Суддя-доповідач -Нікулін  О.А.                     Головуючий у 1 інстанції- Зінченко   Л.М.

                                 Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                           ПОСТАНОВА

                                                          Іменем України

09  липня  2008 року                                                         справа № 22-а-6935/08

приміщення суду за адресою: м.Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернувся   до  Стаханівського  міського  суду  Луганської  області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення   Стахановської   міської  ради  про визнання   без  дій  суб'єкта  владних  повноважень    та  стягнення   недоплаченої  щорічної допомоги  за  2003-2007  роки.

            Постановою   Стахановського  міського  суду   Луганської  області від 23.05.2008р. позовні вимоги   ОСОБА_1   були задоволені частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення  Стахановської  міської ради  на користь  ОСОБА_1  779,60  грн. за 2004 рік та 2888   грн.  за 2007 рік за рахунок коштів державного бюджету. В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.

05.06.2008р. Управлінням праці та соціального захисту населення Стахановської  міської ради  подана апеляційна скарга, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального   та  процесуального права, судом першої інстанції неправильно застосовано норми   рішень  Конституційного    Суду  України від 01.12.2004р. та від 09.07.2007р., якими визнані неконституційними відповідні положення Законів про бюджети України на 2004 та 2007 роки.

Сторони до судового засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені  належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни  і відповідач сплатив йому   одноразову грошову допомогу до 5 травня у 2003 році-120 грн., у 2004 році - 160 грн., у 2005 році-330 грн., у 2006  році - 330  грн.,  у  2007  році - 360 грн. (а.с.4)

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу  необхідно задовольнити  частково,  а  постанову  суду  першої  інстанції - змінити.          

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

            З матеріалів справи вбачається, що позивач є ветераном війни-інвалідом  війни  2 групи,  що підтверджується посвідченням серії Б  №  459736, виданого  18  квітня  1996  року    (а.с.6).

  Згідно листа відповідача, позивачу було фактично сплачено одноразову грошову допомогу передбачену спеціальним Законом № 3551-ХІІ до 5 травня   у 2003 році-120 грн., у 2004 році - 160 грн., у 2005 році-330 грн., у 2006  році - 330  грн.,  у  2007  році - 360 грн. (а.с.4)

            Правовий статус  інвалідів   війни, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-12. Розділом ІІІ цього Закону визначені пільги інвалідам  війни   та гарантії їх соціального захисту, стаття 13  якого передбачає пільги інвалідам  війни.

            Відповідно до ч. 5 ст. 13 зазначеного Закону встановлено, що щорічно до 5 травня  інвалідам  війни  2  групи  виплачується разова грошова допомога у розмірі  8 мінімальних пенсій за віком.

            Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, відповідно до статті 17 здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, відповідно до статті 17-1 даного Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення, внаслідок чого колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що з Управління здійснюється безпідставне стягнення грошових коштів.

  Судом першої інстанції вірно застосовано норми рішень Конституційного Суду України від 01.12.2004р. та від 09.07.2007р., якими визнані неконституційними відповідні положення Законів про бюджети України на 2004 та 2007 роки і тому позивачу повинні були проведені за 2004, 2007 роки виплати грошової допомоги у відповідності до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

  Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

            Відповідно до принципу верховенства права та законності-суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та  визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз'яснено постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»,- судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента, Постанови Верховної ради України, Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону.      

             Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції  щодо стягнення з Управління одноразової щорічної допомоги за 2004 та 2007 роки.

            Апеляційний розгляд справи здійснений, виходячи з зазначених норм, з урахуванням Рішення Європейського Суду з прав людини «Кечко проти України», а саме з врахуванням зауважень Суду, якими визначено, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

            Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність порядку сплати щорічної допомоги  за 2004, 2007 роки у зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України рішень з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від надходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги.

                               Проте, суд першої інстанції допустив помилку щодо стягнення   з  Управління праці та соціального захисту населення  Стахановської     міської  ради    на  користь  ОСОБА_1     одноразової   грошової  допомоги   за    2004  рік  у  розмірі  779,60 грн.  та  2888  грн. за  2007  рік,   так  як одноразова  грошова   допомога    до   5  травня   за    2007  рік,  тобто   мінімальна  пенсія  за  віком   складала 410,06  грн.,  а  не  406   грн.,  як  вказав  суд  першої  інстанції.

                               Відносно   стягнення   одноразової   грошової  допомоги   за 2004  рік  у  розмірі  779,  60  грн.  судом  першої  інстанції   була  допущена   помилка  в  том,  що     від  загальної  суми  щорічної  допомоги  за  2004  рік,  тобто  779,60  грн.  не  була  віднята     фактично  сплачена   сума  допомоги  управлінням   праці  та  соціального захисту  населення  Стахановської  міської  ради   позивачу,  тобто   160  грн.

            Таким  чином, саме  в    частині  розрахунку  одноразової  грошової    допомоги   до  5  травня   за  2004  та  2007  роки   постанова  суду першої  інстанції   і  підлягає зміни.

 Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що з відповідача, за рахунок державного бюджету на користь  ОСОБА_1    необхідно стягнути одноразову  грошову   допомоги   до  5  травня  за 2004  та  2007 роки   у   загальній  сумі - 3500,08 грн. (в 2004 році - (92,45 х 8 -160  грн.) = 579,60 грн.;  в  2007  році - (410,06 х 8-360) = 2920,48 грн.)   

Керуючись ч. 3 ст. 24, ст.ст. 160, 167, 184 ч.1, 195, 196, п.2 ст. 198, 201, ч.1 ст. 205, ст.ст. 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

            Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Стахановської  міської ради  на постанову  Стахановського  міського  суду  Луганської   області  від   23 травня  2008 року у справі № 2-а-649/08 - задовольнити  частково.

            Постанову Стахановського   міського  суду  Луганської   області від 23  травня  2008 року у справі № 2-а-649/08 - змінити.      

           Стягнути  з   Управління  праці  та  соціального  захисту  населення   Стахановської   міської  ради     за  рахунок  державного  бюджету   на  користь  ОСОБА_1  одноразову   грошову  допомогу    до  5  травня   за  2004  та  2007  роки    у  розмірі  3500,08   грн.  (три   тисячі  п'ятсот )   грн.  08  коп. 

В іншій   частині  постанову  суду першої інстанції - залишити  без  змін.

Постанова   набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова  може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а в разі складання і проголошення вступної та резолютивної частин постанови, з дня складення постанови  в повному обсязі. 

Головуючий:                                                                                                           О.А.Нікулін

Судді:                                /підписи/                                                            Г.М.Міронова

                                                                                                                      К.П.Горбенко

З  оригіналом  згідно.

                        Суддя: