населення  Дзержинської   міської  ради    подало апеляційну скаргу, в якій   просить  постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права. 

                Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дзержинської  міської  ради   як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі  ЧАЕС)  1   категорії,    інвалідом  3  групи,    у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачена щорічна грошова допомога на оздоровлення     в розмірі  чотирьох  мінімальних заробітних плат,    при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив:  з 01 січня 2005 року - 262 грн., з 01 квітня 2005 року - 290 грн., з 01 липня 2005 року - 310 грн., з 01 вересня 2005 року - 332 грн.; з 01 січня 2006 року - 350 грн., з 01 липня 2006 року - 375 грн., з 01 грудня 2006 року - 400 грн., з  01.01.2007  року -400грн., з  01.04.2007  року-420  грн., з  01.10.2007  року -460  грн.

                                         В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено:  як  інваліду  3  групи  -   за 2005 рік - виплачена   у  розмірі - 90  грн.;  за  2006  рік - виплачена    у  розмірі  90  грн.; за  2007  рік - виплачена  у  розмірі  90  грн. 

                                         Крім того, суд першої інстанції послався на те, що   згідно  вимог   ч.  2  ст.  99  Кодексу    адміністративного  судочинства   для  звернення   до  адміністративного  суду   за  захистом   прав,  свобод  та  інтересів  особи  встановлюється  річний  строк.  Таким  чином,   вимоги  позивача  необхідно  задовольнити   частково,   тобто  у  межах   вказаного  строку   звернення   до  адміністративного  суду,   а  саме - за  2007  рік., тому в задоволенні вимог щодо недоотримання коштів на оздоровлення за 2005-2006 роки   було відмовлено.

                                         На підставі пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсації і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 року.

                                         Таким чином судом першої інстанції було встановлено, що фактично за період  2007 року  відповідачем було недоплачено позивачеві сума щорічної разової допомоги у розмірі: 1590  грн.           

                                         Сторони    до  апеляційного  суду  не  з'явилися,   про  час  та  місце  розгляду  справи  були  повідомлені  належним  чином.

             Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає  необхідним   апеляційну  скаргу  залишити  без  задоволення,  а  постанову  суду  першої  інстанції - без  змін.

                Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що  ОСОБА_1.  є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  1  категорії,  інвалідом  3  групи,  що підтверджується копією посвідчення (серія А №  440523),  виданого   13 лютого  2006  року  (а.с. 7).

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення, особам віднесеним до першої категорії 3  групи - чотири  мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 836), якою розмір такої допомоги встановлений для 1 категорії,  3  групи - 21,50 грн., а з 2005 року - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова № 562), якою розмір такої допомоги встановлений - 90 грн. 

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

                Зазначеними постановами №№ 836, 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для  1  категорії,  3  групи  - 21,50 гривень та   з   2005р. 90 грн.   відповідно.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на    2007  рік, а не постанова № 562.

                Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі    90 гривень за   період   2007 р. суд першої інстанції обґрунтовано визнав не правомірними. 

  Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що з відповідача, за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1  необхідно стягнути недоотримані суми допомоги на оздоровлення за  2007 рік, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати у загальній сумі - 1590  грн. (  в 2007 році - (420 х 4 -90  грн. ) = 1590  грн.).  

Керуючись ст.ст. 195-196, п.1  ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 206, ст. 211, 212,  254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення   Дзержинської   міської  ради  на постанову  Дзержинського   міського  суду Донецької   області    від   07  травня 2008 року у справі № 2-а-57/2008р.- залишити  без  задоволення.

Постанову Дзержинського  міського  суду Донецької  області     від  07  травня    2008   року у справі № 2-а-57/2008р. за позовом ОСОБА_1   до Управління праці та соціального захисту населення   Дзержинської   міської  ради  про визнання  дій   неправомірними  та стягнення    недоотриманих  сум     на оздоровлення за 2005-2007 роки у  розмірі  4238  грн. - залишити  без  змін.

                Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

                 Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                                                                    О.А.Нікулін        

Судді:                                                    /підписи/                                                                             І.В.Сіваченко

                                                                                                                                                             С.П.Дяченко 

З  оригіналом  згідно.

                               Суддя: