Головуючий у 1 інстанції - Павленко   Л.М.

Суддя-доповідач - Нікулін   О.А.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня   2008  року                                                                                                      справа № 22-а-7094/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

В С Т А Н О В И Л А :

                В січні   2008 року позивач ОСОБА_1   звернувся до  Київського  районного  суду 

м.  Донецька   з позовом до відповідача  Управління  праці  та  соціального  захисту  населення   Київської  районної  у  м.  Донецьку  ради   про стягнення недоотриманих  грошових  виплат   на оздоровлення за 2002-2005    та  2007 роки виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день фактичної виплати.

                Постановою  Київського   районного  суду  м.  Донецька  від 24  квітня   2008 року позов  ОСОБА_1   до Управління праці та соціального захисту населення   Київської  районної    у  м.  Донецьку  ради   про стягнення недоотриманих  грошових  виплат  на оздоровлення за 2002-2005    та 2007 роки   у  розмірі 6464,90  грн.,  було задоволено  в  повному  обсязі. 

                Не погодившись з таким рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Київської  районної   у  м.  Донецьку  ради  подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому в Постанові КМУ № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  та в  Постанові  КМУ  №562   від 12.07.2005  року  «Про   щорічну  допомогу   на  оздоровлення  громадянам,   які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тому всі виплати передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачується у розмірах, встановлених вказаних  постанов КМУ. 

                Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Київської  районної  у  м.  Донецьку  ради   як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі  ЧАЕС),  вказавши,  що  він   визнаний інвалідом 2 групи, 1  категорії,   у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачена щорічна грошова допомога на оздоровлення     в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: з 01 січня 2002 року - 140 гривень, з 01 квітня 2002 року - 165 грн.; з 01 січня 2003 року - 185 грн., з 01.12.2003 року - 205 грн., з 01 вересня 2004 року - 237 грн.; з 01 січня 2005 року - 262 грн., з 01 квітня 2005 року - 290 грн., з 01 липня 2005 року - 310 грн., з 01 вересня 2005 року - 332 грн.; з 01 січня 2006 року - 350 грн., з 01 липня 2006 року - 375 грн., з 01 грудня 2006 року - 400 грн., з  01.01.2007  року -400грн., з  01.04.2007  року-420  грн., з  01.10.2007  року -460  грн.

                                         В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено: - за 2002 рік - виплачена у грудні 2003 року у розмірі - 26,70  грн.; за 2003 рік - виплачена у березні  2004 року у розмірі 26,70 грн.; за 2004 рік - виплачена  у  грудні   2005 року у розмірі 26,70 грн.; за  2005 рік - виплачена у листопаді  2005  року у розмірі 120 грн.; за  2006 рік - виплачена у липні   2006 року у розмірі 120 грн.; за 2007 рік - виплачена  у розмірі 120 грн. (а.с. 4)

                                         На підставі пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсації і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 року.

                                         Таким чином судом першої інстанції було встановлено, що фактично за період з 2002-2005 роки та за 2007 рік відповідачем було недоплачено позивачеві сума щорічної разової допомоги у розмірі: 6464 грн. 90 коп.

                Відповідач  в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином,  надав   до  суду   заяву  про  розгляд  справи  без  його  участі.

Позивач  ОСОБА_1.   та   представник   позивача ОСОБА_3.  в судовому засіданні заперечували  проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просили  апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

             Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача  та  представника  позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що підлягає задоволенню частково.

                Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1.   є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та є інвалідом 2 групи (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення (серія А № 444241),  виданого   20  листопада   2006  року (а.с. 6-7).

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення, особам віднесеним до першої і другої категорії - п'ять мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова № 562), якою розмір такої допомоги встановлений в 120 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

                Зазначеною   постановою  № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів другої групи - за  2007   рік  120 грн.

                 Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягає застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на   2007  рік, а не постанова  № 562.

                Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі  120 гривень за  2007 рік  суд першої інстанції обґрунтовано визнав не правомірними.

Проте,  висновки суду першої інстанції щодо стягнення з управління на користь позивача щорічної допомоги на   оздоровлення  за 2002-2005 роки,   колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

В суді першої інстанції та в апеляційній скарзі відповідач наполягав на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст.ст. 99, 100 КАС України.

З позовом до суду Разночинцев    Ю.І.  звернувся 09.01.2008 року, в той час як його вимоги стосуються виплати недоплаченої щорічної допомоги  на   оздоровлення  за 2002-2005 роки.

У відповідності до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виплата щорічної допомоги    на  оздоровлення  є щорічною, тому про порушення свого права, якщо позивач вважав своє право порушеним, він міг дізнатися при виплаті допомоги за відповідний період. Незнання законодавства не є поважною причиною пропуску такого строку. Будь-яких поважних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Тому пропуск такого строку є підставою для відмови в задоволені позову.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що з відповідача, за рахунок державного бюджету на користь   ОСОБА_1 необхідно стягнути недоотриману суму допомоги на оздоровлення за 2007 рік,  виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати у   розмірі  2180  грн. (в 2007 році - (460 х 5) - 120 грн. =  2180  грн. ).       

Таким чином, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Київської  районної   у  м.  Донецьку  ради   на  постанову  Київського  районного   суду  м.  Донецька    від    24  квітня  2008   року  - задовольнити частково.

Постанову  Київського  районного   суду  м.  Донецька    від    24  квітня  2008   року по справі № 2-а-69/08  за  позовом  ОСОБА_1   до Управління праці та соціального захисту населення   Київської  районної    у  м.  Донецьку  ради   про стягнення недоотриманих  грошових  виплат  на оздоровлення за 2002-2005    та 2007 роки   у  розмірі 6464,90  грн- скасувати.

 Позов ОСОБА_1   до Управління праці та соціального захисту населення   Київської  районної    у  м.  Донецьку  ради   про стягнення недоотриманих  грошових  виплат  на оздоровлення за 2002-2005    та 2007 роки   у  розмірі 6464,90  грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення    Київської   районної   у 

м.  Донецьку на користь  ОСОБА_1   за рахунок коштів Державного бюджету України недоплачену щорічну допомогу,  передбачену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ  за 2007 рік в сумі 2180 грн.

                В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частина постанови постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні  31  липня  2008 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 01   серпня  2008 року. 

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                                                                                                    О.А.Нікулін

Судді:                                                   /підписи/                                                                             С.П.Дяченко                                                                                                                   

                                                                                                                                              Л.А.Василенко

З  оригіналом  згідно.

                               Суддя: