Головуючий у 1 інстанції - Гончаренко М.Є. Суддя-доповідач - Нікулін О.А.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
31 липня 2008 року м. Донецьк
справа № 22-а-7625/08
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Нікуліна О.А.
суддів: Дяченко С.П., Василенко Л.А.
|
при секретарі за участю позивача представника відповідача |
ОСОБА_2. не з'явився не з»явився |
|
|
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу |
судовому засіданні Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради |
|
|
на постанову |
Дебальцевського міського суду Донецької області |
|
|
від |
19 червня 2008 року |
|
|
по адміністративній справі |
№ 2-а-134/08 |
|
|
за позовом |
ОСОБА_1 |
|
|
до |
Управління праці та соціального захисту населення |
|
|
|
Дебальцевської міської ради |
|
|
про |
Визнання неправомірною відмову у виплаті грошової допомоги; |
|
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1. звернувся до Дебальцевського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевсткої міської ради про визнання неправомірною відмову у виплаті грошової допомоги.
Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 19 червня 2008р. позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені в повному обсязі. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік у розмірі 2920,48 грн.
24.06.2008р. Управлінням праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради подана апеляційна скарга, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята без урахування всіх обставин по справі, судом першої інстанції неправильно застосовано норми розділу ІІІ Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а безпідставне стягнення грошових коштів з УПСЗН створює загрозу інтересам держави у сфері виконання соціальних програм.
Сторони до судового засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідач надав суду заяву, у якій просив розглянути справу без участі його представника.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни і відповідач сплатив йому одноразову грошову допомогу до 5 травня у 2007 році-360 грн. (а.с. 7).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є ветераном війни - інвалідом війни 2 групи, що підтверджується посвідченням серії Б № 381359, виданого 05 лютого 2003 року (а.с.3).
Згідно листа відповідача, позивачу було фактично сплачено одноразову грошову допомогу передбачену спеціальним Законом № 3551-ХІІ до 5 травня у 2007 році-360 грн.(а.с.7).
Правовий статус інвалідів війни, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-12. Розділом ІІІ цього Закону визначені пільги інвалідам війни та гарантії їх соціального захисту, стаття 13 якого передбачає пільги інвалідам війни.
Відповідно до ст. 13 зазначеного Закону встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, відповідно до статті 17 здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, відповідно до статті 17-1 даного Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення, внаслідок чого колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що з Управління здійснюється безпідставне стягнення грошових коштів.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до принципу верховенства права та законності-суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз'яснено постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»,- судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента, Постанови Верховної ради України, Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону.
Пунктом 1 рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають частинам 2 і 3 ст. 22 Конституції України, серед інших, положення ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007р.» відповідно в частині зменшення розмірів виплат інвалідам війни в порівнянні з тими, які встановлені Законом про ветеранів.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо стягнення з Управління одноразової щорічної допомоги за 2007 рік.
Апеляційний розгляд справи здійснений, виходячи з зазначених норм, з урахуванням Рішення Європейського Суду з прав людини «Кечко проти України», а саме з врахуванням зауважень Суду, якими визначено, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність порядку сплати щорічної допомоги за 2007 рік у зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України рішень з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від надходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги.
Стосовно розрахунку розміру допомоги колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції розрахунок здійснений, виходячи з норм діючого законодавства, посилання на яке викладене в мотивувальній частині постанови суду першої інстанції, враховуючи норми, які діяли на час виплат допомоги, відповідно у 2007 році.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 24, ст.ст. 160, 167, 184 ч.1, 195, 196, п.1 ч. 1 ст. 198, 200, ст. 205, ст.ст. 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради на постанову Дебальцевського міського суду від 19 червня 2008 року у справі № 2-а-134/08 - залишити без задоволення.
Постанову Дебальцевського міського суду від 19 червня 2008 року у справі № 2-а-134/08 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: О.А.Нікулін
Судді: С.П.Дяченко
Л.А.Василенко