Головуючий у 1 інстанції - Суконцева    Л.Г.

Суддя-доповідач - Нікулін   О.А.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02   вересня  2008  року                                                                                                справа № 22-а-9402/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

          В С Т А Н О В И Л А :

                У  травні    2008 року позивач   ОСОБА_1.   звернувся до   Кіровського     міського   суду   Луганської  області    з позовом до відповідача  Управління  праці  та  соціального  захисту  населення   Кіровської   міської  ради  про  визнання  дій  неправомірними   та    стягнення недоотриманих   сум на оздоровлення за  період  2002-2008 роки виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день фактичної виплати.

            Постановою   Кіровського   міського   суду Луганської   області    від 27 червня   2008 року позов   ОСОБА_1      до Управління праці та соціального захисту населення  Кіровської  міської  ради  про визнання  дій  неправомірними   та    стягнення недоотриманих   сум на оздоровлення за  період  2002-2008 роки,  було задоволено частково. Стягнуто  з   Управління  праці   та  соціального  захисту  населення    Кіровської   міської  ради   на  користь   ОСОБА_1    недоотримані  суми  щорічної  допомоги  на  оздоровлення   за   2002-2005  та  2007  роки  у  розмірі   8756,40  грн. В  іншій   частині  позову - відмовлено.

             Не погодившись з таким рішенням, Управління праці та соціального захисту населення  Кіровської  міської  ради    подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому в Постанові КМУ № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  та  Постанови  КМУ  №562   від  12.07.2005  року «Про   щорічну   допомогу  на  оздоровлення  особам,    які  постраждали   внаслідок   Чорнобильської   катастрофи». Тому всі виплати передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачується у розмірах, встановлених вказаною постановою КМУ. 

                Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Кіровської   міської  ради  як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі  ЧАЕС),  2   категорії,   у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачена щорічна грошова допомога на оздоровлення   в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив:  з 01 січня 2002 року - 140 гривень, з 01 квітня 2002 року - 165 грн.; з 01 січня 2003 року - 185 грн., з 01.12.2003 року - 205 грн., з 01 вересня 2004 року - 237 грн.; з 01 січня 2005 року - 262 грн., з 01 квітня 2005 року - 290 грн., з 01 липня 2005 року - 310 грн., з 01 вересня 2005 року - 332 грн.; з 01 січня 2006 року - 350 грн., з 01 липня 2006 року - 375 грн., з 01 грудня 2006 року - 400 грн., з  01.01.2007  року -400грн., з  01.04.2007  року-420  грн., з  01.10.2007  року -460  грн.

                                         В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено:  за 2002-2003  роки  - виплачена у серпні    2004 року у розмірі - в  загалі    53,40 грн.,    за  2004  рік - виплачена  у грудні  2004  року  у  розмірі - 26,70  грн.,  за 2005 рік - виплачена у  червні    2005 року у розмірі 26,70 грн.; за 2006  рік - виплачена  у  липні  2006 року у розмірі 100  грн.; за  2007 рік - виплачена у серпні   2007  року у розмірі 100 грн.,  за   2008   рік -  у  розмірі   100  грн.  (а.с. 9)

                      تً³ى ٍîمî, ٌَن ïهًّî؟ ³يٌٍàيِ³؟ ïîٌëàâٌے يà ٍه, ùî ن³ے àلçàَِ другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України, тому в задоволенні вимог щодо недоотримання коштів на оздоровлення за 2006 рік було відмовлено.

                      На підставі пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсації і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 року.

                      Таким чином судом першої інстанції було встановлено, що фактично за період з 2002-2005 роки та за 2007 рік відповідачем було недоплачено позивачеві сума щорічної разової допомоги у розмірі: 8756 грн. 40 коп.

            Сторони   до   судового  засідання  не з'явилися,   про  час  та  місце  розгляду  справи   були    повідомлені  належним  чином,   надали  до   суду  заяви  про  розгляд  справи  без  їх   участі. 

             Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що підлягає задоволенню частково.

            Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1.   є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС   2   категорії, що підтверджується копією посвідчення (серія А № 067441),  виданого 25   січня  1998   року (а.с. 8).

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення, особам віднесеним до першої і другої категорії - п'яти мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

 При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 836), якою розмір такої допомоги встановлений для 2  категорії в 26,70 грн., а з 2005 року - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова № 562), якою розмір такої допомоги встановлений в 100 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

                اàçيà÷هيèىè ïîٌٍàيîâàىè ¹¹ 836, 562 ٌََïهًه÷ اàêîيَ ¹ 796-ص²² (ےêèé âٌٍàيîâèâ ًîçى³ً ùîً³÷يî؟ نîïîىîمè ےê âهëè÷èيَ, êًàٍيَ â³نيîٌيî نî ًîçى³ًَ ى³ي³ىàëüيî؟ çàًîل³ٍيî؟ ïëàٍè, âèçيà÷هيî؟ اàêîيîى يà ÷àٌ çن³éٌيهييے âèïëàٍè) ٌٍَàيîâëهيî êîيêًهٍي³ ًîçى³ًè ٍàêî؟ نîïîىîمè â ٍâهًن³é مًîّîâ³é ٌَى³ é, çîêًهىà, نëے    نًَمî؟   êàٍهمîً³؟ - 26,70 مًèâهيü ٍà ç 2005ً. 100 مًي. â³نïîâ³نيî.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004, 2005  та   2007      роки, а не постанови №№ 836, 562.

                زàêèى ÷èيîى, ن³؟ â³نïîâ³نà÷à â ÷àٌٍèي³ âèïëàٍè ïîçèâà÷َ مًîّîâî؟ نîïîىîمè يà îçنîًîâëهييے َ ًîçى³ً³ 26,70 مًèâهيü çà ïهً³îن 2003-2004ً.ً. ٍà 100 مًèâهيü çà ïهً³îن 2005, 2007  ً.ً. ٌَن ïهًّî؟ ³يٌٍàيِ³؟ îل´ًَيٍîâàيî âèçيàâ يه ïًàâîى³ًيèىè.

            Проте, суд першої інстанції допустив помилку щодо зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Кіровської   міської   ради   Луганської   області     провести перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2002  рік, оскільки  виплату одноразової грошової допомоги здійснюють органи праці та соціального захисту населення,  починаючи  з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256 (із змінами та доповненнями). Таким чином, позивач пред'явив позовні вимоги до неналежного відповідача у справі.

                               Тому в частині стягнення з відповідача коштів на оздоровлення, колегія суддів вважає  за необхідне відмовити позивачу в стягненні коштів за 2002 рік   саме до цього відповідача, бо за такими вимогами стягнення слід проводити з Державного бюджету України, розпорядником коштів якого є органи державного казначейства.

  Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що з відповідача, за рахунок державного бюджету на користь    ОСОБА_1  необхідно стягнути недоотримані суми допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007   р.р., виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати у загальній сумі - 5679,90 грн. в 2003 році - (205 грн. х 5) - 26,70 грн.= 998,3 грн..; в 2004 році - (237 грн. х 5) - 26,70 грн.  = 1158,30 грн.; в 2005 році - (290  грн. х 5) - 26,70  =1423,30  грн.; в 2007 році - (440 х 5)-100 =  2100 грн.)

Керуючись ст.ст. 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, п. 4   ч.  1 ст. 202, ст. 206, ст. 207, ст.. 211,  ст.. 212,  ст..  254    Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення  Кіровської    міської  ради  Луганської  області   на постанову Кіровського   міського   суду  Донецької  області   від 27 червня   2008 року у справі № 2-а-144/2008р.- задовольнити частково.

Постанову  Кіровського    міського   суду Луганської   області   від 27 червня    2008 року у справі № 2-а-144/2008р.   за позовом  ОСОБА_1   до Управління праці та соціального захисту населення  Кіровської  міської   ради Луганської  області  про   визнання  дій  неправомірними    та  стягнення    недоотриманих    сум  на  оздоровлення - скасувати.

Позов  ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення  Кіровської   міської  ради  Луганської  області   на  користь  ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету недоотримані суми на оздоровлення за 2003, 2004, 2005  та   2007   роки у розмірі  5679,90   грн.

В решті позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення  Кіровської  міської  ради    Луганської  області  - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а в разі складання і проголошення вступної та резолютивної частин постанови, з дня складення постанови  в повному обсязі. 

Головуючий:                                                                                               О.А.Нікулін   

                               /підписи/

Судді:                                                                                                                        Н.К.Шаптала

                                                                                                                      І.В.Сіваченко

З  оригіналом  згідно.

                        Суддя: